<!-- /* Style Definitions */ p.MsoNormal, li.MsoNormal, div.MsoNormal {mso-style-parent:""; margin:0cm; margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:12.0pt; font-family:"Times New Roman"; mso-fareast-font-family:"Times New Roman";} @page Section1 {size:612.0pt 792.0pt; margin:2.0cm 42.5pt 2.0cm 3.0cm; mso-header-margin:35.4pt; mso-footer-margin:35.4pt; mso-paper-source:0;} div.Section1 {page:Section1;} --> Пропонуємо до уваги читачів інтерв’ю з головою єврейської громади Івано-Франківської області Ігорем Фефером. - Насамперед, розкажіть про вашу організацію і про те, скільки членів налічує єврейська громада Прикарпаття? - В Івано-Франківській області єврейська громада налічує в межах сімсот осіб, якщо мова йде про євреїв за походженням та членів їх сімей. Моя особиста позиція в цьому відношенні така: всі хто має відношення до євреїв, в тому числі і не євреї, є членами нашої громади. І так записано в нашому статуті. Таким чином ми не розділяємо наших членів на євреїв та не євреїв за походженням, оскільки так історично склалося, що на території Радянського Союзу відбувся процес асиміляції. І тільки після проголошення незалежності України почалося відродження всіх націй та народностей, в тому числі і відродження українських євреїв. Найбільше євреїв проживає в місті Івано-Франківську десь в межах 350 осіб. Тобто половина від тих, що живуть в області. Наші філії також офіційно зареєстровані в Калуші та Коломиї. В усіх інших містах та містечках обаласті є поодинокі представники нашої громади. - Єврейська громада об’єднує громадян за віросповідуванням? - «Єврейська громада» - це громадська організація, вона об’єднує не тільки віруючих, а і тих, хто не зовсім може називатися віруючою людиною, але зберігає традиції свого народу і долучається до тих канонів єврейства, на основі яких наш народ зберігся на протязі трьох тисячоліть, не зважаючи на те, що він був розсіяний по всьому світу. - Ми часто чуємо про випадки антисемітизму. Наприклад, нещодавно в Івано-Франківську в чергове зруйнували пам’ятники на єврейському цвинтарі… - Я не можу назвати ті факти, що мали місце на єврейському кладовищі в Івано-Франківську, актами антисемітизму. По-перше, це не доказано, а по-друге, ми знаємо, що є багато випадків, коли глумляться і над іншими цвинтарями. Хоча звичайно болюче, що це відбулося на нашому кладовищі, тим більше там, де за офіційними даними закатовано, розстріляно і замучено нацистами в час станіславівського гетто понад 120 тисяч євреїв. Це сприймається може більш болісно. Кримінальну справу по цьому факту порушено, правоохоронні органи тримають це розслідування під своїм контролем. Почекаємо на результати та висновки фахівців. - Як інтереси єврейської громади представлено в місцевій владі? - Якщо ви маєте на увазі, чи є хтось депутатом від єврейської громади, то мені це не відомо. Можливо я не все знаю. Я не займався встановлення походження депутатів. Ясна річ я представляю не політичну партію, а громадську організацію, яка стоїть поза політикою. Кожен громадянин має право приймати участь в політичній боротьбі за будь-яку політичну посаду. Я знаю, що у Верховній Раді та в інших регіональних радах інших областей є представники єврейської нації.Кожен громадянин має право на виборах висловлювати свою думку, але громадська організація участі в політичні й боротьбі не приймає. - В час президентських виборів окремі кандидати пробують підігрівати антисимітиз і таким чином здобувати свої політичні дивіденди? - Якщо ви маєте на увазі одного з кандидатів у президенти Арсенія Яценюка, то я думаю, що краще йому прокоментувати самому той факт, що довкола нього відбувається, і той конфлікт, що мав місце із мером Ужгорода. Єврейська громада України обурена висловами пана С.Ратушняка. Є звернення громади в Генеральну Прокуратуру України, в Службу Безпеки України з вимогою дати відповідну оцінку тим діям і тим висловам, що мали місце у виступі С.Ратушняка. А що стосується пана А.Яценюка, то це особиста справа кожного, ким себе вважати і як себе оцінювати. Якщо пан Яценюк заявляє, що він не має жодного відношення до представників єврейського народу, то це його право. Мені тільки не зрозуміло його позиція в тому відношенні, що він дуже став відхрещуватися від цього, і це в той час, коли він хоче бути президентом України, президентом всього українського народу. Мені здається він міг би по інакшому реагувати на ті слова, які були сказані на його адресу. - Як, наприклад? - Я вважаю, що не мені личить давати поради мудрому політику А.Яценюку. Але я просто хочу нагадати історичний факт часів другої світової війни, коли нацисти спробували вчинити масові акції із винищення євреїв у Голландії. Так тоді, представники голландської королівської сім’ї публічно сказали так: «ми підемо також на розстріл разом із своїми підлеглими громадянами. Нехай розстріляють і нас». І таким чином відвернули чимало каральних акцій, порятувавши тисячі голландських євреїв від погибелі. Так от, моя думка така: не треба ставати ні євреєм, ні українцем, ні ще кимсь. Позиція громадянина і керівника держави має бути направлена на захист всіх громадян своєї країни, їх честі і гідності. - Так, але згодьтеся не личить в нашому суспільстві на рівні високої політики використовувати брутальні антисемітські випади. Тим паче у нас є партії всеукраїнського масштабу, які спекулюють «єврейським питанням» і навіть пробують реабілітувати тих, хто приймав участь у винищенні єврейського населення під час фашистської окупації. - Це не здорова річ, коли антисемітизм використовується з метою боротьби за президентське місце. Я сказав уже на початку інтерв’ю, що інколи трапляються висловлювання і в тому числі по відношенню до євреїв, які проживають в Україні. Але офіційна позиція єврейської громади полягає в тому, що антисемітизму в Україні на державному рівні немає. А те, що стосується побутових якихось моментів - воно є і, мабуть, ще довго буде. Інша справа, як влада, як ті органи, ті структури, які мають захищати інтереси всіх громадян України, мають реагувати на ці факти. Хочу сказати, що ми задоволені реакцією силових структур, особливо СБУ, на ті факти, які мали у нас місце в плані ксенофобії. - Чим, наприклад? - Приміром, закрито газету «Персонал» у Львові, що вела відверту антисемітську кампанію. Припинено діяльність структур пана Щокіна, відносно тих ксенофобських заяв та публікацій, які виходили від нього: їх вже немає. Що стосується інших моментів, то, по крайній мірі, завжди є реакція працівників СБУ, коли ми звертаємося про випадки антисемітизму. Друге діло, що не завжди доводиться до певного завершення справа, та тому, що в нас у законодавстві ще не достатньо виписані закони, за якими могли б в тому чи іншому випадку притягнути до відповідальності певних людей за деякі висловлювання і виступи. Немає нормативної бази і це вже завдання для майбутньої Верховної Ради, і їм, мабуть, таки доведеться це робити. А що стосується другої частини вашого запитання, то я вам так скажу. Ті, хто приймав участь у знищенні мирних громадян: дітей, жінок, людей похилого віку, ті, хто забруднив свої руки в крові невинних людей, не мають права на визнання і на реабілітацію. І термін давності у відношенню до їхніх дій також не обмежений. Це чітко відмічено в рішеннях нюрнберзького трибуналу, де було засуджено всі каральні підрозділи, де засуджено всіх тих, хто коїв злочини незалежно під якими гаслами та прапорами вони перебували. Тепер це вже більше справа істориків, але не в тому, щоб переписувати історію, але давати чітку і зрозумілу історичну правду і не залежно від того, яка політична сила має бути при владі. - Що, на Вашу думку, треба робити, щоб подолати прояви антисемітизму? Можливо українці мало знають про євреїв, про їх культуру, релігію, історію? - Мені тяжко судити на скільки українці знайомі з культурою та релігією єврейського народу. Проте історія спільного проживання євреїв разом з українцями дає підстави стверджувати, що українці добре знають тих, хто живе поруч з ними на протязі сторіч. Тим більше, що тут на західній Україні радянський період асиміляції на багато менший ніж в східній Україні. Тому дуже багато ще живе сьогодні тих, хто пам’ятає, як мирно й спільно проживали в селах та містечках Івано-Франківської області українці та євреї. - Які заходи культурологічного характеру ви здійснюєте задля популяризації вашої культурної спадщини? - Нещодавно нами була здійснена театральна поставка спільно з колективом івано-франківського академічного лялькового театру вистави «Скрипаль на даху». Ця вистава написана за мотивами американського мюзиклу, який в свою чергу створений за мотивами творів українського єврейського письменника Шолом-Алейхема. На думку єврейської громади колектив театру вніс величезний внесок в розвиток добросусідства та порозуміння між народами нашого краю. Прем’єра пройшла з аншлагом. Чудова гра акторів просто зворушувала публіку. Актори зуміли в театральній постановці втілити всі ньаюнси, всі чудові риси єврейського національного характеру. Особисто я навіть такого успіху не очікував. Рік тому тому ми планували проведення фестивалю єврейської пісні разом з комітетом у справах нацменшин та облдержадміністрацією. Але тоді сталася повінь і внесла суттєві корективи у наші плани. Я і мої прихильники в громаді прийняли рішення, що в такий скрутний момент ми не повинні влаштовувати концерт. Але допомогти постраждалим від повені краянам. То я вам хочу сказати, що перші 100 дітей, які були відправлені з постраждалих районів на відпочинок в Ялту, були відправлені власне нашою івано-франківською єврейською громадою за фінансової підтримки народного депутата України, голови єврейського фонду України Олександра Фельдмана. - Чи ви співпрацюєте з іншими громадськими організаціями? - У нас не погані стосунки з російською громадою Івано-Франківська. Ми приймаємо активну участь в усіх тих заходах, куди нас запрошують й інші громадські організації. На рівні людей у нас дуже багато чудових стосунків. Хоча у нас є дуже складана ситуація з приміщенням. Фактично ми не маємо свого приміщення і це дуже серйозна проблема. - А приміщення синагоги? - Приміщення синагоги - це культове приміщення, де люди приходять, щоб молитися, а не для того, щоб проводити культ-масові заходи. Це храм божий і його справа - це молитва, служба божа, а проводити там концерти, виставки, презентації – не випадає. - Колись у місті були сотні будинків, що належали єврейським спільнотам. Чи не ставите ви питання про повернення цієї спадщини? - Частина будинків зруйнована, хоча багато ще залишилися в доброму стані. Але говорити про повернення всіх тих споруд, які колись належали єврейській громаді немає сенсу. І не тому, що ми не хотіли б цього, просто немає тої кількості членів нашої спільноти, які могли б узяти на себе утримання цих приміщень. Друге діло, що можна було би якимось чином розглянути питання про те, що в тих приміщеннях, які колись належали єврейській громаді, ми могли б час від часу проводити якісь заходи на умовах безкоштовної оренди, чи мати хоча б кімнатку для нашого офісу. - Ваша організація проводить курси вивчення івриту? - На жаль, зараз ні. З одного боку у нас все менше молоді, яка готова вчитися івриту. Крім того, відсутня допомога тих структур, які певний час працювали на нашій території й офіційно проводили ті курси. Але хто хоче вивчити мову, то може це зробити в той чи інший спосіб. Є дуже багато підручників, посібників, програм. - А вивчають мову переважно для того, щоб виїжджати в Ізраїль? - Чесно кажучи, був період, коли молодь вивчала мову для того, щоб виїжджати. Сьогодні ж, якщо говорити відверто, еміграційний потік практично завершений. Але є випадки, при чому вже не поодинокі, коли євреї повертаються назад в Україну цілими сім’ями, наприклад, нещодавно повернулося декілька сімей в Коломию. Хоча зрозуміло, що економічними мотивами особливо зараз людей в Україну не привабиш. - Як наші євреї спілкуються між собою? - Більшість євреїв, які проживають на Прикарпатті, спілкуються між собою, на жаль, не рідною мовою, - я так вам скажу. Бо рідною мовою серед євреїв міста не володіє ніхто. А іврит не є мовою, якою розмовляли галицькі євреї. Галицькі євреї ніколи не розмовляли на івриті. Вони говорили на мові ідиш. Відродження цієї мови як і відродження тих традицій, які існували на Галичині - в цьому я вбачаю в першу чергу завдання єврейської громади. Але це дуже складне завдання. Якщо іврит - це мова держави Ізраїль, то вона відповідно підтримується і державою і різними міжнародними структурами, а ідиш - це мова наших дідів й прадідів. Інтерв’ю записав Андрій Мева, «ОстроВ»