«Доки не дійдемо до польських кордонів...». Російські ЗМІ про Україну

Усі останні дні російські ЗМІ очікувано вихваляють Путіна за його "послання миру світу" і ганьблять саміт у Швейцарії, який, на глибоке переконання Кремля, "минув даремно". На сторінках урядової "Российской газеты" якийсь Федір Лук'янов - "науковий директор клубу "Валдай" - упевнено заявляє, що "конференція у Швейцарії залишила всіх при своїх"...

«Говорити про переговори ніхто не готовий»

Лук'янов переконує "Российскую газету", що "так званому "саміту миру" у Швейцарії інтриги додав розлогий виступ у МЗС президента Росії"...

"Якщо відкласти убік пропагандистські ефекти й оціночні судження, що лунали цими днями в неабиякій кількості з усіх боків, конференція у Швейцарії підтвердила стан речей, що склався вже досить давно, і залишила всіх при своїх, - твердить Лук'янов. - Про переговори, які передбачали б якісь поступки, говорити ніхто не готовий. Володимир Путін виклав російську позицію, зрозуміло роз'яснивши, що стоїть за формулюванням "з урахуванням реалій, що склалися", яке звучить із Москви вже давно. Докладне нагадування про жести, які Росія була готова робити на попередніх етапах (відведення військ, залишення територій тощо), мало на меті повідомити, що цього більше не буде. А шлях до припинення протистояння лежить тепер через подібні дії протилежної сторони. Остання ні про що таке навіть заїкатися не хоче, відповідно, розмови немає".

Лук'янов звертає увагу на "важливий нюанс": "Текст декларації, яку запропонували до підписання, максимально стиснули і вихолостили (особливо порівняно з початковими намірами Києва), мета зрозуміла - отримати підписи якраз-таки світової більшості, не відлякнути. Теми продовольчої та атомної безпеки, поваги до територіальної цілісності та обміну утримуваних осіб - начебто прийнятні для всіх. І все ж єдності не вийшло, практично всі значущі країни Глобального Півдня/Сходу утрималися".

Лук'янов переконує, що "секрет не в тому, що країни Глобального Півдня/Сходу підтримують Росію, тут якраз багато нюансів, а в небажанні бути використаними для реалізації західного сценарію. Це накопичене почуття, яке лише малою мірою пов'язане з власне українським конфліктом, а відображає досвід світової політики".

"Якщо підсумувати останні події, обмін різноманітними "формулами миру" на даному етапі до миру відношення не має. І зміст заходів, нібито йому присвячених, зовсім не в тому. Можна намагатися вичитати з них сигнали, чим усі хтиво займаються, але сенс у цьому мінімальний. Коли і якщо справа дійде до справжньої зацікавленості в якійсь угоді, публічних сигналів слати ніхто не буде, займуться кулуарно. Але цього поки що навіть у проєкті не намічається", - туманно підсумовує Лук'янов.

«Шоколадна» пропозиція»

Газета "Московский комсомолец" абсолютно серйозно заявляє, що "російські мирні пропозиції, озвучені наприкінці минулого тижня президентом Путіним, активно обговорюють у Росії та за кордоном".

"МК" попросив "військових експертів" дати оцінку "мирній ініціативі Росії і спрогнозувати її вплив на перебіг бойових дій у зоні СВО".

Якийсь "політолог, капітан 1-го рангу" Василь Фатігаров у стилі білоруського диктатора Лукашенка заявляє: "У лютому 2022 року наша розвідка доповідала, що ЗСУ збираються напасти на Донбас (ми буквально на години їх попередили), а в березні - на Крим. Для того щоб купірувати цю загрозу, ми змушені були почати спеціальну військову операцію. У результаті становище України погіршилося. За підсумками референдумів до складу Росії увійшли Донецька і Луганська народні республіки, а також Херсонська і Запорізькі області".

"Зараз Україні знову запропонували мир. Саме мир, а не перемир'я, як багато хто думає. Щойно вона почне виводити війська з наших територій, ми тут же припинимо вогонь. А далі ми лише вимагаємо, щоб на Україні покінчили з нацизмом і щоб вона не прагнула в агресивний блок НАТО. У разі відмови, як сказав президент, ми продовжимо СВО і вестимемо її до досягнення наших цілей, а це демілітаризація і денацифікація України. І є ймовірність, що в наступному періоді мирні умови для України будуть набагато жорсткішими", - переказує, наче папуга, путінський ультиматум "політолог" Фатігаров.

На запитання, "чи зміниться характер бойових дій з нашого боку", він із бравадою солдафона проголошує: "Це не означає, що ми поміняємо тактику наших дій на лінії бойового зіткнення. Мова про інше. Зараз ми просто продовжуємо свої дії, йдемо вперед по всіх фронтах. Погіршення умов для України може полягати в тому, що ще якісь території захочуть увійти до складу Росії. У 2022 році Україна з волі колишніх її громадян позбулася Запоріжжя і Херсона, а завтра, не виключаю, за такої політики Київ може позбутися Одеси і Миколаєва, за волевиявлення їхніх жителів, які захочуть приєднатися до Росії. Це видно з настрою громадян самої України. Там зростають протестні настрої, шириться партизанський рух".

"На мій погляд, такі сумні перспективи чекають на Україну, якщо вона не одумається. Зараз їй зробили буквально "шоколадну" пропозицію. Такі умови прекрасні для України в її становищі. Країна зберігає державність, за нею залишається вихід до Чорного моря. Однак Зеленський чомусь не погодився. Мабуть, дуже розраховує на своїх західних партнерів і абсолютно не вчив і не хоче вчити історію", - повчає кремлівський "політолог".

Ще один "військовий експерт, полковник у відставці" такий собі Віктор Литовкін йде туди ж - розповідає, як "ми зараз звільняємо Харківську область, бо звідти йдуть обстріли Бєлгородської області".

"Ми створюємо зону безпеки, або, як її називають, санітарну зону. Її глибина має бути щонайменше 300 кілометрів. Це відстань, яку можуть подолати американські ракети ATACMS, британські Storm shadow і французькі SCALP. Таку саму зону безпеки ми можемо створити в Дніпропетровській, Миколаївській або Одеській областях. Це допоможе нам захистити Кримський півострів, Кримський міст і Чорноморський флот від обстрілів. Але ось у чому проблема. Є ймовірність, що як тільки ми звільнимо ці території, то по них теж почнуть стріляти. Значить, ми повинні будемо рухатися знову на 300 кілометрів на захід від Харківської або Дніпропетровської областей, поки ми не дійдемо до польських кордонів", - заявляє Литовкін.

"Логіка підказує, що якщо Україна не погодиться на умови, які ми запропонували зараз, то наступні умови можуть стати не просто гіршими для неї, а й узагалі призвести до втрати державності", - зарозуміло погрожує відставний полковник.

«Ми тебе не боляче заріжемо»

"Парламентская газета" взяла інтерв'ю у голови комітету Держдуми РФ з оборони генерала Андрія Картаполова. Той розповідає "про можливі задуми Північноатлантичного альянсу на Україні" і погрожує, що "Росія може завдати удару по будь-якій країні НАТО".

На запитання, "що стоїть за заявами західних політиків про допустимість нанесення ударів по території Росії натівською зброєю", Картаполов упевнено заявляє, що "це, безумовно, провокація, і вони це прекрасно розуміють".

"Але водночас навмисно йдуть на загострення конфліктної ситуації в надії на те, що ми їх знову пожаліємо. Але ні, можу сказати абсолютно точно, що цього разу їхні надії не виправдаються. Що стосується якихось необачних і поспішних кроків з боку Росії - ні, вони нас на них не змусять. На мій погляд, основна їхня мета - посіяти напруженість, внести розкол у наше суспільство. Саме на це вони своїми численними заявами і б'ють. Але, судячи з того, що я спостерігаю, виходить у них вельми і вельми погано", - бадьоро запевняє кремлівський генерал.

І застерігає, що "посіяти паніку - не єдина мета західних політиків".

"Безумовно, за цими заявами стоїть щось іще. І одне з наших головних завдань на сьогодні - зрозуміти, що ж саме. Розумієте, всі ці провокативні висловлювання західних політиків не більше ніж інформаційні атрибути чогось іншого, поки що прихованого. І ось що це "інше", нам поки що тільки належить з'ясувати. Це може виявитися все, що завгодно. Я вважаю, що це якісь дії на території України. Можливо, пов'язані з поставками нового озброєння, якимись маневрами, підготовкою якихось масштабних операцій. Поки що важко сказати. Але, впевнений, ми скоро це достеменно з'ясуємо", - запевняє Картаполов.

Він погоджується з газетою, що "колективний Захід може піти на екстремальні заходи, наприклад, влаштувати диверсію на Запорізькій АЕС, щоб потім звинуватити в тому, що трапилося, Росію".

"Немає такої мерзенності, на яку не міг би зважитися Захід. Останні світові події це більш ніж переконливо демонструють. Тому готуватися потрібно до будь-якого варіанту розвитку подій", - попереджає Картаполов.

Однак, на запитання, "чи можна назвати конкретні умови, окреслити конкретні "червоні" лінії, за умови перетину яких Росія може завдати удару по одній із країн - учасниць НАТО", генерал відповідає обережно: "Технічно, з огляду на наші можливості, ми можемо завдати удару по будь-якій країні - і по НАТО, і не по НАТО, і по будь-якій узагалі. Але ось на яких підставах ми будемо такі рішення ухвалювати, це вже подивимося виходячи з конкретної ситуації".

"Вони думають, що можуть нескінченно з нами грати - ні, не можуть. Пам'ятаєте, як говорилося в чудовому радянському фільмі "Місце зустрічі змінити не можна": "Та ти не бійся, ми тебе не боляче заріжемо. Чик - і ти вже на небесах". І тут буде так само", - спокійно заявляє голова парламентського комітету з оборони.

«Яким боком?»

Так звана «Свободная пресса» дивується: "Захід зажадав від Москви допустити Україну в Азовське море. Навіщо, якщо там немає її портів?".

"На "мирній конференції" щодо України, яка відбулася минулими вихідними у Швейцарії, пролунав заклик до вільного пересування Азовським і Чорним морями... У документі, підписаному 80 країнами і 4 організаціями, Україна нібито навіть не згадується. Але передбачається, що саме їй має бути забезпечено доступ до портів на Чорному та Азовському морях, щоб, як висловився в.о. прем'єра Нідерландів Марк Рютте, українська сільськогосподарська продукція мала змогу "безпечно і вільно" доставлятися в інші країни. Яким боком тут "спливло" Азовське море? Вони що, береги сплутали?", - обурюється кремлівська «Свободная пресса».

І з округленими очима доводить: "Ще 2022 року, коли до складу Росії увійшли Херсонська і Запорізька області, а також Донецька народна республіка, Україна фактично втратила вихід в азовську акваторію. У зв'язку з чим рік тому, в червні, Держдума ухвалила закон про денонсацію договору з Києвом від 2003 року про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки. А в грудні законодавчо закріпила за Азовським морем статус виключно внутрішнього моря Росії, на яке більше не поширюється міжнародне законодавство".

Прокоментувати ситуацію "СП" попросила чергового "політолога, керівника ІА News Front" такого собі Костянтина Книрика.

Той розтлумачує для тих, хто не розуміє: "Це ще одна з форм відновлення так званої "зернової угоди", з якої Росія вийшла в липні минулого року. Досвід "зернової угоди" показав, що ці коридори використовують у переважній більшості для доставки вантажів не тільки подвійного, а й винятково військового призначення. Тому всі ці спроби, потуги дипломатичні, так звані (з дипломатією вельми опосередкований зв'язок це має), вони будуть робитися. Про необхідність відновлення "зернової угоди", я нагадаю, і президент Туреччини говорив. Ми ж прекрасно розуміємо, провівши аналіз і маючи цілком собі зрозумілі дані, що саме перевозилося. І наскільки інтенсивно використовувався цей коридор, зокрема для початкових ударів по Криму. З цих кораблів запускалися, зокрема підводні дрони, які атакували наш флот і Кримський міст".

На запитання, "а яке вони мають право вимагати від нас відкрити Азовське море? Кому збираються забезпечити свободу судноплавства у внутрішньому морі Росії?", Книрик знає, що сказати: "Щодо цих "хотєлок", то я не бачу різниці за суттю і змістом щодо українського конфлікту всіх "східняків", які відбуваються за участю західних лідерів. Якщо подивитися на "клуб Рамштайн", якщо подивитися на зустріч керівників країн НАТО або G7 і цей форум, то, в принципі, плюс-мінус ті самі обличчя, ті самі заяви. А дуже давно, нагадаю, був ще захід, який називався пафосно "Кримська платформа". Його вже немає. І думаю, нинішній закінчаться теж нічим. Це все одна історія".

Ще один прокремлівський "військовий оглядач, капітан 1 рангу запасу" такий собі Сергій Іщенко з Книриком погоджується: "Відновлення свободи судноплавства Азовським морем передбачає повернення Бердянська і Маріуполя Україні, а цього просто не може бути. Тому я думаю, що ніхто і всерйоз такий сценарій навіть не планує. І сам заклик має суто політичний характер".

На запитання, чи може Україна повторити "авантюру Порошенка шестирічної давності, коли кілька українських бойових катерів намагалися прорватися до Кримського мосту з боку Чорного моря", Іщенко відповідає підкреслено поблажливо: "Ні, абсолютно виключено. Це, я вважаю, навіть нікому в голову не прийде. Тому що тоді хоча б було куди прориватися, а тепер уже просто нікуди. Знову ж таки і кораблів немає. Практично все, що залишилося в України з того, що здатне пересуватися морем, це безекіпажні катери. Тому все це ненаукова фантастика".

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ» 

Статті

Світ
21.11.2024
19:00

Політолог Костянтин Матвієнко: У РФ немає стратегічного запасу, щоб довго продовжувати війну. Вони викладають останні козирі

Ближче до ядерної війни ми не стали, це абсолютно однозначно. Я впевнений, що РФ не наважиться на ядерну ескалацію, що б ми не робили з далекобійними ракетами США та інших країн.
Країна
21.11.2024
18:00

«Рубіж» чи останній рубіж?

«Рубіж» - це справді межа можливостей Москви у конвенційній зброї. Тому йому краще щоб усі думали, що в РФ є така зброя і боялися, ніж знали це напевно. Тим більше, що кількість "Рубежів" може бути суто демонстраційною.
Країна
20.11.2024
13:55

Звільнений з полону оборонець Маріуполя Андрій Третьяков: "Азовсталь", тортури та обмін

Навіть чеченці краще за росіян в плані поводження з військовополоненими. Коли заїжджали чеченці, то ставлення було більш-менш прийнятним. Найгірше ставлення до нас було саме з боку росіян у Таганрозі.
Всі статті