“Це критичний період для обох сторін”. Огляд західних медіа

Україна втратила останні міста в Луганській області, але західні аналітики не поспішали оголосити Росію переможицею. Як зазначили, зокрема, у The New York Times, “чиновники Пентагону очікують, що прибуття більшої кількості далекобійних артилерійських систем змінить поле бою якщо не в Луганську, то в Донецьку. Фредерік Ходжес, колишній головний командувач Армії США в Європі, який зараз працює в Центрі аналізу європейської політики, сказав, що війна, ймовірно, триватиме ще багато місяців. Але він припустив, що до кінця літа українські сили - підтримані важкою артилерією з Заходу - уповільнять російське просування і почнуть згортати його здобутки. ‘Війна - це випробування волі, а воля українців переважає, - сказав генерал Ходжес. - Я бачу, що логістична ситуація України покращується, а той самий час як логістична ситуація Росії повільно деградує. У них немає союзників або друзів.’”

“Російська армія побудована для коротких високоінтенсивних кампаній, які визначає масоване застосування артилерії, кажуть військові аналітики, - продовжується текст. - Вона не підготовлена для тривалої окупації або такої тяжкої війни на виснаження, як на сході України, яка потребує заміни побитих сухопутних військ. ‘Це критичний період для обох сторін, - сказав Майкл Кофман, директор з вивчення Росії в C.N.A., дослідницькій установі в Арлінгтоні, Вірджинії. - Ймовірно, в наступні два місяці сили обох сторін будуть виснажені. Україні не вистачає обладнання і боєприпасів. Росія вже втратила багато бойової міці і її армія не підходить добре для затяжної наземної війни такого масштабу і тривалості.’”

За словами кореспондентів NYT, “чиновники армії і розвідки сказали, що Росія продовжує страждати від тяжких втрат і не справляється з рекрутацією солдат для поповнення рядів. Бойовий дух в російській армії низький, проблеми з поганим збереженням обладнання продовжуються, кажуть чиновники і аналітики США. Бої на Донбасі стали смертоносним артилерійським двобоєм, який завдає важких втрат обом сторонам. Комерційні супутникові знімки вирв на сході України вказують на те, що російські артилерійські снаряди часто вибухають на грунті біля українських окопів, а не у повітрі над ними. Повітряні розриви вбивають солдат в окопах ефективніше. Стівен Бідл, військовий експерт і професор з міжнародних відносин в Колумбійському університеті, сказав, що знімки вказують на те, що росіяни використовують старі боєприпаси, які погано зберігалися. Проте неефективна артилерія все ще може бути дуже руйнівною, якщо застосовувати її масивно. ‘Кількість містить якість у собі, - сказав Бідл. - Якби я був одним із солдатів сухопутних військ під бомбардуванням в тих окопах, не знаю, наскільки краще мені було б від знання, що російська артилерія могла би бути ще більш вбивчою, якби її краще зберігали і застосовували.’”

“Свого роду тіньова війна” за боєприпаси радянської доби

Дискусія в західних медіа про те, чи варто постачати Україні озброєння, що нібито продовжує війну і, відповідно, збільшує кількість жертв, швидко звелася нанівець. Виглядає на те, що країни Заходу кожна по-своєму і колективний Захід взагалі визначалися з тією мірою підтримки, яку вони можуть або хочуть надати Україні, і прибічники постачання зброї і його збільшення перемогли принаймні публічно.

Втім, констатовано, що зброї Україні досі критично не вистачає. “Бої на сході і півдні України - це зараз майже виключно безкінечні перестрілки, а брак боєприпасів в України загострив нерівність на полі бою проти краще озброєної російської армії. Росія робить понад 60 тисяч пострілів в день - в десять разів більше, ніж українці, сказала The Washington Post заступниця міністра оборони Ганна Маляр,” - процитували у The Washington Post.

“Більшість українських артилерійських снарядів походять з Радянського Союзу: це означає, що українці покладаються на ті ж самі снаряди 122- і 152-міліметрового калібру, що і Росія, - пояснювали в американському виданні. - Але за межами Росії існує дуже мало джерел постачання - великою мірою тому, що Росія роками націлювалася на українські та інші східноєвропейські склади і постачальників боєприпасів перед тим, як почати в кінці лютого повномасштабне вторгнення в Україну. Росія зробила також інші кроки для набуття боєприпасів або іншого запобігання їх продажу Україні. “Навіть якщо хтось дасть нам ці боєприпаси, цього все одно буде недостатньо,” - сказала Маляр, додавши, що Україна використовує в день більше 152-міліметрових снарядів, ніж виробляють в усьому світі. Howitzer’и, якими послуговуються НАТО і Сполучені Штати, стріляють 105- і 155-міліметровими снарядами. Західні країни постачають Україні чимало таких снарядів, але тільки обмежену кількість систем, щоб ними стріляти. Всупереч обіцянкам США і ЄС відправити більше артилерії, Україні її все ще не вистачає для повного заміщення її радянського обладнання зброєю стандартів НАТО.”

У The Washington Post стверджували, що “свого роду тіньова війна точиться за ті нечисленні 152-міліметрові снаряди, що є доступними на світовому ринку. Громадянин США, який допомагав домовитися про постачання озброєння Україні, сказав, що нещодавно звернувся до східноєвропейської країни, щоб домовитися про придбання артилерійських снарядів. Чиновники в тій країні сказали, що не могли б укласти угоду, сказав цей чоловік, тому що росіяни вже попередили, що “вб’ють їх, якщо вони продадуть що-небудь українцям.”

“Країни, які все ще мають запаси 152-міліметрових снарядів, - це переважно колишні радянські республіки, багато з яких коливаються продавати Україні, оскільки підтримують близькі зв’язки з Росією. Деякі африканські і близькосхідні країни, які роками отримували зброю і боєприпаси з Росії, також мають запаси таких снарядів. Деякі колишні країни Варшавського договору здатні виробляти такі снаряди, але не в таких обсязі і швидкості, як потрібно Україні на полі бою. Посередник в придбанні зброї сказав, що йому довелося створити видимість, ніби деякі поставки зброї здійснювалися через непов’язану країну, щоб приховати джерело купівлі. В інших випадках Україна вважала, що угода укладена, але потім закупівельник, який працює на користь Росії, налітав в останній момент і агресивно задирав ціну, сказав він.”

“За словами чеських чиновників, у 2014 році, після того як Росія вперше вторглася в Україну і розпалила сепаратистське повстання на сході країни, члени елітної російської частини 29155 військової розвідки здійснили диверсію на складах боєприпасів в Чеській Республіці. Наступного року, згідно з Bellingcat, розслідувальною організацією в Британії, члени цієї ж частини використали нервово-паралітичну речовину, щоб отруїти болгарського керівника підприємства, що займається зброєю, який сказав The New York Times, що складав боєприпаси на чеських об’єктах и продавав зброю Україні.”

У The Washington Post також зазначили, що “російських диверсантів підозрюють також у спричиненні чотирьох вибухів на складах боєприпасів у Болгарії з 2011 по 2020 роки, за словами болгарських прокурорів, які казали, що Москва прагнула зірвати поставки в Україну і Грузію. Російська військова розвідка, ГРУ, “схоже, мала кампанію в Європі зі спробами припинити поставки боєприпасів Україні, - сказав Майкл Кофман, військовий аналітик-спеціаліст з Росії у вірджинському CNA. - Ймовірно, вони робили це на перспективу.” Українські чиновники підозрюють, що російські і сепаратистські диверсанти в останні роки розширили такі дії всередині України, що призвело до низки вибухів на складах боєприпасів. Вибухи у 2017 році на двох великих складах боєприпасів, на яких разом зберігалося 221 метрична тонна боєприпасів, призвели до значного уповільнення розвитку української армії, позбавивши їх критично важливого постачання, яке було б складно і дорого замінити.”

“Якби Україну перемогли за два тижні, Сі Цзіньпін напав би на Тайвань”

Для багатьох людей і організацій, так чи інакше пов’язаних з війною як такою, бойові дії в Україні стали джерелом неоціненних знань і навичок, якщо не сказати більше. Так, наприклад, захищаючи Україну, вчаться захищати також свою батьківщину солдати Іноземного легіону з Тайваню, розповіли вони The Washington Post.

Як зазначили в американському виданні, “для солдат з Тайваню український конфлікт є шансом побачити сучасну війну зблизька. Починаючи від використання артилерії у сполученні з безпілотниками і закінчуючи застосуванням переносних ракетних систем на зразок Javelin і Stinger, ‘те, з чим вони стикаються на полі бою, буде, безумовно, корисно,’ сказав Лін (Лін Їнг-ю, ад’юнкт-професор з Азійсько-Тихоокеанських стосунків в Тайванському національному університеті Сун Ят-сен, згідно з текстом. - “ОстроВ”). Деякі тайванські солдати в Україні сказали, що найважливіша навичка - це та, якої складно набути поза реальним конфліктом. 27-річний Чен Тінг-вей, який пройшов вишкіл в елітній розвідувальній і патрульній частині в Тайвані, відомій як ‘водолази-розвідники’, у квітні отримав завдання захищати село біля Харкова. Одного разу, поки він ховався зі своїм загоном в окопі, з-позаду з’явилося і пронеслося авто. Один з його товаришів, американський ветеран морського флоту, порадив їм піти на випадок, якщо машина була російською розвідкою. Менше ніж за хвилину ту територію бомбили, вбивши члена їх команди, який не втік вчасно. ‘Найважливіший досвід, який ми отримали, - це спритність на полі бою, - сказал Чен. - Без досвіду неможливо реагувати швидко.’”

“Інших зворушив бойовий дух населення, - говориться далі в тексті. - Лі Ченг-лін, 34-річний водій доставки Uber Eats з Тайчунга, який приєднався до українського Іноземного легіону у квітні, сказав, що був найбільше вражений волею українського народу - тим, чого, як він побоюється, не вистачає громадянам Тайваню. ‘У них вже є сильне почуття єдності, - сказав він про українців. - Мені видається, що в Тайвані наша солідарність - радше вистава для міжнародної спільноти.’”

“Добровольці також поширюють інформацію про небезпечне становище Тайваню. Коли Чен розповідає іншим іноземним солдатам, що він з Тайваню, вони обіцяють, що приїдуть на допомогу острову, якщо буде потрібно. “Люди з Польщі, США, Австралії, Бразилії та України всі казали мені, що якщо Китай нападе на Тайвань, ‘ми зустрінемося в Тайвані,’” - сказав він. Для Чуанга допомагати Україні означає вигравати час для його батьківщини. Нещодавно на Майдані Незалежності в Києві він фотографувався з прапором Тайваню на фоні монументу іноземним бійцям, які служать в Україні. Він вважає, що це Тайвань має висловлювати вдячність. ‘Якби Україну перемогли за два тижні, Сі Цзіньпін напав би на Тайвань,’ - сказав він. Але, відзначив він, Київ витримав російську облогу - і дав йому надію щодо його батьківщини. ‘Ми можемо бути більше впевненими в собі,’ - сказав він,” - процитували у The Washington Post.

“Захоплення діючої атомної електростанції є безпрецедентним”

Чимало свіжих текстів західних видань присвячені терору проти мирного населення, який чинять російські окупанти. Один з найважливіших, імовірно, - текст The Wall Street Journal  про перетворення Запорізької атомної елекростанції на російську військову базу, а персоналу АЕС - на заручників.

“На Запорізькій атомній електростанції на півдні України понад 500 росийських солдат, які захопили станцію у березні, в останні тижні розгорнули батареї важкої артилерії і встановили протипіхотні міни вздовж країв резервуару, вода якого охолоджує шість реакторів станції, розповідають працівники, місцеві мешканці, українські чиновники і дипломати, - передали WSJ. - Українська армія утримує міста по інший бік берега, приблизно за три милі, але не бачить простого шляху атакувати станцію, враховуючи очевидну небезпеку артилерійських боїв навколо активних ядерних реакторів. Нове накопичення зброї фактично закриває станцію від будь-яких контратак з боку українських сил і зводиться до чогось такого, чого ніколи ще не бачила ретельно регульована галузь атомної енергетики: повільної трансформації атомної електростанції у військовий гарнізон. В межах менш дослідженого аспекту її воєнної стратегії російська армія щоденно розставляє зброю навколо атомної електростанції, яка є найбільшою в світі, використовуючи її для цементування контролю над лінією фронту, де її просування південною Україною застопорилося.”

За даними американського видання, “минулого місяця російські сили розгорнули артилерійську машину ‘Смерч’ під 5,7-гігаватними смугастими димоходами комплексу, на додаток до пускових установок ‘Град’, танків і бронетранспортерів. Грунт навколо станції зараз розрізаний траншеями, собаки військової охорони розміщені поза імпровізованою будою. Старші техніки з ‘Росатому’, російської державної атомно-енергетичної корпорації, створили базу у охоронюваному бункері під станцією. ‘Вони тримають її в якості бази для їх артилерії, - сказав європейський чиновник, що працює в ближньому місті Запоріжжі, яке залишається під контролем України. - Вони розуміють, що Україна не відповідатиме на їх атаки зі станції.’”

“Оскільки їх окупація просувається повільно, деякі російські солдати, розміщені в Запорізькій області, взялися за стратегію типового вимагання, викравши близько 11 тисяч співробітників станції заради викупу. Понад 40 осіб наразі тримають у полоні, кажуть співробітники станції, коли сім'ї використовують групові чати в додатку-месенджері Viber, щоб поширювати фото викрадених працівників станції і збирати гроші на їх викуп. Їх колеги на станції скаржаться, що мають працювати додаткові години, щоб покрити зміни жертв викрадення. ‘Будь ласка, допоможіть мені,’ - написав один чоловік у Viber-групі і поділився фото свого обличчя і правої ноги з великими синцями, його праве око було залите кров'ю. ‘Такі випадки далеко не поодинокі,’ - сказав співробітник заводу, який нещодавно втік з цієї території на неокуповану Україну. Серед працівників, яких тримають заради викупу, його друг, інструктор з техніки безпеки, який також надавав психологічні консультації персоналу станції. ‘Ніхто не хоче бути наступним,’ - сказав робітник.”

“Спеціалісти з ядерної безпеки кажуть, що без відвідування місця незалежними експертами важко оцінити різноманітні ризики, на які наражають два активних реактора станції російські протипіхотні міни, артилерія і слабо дисципліновані солдати, - зазначили у The Wall Street Journal. - Захоплення діючої атомної електростанції є безпрецедентним і ставить низку складних, взаємопов'язаних питань, як-от чи можуть міни навколо резервуару пошкодити фільтри, які проціджують воду, що подається в реактори. Головна і безпосередня небезпека загрожує персоналу станції. Українська техніка ядерної безпеки ґрунтується на надзвичайній кількості робітників, що керують ланками, які на західній станції моніторили б значно менше людей. Тривалість окупації створює небезпеку, кажуть спеціалісти з атомної енергетики, що працівники будуть припускатися зумовлених стресом помилок або просто залишать станцію, щоб знайти сховище на території під контролем України через річку.”

Обзор підготувала Софія Петровська, “ОстроВ”

Статьи

Мир
18.12.2024
12:00

«Киев готовит рождественское наступление». Российские СМИ об Украине

«Всё больше признаков того, что генштаб ВСУ и главком Сырский готовят новое наступление. Судя по всему, Зеленский не отказался от своей идеи про очередной «контрнаступ»
Страна
18.12.2024
00:00

Коррупция в Днепропетровской области: о чем молчит статистика

"Антикоррупционная реформа была заявлена ​​как достаточно серьезная, но начала работать по-нашему, по-украински. Наше общество ставит средства выше чести, никакая реформа не сможет исправить такое общество".
Донецк
17.12.2024
11:57

Инсайд из Донецка.  Мифы и реальность о жизни в оккупации сегодня

Это ж только по телевизору у нас все так россию любят и путина. На самом деле никакой любви нет. Просто терпят и молчат, чтоб не посадили. Ну или если по работе нужно – любят.
Все статьи