«Космогонія»: історія Всесвіту й цивілізації від художника з Донеччини Петра Антипа

Ідея проєкту «Космогонія», основною складовою якого є картина з відповідною назвою, належить Віктору Корсаку – фундатору Музею сучасного українського мистецтва Корсаків. Якщо казати максимально спрощено, ідея була такою: створити дуже велику картину, яка б показувала історію створення й трансформацій Всесвіту й людської цивілізації – від Великого Вибуху до варіантів майбутнього, яке ще попереду. Втілив ідею художник, скульптор і архітектор з Горлівки Петро Антип, який виїхав з малої Батьківщини у 2014 році.

Полотно «Космогонія» створювалось у величезній будівлі колишнього картонно-руберойдового заводу в Луцьку, де тепер у культурно-розважальному комплексі «Адреналін Сіті» працює Музей сучасного українського мистецтва Корсаків. Тут, як писав «ОстроВ», картину й відкрили для відвідувачів 28 вересня. Одночасно був презентований і філософський трактат «Космогонія добра та зла, або Про що не знав Заратустра», написаний у співавторстві Корсаком та Антипом в рамках проєкту.

Петро Антип працював над полотном майже два роки – з 12 листопада 2022-о. Процес його роботи за бажання могли бачити відвідувачі музею та журналісти, отже, створення картини перетворилось на перформанс великого масштабу – й часового, й просторового.

Процес створення картини, серпень 2023 року

Як вже повідомляв «ОстроВ», картина складається з більше ніж 500 частин та 9 фрагментів. Вона має 10 метрів заввишки й 200 завширшки. Точна її площа – 2086,5 квадратних метрів, і це офіційно зареєстровано у Книзі рекордів України.

Всі частини картини Антип створював окремо, а потім монтував з робочими за допомогою крана під стелею колишнього заводського цеху. На нижніх поверхах комплексу «Адреналін Сіті» розташовані магазини, кінотеатр, розважальні заклади, кафе й, відповідно, складські приміщення для всього цього. Картина височіє саме над складськими приміщеннями.

І ще одна цифра: урочисте відкриття картини зібрало близько двох тисяч відвідувачів.

Людський зір не дозволяє осягнути «Космогонію» одним поглядом, всю одразу. І навіть відеокамера – так само. Якщо тут доречне вживати словосполучення «сюжет картини», то на цьому відео він показаний за хронологією – від моменту Великого Вибуху, який створив нинішній Всесвіт, до  ноосфери з варіантами ймовірного розвитку людства

Хронологія «Космогонії» у зворотному порядку – від людей майбутнього до Великого Вибуху

Кожен фрагмент «Космогонії» є окремим сюжетом, навіть більше того – сукупністю сюжетів. І людська земна метушня під картиною, яку уособлюють цілком утилітарні склади внизу, додає цим сюжетам сенсу

Робітні творця» - експозиція, яка дозволяє зазирнути за завісу народження Всесвіту, життя та гармонії

На відкриття картини завітало близько двох тисяч поціновувачів українського мистецтва. Сфотографувати їх одним кадром чи зняти одним відео, без монтажу було неможливо через масштаб будівлі

Емоції: здавлене горло і шок від масштабності

У авторки статті, абсолютно далекої від фахових знань у галузі образотворчого мистецтва, від першого споглядання картини стиснуло горло.  Щоб враження були повнішими, прийшла наступного дня – реакція та сама.

Емоційний стан створюється спочатку кольорами. І тільки згодом починаєш бачити загальний сюжет і мінісюжети.

Окремих персонажів картини й окремі сюжети, здається, можна роздивлятись до безкінечності, знаходячи нові й нові. Агресивний бик. Змія. Людиноподібна істота з німбом. Воїн. Знов змія. Знак безкінечності. Каміння. Вода…

До картини неможливо наблизитись на малу відстань. Тому, щоб знайти нові сюжети й нові сенси, доводиться вдивлятись, напружувати зір і увагу… Здавалося б – можна сфотографувати й кадр наблизити… Але, скільки ти цього не робиш, розумієш – не те… Для максимальної насолоди полотно треба сприймати без посередництва фото- чи відеокамери.

У якийсь момент з’явився страх: невже це видовище можна буде побачити лише в Луцьку, лише в цьому колишньому цеху, невже воно буде недоступним десь інде через гігантські розміри та ідеальну «вписаність» саме в цей інтер’єр? Проте виявилось, що картину можна транспортувати по частинах і виставляти в інших просторах. До того ж, можна експонувати її фрагменти окремо. І тут знов шокував професіоналізм автора – це ж спробуй продумай і спробуй зроби з інженерної точки зору.

Вражало те, що автор ідеї й автор картини не побоялись такої довго тривалості в роботі. Два роки… Ну, хто зараз, під прицілом російських дронів і ракет, щось планує на такий час? А вони спланували й зробили.

Естетизування й опоетизація українського Сходу як прояв української самоідентичності й складова світового мистецтва

У Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків окремо представлені різні українські мистецькі осередки за географічним принципом – одеський, харківський, київський тощо. Творчість Петра Антипа представляє південно-східний мистецький осередок.

«Донецьк, Луганськ, Маріуполь, Миколаїв, Херсон – ці художні центри посідають особливе місце в національній культурі. Рефлексії старої південно-української школи та засади соціалістичного реалізму тривалий час були орієнтиром у векторі діяльності великої кількості митців як у ХХ столітті, так і нині – на початку нової доби. Об’єднавчою рисою мистецтва південно-східного регіону є, з одного боку, увага до архаїки, прадавніх глибин історії рідного краю, роздуми про сенс буття людини в умовах глобалізації, естетизування та опоетизація степової культури. З іншого – прагнення говорити на рівних із сучасним мистецтвом всього світу, збагачуючи його барвами особистого контенту», – так презентують у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків південно-східний мистецький осередок.

Щоб побачити Космогонію, треба пройти в окреме величезне приміщення, двічі піднятись сходами, згодом пройти над складами й повз інших робіт митців зі Сходу й Півдня України. Здебільшого це теж роботи Петра Антипа  

Саме тут займає окреме величезне приміщення «Космогонія» Петра Антипа – одразу на кількох поверхах.

…Чому це все важливо саме зараз – на третьому році повномасштабної війни і на одинадцятому році війни в цілому?

Відповідь на це питання так чи інакше звучала під час спілкування Петра Антипа та Віктора Корсака з журналістами та відвідувачами музею весь період створення картини та під час її презентації. Росіяни знищують українську самоідентичність на Сході, зокрема на Донеччині, усіма доступними їм засобами – від власного мистецтва й пропаганди до дронів, КАБів і знущань над полоненими. Тому мистецтво зі східним, у тому числі донецьким корінням, має цю самоідентичність підтримувати.

До уваги читачів «ОстроВа» – ще кілька робіт Петра Антипа, які представляють південно-східний мистецький осередок у музеї в Луцьку.

«У капелюсі». 2008 рік

«П’ятий елемент». 2020 рік

«Портрет Клеопатри». 2002 рік

«2014»

«Архаїчний сюжет з квітами». 2012 рік

Юлія Сабаєва, «ОстроВ»

Відео й фото автора