Луганськ – Ростов автобусом. Луганський щоденник

На квитку немає часу прибуття. Віриш продавцю і розраховуєш десь, приблизно, із запасом, залежно від дорожньої обстановки та черг на кордоні, про які читаєш у телеграм-каналах.

Старий автобус. Тим, хто ззаду, не подобається твій порив відкидати сидіння – їм тісно та давить.

Буквально на першому блок-посту чоловіків просять вийти з документами. Автобус завмирає. Вітрено, холодно. Усі чоловіки стоять перед автобусом. Жодних пояснень, чому так, - немає в принципі.

По одному чоловіки повертаються, і автобус продовжує рух. У Краснодоні й далі підсідають по квитках, а потім біжить продавець - квитки продали на місця, яких в автобусі немає. Точніше, у касі один розклад, а, за фактом, в автобусі – інший. І касир пропонує їхати наступним автобусом з місцями. Ніхто не сперечається, але всі погоджуються їхати без місць – стоячи, або сидячи на підлозі. За повну вартість квитка. Хтось сидить на сходах поряд із водієм, хтось стоїть. Від цього ще більш тісно та незручно.

На кордоні з Росією довга черга ніхто нічого не пояснює і всі помітно нервують. Водій не відповідає на жодне запитання. - "Сьогодні приїдемо".

У цьому старому автобусі шуби та нові сумки у панянок здаються безглуздими. Пройшовши кордон, вибудовується довга черга в туалет. Водій відмовляє стояти у черзі: далі велике російське місто, сходіть там. Усі поспішають - це те, що поєднує всіх у цій колимазі.

У першому ж російському місті в школі закладено вікна мішками із піском. А на дорозі бетонний блок-пост із бійницями. Як у нас. Це дивно.

І всі рекламні щити віддано героям спецоперації. Рік тому вони  були присвячені ковіду. Зараз – війні.

У Ростові кожен знає, куди йому треба. Усі поспішають встигнути вирішити свої питання. На вході до автовокзалу доглядають речі, просвічують одяг. Транспортна поліція вкрай знервована. Люди мовчать – не посперечатися, боротьба з тероризмом.

Вже у потязі попутники пожвавлюються на найтрадиційніше питання "Ви звідки?". Тут виявляється, що про Донбас кожному є що сказати. У них там рідні, друзі. І вони розповідають тобі про цю війну. А ти не готовий ні розповідати, ні слухати, бо втомився від думок, навіть якщо вони близькі до твоїх. Ти просто хочеш їхати. І не думати ні про що.

 

Раніше «ОстроВ» підтримували грантодавці. Сьогодні нашу незалежність збереже тільки Ваша підтримка

Підтримати

Статті

Донбас
06.04.2025
19:12

Чужі тут ходять: дуже тимчасовий «уряд». Огляд ЗМІ окупованого Донбасу

Минулого тижня авторів публікацій у місцевих Телеграм-каналах та інших пабліках потягнуло на філософію. Зрадники розумними словами намагалися довести, що Батьківщину вони не зраджували, що вона завжди була їм чужою. Важко повірити, що ці люди до...
Світ
02.04.2025
14:44

«Медовий місяць» нової американської адміністрації з Москвою закінчився?». Російські ЗМІ про Україну 

"Все, «медовий місяць» нової американської адміністрації з Москвою закінчився? Чи гнів Трампа знову «швидко розсіється» - і ми продовжимо ці, вочевидь, безперспективні переговори?"
Країна
01.04.2025
10:09

К.Матвієнко про погрози Трампа і готовність РФ до миру: Це чистої води садизм

Ми є свідками агонії Росії. Коли росіяни йдуть на такі речі, це означає, що в них немає бачення на найближчий історичний період і тому вони просто мстяться та намагаються максимально нагадити Україні, поки вони не відійшли у небуття.
Всі статті