У "ДНР" знову обіцяють відновити роботу горлівського хімічного підприємства "Стірол". Просто клянуться, що цього разу точно відновлять його і запустять. Пам'ятається, ще восени 2014 року перший "глава", Захарченко, вже обіцяв це зробити "як тільки закінчаться обстріли". І у 2015 обіцяв. А у грудні 2017-го, так і не дочекавшись закінчення обстрілів, заявив, що вже йде підготовка плану запуску заводу. Олексій Грановський, який тоді був "міністром промисловості та торгівлі" "республіки", назвав навіть приблизну чисельність майбутнього персоналу заводу – 3 тис. осіб. Для розуміння абсурдності цих заяв – до війни на заводі працювало 4,5 тис. З лютого 2018 року на місцевих телеканалах майже кожен день почали виходити новини на цю тему. Висвітлювали практично всі етапи майбутньої події - створення робочої групи, приїзд московських фахівців для надання шефської допомоги, доставка робітників з інших міст «ДНР», обговорення ринків збуту. Повідомили, що у пріоритеті буде виробництво мінеральних добрив. Але найбільше сюжетів було присвячено темі збору колективу. Журналісти як під копірку порівнювали підготовку до запуску підприємства із сороковими роками минулого століття, коли відновлювали промисловість Донбасу після Другої світової війни. Показували в сюжетах, як відряджені з інших підприємств фахівці розміщуються у заводських гуртожитках. Як вони проводять огляд обладнання, діагностику та ремонт електричних двигунів. Бо власних кадрів у Горлівці катастрофічно не вистачає. Директор "Стиролу" Максим Чепак розповідав на камеру, що потрібні навіть начальники цехів, не кажучи вже про рядових інженерів-хіміків, електромонтерів, слюсарів, механіків, монтажників, зварників. Наголошуючи при цьому, що за всі роки військового конфлікту роботи з підтримки цехів у робочому стані не припинялися навіть на день. І це правда. На "Стиролі" залишилося не більше 200 осіб, які ходили на роботу: хтось щодня, хтось тричі на тиждень, підтримуючи якийсь час функціональність деяких цехів. Це були ті "патріоти", які належали до сімейних династій хіміків, які працювали тут кілька десятиліть. У яких душа вболівала за підприємство, яке вмирало на їхніх очах. Вони йшли до своїх цехів "на роботу" навіть тоді, коли їм повідомили, що зарплати не буде. Загальними зусиллями до квітня 2018-го вдалося запустити один цех, в якому стали виготовляти вироби з полімерів – одноразовий посуд та поліетиленову плівку. Власне, у такому режимі працював колишній хімічний гігант до 2021 року. Тоді "відновлювати" його взявся новий "голова", Пушилін, який пообіцяв жителям "республіки", що скоро "Стирол" точно запрацює якщо не повну потужність, то з більшим потенціалом. Мовляв, вже восени 2021 року почнуть роботу два цехи - з виробництва полімерних матеріалів та лакофарбовий. І як тільки це станеться, так у Горлівці одразу буде "місто-сад", бо сюди потягнуться інвестори, а у людей з'явиться можливість отримувати гідну зарплатню. Правда директор підприємства Василь Агарков був більш обережний у прогнозах: "Як таких термінів ніхто не може поки сказати. Але ми все зробимо, щоб забезпечити республіку нашою продукцією. Друге завдання - вихід на ринки РФ" , - заявив він. Очевидно, щось знову пішло не так у "народній". Бо ні восени, ні взимку 2021-го інформаційного приводу для тріумфального висвітлення події не було. А у лютому 2022-го так і загалом не до цього стало. "Країну" потрібно було рятувати від "укрофашистів" та "нацистів". Влітку 2023-го перед "виборами" потрібно було вішати чергову порцію локшини на вуха "виборців". І оскільки приводів для бравади не знайшлося, то вирішили згадати горлівський завод "Стирол". Смішно було читати "нові" амбітні заяви представників "влади", бо слово в слово повторювалися обіцянки дворічної давності. І про вихід на російський ринок, і про два нові цехи, і що насамперед думають вони про своїх аграріїв, яким потрібна ця продукція, бо завозити її «з Росії» дорого. А як що до того, що з минулого року ви розповідаєте з усіх прасок про "возз'єднання" та про "повернення на батьківщину"? Змусили людей придбати російський паспорт. Але за фактом виходить, що ви самі визнаєте, що "ДНР" - це не Росія, якщо навіть товар сюди завозити дорожче? Але не морочаться "правителі" на таких деталях. Тому що народу не дозволено ставити незручні питання у "народній республіці". Отже, щоб розповісти мешканцям «ДНР» про майбутні грандіозні плани, на липневу нараду з питань розвитку АПК запросили місцевих журналістів. За кілька годин донеччанам дали привід для чергової радості та гордості - по телевізору повідомили, що у першій декаді вересня на "Стиролі" буде запущено ще два цехи - з виробництва полімерної продукції та лакофарбовий. Про це урочисто заявив "міністр промисловості та торгівлі" Володимир Рущак. Свою увагу він загострив на тому, що "... відновлення роботи "Стиролу" дає можливість виробництва крапельної стрічки, яка використовується для поливу сільськогосподарських культур. Бо зараз республіка змушена купувати її у іноземних постачальників. А це недешево" . Як розуміємо, " іноземні постачальники " - це виробники цієї продукції з РФ. Є питання? Та й не дивно, що знову згадали необхідність виробництва мінеральних добрив. Для більшої важливості підключили до розмови "професійних" експертів, які готові нести будь-яку ахінею, щоби вислужитися перед новим господарем. Ось послухайте, що каже один із них - Олександр Дмитрієвський, якого представляють як "історик, публіцист, ветеран російського руху Донбасу та постійний експерт Ізборського клубу Новоросії". "У всьому світі зараз багато говорять про загрозу продовольчої кризи: сучасне сільське господарство критично залежить від добрив, насамперед — азотних, а їх виробництво — вкрай енергоємний процес. Є навіть приказка, яка свідчить, що експорт азотних добрив є прихованим експортом енергії. Що відбувається на ринку енергоносіїв — коментарів не потребує, і це означає, що до весни наступного року очікується різкий сплеск ціни на добрива. Тому в такій ситуації без замовлень "Стирол" точно не залишиться" . Що можна додати після такого ємного аналізу? Мені на думку спадає тільки одне - дурень думкою багатіє. Тим часом місцеві ЗМІ згадують про колишні обсяги хімічного концерну "Стирол". Пишуть про те, що до 2014 року завод був великим постачальником мінеральних добрив та займав 3 відсотки від усіх поставок на світовий ринок. І якщо цей процес буде налагоджений, то республіка знову посяде своє місце в міжнародній економіці. Голова колом йде від цих фантазій. Це з ким, вибачте, ви збираєтесь торгувати? З Іраном та Північною Кореєю? Бо російським виробникам не потрібна конкуренція. Самим би вижити за умов економічних санкцій. Якщо в 2020 році хімічними підприємствами РФ було випущено 52 млн. тонн продукції, то в 2022 році, як пише "Коммерсант" з посиланням на Російську асоціацію виробників добрив (РАПУ), випуск добрив скоротився на 11% через падіння в калійному сегменті. Така негативна динаміка пояснюється скороченням експорту через санкції. Так що з упевненістю можна стверджувати, що містоутворююче підприємство, хімічний гігант "Стирол" окупанти перетворили на завод, здатний виробляти фарбу, поліетиленову плівку та пластиковий посуд. В даний час потужності цеху дозволяють випускати на місяць близько 50 тис. тарілок і 3 млн. склянок. Не відомо, куди "експортується" вся ця продукція, але у донецьких супермаркетах немає дефіциту одноразового посуду. Як і пластикових баків різної літражності для зберігання води. Що не може не тішити місцеве населення за умов проблем із водопостачанням. З останніх "здобутків" - хіба що виробництво крапельних стрічок для поливу сільськогосподарських культур. Вересень закінчується, а до випуску мінеральних добрив так і не приступили. Але "правителі" "народної" з останніх сил надувають щоки та видають бажане за дійсне. То метро вони збираються будувати, то аеропорт, то випуск трамваїв налагодити. На цьому фоні чергові заяви про відновлення та запуск горлівського заводу "Стирол" не виглядають комічно. Щоправда, наразі вже перенесли старт "донецького економічного дива" на 2024 рік. Заступник "міністра промисловості та торгівлі ДНР" Наталія Козіна запевнила мешканців Горлівки, що підприємство запрацює до наступної осені, а ще через рік вийде на повну потужність. А потім із урочистим блиском в очах пафосно сказала, що це дозволить створити додаткові робочі місця не лише для горлівчан, а й для мешканців усієї «республіки». Читаючи всі ці хворі фантазії, складається враження, що "правителі" "народної" всі до одного лікувалися в одній психлікарні. Діагноз теж, мабуть, у них один - ескапізм. Це коли особа втрачає можливість розрізняти реальність та фантазії. Тому що радіти навіть гіпотетично створеним робочим місцям не спаде на думку жодній розсудливій людині, коли вона знає, що в "республіці" спостерігається кадровий голод. І що нема кому працювати не лише на підприємствах, а й у "міністерствах". Але Пушилін та його "команда" невтомно розповідають про якісь міфічні економічні "козири" "ДНР", які зумовлені промисловим потенціалом і наявністю корисних копалин. І питання кадрового голоду, на думку "глави", буде вирішено, коли закінчиться війна. І до цього потрібно готуватись прямо зараз. Щоб потім швидко почати. "Війна закінчиться, бійці повернуться до своїх мирних професій, і, я впевнений, донбаський характер знову себе проявить. Бажання працювати і пишатися результатами своєї праці — домінуюче у жителів нашого регіону, тож прискорені темпи розвитку не забаряться", — поділився своїми думками Пушилін в інтерв'ю для "Парламентської газети". Проте відомий діагноз не дозволив "правителю" "народної" здогадатися, що не всі, кого відловили у лютому 2022 року, повернуться на свої робочі місця. З тієї банальної причини, що на війні вбивають.
