Курс гривні: Нацбанк "хлюпнув кисню" на $5,5 млрд

Національний банк України (НБУ) із середини травня частково скасував власні заходи, які дозволяли тримати курс гривні. Таким чином, регулятор прислухався до побажань Мінфіну. Які ставали дедалі наполегливішими.

Більше ніякої магії

Нацбанк дотепер досить жорстко стояв на варті стабільності гривні, за рахунок валютних обмежень, допомагаючи їй залишатися на рівні $/39 грн.

Деякі заходи діяли з 24 лютого 2022 р., тобто від початку повномасштабної війни. Наприклад, заборона на оплату імпорту робіт та послуг, крім критичних.

Інші вводилися вже "по ходу п'єси". Так, з 11 листопада 2023 р. НБУ скоротив граничний термін повернення валютного виторгу в Україну для підприємств-експортерів зі стандартних 180 днів до 90 днів, тобто в 2 рази. Все це не дуже подобалось міністерству фінансів України.

Справа в тому, що значна частина бюджетних надходжень нараховується за фіксованою ставкою у валютному еквіваленті (євро), а сплачується у гривні за поточним обмінним курсом. Це акцизні збори, мита, імпортний ПДВ.

Тому Мінфін як оператор держбюджету зацікавлений в ослабленні курсу – тоді він зможе зібрати більше грошей. Зрозуміло, у "розумному" ослабленні. Оскільки Мінфін – це не збіговисько олігархів, ставлення яких до курсу гривні описується формулою "чим гірше – тим краще".

Але те, що курс $/39 грн абсолютно не влаштовував Мінфін – незаперечний факт. Це випливає із коментаря глави відомства С.Марченка, зробленого ще 3 квітня на форумі "Європейський шлях України. Діалоги про майбутнє".

"У нас все дуже стабільно (курс гривні – авт.). Іноді занадто стабільно, як з погляду міністерства фінансів. Ми ці меседжі постійно доносимо нашим колегам із Нацбанку. Ми хочемо, щоб наша нинішня магічна реальність враховувала перспективи того, що так може бути не завжди. І нам, можливо, потрібно зараз уже думати, готуватися, що на нас чекає у другому півріччі 2024 р., що чекає на нас у 2025 р.", – сказав він.

За словами С.Марченка, розклад із (фінансовою) макростабільністю дуже простий: "коли є гроші – проблеми немає, і навпаки". Наразі Україна покриває половину своїх потреб за рахунок міжнародних партнерів, додав він.

Тим самим, глава Мінфіну дав зрозуміти, що бюджету потрібно більше власних коштів. Щоб менше озиратися на закордонних союзників та кредиторів. І висловив невдоволення ситуацією, саркастично назвавши її "магічною реальністю". У результаті Нацбанк погодився із цими доводами.

З 4 травня він скасував усі обмеження на імпорт робіт та послуг, дозволив підприємствам платити валютою нерезидентам (компаніям, зареєстрованим не в Україні) за оренду та лізинг обладнання, а також купувати валюту для розрахунків за кредитами, взятими у нерезидентів.

Останнє особливо важливе. Оскільки раніше "ходоки" від олігархів скаржилися до Кабміну, що через чинні обмеження на валютні операції з нерезидентами вони (точніше, компанії, які їм належать) не можуть розраховуватися за кредитами в закордонних банках.

І Кабмін своїми зверненнями просив Нацбанк як виняток вивести ці компанії олігархів з-під жорсткого валютного регулювання. Таким чином, можна констатувати, що НБУ пішов на певні поступки уряду та великому бізнесу.

Але при цьому залишився "з власною думкою". Оскільки частина прийнятих рішень все ж таки містить обмеження, що не дозволяють українським олігархам, які живуть за кордоном, і далі нестримно "висмоктувати" валюту з української економіки.

Наприклад, для перерахувань валюти від українських підприємств засновникам-нерезидентам встановлено ліміт не більше €5 млн на місяць. Заплатити відсотки за простроченими кредитами можна не більше €1 млн за квартал.

Крім того, Нацбанк так і не погодився повернути термін 180 днів для вороття експортного виторгу зернотрейдерам і розтягнути його до 360 днів металургійним підприємствам, більшість яких в Україні належить Р.Ахметову.

"Такі окремі пропозиції, які звучать сьогодні, наприклад, для металургійної галузі – можуть ускладнити здійснення валютної лібералізації", – йдеться в офіційному коментарі НБУ.

Тобто казати, що НБУ "здувся" під тиском олігархів і Кабміну – абсолютно некоректно. Проте навіть з урахуванням нових "запобіжників" оголошені послаблення вимагатимуть додаткової витрати валюти близько $5,5 млрд, за оцінками самого НБУ.

Витрачати ці кошти зі своїх золотовалютних резервів для підтримки курсу гривні на поточному рівні Нацбанк не планує. Це випливає з його макроекономічного прогнозу, опублікованого наприкінці квітня.

У ньому йдеться, що цього і наступного року НБУ має намір утримувати ЗВР на поточному рівні $43-44 млрд. Відтік валюти з ринку спричинить її дефіцит у розмірі $5,5 млрд і, як наслідок, послабить гривню до тих самих $/40,7 грн, які хоче бачити Мінфін. Це середньорічний курс, на якому зверстано держбюджет-2024 з доходної частини.

"Це необхідно, щоб дати більше кисню бізнесу та економіці", – йдеться у коментарі Нацбанку. З цим не посперечаєшся. Адже серед скасованих обмежень та заборони на репатріацію дивідендів від прибутку українських компаній на користь нерезидентів.

Очевидно, що цей захід дуже "напружував" іноземних інвесторів, які вклали гроші в українські проєкти. І позбавлених можливості отримати фінансову винагороду. Хоча тут треба пам'ятати, що іноземні інвестори бувають різні.

Є британський громадянин Л.Міттал, який живе в Лондоні, власник найбільшого у світі гірничо-металургійного концерну ArcelorMittal з британською реєстрацією. В Україні йому належить комбінат "АрселорМіттал Кривий Ріг".

І є український громадянин Р.Ахметов, який живе в Лондоні, власник компанії "Метінвест" з голландською реєстрацією. В Україні йому належать комбінати "Запоріжсталь", "Каметсталь" та багато чого ще. І той, і інший із погляду законодавства – іноземні інвестори.

Але Л.Міттал, як мінімум, не був депутатом українського парламенту і спонсором політичної партії, яка на той момент в Україні працювала. Топ-менеджерів його компанії не призначали на посади міністрів тощо.

Тому з Р.Ахметова "іноземний інвестор" дуже умовний. Проте тепер він також може вивести з України дивіденди. Цілком легально.

Ризики та позитив

Поточний стан справ дозволяє зі стриманим оптимізмом прогнозувати, що валютна лібералізація від Нацбанку не спричинить катастрофи. Найголовніше: відтік доларів та євро за дозволеними операціями частково поповнюватиметься за рахунок покращення експортної статистики.

На початку травня міністерка економіки Ю.Свириденко повідомила, що за підсумками квітня обсяги українського експорту вийшли на довоєнний рівень. У грошовому еквіваленті.

Інфографіка показує, що це майже так. Але лише порівняно з відносно неблагополучним для економіки 2017 р.

І тут треба враховувати, що сумарний експортний "виторг" залежить не тільки від обсягу продажу, а й від світових цін на експортні товари. У нашому випадку це переважно зерно та залізняк.

А в натуральному вираженні квітневий показник узагалі виявився рекордним за весь період повномасштабної війни. Закордонним покупцям відправлено 13 млн т. вантажів.

Це досягнуто не тільки за рахунок відновлення відвантажень продукції через чорноморські порти, про яке йшлося раніше. За словами Ю.Свириденко, у квітні також вдалося суттєво покращити залізничну доставку вантажів у дунайські порти.

Крім того, українській владі, здається, нарешті вдалося вирішити проблему блокування експортних товарів на кордоні з Польщею.

Як повідомив на початку травня перший заступник міністра агрополітики Т.Висоцький, після цього вантажопотік української с/г продукції через польський кордон зріс на 20%.

Як результат, отримано тижневий приріст платежів до держбюджету на 2,5 млрд грн, за даними першого заступника голови комітету Ради з податкової та фінансової політики Я.Железняка. Це плюс 10 млрд грн на місяць.

Залишається додати, що очікування щодо подальшої динаміки експортної статистики оптимістичні. "Стабільне функціонування морських перевезень стимулюватиме подальше зростання експорту металургійної продукції… налагодження ланцюгів постачання сировини стимулюватиме поступове збільшення експорту хімпродукції", – йдеться в актуальному огляді Нацбанку.

Там наголошується, що "нарощування експортних поставок покращить фінансовий стан підприємств та сприятиме посиленню стійкості валютного ринку". Про це йшлося на початку розділу: додатковий відтік доларів та євро через валютні послаблення згладить їх приплив за експортними операціями. Гострого дефіциту валюти не буде.

Але є й тривожний дзвінок. Ситуація із держборгом. Як зазначав С.Марченко, лише половину видатків держава в умовах війни здатна покривати власними силами. А більшість закордонного фінансування виділяється не за так.

Звідси і шокуючі темпи зростання зовнішніх зобов'язань. За даними Мінфіну, лише за березень держборг України зріс на $7,36 млрд. Це значення близьке до рекорду.

Що ж буде далі? Адже борги треба повертати, причому із відсотками. Повертати головним чином валютою. Тим самим послаблюючи курс гривні.

Так, ще наприкінці грудня минулого року лідери країн G7 затвердили реструктуризацію (відстрочення) боргових виплат офіційному Києву до 2027 р. Це дозволить держбюджету заощадити $14,3 млрд за 3 роки.

Але, як раніше зазначав "ОстроВ", неврегульованим залишається питання з боргами перед комерційними кредиторами. На набагато більшу суму – $20 млрд. При цьому прогнозувалося, що відмови від реструктуризації з боку закордонних банків та інвестфондів не буде. Оскільки комерційні кредитори орієнтуються на позицію офіційних кредиторів, у цьому разі країн G7.

Власне, і зараз у цьому прогнозі нічого не змінилося. Навіть незважаючи на те, що на початку травня стало відомо про відмову приватних кредиторів від реструктуризації (що передбачає не лише відстрочку, а й списання частини боргу).

Західні ЗМІ повідомили з посиланням на джерела, що власники українських облігацій зовнішньої держпозики (ОЗДП) сформували комітет кредиторів та найняли юридичні фірми для стягнення боргу у судовому порядку. Але це не означає відмову від переговорів із урядом України.

Кредитори пам'ятають про позицію G7. І про те, що в Україні триває повномасштабна війна. І якщо вона не форс-мажор, що тоді взагалі форс-мажор? Тобто, шанси стягнути борг у суді близькі до нуля. Утримувачі наших ОЗДП це чудово розуміють.

Водночас наївно сподіватися, що найбільші світові фінансові "акули" (до комітету кредиторів увійшли представники інвестфондів BlackRock та Pimco) будуть як "Герасим", який "на все згоден".

По-перше, вони прагнуть отримати найвигідніші умови майбутньої реструктуризації. Простіше кажучи, хочуть виторгувати більше для себе. По-друге, не забувають про важливість прецедентів та власну репутацію.

BlackRock, Pimco та інші кредитують не лише Україну. І решта боржників має знати, що кредитор – жорсткий і нещадний, свої гроші стягне по-любому, "здере разом зі шкірою". У їхніх очах кредитор не повинен виглядати "Герасимом".

Тому зараз власникам українських ОЗДП треба чинити тиск на офіційний Київ. Або, як мінімум, створити таку видимість.

Тим не менш, поки що договір про реструктуризацію комерційного держборгу не узгоджений і не скріплений підписами – питання про виплати на $20 млрд залишається у розділі потенційних ризиків для курсової стійкості гривні.