Коломойський: жест розпачу

Повна зупинка феросплавних підприємств наприкінці жовтня – на початку листопада стала відповіддю їхнього власника, олігарха Ігоря Коломойського, на власний арешт. «Патріот, який не пустив «російську весну» на Дніпропетровщину у 2014 р.» (як тоді писали ЗМІ), тим самим завдав Україні серйозних економічних збитків. Але навряд чи це дозволить йому вийти із СІЗО.

Спільний знаменник

І.Коломойського взяли під варту 2 вересня у рамках розслідування цілої низки кримінальних проваджень. Лише за одним із епізодів олігарх підозрюється у розкраданні 9,2 млрд грн з "Приватбанку", що раніше належав йому.

Далі 24 жовтня суд відхилив клопотання про зміну запобіжного заходу і продовжив арешт до 2 грудня. Можливість вийти на свободу у доларового мільярдера залишилася: у разі внесення застави у 3,9 млрд грн. Але він вирішив діяти інакше.

І 26 жовтня Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат (ГЗК) повідомив про зупинення видобутку та переробки руди. Вказувалося, що причини є технічними: проблема з водопостачанням підприємства, що виникла після підриву Каховської гідроелектростанції.

Той факт, що гребля була зруйнована рашистами 6 червня, а ГЗК припинив роботу наприкінці жовтня, адміністрація пояснила поступовим накопиченням дефіциту технічної води.

Далі 1 листопада про припинення видобутку та переробки руди повідомив генеральний директор Покровського ГЗК Сергій Шуваєв. Він також послався на "негаразди", пов'язані з воєнною ситуацією.

Але 2 листопада стало відомо про зупинку Нікопольського заводу феросплавів (НЗФ). Про неї ЗМІ дізналися від "джерела у металургійній галузі". Який на правах анонімності міг дозволити собі більше відвертості.

"Безумовно, свій негативний вплив зробив арешт ключового бенефіціара, Ігоря Коломойського", – сказав співрозмовник ЗМІ, коментуючи причини припинення роботи НЗФ.

Офіційно адміністрація підприємства 10 листопада дала інше пояснення: можливі (яких за фактом поки що немає) перебої з подачею води та електроенергії через обстріли.

Прозвучало не дуже переконливо – з огляду на те, що Кабмін у січні ц.р. дозволив великим заводам безпосередньо імпортувати е/е. І заборонив вимикати від електропостачання такі підприємства. Тобто, купуй е/е в ЄС – і не турбуйся про перебої.

Заради об'єктивності слід зазначити, що взяття під варту – таки не єдиний фактор, який вплинув на рішення І.Коломойського зупинити феросплавну галузь України.

Крім перерахованих підприємств, вона включає Запорізький завод феросплавів (ЗЗФ). Адміністрація якого 3 листопада також повідомила про зупинення виробництва, пославшись на перебої з електро- та водопостачанням.

Проте про можливе припинення роботи НЗФ, ЗЗФ та марганцевих ГЗК їх топ-менеджери заговорили набагато раніше за арешт, ще навесні.

Тоді обговорювався проєкт постанови Національної комісії з регулювання енергетики (НКРЕ) про підвищення на 40-75% (залежно від обсягів споживання е/е) граничних цін на електроенергію для промисловості.

Феросплавники тоді скаржилися на "чутливість" економіки своїх підприємств до такого рішення через високу частку е/е у собівартості готової продукції. Хоча мали безліч можливостей знизити цю частку. Причому суттєво.

Але питання, чому всі роки незалежності гроші, що отримуються від роботи заводів, не вкладалися в перехід на сучасні енергозберігаючі технології та нове обладнання (натомість просто намагалися підтримувати "на плаву" старе), – треба ставити не топ-менеджерам.

Про це треба запитувати власників феросплавних підприємств: І.Коломойського та його партнерів із неформальної групи "Приват". Які витрачали гроші на численні яхти, вілли та приватні літаки.

У результаті рішення НКРЕ було затверджено влітку. А зараз Комісія анонсувала нове підвищення граничних цін на е/е, тепер на 4-23%.

Немає сумніву, що рентабельність феросплавного виробництва після цього ще більше знизиться. І навіть якщо (всупереч заявам топ-менеджерів) воно не стане збитковим, то принаймні перестане служити "дійною коровою" своєму власнику.

Отже, насправді в ступор галузь увігнали 2 фактори. І навіть немає сенсу розбиратися, який із них вплинув більше. Оскільки обидва мають спільний знаменник: втрату І.Коломойським "лояльності" з боку держави. Яка виражалася як у наданні сумнівних бізнес-преференцій (у вигляді низьких тарифів на е/е), так і у поблажливому "заплющуванні очей" силовими відомствами на багатомільярдні "витівки" олігарха в "Приватбанку" та раніше підконтрольній йому держкомпанії "Укрнафта".

Невдалий хід

Очевидно, що в цій ситуації І.Коломойський мав 2 варіанти дій у відповідь. Умовно кажучи, він міг сказати державі: "Вибачте, біс поплутав. Я більше так не буду". Тобто, повернути вкрадені мільярди, відмовитися від податкових "каламуток" та почати інвестувати в модернізацію виробництва на феросплавних заводах та ГЗК (за принципом "краще пізно, ніж ніколи").

Але олігарх (поки що) вибрав інший сценарій. Зараз він намагається чинити на державу тиск у відповідь, використовуючи економічну та соціальну значущість підприємств, "прихватизованих" у період президентства Л.Кучми. Оскільки ПГЗК, МГЗК та НЗФ мають статус містоутворюючих для Покрова (раніше Орджонікідзе), Марганця та Нікополя (усі – Дніпропетровська обл.). Там працювала більшість місцевих мешканців. Які зараз лишилися без зарплати. Отже, і без засобів для існування.

Держава від такого простою теж багато втрачає. Насамперед надходження до бюджету у вигляді податку з доходів фізосіб та єдиного соцвнеску, які стягувалися з працівників феросплавних заводів та ГЗК. Плюс екологічний податок (який бездіяльне підприємство не платитиме). Список далеко не повний.

Безумовно, війна жорстко вдарила по феросплавникам (як й іншим галузям). Але навіть при цьому експорт феросплавів 2022 р. дав українській економіці $564,14 млн.

У ц.р. показник сильно погіршився. За січень-вересень зовнішньоторговельні продажі впали на 44,5% (тобто майже вдвічі) щодо аналогічного періоду 2022 р., до $281,4 млн, за даними Держмитслужби. Але це пов'язано не з воєнними "негараздами", про які говорив гендиректор ПГЗК.

У грошовому еквіваленті він постраждав через різке зниження світових цін на цей вид металургійної сировини. Оскільки у натуральному вираженні феросплавний експорт за січень-вересень навіть зріс на 9,9%, до 325,1 тис. т.

Зрозуміло, за своєю значущістю для економіки феросплави навіть близько не стоять із агроекспортом, який приніс $16,1 млрд за січень-вересень ц.р. Але з огляду на те, що загальний обсяг товарного експорту за 9 міс. був $27,1 млрд, то це приблизно десята частина всіх зовнішньоторговельних продажів. Тобто чимало.

Що в такій ситуації робити державі? Очевидно, що й вона мала 2 сценарії в діалозі. Але варіант "давай ти більше не будеш" олігарх, мабуть, відкинув. У принципі не можна виключати, що він передумає та погодиться на угоду з владою. Тоді феросплавні підприємства знову запрацюють, відновлять податкові платежі, буде знято соціальну напруженість у Марганці, Покрові та Нікополі, викликану масовим безробіттям.

Таке можливо, якщо І.Коломойський побачить марність спроб натиснути на державу. У якого зараз залишається лише 1 сценарій.

Нагадаємо, наприкінці серпня ц.р. президент Володимир Зеленський заявив про можливе продовження націоналізації великих компаній, раніше "прихватизованих" олігархами.

Насамперед він говорив про об'єкти енергетики, коментуючи підготовку до нового опалювального сезону. Але при цьому уточнив, що це стосується інших підприємств, які мають стратегічне значення.

Безперечно, з урахуванням їхнього містоутворюючого статусу, передача державі НЗФ, ПГЗК та МГЗК повністю укладається в цю концепцію, озвучену главою держави.

Таким чином, зупинивши ПГЗК, МГЗК, ЗЗФ та НЗФ, їх власник не залишив вибору президенту та його команді. По суті, він відчайдушно спалив мости. І не факт, що В.Зеленський готовий наводити ці мости знову.