Нові напасті на Галичину. Огляд преси

Галицькі газети з огляду на зменшення потоку інформації політичного спрямування друкують переважно хроніку стихій та нових напастей, які наче з «відра» обрушилися на Галичину.

«Західну Україну заливає дощами, - пише газета «Тернопільська правда».

- У Тернополі дощ йде щодня, навіть коли початок дня сонячний і жаркий. Останні декілька днів, щоб вийти з будинку, потрібне спеціальне взуття…На одній з вулиць, а саме на вул. Злуки (біля “Універсаму”), посеред величезної калюжі, яка швидше нагадує озеро, "потонули" старенькі "жигулі". Очевидно, за кермом знаходився не місцевий водій, тому що тутешні вже в курсі, на якій вулиці і в яку пастку можна потрапити. Автомобіль самотньо плавав посеред калюжі, зібравши навколо себе натовп роззяв.

Водій “жигулів” і його супутниця були засмучені, чого не скажеш про людей, які спостерігали за тим, що відбувалося. Особливо воді раділи діти - вони плюхалися, стрибали, бігали, трохи не пірнали в брудну дощову воду, в якій "викупалася" не одна сотня автомобілів».

Про стихію та природні аномалії пишуть всі газети. До публікації певних прогнозів та порад вдається львівська газета «Високий замок».

«Нещодавно нас налякала страшенна спека, а потім – раптовий буревій… Є стаття у виданні Варшавського університету – про зміни клімату у Варшаві і Львові, за підписом, зокрема, професора Боричка із закладу кліматології Варшавського університету… Він робить прогноз аж до 2100 року, згідно із яким, у Львові від 2020 року будуть різкі коливання температури, графік почне “скакати”, але власне максимумів і мінімумів він не “перескочить”. Усе буде в тих самих межах, що й раніше, але буде частіше змінюватися температура. Професор Боричко прогнозує, що максимальна середня температура для зими буде мінус 1-2. Тобто “страшних” зим не буде. Звичайно, може бути й мінус 20, а потім – плюс 10, тобто все разом вийде на середній рівень.

Влітку львів’янам варто брати парасолю щодня, бо для нашого регіону характерні конвективні опади, які можуть виникнути будь-коли і будь-де. Зранку може не бути хмар, а під обід вони з’являться, підуть дощ, гроза».

Поки львів’янам радять брати з собою парасольки, то івано-франківцям треба вдягати хіба монтажні каски.

«Зі старих будівель центральної частини Івано-Франківська починають осипатися карнизи та елементи оздоблення, - пише газета «Експрес». - Звичайна з дитинства порада «дивитися під ноги» вже не допомагає в Івано-Франківську, оскільки основна небезпека підстерігає жителів та гостей міста згори. Підтвердження цього – справжнє бомбардування цементними брилами, яке довелося пережити городянам останнього тижня: від будинку №13 на вулиці Січових Стрільців відлетіли елементи оздоблення фасаду. А від фасаду будинку №7 по вулиці Мазепи відлетів карниз».

Про проблеми з питною водою знову заговорили на Львівщині.

«Понад 40% води, яку споживають жителі Львівської області, не відповідає стандартам, - пише газета «Львівська пошта».

- За результатами перевірок, які проводили впродовж п’яти місяців 2010 року, інспектори державного нагляду ДП “Львівстандартметрологія” забракували 36% води централізованого водопостачання: із 13 670 куб. м питної води 4957 куб. не відповідали вимогам державних стандартів. Зокрема, були порушення за хімічними показниками – загальною твердістю, мутністю, вмістом заліза і залишком хлору тощо, та мікробіологічними – завищене число бактерій групи кишкової палички.

Загалом упродовж року, за результатами перевірок бракують до 40% води з водопровідної мережі.

Не бракує порушень і щодо якості питної води. За чотири місяці цього року з 3000 проб води  відхилення виявили у 28. Зокрема, у воді з розвідної мережі м. Борислава виявили завищений рівень бактерій групи кишкової палички: при нормі 3 індекс бактерій становив 50. Завищений рівень кишкової палички виявляли також у воді, яку постачають у м. Добротвір, Кам’янка-Бузький район – індекс бактерій дорівнював 43.

У селах майже в кожній хаті є ванна кімната, пральні машини, а добрих водовідводів нема, й вода, насичена хімічними сполуками від пральних порошків, шампунів, мила, через ґрунт потрапляє у криниці, яку потім споживають люди. А до очищення криничної води селяни ставляться скептично й п’ють її сміливо без кип’ятіння чи іншого очищення».

Ще одна напасть докучає галицьким селянам та дачникам.

«Личинки так званої картопляної молі вже появилися в помідорах, - пише газета «Експрес». - Цю партію товару (очевидно контрабандного) підприємець привіз з Туреччини. Разом із «заразою».

Спеціалісти карантинної лабораторії вжахнулися: на деяких плодах були два невеличкі отвори. Через один міль відкладала яйця, а з другого вилітали метелики.

Тож невдовзі нашим городникам доведеться боротися ще з однією напастю. Ця міль атакує картоплю, помідори, перець, баклажани. За один раз вона відкладає від 60 до 400 яєць. Період визрівання дуже короткий – до трьох днів. Тож популяція шкідників зростає в геометричній прогресії. Для їх розмноження потрібні лише дві умови: температура повітря не нижча як 8 градусів і наявність поживи.

На разі у нас немає ні рекомендацій, ні засобів захисту проти цієї молі. Тож якби ви виявите у себе на грядці непрохану гостю, чи її наслідки активної діяльності, можете хіба що згадати незлим тихим словом заокеанських друзів. Інші методи боротьби поки що невідомі».

А на Прикарпатті продовжують боротися з… циганами.

«На Калущині між селами Добровляни та Підмихайля живе циганський табір. Цигани оселилися тут два роки тому, але проблеми в них з’явилися нещодавно, - пише газета «Репортер».

- Табір складається із таких от халупок – їх понад десяток. Одна ще не закінчена. З березових гілок зроблено основу «помешкання», залишилось обліпити її декількома шарами клейонки та шматтям. Такою методикою зроблено і більшість «будівель» у таборі. Біля помешкання розкладений посуд: старі каструлі, баняки, пластмасові тарілки, поскладані дрова – така собі літня кухня.

Емілія, дружина старшого у таборі каже: «Ми тут уже більше двох років живемо, – розповідає вона. – Плетемо кошики, продаємо їх по 20 гривень. Тих грошей не вистачає. От сьогодні не було дітям кусочка хліба дати. Але просити ми не йдемо, соромно. Якщо ходимо по селі, то лише з кошиками на продаж. Або ж буває до знайомої зайдемо картоплі попросимо».

Ціле літо та осінь вони займаються кошиками. Роблять на замовлення, приносять під саму хату. «Літом тут добре жити, – каже Емілія, – поруч річка, можна збирати гриби та ягоди».
Але ж як подружжя вижило тут взимку із дітьми?...

Селяни категорично проти, щоб цигани залишалися на їхній території. Чи не кожен вживав приказку про кота, якого пускають під стіл…

«Я їх попереджав – якщо будуть скарги від людей, то ми будемо змушені їх звідси виселити, – каже сільський голова Добровлян Василь Кучерак. – Вони ж не мають паспортів, ані читати, ані писати ніхто не вміє».

Зараз у таборі понад 20 людей. На зборах села було вирішено дати мешканцям табору два тижні, щоб ті зібралися та покинули територію. Інакше у сільського голови є всі повноваження, щоб вивезти їх силоміць у супроводі міліції».

Нові напасті лякають галичан до певної міри. А визволення від бід обивателі Галичини традиційно шукають в релігії.

«Два останні місяці Івано-Франківськ переживає нове відкриття чудотворної ікони Пресвятої Богородиці Діви Ласкавої Станиславівської ( Івано-Франківської – «ОстроВ»), - пише газета «Галичина».

- В 90-х роках ввечері під костелом Святих апостолів Петра і Павла в Гданську здивовані парафіяни побачили, як борюкаються троє чоловіків, і, що найдивніше, в одному з них вони впізнали свого пароха. Парафіяни викликали поліцію, яка забрала всіх трьох у відділок. Пізніше виявилося, що серед двох незнайомців був ще один священик — парох усіх католиків вірменського обряду в Польщі. Він приїхав сюди з своїм приятелем «забрати, те що належало вірменам» — чудотворну ікону Станиславівську. Правда, Богородиця їх швидко втихомирила й помирила і вже не випускає зі Своїх обіймів, вони тепер стали великими друзями і кілька разів на рік зустрічаються у богослужіннях перед Її іконою. Тому варто зазначити, що, можливо, деякі ситуації в нашому житті є нам незрозумілі і навіть неприємні, та варто віддатись під опіку Матері Божої і Вона покаже, що хотіла зробити для своїх дітей».

Отож, галичани воліють почекати і подивитися на свої напасті очима Богородиці, може так і краще.

Василь Хом’як, «ОстроВ»