Концепція «руского міра» для України: бути чи не бути?

Сьогодні, у час суцільного розчарування і загальної, як на перший погляд, пригніченості країни в цілому, абсолютної інертності політичних сил  і бодай якихось проблисків злагоджених дій опозиції, другий, за порівняно короткий час, приїзд в Україну Московського Патріарха Кирила видається вдалим, як для нього, однак звичайним і буденним уже навіть для більшості українців (це не стосується віруючих Московського Патріархату).

Видається, що якби ця поїздка Патріарха Кирила була повторно спланованою, приміром, в одну з якихось російських губерній, то, мабуть, миряни інших периферій великої Росії, щиро б заздрили тим, які б мали змогу двічі зустрічати поважного гостя. Натомість в Україні на такий візит з Москви православні українських церков зреагували без особливого захоплення а, навіть, насторожено. І передусім тому, що цим людям важко пояснити собі, чим  викликаний такий особливий інтерес Патріарха з сусідньої держави до духовного життя в країні.  

Не дивлячись на неабиякі заходи безпеки, організовані українською владою в час прибуття гостя, інцидентів, пікетів чи будь-яких інших протестних акцій, ті політики, яким не до душі надмірна опіка Москви щодо як політичного, так і духовного мирського життя в Україні, не влаштовували. Впродовж кількох днів графік візиту Патріарха Кирила  жодним чином не порушувався. Ба, навіть, для декого ця подія відсутністю будь-якої протестної реакції збоку правоцентристських політичних сил, видавалося штучною, і, може, навіть неприродною.

Й тільки політичне об’єднання «Свобода»  не залишила поза увагою великомасштабний міждержавний захід Глави Російської Православної церкви…

Натомість на Тернопільщині ще 25 квітня 2010 року після ратифікації Верховною Радою договору, підписаного Президентами України та Росії – В. Януковичем та Д. Медведєвим – про продовження терміну перебування Чорноморського Флоту на території України ще на 25 років,  було утворено Тернопільський обласний комітет порятунку Нації та Держави, куди ввійшли представники як партійних осередків ряду політичних партій, так і громадських організацій, на чолі з головою Тернопільської обласної ради, членом ВО «Свобода» Олексієм Кайдою. Тоді вони заявили, що  уже «назріла необхідність відстоювати українську незалежність», і вони готові це робити «і на місцях, і у Києві»...

На знак підтвердження сказаного раніше, «Комітет порятунку Нації та Держави» 27 липня цього року оприлюднив заяву, у якій, зокрема,  йдеться: «У переддень річниці Хрещення Київської Русі українська спільнота занепокоєна цілеспрямованим політичним втручанням у духовне життя України – приїздом у нашу державу спецкомісара Кремля – “Патріарха Кіріла”, який намагається перетворити українські духовні святині у центри розпалювання антиукраїнської пропаганди та релігійної ворожнечі.

Свої візити в Україну громадянин Російської Федерації Владімір Ґундяєв (“Патріарх Кіріл”) використовує для того, щоб впроваджувати розроблену московським керівництвом, ворожу українській державності політичну концепцію “руского міра”, в якому незалежній Україні немає місця. Теперішній його приїзд присвячений побудові в серці Києва “патріаршої резиденції”, такого собі московського анклаву, з якого відбуватиметься керівництво п’ятою колоною. Адже, Москві байдуже – чи це база Чорноморського флоту в Севастополі, чи це захоплена нею Києво-Печерська Лавра. Вона використовує їх лише як політичний інструмент для знищення України…». Автори звернення також стверджують, що сьогодні московська церква вже «висунула вимогу щодо передачі їй Софії Київської та просуває ідею щодо титулування громадянина РФ Ґундяєва “патріархом Московським, Київським і всіх земель руськіх”.

На думку членів Комітету порятунку, будь-які претензії Московської Церкви на українські духовні центри нічуть не зблизять і не зміцнять дружбу двох народів, а тільки підірвуть і розхитають національну й духовну єдність в Україні та внесуть протиріччя і неприязнь.

«Українські християнські центри – Зарваниця, Почаївська, Святогірська та Києво-Печерська лаври, Софія Київська – це духовне багатство українців та місця, до яких з молитвами йдуть паломники з усього світу, – підкреслюється в заяві. – Українські святині мають належати українському народові, а Кремль зі своєю кишеньковою церквою, які намагаються вкрасти у нас духовні центри, – мають отримати відсіч українців на свої імперські зазіхання».

До слова, на знак протесту проти візиту  Московського Патріарха Кирила, автори заяви, від імені Комітету, звернулися із закликом до всіх українців підтримати акцію протесту та взяти участь у Хресній ході, яку 28 липня цього року проведе Українська Православна Церква Київського Патріархату,  від Володимирського собору до Володимирської гірки.

Разом з цим, Комітет порятунку звернувся до тернополян із закликом прийти 28 липня до символічного хреста, встановленого на набережній Тернопільського ставу, де відбудеться міжконфесійний молебень та освячення води з нагоди річниці хрещення Київської Русі.

«Це буде наша підтримка Хресній ході, яка відбудеться у Києві, і наша спільна позиція проти кремлівської експансії  та намагань відібрати в українців їхні духовні святині», – зазначив  співголова комітету , депутат Тернопільської обласної ради Олег Сиротюк.

Подібних заяв чи акцій поки що не оприлюднили і не провели інші первинні організації від  політичних партій – ні «Нашої України», ні «Української народної партії», ані «Батьківщини» чи  «Конгресу українських націоналістів» інших областей Галичини. І тільки у Львові з ініціативи ВО «Свобода» відбувся пікет генконсульства Російської Федерації (у Львові) на знак протесту проти візиту в Україну глави Російської Православної Церкви Кирила.

 Ірина Пилипів,  «ОстроВ»