Візит президента України Володимира Зеленського до США виявився, як не подивися, провальним. Американських високопосадовців і політиків явно не вразив “план перемоги” від Зеленського, в якому вони побачили лише перелік раніше озвучених прохань. Більше того, бажаючи того чи ні, Зеленський виявився втягнутим у запеклу виборчу боротьбу між республіканцями і демократами. Як ми всі вже знаємо з попередньої історії Зеленського з Дональдом Трампом, коли останній просив про фактично компромат на конкурента Джо Байдена, це найгірше, що може статися між Україною і її найбільш впливовою державою-союзницею. “Хоча Зеленський старанно працював над тим, щоб уникнути втягування в партійну політику, згадуючи про важливість міжпартійної солідарності майже в кожній публічній заяві, він потрапив під неприязний погляд Трампа і його прихильників, – зазначили у The New York Times. – Республіканці закликали розслідувати його поїздку на завод боєприпасів у Пенсильванії, спікер Палати представників Майк Джонсон заявив, що Київ має звільнити свого посла в США за організацію візиту, а Трамп виголосив низку промов, у яких висміював Зеленського, перекручував факти про війну, повторював тези Кремля і заявляв, що Україну вже фактично втрачено. “України немає, – заявив Трамп, кандидат у президенти від Республіканської партії, на передвиборчому заході в Північній Кароліні цього тижня. – Це більше не Україна”. “Будь-яка угода, навіть найгірша, була б кращою за те, що ми маємо зараз”, – додав він”. “Неприязнь Трампа контрастувала з обіцянками підтримки, які Зеленський отримав від президента Байдена і віце-президентки Камали Гарріс, – звернули також увагу у NYT. – Гарріс, кандидатка від Демократичної партії для Білого дому, підтвердила свою підтримку України після зустрічі з Зеленським у четвер. Критикуючи Трампа, вона заявила, що ті, хто “змусили би Україну відмовитися від значної частини її суверенної території”, виконують замовлення Кремля, просуваючи політику “здачі””. “Занепокоєння щодо Трампа затьмарило розчарування України адміністрацією Байдена, яка, на думку Києва, надто обережна у наданні підтримки. Зеленський протягом багатьох тижнів закликає США й їхніх західних союзників дозволити Україні використовувати їхню зброю для нанесення ударів вглиб Росії, твердячи, що це найкращий спосіб відбити російський наступ і дати Києву важелі у майбутніх мирних переговорах. Він сказав, що сподівався, що наступ України на російську Курську область, а також більш потужні удари всередині Росії з використанням зброї власного виробництва продемонструють Білому дому, що “червоні лінії” Путіна – це тактика залякування. Але українському лідеру не вдалося отримати від адміністрації Байдена гарантію зняття обмежень на використання західних озброєнь для ударів по території Росії, оскільки Білий дім зважив на побоювання американської розвідки, що російська відплата за такий крок переважатиме вигоди, зважаючи на обмежену кількість зброї в розпорядженні Києва”, – говорилося також в тексті NYT. Ще до візиту Зеленського про “план”, але не “перемоги”, а “миру”, висловився кандидат Трампа на посаду віце-президента Ді Джі Венс. Складові “плану” – відмова Україною від окупованих територій на користь Росії, демілітаризація ділянки вздовж лінії фронту, фортифікація нового українського кордону вздовж цієї демілітаризованої ділянки, закріплення нейтрального статусу України. “Вікторія Нуланд, колишня високопосадовиця Державного департаменту, яка допомагала формувати політику адміністрації Байдена щодо України, сказала, що план Венса дуже схожий на те, що неодноразово пропонував Путін як умови миру, – відреагували в іншому тексті The New York Times. – …Умови Кремля щодо припинення війни зосереджені на збереженні Росією захопленої нею території і примушенні України стати нейтральною, що означає, що вона не приєднається до Організації Північноатлантичного договору. Представники адміністрації Байдена вже давно наполягають на тому, що ці вимоги є капітуляцією, а не переговорами. Нуланд поставила питання, хто буде забезпечувати дотримання режиму демілітаризованої зони, враховуючи, що немає великого бажання вводити крупні міжнародні миротворчі сили. За відсутності цих або інших надійних гарантій безпеки, Путін просто вичікуватиме, а потім поновить війну, сказала вона. “Путін просто почекає, відпочине, переозброїться і прийде за рештою”, – сказала Нуланд. Ще однією проблемою бачення Венса є ігнорування ним волі українців, які наполягають на тому, що вони хочуть продовжувати боротьбу за повернення втрачених територій, сказав Люк Коффі, старший науковий співробітник Hudson Institute, консервативного аналітичного центру. “Я не думаю, що він запропонував реалістичну мирну пропозицію, – сказав Коффі. – Він запропонував план російської перемоги””. “Але Елбрідж А. Колбі, який був посадовцем Пентагону за часів адміністрації Трампа, сказав, що план Венса ґрунтується на реалістичній оцінці поточного стану війни, яка розпочалася у лютому 2022 року, – продовжувався текст NYT. – Колбі сказав, що Росія продовжує досягати значного прогресу на сході України і контратакує в Курській області, російському регіоні, який українські військові окупували з минулого місяця. Війни зазвичай закінчуються приблизно на лінії зіткнення двох протиборчих армій. І він сказав, що немає жодних правдоподібних підстав вважати, що Україна отримає перевагу. Колбі сказав, що заява Венса про виключення членства України в НАТО є правильним політичним вибором, і що розширення альянсу на схід не відповідає безпековим інтересам Америки. Але він сказав, що коментарі Венса не виключають економічних і соціальних зв'язків з Європою, або навіть інших внесків у сферу безпеки. “Сенатор Венс є реалістом і чесно пропонує реалістичну основу для припинення конфлікту, – сказав він, – в той час як інші люди займаються свого роду безвідповідальними фантазіями””. Настрої у Вашингтоні, як видно, сильно відбиваються на настроях в інших союзних столицях. Схоже на те, що союзники все більше схиляються до примушування України до миру, при тому, що ніхто в реальності не здатні запропонувати дійсно реалістичну картину чи дієву конфігурацію того, що вони називають миром. Так, днями про “мир” висловився президент Чехії, колишній високопоставлений посадовець в НАТО Петр Павел. “Ні Україна, ні Росія, сказав Павел, не можуть розраховувати на досягнення своїх максималістських цілей. Для України це включає повернення всієї території, включно з Кримом, захопленим Москвою у 2014 році. Для Росії це вимога, щоб Україна офіційно відмовилася від територій, на які претендує Москва, включаючи чотири регіони, які лише частково контролюються російськими військами. “Говорячи про поразку України чи поразку Росії – цього просто не станеться, – сказав Павел у своєму офісі в Празькому Граді минулого тижня, – тому розв’язка буде десь посередині””, – процитували у ще одному тексті The New York Times. Тут в NYT наголосили, що “Чеська Республіка, разом з Польщею та країнами Балтії, була особливо стійкою прихильницею України, але зіткнулася зі зростаючим тиском громадськості, яка вимагала обмежити допомогу і штовхати Україну до угоди з Росією. Майже дві третини чехів, згідно з опитуванням громадської думки, проведеним цього літа, підтримали би швидке завершення війни в Україні навіть ціною залишення деяких територій під контролем Росії. Попереднє опитування показало, що 54 відсотки виступають проти надання зброї в рамках головної політики їхньої країни щодо України: багатомільярдної програми, відомої як Чеська ініціатива щодо боєприпасів. Ця програма, якою керує міністерство оборони Чехії і яка фінансується Німеччиною та іншими країнами Європейського Союзу, надала Україні сотні тисяч артилерійських снарядів, отриманих чеськими торговцями зброєю від виробників у Туреччині та інших країнах”. “Павел назвав “нісенітницею” наполегливі заклики популістських лідерів як Орбан, який є критиком військової допомоги, що Україні варто якнайшвидше домогтися миру і припинити виснажувати ресурси, які краще витрачати на внутрішні потреби Європи, – додали в американському виданні. – Але, сказав він, українцям потрібно “реалістично оцінювати підтримку, яку вони можуть отримати” від урядів, що перебувають під тиском скорочення допомоги проти Росії. “Це питання пов'язане з популізмом, – сказав Павел. – Легко сказати: “Давайте припинимо надавати Україні зброю і боєприпаси, і тоді мир настане сам по собі””. Він додав, що “як людина з певним досвідом у сфері оборони і безпеки, а також зі знанням Росії, я знаю, що мир не настане від заяви України, що вона припинить воювати”. Росія, сказав він, “не припинить свою військову діяльність””. Таємне рішення американців і сербський збройний клондайк Тим не менш, провальний візит Володимира Зеленського до США підсилив дискусію про дозвіл від союзників Україні бити вглиб Росії їхніми далекобійники ракетами. На цьому наполягають не тільки власне українці, але й низка союзників, включаючи Великобританію – одну з тих держав, які постачають Україні такі ракети, але теж зв’язані нерішучістю адміністрації Джо Байдена. Британський The Guardian днями випустив промовисту карикатуру, на якій Зеленський і президент Росії Владімір Путін кожен дивляться на стінний годинник над ним, де годинна стрілка наближається до 12, тільки на годиннику Зеленського “12” – це далекобійна ракета, а на годиннику Путіна – Дональд Трамп як новий президент США: у демократів залишилися, можливо, лічені тижні, щоб прийняти рішення, яке, як вірять багато хто, суттєво вплине на ситуацію на фронті. Ті, хто підтримують надання Україні дозволу застосовувати західні далекобійні ракети для ударів по військових цілях вглиб Росії, вважають, що це змусить росіян посунути їхні склади боєприпасів і інші військові об’єкти ще далі в тил, що зменшить їхні можливості ударів по Україні. У Білому домі ж наполягають, що далекобійних ракет в розпорядженні українців не настільки багато, щоб стримати росіян, натомість навіть сам дозвіл на удари ними по глибоких російських тилах може спровокувати ескалацію з боку Росії, аж до застосування нею ядерної зброї. “Америка надає надмірне значення погрозам Путіна, вважає Курт Волкер, колишній спеціальний представник США з питань України. Вони спрямовані на те, щоб “утримати нас від певних дій, але це не має жодного відношення до того, що він насправді збирається робити”. Росія вже бомбардує українські міста. Диверсії та кібератаки проти союзників України також не будуть чимось новим. У Путіна є й інші варіанти подальшої ескалації; наприклад, він може надати ракети хуситам в Ємені. У крайньому випадку, ніколи не можна повністю виключати використання тактичної ядерної зброї. Але це мало б жахливі наслідки, і незрозуміло, чому зміна американської політики націлювання може підштовхнути його перейти межу. Якщо після зустрічі з Зеленським Байден все ж таки поступиться, то навряд чи про це буде оголошено публічно. Рішення може бути тихо передане Києву, щоб применшити його значення і зберегти його в таємниці. Можливо, зміни буде підтверджено лише після того, як цілі в Росії буде вражено західними ракетами”, – прокоментували в британському The Economist. Президент Фінляндії Александр Стубб в інтерв’ю The New York Times висловився за розв’язування Україні рук у застосуванні західної зброї, і загалом за посилення військової підтримки України. “Стубб, чия країна вступила до НАТО лише у відповідь на війну і має довгий кордон з Росією, не має ілюзій щодо того, що він вважає потребою НАТО протистояти російській агресії в Україні, – зазначили у NYT. – “Росія – це імперська держава, яка має експансію в своїй ДНК”, – сказав він. “Тому нам потрібно переконати Путіна, що йому немає сенсу продовжувати цю війну, і я думаю, що Путін повинен програти і війну, і мир, тому що єдине, що він розуміє – це сила”, – сказав Стубб. “Головне – дозволити Україні вести цю війну без будь-яких обмежень, а все, що після цього – вторинне, – сказав Стубб. – Чим більше ми дозволимо Україні діяти, тим швидше ми досягнемо мирних переговорів”. За тим, Захід має надати Києву гарантії безпеки, що ведуть до членства як в НАТО, так і в Європейському Союзі, сказав він”. Такої ж думки дотримується генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, говорилося далі в тексті NYT: “Надаючи Україні більше зброї, ми можемо змусити Путіна зрозуміти, що він не може отримати те, що хоче, силою, і зробити це настільки дорогим, що йому доведеться визнати, що Україна має суверенне, демократичне право зберегтися як суверенна, демократична країна, – сказав він у виступі минулого тижня в Брюсселі на заході Німецького фонду Маршалла. – Парадокс в тому, що чим більше зброї ми можемо поставити Україні, тим більша вірогідність, що ми зможемо досягти миру і припинити війну. І чим надійнішою буде наша довгострокова військова підтримка, тим швидше закінчиться війна”. А поки Захід торгується за ідеали і цінності, деінде ще на користь Україні діє відвертий цинічний прагматизм. “Після розпаду Югославії у 1990-х роках терористи і гангстери отримали справжній збройний клондайк. Тепер настала черга західних урядів. Поки в Україні триває війна, вони змітають боєприпаси та гармати в регіоні. Західнобалканські виробники зброї переживають бум. Сербський експорт зброї збільшився в чотири рази з 2020 року; в Україну після вторгнення пішло боєприпасів на приблизно 800 млн євро (890 млн доларів). Експорт Боснії за перші чотири місяці 2024 року майже подвоївся порівняно з аналогічним періодом минулого року. Її заводи з виробництва боєприпасів працюють цілодобово, каже Ясмін Муянович з аналітичного центру New Lines Institute for Strategy and Policy”, – розповіли в The Economist. Як пояснили автори тексту, “під час холодної війни параноїдальна у питаннях безпеки Югославія мала велику армію, яку підтримував розгалужений військово-промисловий комплекс. Залишки її оборонної промисловості зараз зосереджені в Боснії і Сербії, на які припадає понад 90 відсотків військового експорту західних Балкан. Особливий інтерес для України та її прихильників становить здатність цієї промисловості виробляти боєприпаси й обладнання як радянського, так і натовського стандарту. До того ж її продукція, як правило, дешева: боснійський снаряд може йти за чверть вартості західного. І Боснія, і Сербія мають закони, які забороняють продавати зброю в зони бойових дій. Але вони знайшли обхідні шляхи через третіх осіб. Америка, наприклад, є основним покупцем боснійських куль, які вона перенаправляє в Україну. Сербія, незважаючи на свою відмову запровадити санкції проти Росії, переправляє тисячі артилерійських снарядів через Чехію, Туреччину і хащі підставних компаній”. “Для Александара Вучича, президента Сербії, продаж зброї Україні є частиною акуратного балансування між Заходом і Росією. Але це також хороший бізнес. “Я обожнюю, коли ми експортуємо зброю, – сказав він одного разу, – це чистий приплив іноземної валюти”, – процитували у The Economist. – Сербська зброя, як правило, з’являється у географічно віддалених конфліктах. У липні Amnesty International, правозахисна організація, повідомила про знаходження величезної кількості сербської зброї в охопленому війною Судані. Розслідування BIRN, мережі балканських журналістів, й ізраїльської газети Haaretz виявило різке збільшення потоку сербської зброї до Ізраїлю після нападів у жовтні 2023 року”. Огляд підготувала Софія Петровська, “ОстроВ”
