"Розраховувати на припинення терору і диверсій не доводиться". Російські ЗМІ про Україну

Удар безпілотників по Москві 24 липня збудив новий розумовий процес у головах «чергових» путінських політиків і всіляких «експертів». Заступник Путіна в Радбезі РФ Дмитро Медведєв очікувано заявив, що «бандерівські виродки все частіше вибирають мирні, цивільні цілі для своїх підлих ударів». «До цього треба бути готовим усім. І нам необхідно вибирати нестандартні цілі для наших ударів», – закликав войовничий Медведєв. Проаналізувавши його одкровення, газета «Московский комсомолец» доходить висновку, що «нальоти на Москву не припинить навіть перемога Росії», на росіян чекає «доля народу, що воює», і взагалі – відтепер Росії навіть «у разі зникнення України як окремої держави розраховувати на швидке припинення спроб терору і диверсій не доводиться...».

«Нічого іншого ще не придумано»

«Дмитро Анатолійович, якщо продертися через його «ублюдків», «укроімбецилів» і «срану перемогу», насправді дуже точно розкладає ситуацію, – продовжує цитувати Медведєва «Московский комсомолец». – Причина ударів по Москві в тому, що «наш супротивник не в змозі домогтися успіхів під час контрнаступу», а отже, йому «потрібні інформаційні перемоги», нехай навіть «дуті й ірраціональні»...

«Що таке «дуті й ірраціональні» інформаційні перемоги?», – запитує «МК» і одразу ж відповідає: це удари, які не мають найчастіше військового значення, але дають вагомий медійний ефект. Теракти. І ось це коротке речення у Медведєва «до цього треба бути готовими всім», говорить набагато більше за решту написаних ним слів. З цього випливає, що чим більше буде у нас успіхів на фронті, чим більше агонізуватиме київський режим, то більше буде з його боку спроб підривати, підпалювати, руйнувати все підряд будь-якими способами на території Росії. І ворожі безпілотники теж нікуди не подінуться. Тим паче, що найпростішу модель, яка несе, наприклад, гранату, можна зробити «на коліні».

«МК» наважується пророкувати російське майбутнє: «За великим рахунком, на нас чекає (і зараз, поки триває гаряча фаза конфлікту, а також у тому разі, якщо конфлікт буде «заморожено» і частина України залишиться окремою державою) точно така сама ситуація, яку можна спостерігати між Ізраїлем і Палестиною. Палестинці, не в змозі відкрито протистояти армії Ізраїлю, влаштовують теракти або обстріли саморобними (якщо не добули справжніх) ракетами, ізраїльтяни завдають ударів відплати. І так по колу.

Пропозиція Медведєва «вибирати нестандартні цілі для наших ударів» – це він і є, старозавітний метод. На жаль, нічого іншого для таких конфліктів ще не вигадано – тільки час, час, час. Періодичні спалахи насильства, поступове згладжування протиріч, пошук компромісів. Можливо, нам із цим доведеться жити дуже довго».

«Але і в разі зникнення України як окремої держави розраховувати на швидке припинення спроб терору і диверсій не доводиться. Бандерівців у країні-переможниці, СРСР, довелося зачищати ще понад десять років. Ось до цього «треба бути готовими всім». Бути готовими жити як воююча нація», – без оптимізму підсумовує «МК».

«Щоб рознести причали...»

Якийсь «військовий історик» Дмитро Болтенков на сторінках газети «Известия» міркує про цілі російських ударів по портах Одеси.

«...Якщо до 18 липня 2023 року діяла зернова угода, під час якої Одесу й Одеський регіон особливо не чіпали, то атака на Кримський міст зняла всі обмеження, та й сама зернова угода пішла в минуле. У результаті щодня по об'єктах ВМСУ та об'єктах, що забезпечують діяльність портових комплексів Одеси, завдають ударів. Зокрема, вже знищено цехи, де збиралися морські безпілотні системи, та інші військові об'єкти в Одесі, Чорноморську, Миколаєві та інших містах. Порт Південний наші сили поки що не чіпають. Між іншим, ВМСУ збиралися зробити там пункт базування катерів берегової оборони типу «Айленд», які їм передають», – діловито міркує «військовий історик» Болтенков із зарозумілістю співробітника російського Генштабу.

І таким же тоном продовжує: «Деякі коментатори вимагають перетворити портові комплекси, які перебувають під контролем України, на пил. Але це неможливо. Морський порт – складний інфраструктурний комплекс, що складається з причалів і об'єктів зберігання та перевантаження вантажів – пакгаузів, залізниць, складів, портових кранів. Самі причали – гідротехнічні об'єкти, які, як правило, будують із залізобетону, вони здатні витримувати удари морської хвилі до 10 балів».

«Одеса, по суті, є транспортним хабом, який складається з трьох портів, – власне Одеського портового комплексу, і портів Чорноморськ (раніше називався Іллічівськ) та Південний. До речі, єдиний у світі аміакопровід Тольятті-Одеса насправді закінчується у Південному, де й розташований комплекс із переробки цієї речовини – Одеський припортовий завод. Причальні стінки Одеси мають довжину 10,2 км, Чорноморська – 6 км, Південного порту, найбільшого в Україні за вантажообігом 2020 року (майже 62 млн т) – 2,7 км. Щоб зруйнувати ці причали, потрібні навіть не сотні тонн вибухівки, а тисячі, що робить завдання повного знищення порту звичайними засобами нереальним», – доводить «військовий історик».

І пропонує дуже реальний варіант «нейтралізації» українського порту: «Набагато простіше було затопити на вході в нього якесь судно, ніж витрачати вибухівку і час для знищення капітальних причальних споруд».

«Щоб рознести причали в такому порту, як Одеса, треба організовувати авіаналіт із 1000 бомбардувальників на одну ціль... Куди логічніше завдавати ударів по ключових об'єктах на території порту – наземних комплексах терміналів, пунктах управління руху суден або портових кранах. Останні – зручна ціль, металевий радіопомітний об'єкт великих габаритів. Без них навантаження-розвантаження може здійснюватися тільки силами докерів-биндюжників вручну, як у царські часи. При цьому биндюжників спершу треба знайти. А не буде кранів, про ініціативи міністра закордонних справ України щодо «конвоїв миру» можна забути», – не без задоволення підсумовує істота, яка називає себе «військовим істориком».

«Буферна зона»

«Росія не має наміру жити під постійною загрозою обстрілу Криму, Донбасу, інших своїх регіонів – кордон буферної зони, яку зачистять від ЗСУ, буде відсунутий від кордонів нашої країни щонайменше на ту відстань, на яку б'ють американські ракети, що надходять у розпорядження Києва. А удари по портах Одеси та інших українських портах не є відповіддю на теракт на Кримському мосту – ці дії Росії ще попереду», – міркує-погрожує на сторінках «Парламентской газеты» перший заступник голови комітету Ради Федерації РФ з міжнародних справ Володимир Джабаров.

Коментуючи заяву Міноборони України, яке оголосило потенційними цілями судна, що прямують до російських портів, Джабаров запевняє, що «в України ж немає зараз свого військово-морського флоту».

«В основному там розраховують на ракетні удари, на дрони. Отже, наше завдання – посилити сили ППО в чорноморському регіоні й успішно нейтралізувати будь-які спроби України використовувати цю зброю. Зауважу, що зараз, коли Росія розглядає кожен корабель, який іде до портів України, як постачальника військового вантажу противнику, ми можемо не тільки бити по таких суднах, а й зупиняти, блокувати їх, щоб відбуксирувати в наші порти», – заявляє Джабаров.

Щодо того, «наскільки можуть змінитися географічні завдання спецоперації російських військ», Джабаров зазначає, що «перш за все, нам треба обов'язково створювати буферну зону, щоб жодні ракети і дрони не могли вражати об'єкти в Криму, в багатостраждальному Донбасі».

«І що більше далекобійних озброєнь постачатиметься Києву із Заходу, то меншою ставатиме територія України. Якщо хтось думає, що це жарти, – даремно. Жити під постійною загрозою обстрілу своїх територій Росія точно не має наміру. Тому, якщо на Україну поставлять ракети, що б'ють на 500 км, значить, на стільки має простягатися і буферна зона – це практично вся Новоросія, на заході це територія аж до Придністров'я. А далі видно буде», – погрожує Джабаров.

Він запевняє, що «зараз дедалі виразніше видно, що контрнаступ Києва, незважаючи на те що резерви у ЗСУ залишаються, видихається».

«І вже пішли боязкі сигнали з боку Заходу про те, що там нарешті зрозуміли марність витрат на Україну – зараз там уже говорять не про постачання озброєнь Києву, а про створення в Європі ремонтних центрів пошкодженої в зоні СВО військової техніки. Думаю, це свідчить про те, що ліміт озброєнь, що відпускаються Києву, на Заході вже закінчується», – самовпевнено заспокоює Джабаров, немов Захід свої «боязкі сигнали» послав саме йому.

Але яким би самовпевненим не був російський «сенатор», на прохання «оцінити можливість початку наступу російських військ на Україні до кінця року» він відповідає невпевнено, обтічно і туманно: «Про терміни міркувати не буду – це вирішують військові, до яких приходить вся необхідна для цього інформація. Можу лише сказати, що за останні місяці наша армія багато в чому знекровила ЗСУ – зараз противник уже кидає в бій резерви, які зберігав для «переможного» наступу на наші території. Коли ми зрозуміємо, що армія України остаточно знесилила, тоді й почнемо свій наступ. А квапити військових із цим не треба».  

«Заходи на системній основі»

Відверто шовіністична газета «Взгляд», нікого і нічого не бентежачись, спокійно повідомляє, що «російські військові знову вдарили по портовій інфраструктурі України».

«І якщо спочатку «удари відплати» припадали здебільшого на Одесу і Миколаїв, то тепер приліт зафіксовано на Дунаї.  Навіщо Росія б'є по річкових портах і як це пов'язано з планами Зеленського продовжити експорт зерна в Європу?», – діловито запитує «Взгляд».

І дуже серйозно продовжує: «На думку експертів, для того, щоб удари по портовій інфраструктурі України були ефективними, вони повинні наноситися практично щодня. І для цього є дві ключові причини. По-перше, після припинення зернової угоди офіс Зеленського наполегливо намагається продавити інші країни продовжувати співпрацю з Україною і вибудувати альтернативні маршрути доставки зерна. Це й не дивно, оскільки угода була джерелом фінансового збагачення українських чиновників і високопоставлених військових. Дунай же – це серйозна водна артерія. Другий аспект пов'язаний із військовою логістикою. Як і у випадку із зерновою угодою, на кораблях під виглядом продовольства можна переміщати техніку, озброєння і пальне для ЗСУ. І руйнування морських і річкових портів противника допоможе Росії вирішити ці завдання, вважають експерти».

Якийсь московський «економіст і політолог» Іван Лізан, мабуть, з винятково мирними намірами підказує, що «Дунайські порти, якщо порівнювати з одеськими, досить компактно розташовані. У зв'язку з цим системне нанесення подібних ударів по цій інфраструктурі може призвести до її повного виходу з ладу».

«Однак одиночний приліт не матиме серйозного впливу на судноплавство. Дунай – велика річка, яка досить різко переходить у територіальні води Румунії. А з огляду на те, що ми завдаємо ударів акуратно і точково, прохід кораблів може лише скоротитися», – повчає «економіст і політолог» Лізан.

«Після того як зернова угода припинила своє існування, український сільськогосподарський експорт знизився вдвічі. Зеленському потрібні були нові маршрути для вивезення зерна. І Дунай тут став найкращим із варіантів. Якщо Україна втратить цей канал, то експорт скоротиться ще більше. Таким чином, Росія завдає ударів не тільки через військову доцільність таких дій, а й для того, щоб Україна не змогла вивозити своє зерно обхідними шляхами», – пояснює «економіст і політолог» Лізан, який, очевидно, отримує зарплату у ФСБ.

Поспішає підказати правильну думку «Взгляду» і якийсь «військовий експерт» Василь Дандикін. «Дунай – це дуже важлива водна артерія, що протікає практично через половину Європи. Зараз, після закінчення зернової угоди, гавані на цій річці використовуються офісом Зеленського для постачання військової техніки та експорту сільськогосподарської продукції. Завдяки цьому маршруту противник підтримує боєздатність свого угруповання в Причорномор'ї. Тому військова доцільність ударів, що завдаються нашими військами по портовій інфраструктурі України на Дунаї, полягає в необхідності зупинити постачання техніки в країну та експорт зерна з неї», – розкриває всі карти Дандикін.

І миролюбно переконує: «Якщо заходи застосовуватимуться на системній основі, це дасть змогу зупинити судноплавство і перекрити важливий для офісу Зеленського логістичний маршрут».