Що знецінить здорощення газу?

Про копійчану вартість газу, як і про дешеву ковбасу, вже зовсім доведеться забути навіть людям похилого віку, які ще добре пам’ятають «совєтські» часи. Тоді було показово для режиму, розповідати на весь світ легенди про щасливе заможне буття радянського громадянина. Звісно, газ тоді коштував по-смішному недорого. Однак в той час багато чого не було, про що можна було тільки мріяти: ані свободи, ані гармонійного розвитку націй, культури, моралі. Остання – була радянською і «виховувала» людей, яким не потрібні були віра в Бога, справедливість, вільне висловлювання думок, чесне служіння нації.

Схоже, сьогодні, в час розбудови суверенної держави, ми щораз глибше заглиблюємося у невизначеність, а на горизонті, впродовж майже двох десятків років, не проглядається обіцяне полегшення – добробут, можливість не на словах, а ділі управляти і бути причетними до творення демократичної заможної країни. На горі не втомлюються пояснювати всі негаразди неминучим перехідним періодом, який так чи інакше супроводжує процеси творення молодої держави. Суспільство, як на наш погляд, сприймає такий суб’єктивізм обставин, які складаються, однак вправі щораз більше висловлювати своє невдоволення і питати владу – коли ж нарешті жити стане краще, і чиновники, перш ніж прийняти якесь рішення на свій розсуд, мотивуватимуть його й спиратимуться на думку громадськості, суспільства в цілому?

Як і в минулі роки, сподівання на собі відчути «сто кроків назустріч», люди поки не можуть. І однією з причин, яка могла б служити відповіддю на те, чому так є, може служити загальне здорощення життя для простих громадян.

Зрештою, кроки влади, видається, не спрямовані у бік покращення. Виглядає, що ситуація в регіонах зі стану справ на верху сприймається крізь темні окуляри. Чи не тому (так було не раз) обіцяне Президентом недопустиме зростання цін на газ принаймні до нового року, для уряду нічого не важило, бо вже з 1 серпня 2010 року Кабінет Міністрів України погодився підняти ціни для населення на 50%.

Який відгук і резонанс викликали ці кроки у суспільстві? Уже скоро буде важко злічити дні, відколи почалися по всій Україні акції протесту щодо здорощення газу для населення. Свою незгоду із діями влади уже висловили профспілки, опозиційні до нинішнього керівництва політичні партії, а також громадські організації, населення Києва, Харкова, Львова, інших міст України.

Не залишилася винятком в цій складній ситуації і Тернопільщина. Тут ще 22 липня цього року. на площі неподалік пам’ятника С. Бандері, зібралися сотні представників профспілкових організацій, трудових колективів та мешканці Тернопільщини. Вони прийшли висловити свої протести і незгоду  стосовно остаточно (?!) прийнятого центральними органами виконавчої влади рішення щодо максимального і необ’єктивного підвищення ціни на газ для населення. На згаданому мітингу голова обласної ради профспілок Андрій Присяжний з цього приводу наголосив, що «постанови Національної комісії регулювання електроенергетики № 812 та 813 про підвищення з 1 серпня цого року на 50 % ціни на газ для населення і підприємств, що виробляють теплову енергію, є незаконними, оскільки прийняті з грубим порушенням законодавства України та принципів соціального діалогу», - наводимо цитату із видання «Свобода».

До слова скажемо, що профспілковий лідер (п. Присяжний) поінформував присутніх про те, що профспілки зі свого боку вживають певні заходи. До переліку вимог, які вони поставили перед Кабінетом Міністрів України, є, передусім, відміна урядом постанови НКРЕ про здорощення газу. Про вимогу скасувати реєстрацію постанови НКРЕ йшлося, зокрема, і в резолюції мітингу. Зазначимо також, що тернополяни солідарні і висловлюють свою підтримку федерації профспілок України (ФПУ), яка звернулася з позовом до Київського окружного адміністративного суду про оскарження цих рішень, а також підтримала рішення спільного представницького органу профспілок щодо ініціювання невідкладної зустрічі представників профспілок з Прем‘єр-міністром України Миколою Азаровим щодо врегулювання даного питання.

Якщо нині поцікавитись у рядових мешканців Тернополя, інших малих міст, селищ, як ставляться вони до згаданого непопулярного кроку влади, то схвальної і позитивної відповіді та пояснень не почуєте навіть від тих, котрі вважають свій рівень життя на сьогодні забезпеченим. Зовсім не хочуть відповідати на подібні запитання сільські жителі та пенсіонери.

«Люди не можуть платити за газ більше, ніж заробляють, – каже голова Тернопільської обласної організації політичної партії «Українська платформа» Руслан Кулик. - Всі розуміють, що завдяки високим цінам на газ уряд планує заповнити прогалини в бюджеті, але якою ціною?», - коментує своє бачення ситуації зі здороження «голубого палива» політик.   

І пан Кулик, і більшість лідерів обласних політичних осередків політичних партій, погоджуються на тому, що «такий шлях не є правильним», оскільки не позбавить бюджет від дефіциту, а призведе до ще більших проблем. Ціна на газ має бути ринковою. Але необґрунтоване її підвищення не лишень відчутно вдарить по сімейних бюджетах більшості громадян, але й спровокує автоматично різке подорожання житлово-комунальних послуг, ряду товарів народного споживання, продуктів харчування тощо. А, в підсумку, за порогом – наступний не менш вразливий крок – ще більше зубожіння населення, повне розчарування в регіонах у можливості поліпшення життя вже «завтра».

Яку прогнозувати реакцію людей надалі? Адекватною непопулярним крокам. «Якщо це рішення не скасують, то «Українська платформа» (і на такі дії налаштовані не тільки вони) обов’язково буде і далі проводити акції протесту, – запевняє пан Кулик. – Ми будемо збирати підписи та всіма законними методами робити все для того, щоб не допустити несправедливого підвищення цін на газ…».

Ніяких погроз в цих словах не має. Але, як і в інших цивілізованих країнах, люди налаштовані всіма демократичними засобами боротися за свої права. В даному випадку, відчувається тверде і виважене рішення мітингуючих законно протидіяти проти знецінення життя, реальних можливостей простої більшості відчувати себе самодостатніми, забезпеченими, захищеними державою, а, отже, і мати можливості платити рівно стільки за надані послуги, щоб не відчувати себе на межі жебрацтва. Адже за умов мізерних заробітків, на порозі виживання опиняються не тільки безробітні, пенсіонери, сільські трудівники, але величезна армія працюючих…

Ірина Пилипів, «ОстроВ»