В 2010 році, під шум судової реформи влада активно почала обговорювати питання реформування кримінальної юстиції. Суспільству подавалась думка що ось, ось і почнуться кардинальні зміни в цьому напрямі, а віз і нині там. Одним з головних кроків, в реформуванні кримінальної юстиції вітчизняні правники та правозахисники вважають прийняття нового кримінально-процесуального кодексу, який, за своє суттю, майже не змінився з радянських часів. Вже протягом багатьох років ситуації навколо нового КПК знаходиться у підвішеному стані, при тому що палкі дискусії з того, яким він має бути продовжуються. «ОстроВ» вирішив з’ясувати що ж нині відбувається з проектами кодексу, та коли нам чекати його прийняття. Нашим співрозмовником стала Еліна Шишкіна, народний депутат України член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики. - Пані Еліна, скажіть будь ласка на якій стадії зараз відбувається розробка кримінально-процесуального кодексу? - Насправді поки що не відомо. Є проект закону відомий під кодовим ім’ям «Законопроект Мойсика». Є другий проект КПК, який зараз перебуває в Мін’юсті на обговоренні ще з 2009 року. Другий проект був розроблений Національною комісією із зміцнення демократії і верховенства права (далі Нацкомісією), яка була утворена ще Президентом Ющенко в 2005 році. Цей проект КПК розробляли фахівці з усієї України, теоретики і практики, фахівці в сфері конституційного права, кримінального процесу, представники прокуратури, міліції, СБУ, адвокатури. Таким чином, цей законопроект більш якісний перш за все за своєю філософією, він пропонує цілком інші підходи до вирішення багатьох питань, які зараз існують у кримінальному процесі, зокрема у сфері захисту прав людини, запобігання катуванням, а також щодо порушення процесуальних строків, щодо збирання доказів, зокрема і стороною захисту, питання допустимості доказів. Тобто цей законопроект на кілька порядків вище за якістю, ніж той, який лежить у парламенті. Тому прогресивно налаштоване експертне середовище виступає за нові підходи і за той проект КПК який перебуває у Мін’юсті. - Тобто «Законопроект Мойсика» можна назвати менш демократичним? - Цьому підтвердженням є розгромні висновки Венеціанської комісії Ради Європи, які були надані ще в 2006 році, коли цей законопроект був внесений і проголосований у першому читанні. Лише після висновків експертів Ради Європи Верховна Рада скасувала постанову про прийняття його у першому читанні і повернула на доопрацювання. Насправді у ньому мало що змінилося і коли в VI скликанні він був внесений знову, то мало чим взагалі відрізнявся від першої своєї редакції. У висновках експертів Ради Європи були наведені порівняння текстів обох проектів. Експерти наголошують, що їхні доктрини є діаметрально протилежними. Зважаючи на це, якщо хтось сподівається, що їх можна об’єднати, то це хибне сподівання. Це все одно, що поєднати біле з чорним – вийде сіре. Деякі експерти сходяться до думки, що замість об’єднання цих законопроектів вже краще мати діючий кримінально-процесуальний кодекс ніж створювати химеру невідомо з якими наслідками. - Тобто може бути ще гірше? - Звичайно, проект Мойсика називають інквізиційним, тобто ще гіршим ніж радянський варіант. І взагалі, якщо говорити про історію кримінального процесу, за радянських часів був так званий інквізиційний процес, коли фактично найбільше повноважень було у сторони обвинувачення. В незалежній України все ж таки є намагання зробити процес змагальним на кшталт того, що є в країнах Європи і США. Тому більш прогресивні люди дивляться негативно на проект, який зараз перебуває у парламенті. - Тобто, якщо спростити все це максимально, цей проект стає на сторону обвинувачення? - Він фактично не змінює нинішню ситуацію. Фундамент що у нинішнього КПК, що у проекту Мойсика – це інквізиційний процес. - А давайте більш широко, що мається під інквізиційним процесом, щоб було зрозуміло? - По-перше, інквізиційний процес є більш закритим. По-друге, більше повноважень у слідчого. Слідчий є фактично бог і цар. Сьогодні, наприклад, склалася практика, за якою слідчий надає дозвіл на побачення з адвокатом, хоча жодною нормою закону це не передбачено, лише практика. В Європі є неприпустимим щоб слідчий дозволяв побачення з адвокатом. Одразу з моменту затримання особа вже має право на адвоката і ніхто не може вирішувати дозволяти їй побачення чи не дозволяти. В США – так само. Навіть якщо поліцейські намагаються проводити допит без адвоката, підозрюваний, якого затримали, має право мовчати і не говорити ні слова без адвоката. Поліцейські зобов’язанні продовжувати допит, як тільки з’явиться адвокат. У нас поки що практика така, що можна проводити допит і до першого побачення з адвокатом. Дуже багато зізнань, які вибиваються внаслідок катувань, мають місце саме у відсутність адвоката. - Якщо проект Мойсика був так жорстко розкритикований Венеціанською комісією і в Україні його визначають як інквізмційний, то чому він взагалі ще тримається на порядку денному? Тим більше, що є більш демократична альтернатива. Це лобі? Чиясь зацікавленість? - Я думаю, що тут є кілька факторів. Перше – це справді сильне лобі міліціонерів і прокурорів в парламенті, які виступають за проект пана Мойсика і відповідно проти проекту Нацкомісії. На численних круглих столах, семінарах ці проекти вже неодноразово розглядалися, і простежується чітка тенденція: більш консервативні за своїм мисленням люди виступають за проект Мойсика, більш прогресивні за своїм мисленням – саме за проект Нацкомісії. Єдине – так як його забрали у Мін’юст, ми не знаємо стану обробки проекту Нацкомісії. Я не можу сказати, який він станом на березень 2011 року. Точно знаю, що наприкінці 2009 року його було винесено на громадське обговорення, він був вивішений на сайті Мін’юсту. Щодо проекту Мойсика, то автор завжди виступав за зміни до кримінально-процесуального законодавства в такій формі. Мені відомо, що в серпні 2010 року була створена робоча група за участі представників Мін’юсту, адміністрації президента, можливо деяких членів парламенту, але щодо парламенту я не можу точно сказати, і представників правозахисних організації, неурядових організації які брали участь у розробці КПК. Наскільки мені відомо, я спілкувалися з членами цієї групи, вона мала до жовтня 2010 року вже надати Президентові свої розробки, але вона не збиралась жодного разу. Наразі я направила депутатське звернення до міністра юстиції щодо надання інформації про діяльність цієї робочої групи. Чи збиралась вона? Чи обговорювали вони проект КПК Нацкомісії, чи були висловлені якісь міркування і коли буде внесений цей проект у парламент. Буду чекати на відповідь з нетерпінням. Не дивлячись на те, що Президент заявляє про необхідність і нагальність реформування кримінальної юстиції, можна спостерігати певне саботування з боку міністерства юстиції. Тобто тут ще питання до розколу в команді юристів президента. - А ви вважаєте що може бути такий розкол? - А чому б і ні? Все можливо. - Але ж всі знають що провладна команда нібито монолітна… - У тому то справа, що «нібито», а я тут бачу розкол. Робоча група не збиралася протягом трьох місяців, хоча вона повинна була неодноразово збиратися. Я спілкувалась з деякими членами цієї групи, вони мене запевнили що жодного разу не збиралися. Які були представлені напрацювання Президенту, теж невідомо, я не є учасником цієї робочої групи, тому подивимось, що мені відповість міністр юстиції на моє депутатське звернення. - Але ж минулого року той же Кузьмін та Портнов на телебаченні розповідали про нагальність і необхідність реформи кримінальної юстиції, і досі нічого не змінилось, може це не розкол а лише імітація діяльності для того ж Заходу? - Можливо, імітація перед Радою Європи. Я цього не виключаю. Ми бачимо яким поспіхом провели зміни в судоустрої, хоча це не була реформа, а тільки прийняття закону у новій редакції. Ми бачили як була проведена податкова реформа, як зараз проштовхується пенсійна реформа. Реформа кримінальної юстиції – це більш складна і тонка матерія порівняно з податковою і пенсійною реформами. Податкова реформа стосується лише певної категорії осіб, тих, хто займається бізнесом. В той час як реформа кримінальної юстиції може торкнутись кожного в нашій державі. Народна приказка каже – ніхто від суми і тюрми не застрахований. Тому і приватний підприємець, і член парламенту, і колишній член кабінету міністрів (ми бачимо зараз як діє вибіркове переслідування), хто завгодно може потрапити під дію КПК. Ця реформа, як на мене, є набагато важливіша, хоча можливо людей вона не так цікавить. - А що зможе дати новий КПК пересічним громадянам? Чи передбачений в ньому, наприклад, суд присяжних? - Він передбачений, оскільки суд присяжних є перш за все конституційною нормою – стаття 124 Конституції України. Саме тому коли відбувалася розробка проекту КПК, її не могли оминути. - Але він же в нас не працює… - Як на мене, він і не буде працювати. Ми маємо негативний досвід Росії в цьому. Якщо говорити про нашого північного сусіда, якого влада намагається копіювати де треба і не треба, інститут суду присяжних там фактично не виправдовує своє призначення. На мою думку, потреби в ньому в Україні, можливо на сьогоднішньому етапі, взагалі немає. - А чому він не працює в Росії і чому ви вважаєте що він не буде працювати в Україні? Конкретний приклад. Відома справа про російського полковника, який зґвалтував та вбив молоду чеченську дівчину. Його виправдав суд присяжних. І багатьох військовослужбовців російської армії за військові злочини на Північному Кавказі виправдали саме суди присяжних, можна згадати ще справи скінхедів. Вже потім інших військових стали передавати до військових трибуналів, які їх засуджували як злочинців. Навіть російські судді зрозуміли, що присяжні, перебуваючи під впливом суспільної думки щодо війни у Чечні давали виправдувальні вироки. Ось яскравий показовий приклад. Чого чекати в Україні? - Але ж в США суди присяжних працюють і доволі успішно… - В Америці розвинене громадянське суспільство. Суд присяжних можна вважати громадським обов’язком. Громадянин пишається тим, що він буде присяжним. До людини, яку обрали присяжним, є повага. Окрім того, американці взагалі з повагою ставляться до суддів і судової системи. У нас поки що немає поваги ні до судової системи, ні до правоохоронних органів. Тому як у нас буде з судом присяжних – невідомо. І це питання надзвичайно дискусійне. - А що ви думаєте про виборність суддів? Чи є потреба, хоча б в судах першої інстанції обирати суддів прямим голосуванням громадян? - Зараз я виступаю категорично проти обрання суддів. Ви подивіться як обирають у нас депутатів, мерів… Те саме буде і з суддями якщо, не гірше. До речі, в тих же США федеральних суддів лише призначають. Обирають суддів лише у штатах, але не у всіх. І вже не ставляться позитивно до виборності суддів. На зустрічах з американськими юристами деякі з них стверджували, що дуже часто вибори суддів перетворюються на вибори конгресменів, судді стають політиками і діють за тим самим принципом. - Давайте поговоримо про судову реформу, скоро буде рік, як вона почалася, чи можна вже робити висновки, наскільки вона успішна, чи дала вона якісь позитивні результати, чи негативні? - Єдине, що я можу сказати, по-перше, як на мене це не була реформа, це була зміна закону, а по-друге… Давайте подивимось закон «Про судоустрій», зокрема про суддівське самоврядування. Якщо раніше це було справді суддівське самоврядування, і збори суддів обирали своїх делегатів до ради суддів, то зараз що ми можемо прочитати? Наприклад візьмемо статтю 115, Збори суддів: « Збори суддів місцевих та апеляційних судів подають відповідній раді суддів пропозиції щодо делегатів на конференцію суддів». Що ж вирішує рада суддів. Читаємо: «Ради суддів визначають на основі поданих зборами суддів пропозиції щодо делегатів…». Ключове слово в цьому:«визначають». Якщо раніше було: «обирають», то тепер «визначають». Велика різниця є між вибраністю та призначенням. Вибраність це і є самоврядування, а «призначення» - коли з гори йде вказівка щодо конкретної кандидатури. Про яку демократію, яке суддівське самоврядування може йтися? - І ще одне питання. Провладна команда все одно оглядається на Європу. Тобто вона хоче виглядати в очах Європи принаймні в змінах, що стосуються судоустрою, демократичною, хоче показати гарну картинку. Чи може це змусити вдаду зробити хоч частину змін до того ж КПК демократичними? Чи ми побачимо лише яскраву обкладинку без відповідного змісту? - Я дуже сподіваюсь, що провладна команда прислухається до висновків Ради Європи. Зазначу, що висновки експертів стосовно проекту КПК, який був розроблений Нацкомісією, є дуже детальними. Вони аналізують блоками весь проект кодексу. Експерти Ради Європи не дивляться на загальну картинку і не пишуть висновки на одну сторіночку, вони прискіпливо аналізують ледь не кожну норму. Ставлення надзвичайно уважне. І можливо, провладна команда прислухається до них і врахує ці зауваження. Розмовляв Віктор Калашников, «ОстроВ»
