Минулий тиждень відзначився багатьма дискусіями в західних медіа про перебіг російської війни в Україні, стан українських збройних сил і майбутнє західної допомоги Україні. Спричинило їх, в першу чергу, інтерв’ю головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного журналу The Economist, хоча в Україні більший розголос отримав інший текст – стаття про президента Володимира Зеленського в журналі Time, яку американське видання винесло на обкладинку. Багато розмірковували також в контексті нового спалаху війни на Близькому Сході, яка по деяких ознаках вже випередила війну в Україні як тестувальний майданчик нових технологій вбивства і деморалізації. Як зазначили у The Times, “це перший великий конфлікт, що спалахнув в епоху вільно доступного штучного інтелекту і соціальної медіа-платформи X (раніше Twitter), яка належить Ілону Маску і, як кажуть, робить цифрове розповсюдження інформації особливо некерованим”. “Експерти-спостерігачі описали появу "алгоритмічно керованого туману війни" на тлі поспіху повідомити про останні події і захопити контроль над викладом в Інтернеті, – йшлося далі в тексті. – "За 25 років відстеження екстремізму і конфліктів я ніколи не бачила, щоб дезінформація досягала такого вірусного рівня, як під час цієї війни між Ізраїлем і Хамас", – сказала Ріта Кац, директорка Site Intelligence Group. "Дезінформація навколо війни між Ізраїлем і Хамас є унікально небезпечною, тому що є мало питань, які розділяють суспільства так сильно, як це питання, – сказала вона. – По всьому світу люди виходять на демонстрації, розбурхують ненависть і буквально вбивають один одного через війну у відносно невеликій частині Близького Сходу. Жоден інший конфлікт, чи то громадянська війна в Сирії, чи то війна в Україні, чи інші, не зміг цього зробити". У британському виданні також звернули увагу, що “протягом першого тижня кремлівського вторгнення у лютому минулого року в блогах, Reddit, Twitter, Facebook, Instagram, Tumblr і YouTube було відстежено близько 63 мільйонів згадок про Росію або Україну. За тиждень, що минув після терористичної атаки Хамас 7 жовтня, на тих самих платформах з'явилося близько 78 мільйонів повідомлень про Ізраїль або Палестину, згідно з аналізом компанії Logically, яка використовує штучний інтелект для масштабного моніторингу дезінформації”. “Його віра в остаточну перемогу на межі з месіанською” Тож, повертаючись до України. Журналіст Time, зокрема, зауважував, що “звичний блиск його (Зеленського. – “ОстроВ”) оптимізму, почуття гумору, схильність оживляти зустрічі у військовій кімнаті жартом або непристойним дотепом – нічого з цього не збереглося на другому році повномасштабної війни. "Тепер він заходить, отримує останні новини, віддає накази і йде", – каже один з давніх членів його команди. Інший каже мені, що, перш за все, Зеленський відчуває себе зрадженим своїми західними союзниками. Вони залишили його без засобів перемоги у війні, лише із засобами її пережити”. “Але його переконання не змінилися, – продовжував кореспондент американського видання. – Незважаючи на нещодавні невдачі на полі бою, він не має наміру припиняти боротьбу чи просити про будь-який мир. Навпаки, його віра в остаточну перемогу України над Росією затверділа у формі, яка непокоїть деяких його радників. Вона непохитна, на межі з месіанською. "Він обманює себе, – розчаровано каже мені один з його найближчих помічників. – У нас немає варіантів. Ми не перемагаємо. Але спробуй йому про це сказати". “Впертість Зеленського, за словами деяких його помічників, шкодить спробам їхньої команди розробити нову стратегію, нове послання. Коли вони обговорюють майбутнє війни, одне питання залишається табу: можливість укладення мирної угоди з росіянами. Судячи з останніх опитувань, більшість українців відкинули б такий крок, особливо якщо він спричинив би втрату будь-якої окупованої території. Зеленський залишається категорично проти навіть тимчасового перемир'я. "Для нас це означало б залишити цю рану відкритою для майбутніх поколінь, – каже мені президент. – Можливо, це заспокоїть деяких людей всередині нашої країни і за її межами, принаймні тих, хто хоче завершити цю справу за будь-яку ціну. Але для мене це проблема, тому що ми залишаємося з цією вибуховою силою. Ми лише віддаляємо її детонацію". Зеленський, за словами журналіста Time, сказав йому в інтерв’ю, що "для мене заморозити війну означає програти її". “Перед настанням зими, як попередили мене його помічники, слід очікувати значних змін у військовій стратегії та серйозних перестановок у команді президента, – стверджував журналіст. – За їхніми словами, потрібно буде звільнити щонайменше одного міністра, а також старшого генерала, відповідального за контрнаступ, щоб забезпечити відповідальність за повільний прогрес України на фронті. "Ми не просуваємося", – каже один з близьких помічників Зеленського. Деякі фронтові командири, продовжує він, почали заперечувати накази наступати, навіть якщо вони надходять безпосередньо з офісу президента. "Вони просто хочуть сидіти в окопах і тримати оборону, – каже він. – Але ми не можемо виграти війну таким чином". “Коли я висловив ці претензії старшому військовому офіцеру, він сказав, що деякі командири не мають іншого вибору як ставити під сумнів накази згори, – розповів далі кореспондент Time. – Одного разу на початку жовтня, розповів він, політичне керівництво в Києві вимагало операції з "повернення" міста Горлівка, стратегічного форпосту на сході України, який росіяни утримують і запекло захищають протягом майже десяти років. Відповідь надійшла у формі запитання: Чим? "У них немає ні людей, ні зброї, – каже офіцер. – Де зброя? Де артилерія? Де новобранці?" В тексті американський журналіст також згадував про тріумфальний візит Зеленського до США у 2022 році, коли його промову на засіданні Конгресу постійно переривали бурхливі оплески. Коли він знову поїхав у Штати у вересні 2023 року, стверджував автор тексту, “допомога Україні стала каменем спотикання в дебатах щодо федерального бюджету. Один із зовнішньополітичних радників Зеленського переконував його скасувати поїздку у вересні, попереджаючи про надто навантажену атмосферу. Лідери Конгресу відмовили Зеленському у виступі з публічною промовою на Капітолійському пагорбі. Його помічники намагалися організувати для нього особисту появу на Fox News та інтерв'ю з Опрою Вінфрі. Ні те, ні інше не вийшло”. “Натомість вранці 21 вересня Зеленський зустрівся приватно з тодішнім спікером Палати представників Кевіном Маккарті, перед тим як вирушити до Старої зали Сенату, де законодавці допитували його за зачиненими дверима. Більшість звичайних критиків Зеленського мовчали на засіданні; сенатор Тед Круз запізнився більш ніж на 20 хвилин. Демократи, зі свого боку, хотіли зрозуміти, куди рухається війна і наскільки сильно Україна потребує підтримки США. "Вони запитали мене прямо: 'Якщо ми не надамо вам допомогу, що станеться?' – Згадує Зеленський. – Станеться те, що ми програємо". Виступ Зеленського справив глибоке враження на деяких присутніх законодавців. Ангус Кінг, незалежний сенатор від штату Мен, пригадав, як український лідер сказав своїй аудиторії: "Ви віддаєте гроші. Ми віддаємо наші життя". Але цього було недостатньо. Через десять днів Конгрес ухвалив законопроект, щоб тимчасово запобігти припиненню роботи уряду. Він не включав допомогу Україні”. “Нам потрібно знайти цей порох” Текст The Economist, який став другим за тиждень сеансом холодного душу для українців, не додав нічого принципово нового для розуміння ситуації західним оглядачам, окрім відвертого визнання українським головнокомандувачем очевидного глухого кута у війні. У тексті зазначалося, що “за п'ять місяців контрнаступу Україні вдалося просунутися лише на 17 кілометрів. Росія десять місяців билася навколо Бахмута на сході, "щоб взяти місто розміром шість на шість кілометрів". Ділячись своєю першою комплексною оцінкою кампанії в інтерв'ю журналу The Economist цього тижня, головнокомандувач Збройних сил України генерал Валерій Залужний сказав, що поле бою нагадує йому великий конфлікт столітньої давнини. "Так само, як у Першій світовій війні, ми досягли рівня технологій, який ставить нас у глухий кут", – каже він. Генерал робить висновок, що для виходу з глухого кута потрібен потужний технологічний стрибок. "Швидше за все, глибокого і красивого прориву не буде". У тексті на основі інтерв’ю британського видання з Залужним кілька разів наголошувалося, що для прориву у війні Україні потрібна комбінація найновіших технологій. "Спочатку я подумав, що щось не так з нашими командирами, тому змінив деяких з них. Потім я подумав, що, можливо, наші солдати непридатні для виконання завдань, тому я перевів солдатів у деяких бригадах", – розповідає генерал Залужний. Коли ці зміни не принесли результату, генерал наказав своїм підлеглим відкопати книгу, яку він бачив у студентські роки. Вона називалася "Прорив укріплених ліній оборони". Вона була опублікована у 1941 році радянським генерал-майором П.С. Смирновим, який аналізував битви Першої світової війни. "І ще до того, як я прочитав її наполовину, я зрозумів, що це саме та ситуація, в якій ми знаходимося, тому що, як і тоді, рівень нашого технологічного розвитку сьогодні вводить в ступор як нас, так і наших ворогів". Як і багато інших оглядачів, автор тексту The Economist дорікнув Заходу спізнілим постачанням навіть застарілого обладнання, яке раніше могло б спричинити рішучий перелам у бойовихх діях. Як зазначив він, “затриманням постачання ракетних систем дальнього радіусу дії і танків Захід дозволив Росії перегрупуватися і зміцнити свою оборону після раптового прориву у Харківській області на півночі і в Херсоні на півдні наприкінці 2022 року. "Ці системи були найбільш актуальні для нас минулого року, але вони прибули лише цього року", – каже він (Залужний. – ОстроВ”). Так само і винищувачі F-16, які мають надійти наступного року, зараз менш корисні, припускає генерал, частково тому, що Росія вдосконалила свою протиповітряну оборону”. “Генерал Залужний відчайдушно намагається не допустити, щоб війна облаштувалася в окопах, – написали у The Economist. – "Найбільший ризик виснажливої окопної війни полягає в тому, що вона може затягнутися на роки і виснажити українську державу", – каже він. У Першу світову війну політика втрутилася раніше, ніж технології змогли змінити ситуацію. Чотири імперії розпалися, а в Росії спалахнула революція. Путін розраховує на крах українського бойового духу і підтримки Заходу. Генерал Залужний не сумнівається, що тривала війна вигідна Росії, населення якої втричі більше, а економіка вдесятеро більша за українську. "Давайте будемо чесними, це феодальна держава, де найдешевшим ресурсом є людське життя. А для нас... найдорожче, що у нас є, це наші люди", – каже він. Поки що йому вистачає солдатів. Але чим довше триватиме війна, тим важче буде витримувати. "Нам потрібно шукати це рішення, нам потрібно знайти цей порох, швидко його освоїти і використати для якнайшвидшої перемоги. Тому що рано чи пізно ми зіткнемося з тим, що у нас просто не вистачатиме людей, щоб воювати". У The New York Times на наступний день після публікації в The Economist зазначили, що “південний контрнаступ Києва, який він розпочав п'ять місяців тому з надією на те, що українські війська зможуть розколоти російські сили на півдні, схоже, зупинився. Українські війська не змогли прорвати величезні шари російських оборонних позицій. Center for Strategic and International Studies підрахував у своєму нещодавньому аналізі, що під час свого південного наступу до кінця серпня українські війська просувалися в середньому приблизно на 90 метрів на день. "Це тактична блокада, – сказав Тібо Фуйє, заступник директора французького Foundation for Strategic Research; він зазначив, що російські й українські війська взаємно блокують повітряні і наземні спроможності один одного. – Лінія фронту встигла заморозитися". А в Le Monde до того ж додали, що Росія поновила наступ на сході України, в районі Авдіївки, і готується до нових ударів по українській енергетичній інфраструктурі взимку, в той час як Україна скоро матиме справу з іще серйознішим дефіцитом зброї і боєприпасів, ніж мала до сих пір. “Росія, навпаки, все ще має у своїх арсеналах близько чотирьох мільйонів артилерійських снарядів, – зазначили у французькому виданні. – "Це означає, що Росія може продовжувати стріляти на нинішньому відносно низькому рівні – 10 000 снарядів на день – трохи більше року", – підрахував на прес-конференції 20 жовтня полковник Антс Ківісельг, голова естонської військової розвідки. Не кажучи вже про снаряди, які надіслала до Росії Північна Корея, кількість яких оцінюється від 300 000 до 350 000 одиниць, а також які наново виробляє російська промисловість, потужність якої, як вважають, зросла до двох-трьох мільйонів на рік”. “Що стосується крилатих ракет, Росія також повернулася до довоєнного рівня виробництва з виробництвом ста нових снарядів щомісяця у порівнянні з роком раніше, каже Джек Уотлінг (RUSI). "На відміну від України, малоймовірно, що у 2024 році Росія зіткнеться з серйозною нестачею боєприпасів. Владімір Путін вже більше року працює над тим, щоб перевести значну частину російської економіки на військові рейки. Навіть якщо цей процес далекий від досконалості, він дає результати", – занепокоєний Микола Бєлєсков (НІСД). "2024 рік буде повним небезпек для українців. Обладнання, яке вже було поставлено, буде зношене, але вони зможуть лише частково відновити його, оскільки західні виробничі потужності не будуть оптимальними до 2025 року", – додає (консультант з міжнародних ризиків і офіцер запасу Стефан) Одран”. “Кремлівські командири мають час…” Західні оглядачі залишаються переважно прихильними до більшої підтримки України і продовжують дорікати західним лідерам їхньою нерішучістю. У британському The Times, зокрема, наголосили (фактично підтримуючи тезу Володимира Зеленського про неможливість “заморозити” конфлікт у довгостроковій перспективі), що “навіть здача територій, які зараз окуповані російськими військами, навряд чи втамує жагу Путіна до завоювань. За кількома роками неспокійного миру, без сумніву, послідує нова спроба поглинути Україну. А на іншому боці Євразії Китай буде заохочений відмовою Заходу від демократії у просуванні військового вирішення тайванського питання”. У низці інших видань йшлося також про знущання, яким піддають росіяни українців на окупованих територіях. Так, у The Washington Post, пославшися на численні звіти міжнародних організацій про російські військові злочини в Україні, наголосили, що “докази звірств Росії в Україні також заслоняють важливий факт: вони є маленькою часткою у порівнянні з імовірним масштабом звірств, які скоїли війська президента Владіміра Путіна. Ми знаємо про це, тому що ми знаємо: Незважаючи на жахливі свідчення про систематичні катування, зґвалтування, страти та інші форми зловживань, що застосовують московські війська, незалежним розслідувачам відмовляють у доступі на територію, яку захопили російські війська. Це важливо в умовах статичної війни, де лінія фронту місяцями ледь рухається. Це означає, що кремлівські командири мають час, щоб знищити речові докази, а також цивільних осіб, які могли би свідчити про злочини”. Огляд підготувала Софія Петровська, “ОстроВ”
