9 листопада міністр оборони РФ Сергій Шойгу віддав наказ про відведення російських військ у Херсонській області з правого берега Дніпра на лівий. Українське керівництво, своєю чергою, не поспішає вірити заявам російських військових. "Дехто думає, що дуже хитрий. Але ми на крок попереду", - заявив голова Офісу президента України Андрій Єрмак. На сьогодні українське командування не може підтвердити чи спростувати інформацію про виведення російських окупаційних військ із Херсона. Багато експертів та аналітиків говорять про можливу пастку, яку готують росіяни. Проте, за словами головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, лише 9 листопада Україна звільнила на Херсонщині 12 населених пунктів. Військовий експерт, полковник ЗСУ Петро Черник в інтерв'ю "ОстроВу" розповів, чому не вірить заявам росіян про вихід з Херсона і коли можуть скластися передумови для перелому війни. - Вчора Шойгу заявив про відведення російських військ з правого берега Дніпра. А от далі думки розділилися: хтось каже, що це пастка, хтось – що це реальний відхід. Що відбувається насправді? - Є така кримськотатарська народна мудрість: "Не можна спиратися на воду і не можна вірити росіянам". Німецький залізний канцлер Отто фон Бісмарк свого часу казав, що не можна вірити росіянам, бо вони собі не вірять. І я довіряю, і Бісмарку і татарам. Росіяни заявили про ліквідацію української державності? Заявили. Вони оголосили про початок "спеціально-воєнної операції"? Оголосили. А вчора друга армія світу каже, що вона переходить до оборони. Це парадокс. Моя позиція тверда – це димова завіса, війна – це шлях обману, і вони намагаються обдурити нас. У них більше немає жодних стратегічних козирів у рукаві, залишився єдиний спосіб – це знищити якнайбільше українських військових. І бої у місті – це найкращий спосіб знищення особового складу противника, особливо тих, хто штурмує місто. Росіяни самі були в такому становищі у 1995 році, коли вони штурмували Грозний. Чеченці також вдали, що вийшли з міста, росіяни великими чотирма ударними колонами дійшли до палацу Джохара Дудаєва, а потім невеликими групами чеченці їх покришили майже до нуля. Тоді росіяни втратили майже дві тисячі особового складу, до п'яти тисяч поранених та понад 200 одиниць техніки було знищено. Цю тактику вони намагаються розіграти зараз. Російські війська не можуть вивезти великі колони з правого берега, бо це стане зручною ціллю для українців. - Яка тоді їхня логіка? - Їхня логіка проста і зрозуміла: треба затягнути українців у важкі кровопролитні міські бої. Але цього не буде. Українське командування добре розуміє, що відбувається. Я не вірю росіянам. А якщо ця заява зроблена ще й офіційно, то на неї потрібно дивитися з точністю навпаки. Якщо вони сказали, що виходять, то цього немає. Єдина правильна тактика ЗСУ, яка існує на Херсонщині, це тактика тисячі порізів та малих кроків. Найголовніше для всіх нас – не можна піднімати рівень очікувань щодо звільнення Херсона. Це стратегічна та неправильна тактика, це пастка, ілюзія. Ми обов'язково звільнимо Херсон, але лише одним способом – виснажуючи ворога. Воює не гармата, а людина. І коли ми будемо в точці, що російський солдат не зможе зарядити снаряд, тоді ми їх візьмемо голими руками. А зараз не піднімаємо планку очікувань. Я хочу зазначити, що лобові атаки для наших військових є неприйнятними, "жуківщина" є неприпустимою, наш воїн має бути на вагу золота. - Я правильно розумію, що зараз немає ознак відходу російських військ із правого берега? - Є часткове відведення російських військ з правого на лівий берег. Але це брехливий маневр. Вони в такий спосіб намагаються заманити нас у пастку міських боїв. Тому що міські бої для сили, що наступає на укріплене місто, це величезні втрати. Росіяни намагаються нав'язати нам ці втрати. Усередині Херсона вони обладнали кулеметні гнізда, протитанкові міни тощо. І тільки-но українські військові туди зайдуть, вони зіштовхнуться зі шквальним вогнем. Воювати у місті дуже складно. Той, хто штурмує місто, зазнає великих втрат. Тож росіяни хочуть нас туди заманити. Але це не вийде. - Тоді дуже дивним виглядає твердження Американського інституту вивчення війни про те, що РФ справді здає Херсон і це не пастка для ЗСУ. - Тут нічого дивного, це елемент інформаційно-психологічної війни. Росіяни чудово розуміють, що вони втратять Херсон, питання лише в тому, коли та яким чином. І наше завдання зробити все, щоб російські війська зазнали якомога більших втрат. Наша тактика тут лише одна – артилерійські удари, артилерійські удари та ще раз артилерійські удари. Не можна заходити до Херсона доти, доки наша розвідка не переконається, що противник виснажений настільки, що не може воювати, або що він справді вийшов із міста. На даний момент, я вважаю, там ще знаходиться досить боєздатне російське угруповання. - Невже росіяни не розуміють, що Україна спирається на дані розвідки, а не на заяви їхніх командирів? - Перестаньте дивитись на росіян як на Homo Sapiens. Достатньо лише згадати Чорнобаївку, де ми їх накривали кілька десятків разів. Або той самий острів Зміїний, куди росіяни висаджувалися кілька разів, а ми їх знищували. Це все не підлягає поясненню з погляду здорового глузду, але це реальність. Те саме відбувається і зараз. До того ж, перестанемо дивитися на російське командування як на людей, які ставляться до свого солдата як до цінності. В історії такого ніколи не було. У них власний солдат – це раб та м'ясо. Якщо потрібно буде вбити 100 тисяч – уб'ють. Згадайте, як вони штурмували Київ під час Другої світової війни, коли у Дніпрі втопили тисячі людей. Німці тоді втратили 16 тисяч людей, СРСР – 180 тисяч. Не треба дивитися на росіян як на людей, які мають раціональне мислення в класичному європейському розумінні. У них своє мислення, яке ні на що не схоже. - Ви погоджуєтесь з тим, що з військової точки зору росіянам невигідно перебувати на правому березі? - Важке питання. Ви зрозумієте, що тільки-но українські військові увійдуть до Херсона, у нас з'являться чудові позиції для реактивних систем залпового вогню. А якщо ми звідти завдаватимемо удару, то зможемо діставати вже до Перекопського перешийка, а це вже постачання з Криму. Херсон є дуже важливим містом. - Тобто росіяни триматимуться за Херсон до останнього? - Ніхто не знає, що буде. Але на даний момент це "дим", і швидше за все вони триматимуться. Війна – це мистецтво можливого, це обман і контробман. І хто краще все це організує, той і переможе. Хто бачив Харківську операцію наприкінці серпня? Ніхто. Але вона сталася. Класична військова поразка росіян в Україні обов'язково буде, питання тільки коли. Я не прихильник, що завтра. Я гадаю, що все надовго. Адже щойно росіяни програють, путін не виживе, його свої вб'ють. Для них війна, як і для нас, є екзистенційною, лише ми б'ємось за своє виживання, а вони – за свою імперію, яка неможлива без України. - Як ви охарактеризуєте ситуацію на інших ділянках фронту? - На соледарсько-бахмутському плацдармі точаться дуже складні бої. Там є велика залізнична нитка, яка дуже важлива для росіян. Переважна більшість боєприпасів приходить саме залізницею. Тому росіяни хочуть відсунути наші артилерійські рубежі на тому напрямі. Поки що їх дії безуспішні. Але в жодному разі не можна недооцінювати ворога. Вони зібрали в рамках мобілізації до 300 тисяч смертників, і це м'ясо доведеться перемолоти. Тому я ще раз повторю свою позицію, що передумови для справжнього перелому складуться до кінця весни, коли їхній військово-промисловий комплекс, який уже став на шлях деградації, по-справжньому почне буксувати. Поки що у них багато всякого мотлоху у вигляді 100 млн автоматів "Калашнікова", 37 млн гвинтівок "Мосіна", 1,5 млн протитанкових гранат РПГ-18 "Муха", кілька мільйонів пістолетів "Макарів", мільйона кулеметів ДШК. І для них людина не має жодної цінності, вони готові відправляти солдатів у бій без бронежилетів та касок. - Тобто мобілізовані створюють загрозу на лінії фронту, навіть попри низьку підготовку та погане оснащення? - Так, звичайно, і ця загроза зберігатиметься. Їх дуже багато, не варто недооцінювати чисельність. Ми маємо унікальну війну кількості з якістю. І ми на стороні якості. З нашого боку – висока тактична майстерність, супер-мотивація, помножена на якісну зброю та екіпірування. З боку росіян нічого цього немає, але їх дуже багато. Незважаючи на те, що ми вже знищили майже 1800 артилерійських стволів та 400 РСЗВ, на початок війни у них було понад 5 тисяч артилерійських стволів, а РСЗВ – до 800. Так, першу половину ми знищили, але друга половина ще є. Так, в них багато мотлоху, але він стріляє. Тож не поспішаємо з висновками. Вдумайтеся: вчора міністр оборони країни, яка вважає себе другою країною світу за бойовим потенціалом, заявляє про перехід до оборони. Це – нонсенс. Не піднімайте планку очікувань. "Завтра вони підуть і все наше" – це неправильна думка. Нехай ці добрі новини надійдуть природним способом, дайте нашим військовим зробити свою справу. Війна – мерзенне та важке явище. - На вашу думку, взимку активні бойові дії можуть сповільнитися? - Можуть. Але все залежатиме від типу зими. Якщо зима буде морозною і ґрунт замерзне, (хоч це малоймовірно, тому що це південь), то важка техніка може рухатися ґрунтом і будуть такі ж інтенсивні бої, як і зараз. Але ми будемо у кращому становищі, бо матеріально-технічне забезпечення українського солдата кратно краще, ніж у російського. Взимку дуже складно воювати погано екіпірованому солдатові. Якщо зима буде мокрою і техніка зав'язне, то все перейде у великі контрбатарейні дуелі. Тому німці нам передали унікальні машини "COBRA" для обчислення координат артилерійських залпів. Це говорить про те, що наші союзники чудово розуміють, що нас чекає попереду. Щодо якості ми в 10 разів краще, але в частині кількості – росіяни досі перевищують нас удвічі. - Учора стало відомо, що секретар Ради безпеки РФ Микола Патрушев здійснив візит до Ірану. ЗМІ стверджують, що він домовлявся про нові постачання озброєння для ведення війни в Україні. Чим Іран може допомогти РФ і чого нам слід очікувати? - Давайте відштовхуватись від того, що Іран може поставити Росії. "Shahed-136" вони вже надали, і ми навчилися з ними працювати: ЗСУ збили вже понад 300 таких безпілотників, це дуже багато. Іран може ще надати дві балістичні ракети Fateh-110 із дальністю стрільби до 300 км. та Zolfaghar дальністю до 700 км. Це приблизні аналоги "Іскандерів" із бойовою частиною близько 600 кг. І є ще один небезпечний безпілотник "Arash 2" - покращений "Shahed-136" з більш важкою бойовою частиною в 260 кг і зі швидкістю 100 км/год. Це небезпечна зброя. Але звернемо увагу, що майже 4500 ракетних пусків з боку РФ нічого не змінили в цій війні. Вони б'ють тільки по критичній інфраструктурі, що нас не зламало, а лише посилило нашу лють. Отримання Росією такої зброї, безумовно, ускладнить нам життя, але хід війни не переламає. До того ж іранці не дадуть багато такої зброї – не більше кількох сотень. А сам факт того, що країна, яка вважає себе майже гегемоном, просить у країни-терориста зброю, це свідчить про те, що Росія стала на шлях свого стратегічного занепаду. Щоправда, я прихильник концепції, що цей процес буде тривалим. Імперії вмирають довго. Царська імперія програла Російсько-японську війну у 1905 році і вже тоді було зрозуміло, що їй кінець, але остаточно впала вона аж у 1917. І таких історичних паралелей багато. Росія обов'язково впаде, але потрібен час. - На вашу думку, у Росії є ще щось, що може стратегічно переламати хід війни на їхню користь? - Нема і не буде. Все, що в них залишилося, це хімічна, бактеріологічна та ядерна зброя. Але на сьогодні немає доказів, що Росія застосує таке озброєння. Минулого тижня у Середземне море зайшов американський атомний підводний човен USS Rhode Island. Американці таким чином надіслали однозначний сигнал РФ – наважитеся на будь-який ядерний удар, буде відповідь. До того ж, рішення про завдання ядерного удару приймає кілька людей у Росії. Путін не може просто зателефонувати та дати відмашку на пуск ракети з ядерним зарядом. Це дуже складна процедура. Я думаю, що ядерна палиця дуже перегріта. Я не виключаю такої можливості, але треба шукати правильний та реалістичний баланс. Поки такої загрози не видно, є лише блеф, який здебільшого розрахований на внутрішню аудиторію. Якщо ж станеться ядерний удар, то що це змінює для нас? Росіяни нас знищуватимуть що так, що так. Якщо ми капітулюємо перед такою загрозою, то сотні тисяч українців переб'ють, мільйони вивезуть до Сибіру, а решта потрапить у фактичне рабство. Все це вже було у нашій історії. - Можливий наступ з Білорусі може змінити перебіг війни? - Це нічого не змінить. Вже дев'ятий місяць ми товчемо цю воду у ступі – буде наступ чи ні. Лукашенко приречений, до його горла вже піднесено ножа. Згадаймо, що на початку повномасштабної війни велике угруповання російських військ увійшло у бік Києва саме з Білорусі, зараз ракетні удари завдаються звідти, до того ж РФ зараз концентрує там свої війська. Але водночас там спустошуються артилерійські склади і все це вивозиться. Як можна наступати без артилерії та важкої техніки? Практично всі танки Т-72 і БМП-1, які були на складах у Білорусі, вже знято, розконсервовано та відправлено до РФ. Якщо вони в перші тижні, заставши нас зненацька, не змогли взяти Київ, то про що можна говорити зараз? Ми замінували територію, фортифікації піднято на найвищий рівень, плюс ліси та болота, які вони не пройдуть. - За прогнозами голови ГУР Кирила Буданова, ЗСУ звільнять усю Україну, включаючи Крим, до літа 2023 року. Ви погоджуєтесь з такими прогнозами? - Загалом я поділяю таку точку зору. Але війна – це дуже складне явище. Як казав італійський мислитель та політичний реаліст Нікколо Макіавеллі, війни починають, коли хочуть, а закінчують, коли можуть. Швидше за все, навесні у росіян розпочнуться справжні проблеми із технікою. І тоді у нас можуть бути всі шанси. Але не варто забігати наперед та піднімати планку очікувань. Реалізм – наш спосіб перемоги, не можна викривляти реальність, це небезпечна ілюзія, яка може вбити нас. Владислав Булатчик, "ОстроВ"
