Уряду за півроку не вдалося виконати обіцянку прем'єра Дениса Шмигаля , який стверджував, що націоналізовані за рішенням РНБО компанії та підприємства "працюватимуть 24/7 для потреб держави". Очевидно, завдання справді складніше, ніж могло здатися на перший погляд. Але й часу минуло чимало (особливо з урахуванням воєнного стану). У результаті, незважаючи на окремі успіхи, економічний ефект від націоналізації ПАТ " Укрнафта ", ПАТ " Укртатнафта ", ПрАТ " АвтоКрАЗ ", ПрАТ " Запоріжтрансформатор " та АТ "Мотор Січ " виявився не таким великим, як це могло бути і очікувалося. Хоча саме рішення, безумовно, було правильним та відповідним викликам воєнного часу. Нагадаємо, Рада національної безпеки і оборони 7 листопада 2022 р. ухвалила рішення передати у держвласність 5 приватних підприємств та компаній, які мають стратегічне значення для економіки. Усі вони перейшли до управління Міноборони. КрАЗ та ЗТР: борговий баласт "ОстроВ" раніше докладно аналізував причини, з яких у держвласність перейшли саме вищезазначені підприємства. І спочатку держава діяла досить швидко. Міноборони сформувало нові наглядові ради у ПАТ " Укрнафта ", ПАТ " Укртатнафта ", ПрАТ " АвтоКрАЗ ", ПрАТ " Запоріжтрансформатор " та АТ "Мотор Січ" 7 листопада 2022 р. - того ж дня, коли РНБО ухвалила рішення про націоналізацію. "Ці наглядові ради призначатимуть поточний менеджмент, тобто виконавчих керівників тощо, щоб робота підприємств не припинилася", - пояснював тоді голова Міноборони Олексій Резніков. Справді, вже 30 листопада "Мотор Січ " отримала нового генерального директора. Ним став колишній ахметівський менеджер Олексій Никифоров. Напевно, у цьому не слід шукати якогось підтексту. Наприклад , 21 березня ц.р. Кабмін погодив призначення гендиректором держкомпанії "Магістральні газопроводи України" (раніше - " Укртрансгаз ") Дмитра Ліппи , який раніше керував ахметівським комбінатом " Каметсталь ".Але це не означає, що "Ахметов осідлав газову трубу України". В умовах олігархічної економіки, побудованої в Україні, чи не будь-який топ-менеджер колись працював у компаніях, які належать великим фінансово-промисловим групам. Інша річ, що той же А.Нікіфоров раніше був директором криворізької філії ахметівської "Метінвест -СМЦ", яка займається продажем металопрокату. Потім керував запорізьким КП "Водоканал", остання посада до приходу на "Мотор Січ " – заступник мера Запоріжжя. Тобто, новий гендиректор "Мотор Січі " має солідний управлінський досвід. Але він не має жодного уявлення про специфіку виробництва та конфігурації ринку авіаційних та вертолітних двигунів. Потрібно визнати це серйозним мінусом. Така сама ситуація і з призначенням нового гендиректора КрАЗу. Така аналогія випливає з листа представників колишнього власника підприємства, олігарха Костянтина Жеваго . Лист був направлений на початку квітня куди тільки можливо: послам країн G 7, МВФ, Єврокомісію тощо. Але в даному випадку аргументи, на кшталт "держава призначила керівників компанії, серед яких немає жодного фахівця в галузі важкого автомобілебудування, що має досвід виробництва вантажних автомобілів для цивільних та військових потреб" – звучать непереконливо. Раніше " ОстроВ " зазначав, що завод втратив колишню міць якраз при "ефективному приватному власнику". У цьому легко переконатися, зіставивши обсяги виробництва у 2000 та 2014 роках. І порівнявши їх із радянським періодом. Також у листі представники К.Жеваго скаржаться, що завод не отримував від держави замовлень. Хоча насправді вони були (від Міноборони). І їхнє виконання жевагівські "фахівці в галузі важкого автомобілебудування" банально зірвали. У 2020 та 2021 рр. Змусивши українських військових ставити берегові ракетні комплекси "Нептун" на чеські вантажівки Tatra. Отже, відсутність профільного досвіду у нових керівників КрАЗу та "Мотор Січі " – далеко не найбільша проблема. "Мотор Січ " продовжує працювати, як і раніше. Наприкінці березня ц.р. підприємство за раніше укладеним експортним контрактом відправило двигуни до Туреччини для ударних важких вертольотів T929 ATAK-II. А ось КрАЗ продовжує стояти. Як і " Запоржтрансформатор ". Відмінність у цьому, що це підприємства, власне, - банкрути. Загальна заборгованість КрАЗу на квітень 2022 р. налічувала 10,6 млрд грн. Ці борги на завод повісив ніхто інший, як "ефективний приватний власник" – заклавши його майно, включаючи виробничі цехи, під кредити, видані його ж банком "Фінанси та кредит" фірмам, що мають відношення до самого К.Жеваго та керівництва банку. Пізніше ці гроші було виведено на зарубіжні рахунки нібито для передоплати товарів, які так і не було поставлено. Тобто, по суті йдеться про крадіжку в особливо великих розмірах. Очевидно, що коли заводське майно у заставі і фактично належить Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (який розрахувався із вкладниками банку "Фінанси та кредит" зі своєї кишені) – складно говорити про перезапуск виробництва. Та сама ситуація і з " Запоріжтрансформатором ". Станом на кінець грудня 2022 р. його заборгованість перевищувала 11 млрд. грн. З них 9,93 млрд. грн. - зобов'язання перед банками. Спадщина Коломойського Борги у ПАТ " Укртатнафта " (Кременчуцький нафтопереробний завод) значно менше. Здебільшого це несплачені податки. Раніше " Остров " констатував , що ці борги державі вдалося частково стягнути тільки після візиту силовиків з обшуком до колишнього власника, олігарха Ігоря Коломойського. І на той момент підприємством уже 3 місяці, як керували державні менеджери. І вже при них на завод не пустили перевіряльників із податкової (після чого співробітники Бюро економічної безпеки у супроводі спецназу СБУ і вирушили до І.Коломойського додому). Тобто після націоналізації особливих змін у ситуації з цим підприємством не помітно. У свою чергу новий (призначений державою) голова правління " Укртатнафти " (одночасно очолює і " Укрнафту ") Сергій Корецький на початку березня повідомив про переговори з польським держконцерном Orlen на предмет експорту української нафти. Це свідчить лише про одне: у найближчому майбутньому очікувати поновлення роботи розбомбленого рашистами Кременчуцького НПЗ не доводиться. Інших НПЗ в Україні не залишилося, а ресурс, що видобувається нафтовиками, треба кудись подіти. Звідси й переговори щодо експорту. Становище в " Укрнафті " виглядає більш оптимістично. За підсумками І кв. компанія збільшила середньодобовий видобуток із 3753 до 3926 т. Приріст невеликий, лише 4,6%. Але це все ж таки приріст, а не падіння. За І.Коломойського "Укрнафта" стабільно знижувала обсяги видобутку. За 2022 р. – на 8,6%, до 1,37 млн. т. Збільшити видобуток вдалося дуже просто: виключно за рахунок капремонтів свердловин та ліквідації розкрадань у вигляді незаконних врізок (на які раніше чомусь ніхто не звертав уваги). За словами С.Корецького , цього року компанія (вперше за довгий час) відновлює пошуково-розвідувальні роботи. Загалом планується пробурити 5 свердловин у західноукраїнському регіоні. Новий керівник також обіцяє 12 млрд. грн. чистого прибутку за підсумками п.р. та 6 млрд грн. інвестицій. За його словами, відповідні цифри закладено у фінплан компанії. Коли вона перебувала під контролем І.Коломойського та його менеджерів, декларовані фінрезультати роботи нагадували гойдалку: за 2019 р. – чисті збитки 4,058 млрд грн., за 2020 р. – прибуток 4,287 млрд грн. Але навіть коли "Укрнафта" за колишніх власників показувала прибуток – це все одно було в 3(!) рази менше, ніж заплановано на цей рік. Та й інвестиційні витрати за І.Коломойського у компанії були відсутні як такі. Про це слід згадати критикам, які наголошують, що 6 млрд грн. – не так вже й багато для "Укрнафти". Резюмуючи, можна сказати, що лише у цій компанії після націоналізації ситуація кардинально покращала. На "Мотор Січі " вона залишилася без змін (що вже добре, все-таки це підприємство успішно працювало, тільки не на користь України, як випливає з матеріалів кримінального провадження щодо В.Богуслаєва, колишнього власника ) . Так само без змін на КрАЗі, " Запоріжтрансформаторі " та Кременчуцькому НПЗ (тільки це вже зовсім недобре). Можливо, причина ще й у тому, що ці підприємства перебувають в управлінні Міноборони – у цьому випадку є абсолютно непрофільним відомством. Набагато логічніше було б передати ЗТР та НПЗ в управління Міненергетики, а "Мотор Січ " та КрАЗ – Мінстратегпрому. Але є нюанс. Законодавчий. Підприємства націоналізовані на підставі закону про воєнний стан. А він передбачає, що все майно, що надходить у розпорядження держави, під час війни передається військовим. Тобто, Міноборони. Начебто логічно, але не ефективно. Принаймні, у випадку із ЗТР, "Укрнафтою" та НПЗ. За словами гендиректора " Укроборонпрому " Юрія Гусєва, "перспектива включення "Мотор Січі" та КрАЗу в концерн обговорювалася на різних рівнях". Але це потребує змін до законодавства. І поки що (за півроку після націоналізації) далі обговорень справа не пішла.
