<p style="text-align: justify;">Минулого тижня в публікаціях окупованого Донбасу почала несміливо пробиватися тема необхідності "заморожування" російської агресії проти України. Звичайно, йшлося про те, що треба зупинитися, перепочити, підтягнути резерви і вдарити з новою силою.</p> <p style="text-align: center;"><strong>Війна, стій! Раз, два…</strong></p> <p style="text-align: justify;">Одним з перших цю тему порушив російський пропагандист Дмитро Стешин. Аналізуючи хід бойових дій у Донецькій області, він однозначно заявив, що, <em>"якщо є політична можливість, не обмежуючи інтереси Росії, російського народу, збройний конфлікт припинити та підморозити, то це потрібно зробити. Якщо хтось вважає по-іншому, нехай приїжджає сюди, воює далі".</em></p> <p style="text-align: justify;">Його інтерв'ю одному з російських видань активно передрукували багато сепаратистських блогерів та "воєнкорів". <em>"Є ті, хто вважає, що потрібно тиснути до кінця. Але давайте без ханжества, ми ж бачимо по конфігурації лінії фронту і по ходу бойових дій, що у нас зараз особливо тиснути не виходить. Можливо, це такий тактичний прийом - перемолоти всю українську армію в окопах, але я чомусь у це не особливо вірю, а вірю в те, що ми ще не до кінця приготувалися до тих бойових дій, саме того формату, як вони йдуть зараз. Пауза зараз у бойових діях буде на руку і Україні, і Заходу, і нам"</em>, - "дискредитує" він якщо не ЗС РФ, то переможні реляції окупантів точно.</p> <p style="text-align: justify;"><em>"Можливо, зараз вийдемо на переговори... Чекаємо на розвиток подій на зовнішньому політичному контурі"</em>, - прогнозує він.</p> <p style="text-align: justify;">Російського "старшого брата" активно підтримали місцеві пропагандисти. Так, такої собі "воєнкор" Максим Фомін, який взяв собі псевдонім "Владлен Татарський", журиться, що <em>"високий бойовий дух легко мати, коли ви йдете вперед. Коли ж ви 10-й раз штурмуєте один і той самий укріплений район і всі ті, з ким ти починав службу, лежать розірвані на шматки біля цієї проклятої "зеленки", то бойовий дух у будь-якого підрозділу пропаде"</em>.</p> <p style="text-align: justify;">Він визнав, що в боях за Донбас окупаційний корпус ЗС РФ зазнав серйозних втрат. <em>"Укріпрайони штурмує не спеціально навчений спецназ або СЗГ, а піхота. Піхота - це мобілізовані. Половина з них просто бухали на полігоні і нічого не робили, іншу половину навчили просто поводитися зі зброєю і послали в бій"</em>, - оцінює він військовий потенціал "другої армії світу".</p> <p style="text-align: justify;"><em>"Іти на штурм більше нікому. Кадрові частини Корпусів</em> (НЗФ, які під патронатом Кремля були створені на окупованому Донбасі) <em>закінчилися давно. Закінчилися вже й мобілізовані в ЛДНР, а війна не закінчилася. У бій йти належить оренбурзьким, пермським, іркутським мужикам. Мотив є не у всіх"</em>, - "втішив" він російських "чмобіків".</p> <p style="text-align: justify;">Цю думку розвинув засновник терористичного батальйону "Восток" Олександр Ходаковський. Він і зовсім докотився до дисидентства і зізнався, що не думав, що на Донбас прийде така страшна війна. <em>"Во дни сомнений тягостных раздумий"</em><em> про подальшу долю територій у період до приєднання, бажана послідовність подальших подій мені бачилася такою: Росія нас визнає, вводить обмежений контингент для нашого захисту та завмирає. Будуть крики обурень, публічні акції, санкції та вся" атрибутика", але республіки зітхнуть, а Україна буде поставлена у патове становище: починати першою, чи голосно булькати",</em> - написав він на своїх сторінках у соціальних мережах.</p> <p style="text-align: justify;"><em>"Ніхто не хотів помсти, загибелі, руйнувань"</em>, - лицемірно заявляє один із яструбів російського вторгнення.</p> <p style="text-align: justify;"><em>"Але як часто наші плани збуваються? Тим більше, плани, які ми не контролюємо... Були прийняті ті рішення, які були прийняті. Настали ті наслідки, які настали з перспективою пролонгації - це потрібно прийняти, як те, що трапилося",</em> - пише він.</p> <p style="text-align: justify;">А "що трапилося", на його думку, не дуже радісно. <em>"Наш фронт чітко ілюструє закон збереження енергії в інтерпретації Ломоносова: нічого нізвідки не береться і нікуди не зникає. Здається, на тому напрямку, де найголосніше говорили про снарядний голод, ситуація трохи затихла, але загострилася на інших, там, де кричати особливо нікому. Ми як жовті пташенята в гнізді: хто найголосніше голосить і вище за інших витягує шию - тому більше і перепадає",</em> - скаржиться Ходаковський на дефіцит снарядів.</p> <p style="text-align: justify;">У цій ситуації він також пропонує "заморозити" бойові дії і дочекатися, коли армія окупантів накопичить достатній для того, щоб знищувати все на своєму шляху, запас боєприпасів.</p> <p style="text-align: justify;">"<em>(А що робити - "ОстроВ") якщо немає снарядів, чи стан артилерії не дозволяє так орати оборону, як треба?"</em>, - ставить він риторичне питання. І сам на нього відповідає: <em>"Не наступати там, де артилерія не відпрацювала ефективно! Ще раз: не наступати !!!!!!! Ніяка медаль або зірка на погонах не варта втрат, що зазнали. Наступати тільки після того, як з'явиться впевненість, що якісно-кількісно гармати та авіація виконають своє завдання".</em></p> <p style="text-align: center;"><strong>"Мы, оглядываясь, видим лишь руины..."</strong></p> <p style="text-align: justify;">До речі, про виконання завдання, якщо снарядів і ракет достатньо. Точніше, про його ціну ... Наслідки "визвольного походу" російської армії добре показав російський пропагандист Дмитро Стешин, в соціальних мережах окупованого Донбасу відомий як "Русский тарантасъ". <em>"Мені вдалося побачити Соледар і краще б я його не бачив. Від міста мало що залишилося, менше, ніж від Маріуполя, практично нічого. Мирних у цьому місті вже не було, нікуди їм повертатися. І, судячи з гуркоту артилерії, така ж доля чекала на Бахмут"</em>, - пише він.</p> <p style="text-align: justify;">Його жах від побаченого можна було б прийняти за чисту монету, якби він не продовжив свою розповідь у руслі імперської логіки. На його думку, у тотальній руйнації Донбасу, у загибелі його мешканців, винні не ті, хто напав, хто випускає по мирних містах тисячі снарядів та тони авіабомб, а ті, хто ці міста від російської орди захищає. <em>"Напевно, я вперше усвідомив суть бандерівського задуму. Україна, як етно-політичний конструкт, не мала до цих міст жодного відношення. І при цьому не могла забрати їх із собою, забрати, не віддати тим, кому вони належать по праву створення. Тому вона вирішила їх знищити безглуздим опором"</em>, - зробив вигляд Стешин, що йому, варягу, рупору Кремля, невід'ємні території суверенної України "належать по праву".</p> <p style="text-align: justify;"><em>"Після нашої перемоги нам залишиться лише випалена земля і ненависть до тих, хто це зробив"</em>, - упевнений пропагандист, що народ Донбасу так і не здогадається, хто зруйнував їхні міста.</p> <p style="text-align: justify;"><strong><em>Огляд підготував Юрій Бовх, "ОстроВ"</em></strong></p>