Сільське господарство – один з головних секторів економіки в Україні. Війна на сході поставила під загрозу безпеку та благополуччя тих, хто ним займається. Під час конфлікту багато сільськогосподарських угідь були перетворені на передову лінію оборони і, одночасно, нашпиговані мінами та іншими вибухонебезпечними предметами. Це сильно позначилось на фізичній безпеці та засобах існування тих, хто день-у-день працює на землі. Віктор Андрійович Рябченко – фермер з півдня Донецької області. Він володіє 50 гектарами землі поблизу селища міського типу Сартана неподалік на північний схід від Маріуполя. Він обробляє цю землю разом зі своїєю родиною, члени якої є, водоночас, співробітниками спільного сімейного підприємства. Після того, як спалахнув конфлікт на сході України, робота господарства була суттєво обмежена бойовими діями, які швидко розповсюдились на територію селища. Віктор Андрійович біля зруйнованого вибухом трактору Під час піку бойового протистояння, декілька частин землі фермера стали сценою бойових дій між двома воюючими сторонами. Після подій 2015 року район залишився спустошеним і поринув в економічну кризу. Земля Віктора Андрійовича була полишена замінованою. Задля забезпечення себе та своєї сім’ї Віктор Андрійович не мав іншого вибору, окрім як відновлення роботи в полях. В травні 2015 року під час спроби зорати своє поле на тракторі, він наїхав на протитранспортну міну. Детонація спричинила потужний вибух, який зруйнував трактор Віктора Андрійовича та залишив шрам на його чолі на згадку. Дивом, сам фермер залишився практично неушкодженим. Цей нещасний випадок сильно вплинув на нього та його близьких психологічно, оскільки вони чітко усвідомлювали, чим це могло закінчитися. Втім, Віктор Андрійович знайшов у собі мотивацію для подолання невдач. За підтримки своєї сім’ї, він продовжив обробку землі в ніших місцях, щоб забезпечити господарство стабільними надходженнями. Тим не менш, більше третини його земель залишалися необробленими через потенційну присутністність мін. У 2018 році організація ХАЛО Траст розпочала розмінування землі Віктора Андрійовича навколо Сартани. Декілька груп ручного розмінування присвятили більше 2 років роботі в цій місцевості, щоб повернути їй безпеку. Вони очистили 18 гектар землі, що становить близько 35% всіх земель господарства, і видалили 7 вибухонебезпечних предметів та 38 одиниць боєприпасів малого калібру. Завдяки підтримці від Європейського Союзу, останні 3,3 гектари землі господарства були очищені у 2020 році. Хоча фермер бажав би більш швидких результатів розмінування, він розпочав використання землі негайно після закінчення робіт ХАЛО: «Після всіх років простою я нарешті знову зорав свою землю, готуючи її до наступного сільськогосподарського сезону навесні. Наша земля – це наша приватна власнтість, а також джерело доходу, і я вірю, що це моя відповідальність дбати про неї та обробляти її». Хоча Віктор Андрійович і став старше, силу в його голосі все так же чутно, як і при першій зустрічі. За час розмінування він навіть зміг відремонтувати свій пошкоджений трактор і коментує це словами: «Друзів не можна залишати! Я відновив свій трактор, хоча все ще потрібно зробити деякі вдосконалення. Це майже абсолютно новий трактор тепер – я замінив так багато його частин!» Демінер під час очищення землі фермера поблизу Сартани за підтримки ЄС, жовтень 2019 р. (зліва) та член групи обстеження під час передачі землі назад у користування фермеру, осінь 2020 р. (справа) ХАЛО продовжує покращувати життя та засоби до існування фермерів у Донецькій та Луганській областях, сіючи насіння сталого майбутнього. Віктор Андрійович та його працьовита родина можуть розраховувати на позеленіле поле наступного літа. Життя фермерів в постраждалій від війни Україні – важке, і ще багато роботи чекає попереду, щоб звільнити інші території від мінної небезпеки, та Віктор Андріойвич не планує здаватись: «Хоча розвитку немає ніякого, основні фонди не оновлюються, та це практично боротьба за виживання... Але я не планую полишати цю справу чи продавати цю землю. Є такий вислів у наших фермерів: помирати зібрався–поле засівай». Марина Зозуляк
