Енергетика України: наближаються зміни

Рашистські удари по українських енергооб'єктах поставили перед вибором: відновлювати колишню модель чи будувати принципово нову.

Політичне вирішення цього питання вже ухвалено. Президент у зверненні до Верховної Ради 29 грудня заявив про необхідність децентралізації енергосистеми.

Тоді її неможливо зруйнувати ракетним обстрілом, як це робиться зараз, пояснив Володимир Зеленський. Акцент при цьому робитиметься на розвитку "зеленої" енергетики: виробництві електроенергії (е/е) з вітру, сонця та біомаси.

Разом з тим, очевидно, що повністю відмовитися від колишньої моделі не вийде. Отже, потрібен пошук балансу між новаціями та спадщиною минулого.

Будь-який демонтаж, як відомо, потребує обережності. Інакше легко "наламати дров". Як у приказці: "хотіли як краще - вийшло як завжди".

Децентралізація: "за" та "проти"

Існуюча модель дісталася незалежній Україні від СРСР і створювалася у 1950-1980-х роках. Це великі атомні, теплові та гідроелектростанції, з'єднані магістральними лініями з основними центрами споживання.

Навіть тоді, у період "холодної війни", нікому на думку не спадало, що одного разу всі ці об'єкти ворог почне методично знищувати ракетами далекого радіусу дії.

Нині це стало реальністю. Як результат – зупинка електротранспорту у великих містах, знеструмлення заводів та офісів, мільйони мирних людей без світла та тепла. Плюс – загроза знеструмлення лікарень, а також перспектива залишитись без води – тому що насоси водонапірних станцій працюють на електриці. Власне, це є гуманітарна катастрофа.

Наразі запобігти її вдається завдяки героїчній роботі енергетиків та сил ППО України. Інших варіантів немає. Але як уникнути такого сценарію в майбутньому?

Противники децентралізації енергосистеми (а вони в галузі є, головним чином – в обласних енергорозподільчих компаніях) закликають не винаходити велосипеда та відновити колишню модель.

Їхній головний аргумент - захистом від можливого (як ми тепер знаємо) повторення зовнішньої агресії мають бути не технічні заходи щодо децентралізації енергетики, а Збройні сили України.

Та й загалом нормальний стан для цивілізованого суспільства – мир, а не війна. Тож вплив військових аспектів не треба враховувати.

Тоді як існуюча українська енергосистема – одна з найнадійніших у світі з унікальними можливостями резервування, паралельного підживлення, маневрування генеруючими потужностями у відповідь на різкі зміни попиту на е/е.

Такі аргументи не здаються переконливими. По-перше, очевидно, що поняття "цивілізоване суспільство" – це не про Росію. А «росіяни» нікуди не подінуться, навіть якщо сама Федерація розпадеться.

По-друге, покладатися надалі виключно на міць ЗСУ і не зробити жодних висновків з набутого досвіду – хто нас після цього назве розумними?

Очевидно, що за децентралізації енергопостачання роль обленерго зменшиться. А разом із цим і їх доходи.

Водночас справді складно уявити, як уцілілі феросплавні та металургійні заводи, підприємства хімпрому – зможуть працювати на енергії із соломи. Для таких цілей сонячні, вітрові та біоелектростанції (СЕС, ВЕС та БЕС) надто малопотужні.

Водночас не можна не погодитися з президентом, який дослівно сказав наступне: " Сьогодні це небезпечно, коли міста залежать від кількох великих теплостанцій або (інших – авт.) електростанцій. Сучасне місто потребує децентралізованих джерел енергії. Тільки "зелена" енергетика може це забезпечити" .

У свою чергу, прихильники тотального енергетичного "озеленення" (а це якраз виробники альтернативної е/е) як приклад люблять наводити Данію, де вся електрика виробляється з вітру, біомаси, енергії морських припливів.

Але чи можна в повному обсязі масштабувати цей досвід на Україну – з огляду на те, що населення Данії не перевищує 6 млн осіб, а в Україні до війни було близько 30 млн?

З цього випливає, що повністю демонтувати (відмовлятися від відновлення зруйнованого) колишню інфраструктуру - нерозумно. Запити промисловості можуть закрити лише великі виробники е/е . А от громадські потреби краще покласти на малопотужні, але численні об'єкти "зеленої" енергетики . Яку також називають "альтернативною".

Отже, зараз є розуміння, що зміни енергосистеми потрібні. Але поки що немає навіть чіткої концепції, як саме її перетворивати після війни.

Альтернативна енергія: підводне каміння

Однією з основних проблем "альтернативи" є нестабільність виробництва. Вітер не дме і сонце не світить 365 днів на рік. Плюс є ще ніч – коли виробіток на СЕС повністю припиняється.

Вважається, що виходом є створення накопичувальних потужностей: гігантських станцій-акумуляторів. З них енергія надходить у мережу при падінні вироблення на СЕС та ВЕС. Поки що такої інфраструктури немає навіть у ЄС . Її створення потребує колосальних інвестицій.

Тому країни з розвиненою "зеленою" енергетикою періодично змушені імпортувати е/е. Наприклад, та сама Німеччина. Вони є частиною об'єднаної європейської енергосистеми ENTSO- E. У яку Україна ще тільки має повністю інтегруватися. Так, фізично приєднання до ENTSO-E відбулося 24 лютого 2022 р. Проте до цього моменту технічні можливості дозволяють Україні лише експортувати до неї е /е, але не імпортувати.

У грудні проводився повторний тест постачання е/е із сусідньої Словаччини, але поки що все на стадії доопрацювання. Генеральний директор компанії-енерготрейдера ЕКУ результати прокоментував так: "Ми продовжуємо тестувати можливість імпорту".

Що ж до біо-електростанцій, то тут все впирається в обмеженість ресурсів для виробництва е/е. Вже 2023 р. НАК "Нафтогаз України" має намір побудувати БЕС у Житомирі та Львові. Загалом у найближчому майбутньому планується створення не менше 9 БЕС у різних регіонах.

Один з головних видів палива для них – тріска. При цьому голова Державного агентства лісових ресурсів Юрій Болоховець попереджає про обмежені можливості постачання тріски.

За його даними, загальна потреба у дровах, сформована обласними адміністраціями у 2022 р., становила 5,5 млн м3. З них 3,2 млн. м3 – для домогосподарств. Тобто. для приватних будинків з пічним опаленням або казанами на деревині.

Тоді як плановий обсяг заготівлі у ДП "Ліси України" на 2022 р. - 3,8 млн м3. Ю.Болоховець пообіцяв збільшити заготівлю ще на 2,7 млн ​​м3 за рахунок резервів. І таким чином закрити запит регіональної влади.

"Але подальші можливості збільшення заготівлі обмежені екологічними вимогами. Забезпечити населення, бюджетну сферу, військових і до того ж замістити дровами вугілля та газ для теплової генерації досить складно", - наголосив глава Держлісресурсів.

Натомість, він пропонує зосередитися на інших джерелах палива для БЕС. Але й із ними не все так просто.

На папері у Біоенергетичної асоціації України виходить досить райдужна картинка.

Проте представники Мінагрополітики у неофіційних коментарях скептично ставляться до розрахунків біоенергетиків – сторони, зацікавленої в тому, щоб отримати якнайбільше сировини для БЕС.

На думку чиновників, для збереження родючості українських чорноземів потрібно залишати на полях набагато більше соломи та іншого біоматеріалу.

Є ще один нюанс: екологічний. Здавалося б, ну які екологічні нюанси може мати "зелена" енергетика? Вона тому і називається "зеленою", що не дає шкідливого впливу на природу. Це не зовсім так.

При спалюванні соломи 80% золи йде на виробництво мінеральних добрив. А от 20%, що залишилися (а це леткі частинки, їх необхідно вловлювати за допомогою спеціальних фільтрів) – підлягають похованню. Оскільки мають високий вміст кадмію.

Способів утилізації золи з кадмієм поки що ніхто не винайшов. Її поховання за всіма правилами (щоб уникнути зараження ґрунту та ґрунтових вод) – недешеве задоволення.

Та й питання розміщення полігонів під таку золу не таке просте. БЕС на соломі працюватимуть, обсяги золи – накопичуватимуться, вимагаючи нових площ.

З цього випливає, що якусь кількість таких енергооб'єктів все ж таки можна побудувати. Але розраховувати, що з їхньою допомогою вдасться повністю закрити всі потреби населення та ЖКГ – мабуть надмірно оптимістично.

Тому, як завжди, найбільш раціональне рішення знаходиться десь посередині між двома крайнощами: залишити все як було, або створити щось цілком нове "з нуля".

Віталій Кримов, " ОстроВ "