Купоно-гривня? Що чекає на національну валюту, якщо…

Високе боргове навантаження на українську економіку було серйозною проблемою ще до російського вторгнення. В умовах війни вона багаторазово загострилася та посилилася. Оскільки більша частина зовнішнього фінансування – не безоплатна допомога, а нові кредити. Урядовий підхід до вирішення цієї проблеми викликає багато запитань.

Держборг України: платити не можна пробачити

Здавалося б, не повинно бути дилеми в тому, де ставити кому у словосполученні, винесеному в підзаголовок статті. Але в Кабміні та Мінфіні її ніяк не наважуються поставити у потрібному місці.

Ще 4 липня прем'єр Денис Шмигаль на донорській конференції (проходила у швейцарському Лугано) зробив дуже неоднозначну заяву. За його словами, уряд України (в особі Мінфіну) не обговорює реструктуризацію держборгу. Але при цьому сподівається на відповідну ініціативу самих кредиторів.

Будь-хто, хто хоч раз брав кредит у банку, розуміє всю абсурдність цієї заяви: кредитор сам ніколи не запропонує позичальнику списати частину боргу, зменшити відсотки або хоча б відстрочити виплати.

Очевидно, що виходити до закордонних кредиторів із подібними пропозиціями в рамках реструктуризації має саме український Мінфін. З однієї простої причини: часткове списання боргу чи зменшення відсоткові виплати потрібні йому. А не власникам українських облігацій.

Не менш дивно в умовах падіння бюджетних доходів через вторгнення та колосальні військові витрати виглядає твердження Шмигаля про те, що "навантаження зі сплати тіла боргу та відсотків на Україну як державу сьогодні справді помірне"...

Сам прем'єр у липневому інтерв'ю ЗМІ навів такі дані. Весь місячний бюджет України – близько 250 млрд грн. При цьому витрати на утримання армії – близько 156 млрд. грн. у міс. І лише 70-100 млрд грн. надходять у вигляді податків та зборів. Решта – позики.

На тлі такої фінансової ситуації заощадити для держбюджету 350 млрд грн, які потрібно виплатити за держборгом до кінця року – було б справді непогано. Тому що секвестувати бюджет, тобто урізати передбачені у ньому витрати (як це в липневій публікації у ЗМІ, запропонував зробити голова правління Національного банку України Кирило Шевченко) – абсолютно нереально. За вирахуванням військових витрат на всі інші статті припадає лише 94 млрд грн. Навряд чи тут можна ще десь заощадити. А всі капітальні держпрограми розвитку було зупинено у лютому.

Проте уряд довгий час навіть не намагався порушити перед кредиторами питання про реструктуризацію держборгу. "Дуже важливо зараз мати довіру від усіх наших партнерів", - пояснив Д.Шмигаль. Іншими словами, у Мінфіні та Кабміні побоювалися, що позичальнику, який просить про реструктуризацію, кредитори надалі грошей не дадуть.

Такі побоювання видаються необґрунтованими, виходячи з досвіду роботи найбільших українських компаній. "Метінвест" та ДТЕК Р.Ахметова, "Інтерпайп" В.Пінчука – раніше успішно проводили реструктуризацію свого корпоративного зовнішнього боргу. І що після цього банки перестали їх кредитувати? Звичайно ж ні. Аналогічні приклади можна наводити і за найбільшими зарубіжними корпораціями.

Тому питання, чому реструктуризація держборгу в уряду асоціюється зі втратою довіри кредиторів – залишається відкритим.

Експерти ж дотримуються іншої думки. За словами фінансового аналітика Олексія Куща, одним із найважливіших завдань для економічної стабільності України під час війни є реструктуризація зовнішнього та внутрішнього держборгу. Необхідно отримати відстрочку боргових виплат як мінімум на 10-15 років за повного списання частини боргу, мінімум 50%. Також треба домагатися від кредиторів зменшення ставки за раніше взятими ринковими позиками до 1-2%, - вважає О.Кущ.

Продовження урядом боргових виплат на довоєнних умовах він назвав "фінансовим мародерством". Твердження емоційне, але насправді воно недалеко від істини.

Тим не менш, наприкінці липня все-таки "крига скресла" в потрібному напрямку. Глава Мінфіну Сергій Марченко повідомив про пропозиції українського уряду, спрямовані власникам українських держоблігацій зовнішньої позики. За його словами, пропонується відстрочити всі виплати (як за відсотками, так і щодо погашення позик) за 13 випусками облігацій. Це дозволить заощадити $2,5 млрд. щорічно.

Наразі йдеться про відстрочку на 2 роки. Очевидно, що ініціатива Мінфіну дуже "м'яка" порівняно з тією реструктуризацією, яка насправді потрібна Україні. Тобто, держава не ставить питання про часткове списання боргу та зменшення відсоткових виплат. Тільки про відстрочення платежів.

Варто зазначити, що досягти необхідних умов Києву справді дуже складно. Власники комерційного боргу України (тобто закордонні інвестфонди та банки, які купили українські облігації) насамперед орієнтуватимуться на позицію офіційних кредиторів, серед яких головним є Міжнародний валютний фонд. А там поки що явно не бажають йти на найменші послаблення для України.

"Україна акуратно обслуговує свій обов'язок. І ми розраховуємо, що це продовжиться", - заявив речник МВФ Джеррі Райс 14 липня на брифінгу у Вашингтоні. За його словами, щодо цього питання немає жодної іншої позиції Фонду – крім тієї, яку він озвучив.

Такий жорсткий та нелояльний підхід офіційного кредитора створює дуже серйозні проблеми у переговорах із комерційними кредиторами.

Резервний айсберг Нацбанку

Тим часом, до реструктуризації держборгу Україну підштовхує ситуація з міжнародними валютними резервами (МВР) Нацбанку. Вони стрімко "тануть", подібно до льодових айсбергів, що відкололися від узбережжя Антарктиди.

За даними самого НБУ, за червень його МВР скоротилися на 9% до $22,76 млрд. У попередні місяці спостерігалася аналогічна картина.

Зменшення МВР викликано масштабним продажем валюти на міжбанківському ринку. Наприклад, у травні НБУ продав валюти на $3,4 млрд, а купив у резерви лише $56,4 млн. Неважко збагнути, що якщо нічого не зміниться, до кінця року НБУ просто не зможе надати Мінфіну валюту для виплат із зовнішнього боргу. Її просто не залишиться для цього.

Продавати валюту мільярдами НБУ змушений для утримання гривні від стрімкого обвалу, викликаного роботою "друкарського верстата" самого Нацбанку. Тобто, - незабезпеченої емісією гривні, за рахунок якої уряд намагається закрити величезні "дірки" у держбюджеті.

З початку повномасштабної війни та до середини липня НБУ "надрукував" 225 млрд грн. Як результат, вже в середині липня офіційний курс просів до 36,57 грн/$ порівняно з 29,25 грн/$, зафіксованим 24 лютого.

Ситуація ускладнюється зменшенням надходження валюти в Україну від експорту та від заробітчан – створюючи передумови для подальшого обвалу.

У квітні обсяг приватних грошових переказів з-за кордону зменшився на 14,7% порівняно з квітнем довоєнного 2021 р., до $1 млрд. Загалом за січень-квітень зниження становило 10,5% - до $4,07 млрд.

Очевидно, що тенденція має просте пояснення: масовий виїзд українців зі своєї країни після початку війни. Ті, у кого родичі раніше вже були на заробітках у Польщі, Італії, Чехії, тощо – просто поїхали до цих родичів. Відповідно, тепер заробітчанам для них не треба надсилати перекази в Україну.

Як правило, багато хто з тих, хто виїхав, отримують там соціальну допомогу, багато хто вже влаштувався на роботу. Але допомога своїй країні, що воює і за їхню свободу та майно, виливається, у кращому випадку, участю у проукраїнських мітингах та патріотизмом у Фейсбуці…

На проблемі падіння українського експорту "Остров" неодноразово зупинявся раніше. Тепер до них додалася ще одна. З 9 липня Кабмін скасував категорії т.зв. "критичного" імпорту, під який валюта у Нацбанку має бути, навіть якщо каміння почне падати з неба. До групи критичного імпорту було віднесено, зокрема, окремі продукти харчування, медикаменти, паливо.

Водночас, НБУ зняв обмеження для продаж валюти під "некритичний" імпорт. Скасування "критичного" імпорту можна пояснити. Тепер НБУ може продавати на міжбанківському ринку більше валюти – яку раніше змушений був резервувати для "критичного" імпорту. Тобто, знято запобіжника, який утримував МВР Нацбанку на певному рівні.

Крім того, Кабмін 9 липня зняв узагалі всі обмеження на імпорт – включаючи антидемпінгові мита. Справа в тому, що податок на додану вартість (ПДВ), що стягується при імпорті товарів – до війни був головним наповнювачем бюджету. Ймовірно, таким чином, Кабмін хоче зараз збільшити податкові надходження. Крім того, за рахунок припливу імпорту в уряді сподіваються якось стримати зростання цін у країні. Але!...

Ціни зростають у т.ч. через девальвацію гривні. Яку "розігріває" відтік валюти з країни викликаний оплати імпортних торгових операцій. Якщо до цього відтоку додати ще й колосальні виплати за зовнішнім боргом (тільки у вересні доведеться виплатити $1,4 млрд) – гривня просто повторить долю купонних грошей середини 1990-х років.

Віталій Кримов, "ОстроВ"