Тюремное мышление Януковича Виктор Янукович — человек от чьей воли, во многом, зависит жизнь страны. Страны, которая если верить социологам, в основном негативно относится к своему рулевому. Последний, правда, явно не обращает внимание на это внимания. Чем это закончится, - в интервью журналу «Країна» поделилась редактор еженедельника «Зеркало Недели» Юлия Мостовая. «Влітку 2009го посол однієї з ключових світових країн, тільки приїхавши сюди, захотів зустрітися. Тоді я йому дала свій прогноз: на виборах переможе Янукович, бо в кризові роки влада взяти гору над опозицією не може. Та Янукович не досидить до кінця свого терміну. За два роки ми з тим послом зустрілися знову. Він каже: перший ваш прогноз збувся, що для мене було дуже неочікувано. А як, ви вважаєте, буде з другою частиною передбачення? Я йому: «Янукович зробив усе від нього залежне, щоб воно справдилося. Але тепер свою частинку шляху має пройти українське суспільство». Та щось воно не квапиться».При этом, как считает Мостовая, шансов изменить себя и ситуацию в стране у Януковича нет и он будет продолжать пилить сук, на котором сидит. «Він уже давно й певним чином сформована особистість. "Клубний будиночок" як символ змагання з Рінатом Ахметовим за звання найзаможнішого – це вже неможливо змінити. Психологію людини, яка нікому, окрім членів родини, не довіряє, теж не переінакшиш. Це спосіб мислення будького, хто пройшов через ув'язнення, – якщо це не дисидент. Політв'язень страждає за людей, а всі інші сидільці – через людей, вважаючи при тому, що всі йому винні. І це відбиток, який залишився на Януковичі, як первісна папороть на камені. Змінити себе він не може. А відтак не може змінити нічого». Кстати, об одном из «Клубных домиков» гаранта вспомнила «Украинская правда», которая продолжает публиковать материалы о шикарно обустроенной жизни Виктора Януковича за забором «Межигорья». «У розпорядження Української правди потрапили фотографії цієї законспірованої резиденції Януковича у глибині Дніпровсько-Тетерівського лісництва... Досі розповідь про цей загадковий об'єкт існувала лише в переказі одного з теслярів, який не отримав розрахунку за виконані роботи. Тепер ви можете оцінити й інтер'єр. Оглядаючи цю розкіш, врахуйте, що маєток стоїть у глухому лісі, а сам Янукович користується ним вкрай рідко. Невідомо, чи залишався він хоча би одного разу тут на ніч. «Мисливський будинок Януковича» виглядає, немов дерев'яна шкатулка: повністю виконаний із цього природного матеріалу. Особливої уваги заслуговує робота. Коли півроку тому тесляр давав інтерв'ю Українській правді, він розповів, що одна лише стеля всередині «мисливського будинку Януковича» була оцінена в 5 мільйонів гривень - щоправда, за його словами, виконано вона була неякісно, а деякі елементи почали псуватися». О Викторе Януковиче писал на минувшей неделе и «Обком». В интервью изданию о гаранте вспомнила бывшая омбудсмен Нина Карпачева. Она, после того как лишилась своего поста и подверглась то ли обыску, то ли «проверке информации» Генпрокуратурой, вдруг стала давать резкие оценки нынешней власти и проявлять небывалую оппозиционность. Правда, к президенту Карпачева осталась толерантной. «Помните наших венесуэльских моряков Датченко и Устименко? Я обращалась к Президенту Януковичу, к президентам Беларуси, России и Венесуэлы с просьбой посодействовать в решении вопроса в отношении наших моряков, которые в Венесуэле уже отбыли три с лишним года в одной из самых страшных тюрем – Сабанета. Виктор Янукович провел переговоры с Уго Чавесом. У нас там нет дипломатического представительства, но откликнулись все, и в конечном итоге мне при поддержке Президента Януковича удалось забрать моряков и привезти их в Украину. Мы освободили их из-под стражи решением районного суда, что спасло жизнь капитану Устименко, которому идет седьмой десяток лет. Ему сделали тяжелую операцию, но Апелляционный суд несколько раз отменил решение суда, и, в конце концов, через несколько месяцев «влупил» девять лет, арестовал моряков и «запроторил» их в Лукьяновское СИЗО. Послушайте, что бы ни говорили о Викторе Януковиче, я хочу сказать вот что. Я знаю его с положительной стороны. И я знаю о том, что сильные должны быть великодушными. Уверена, что дело венесуэльских моряков ему до сих пор не доложено, хотя я написала ему официальное обращение. И в январе 2011 года он лично мне сказал: «Нина Ивановна, если есть какие-то проблемы по судьбе этих украинских моряков, которых, как я понимаю, незаконно осудили венесуэльским судом, - обращайтесь, и я как Президент чем смогу, буду поддерживать судьбу этих людей». И что? Они до сих пор находятся в Лукьяновке, второй раз арестованные. И ведь они вне политики…». Не кормите Могилева! Пока глава государства, по своему разумению, строит Украину, его подчиненные на местах воплощают в жизнь пожелания гаранта о мире, стабильности и единстве. Иногда, при этом, они вынуждены переступить через себя. Как, например, Анатолий Могилев, славящийся своим непростым отношением к крымским татарам и позволявший в их адрес резкие высказывания. Теперь, в качестве главы Крыма, он старается наладить с ними дружественные отношения. В частности, как пишет «Сегодня», руководитель полуострова посетил праздник весны и плодородия Хыдырлез, который отмечают крымские татары. «Анатолий Могилев прошелся по всем палаткам, представлявшим костюмами, едой, изделиями регионы АРК. Везде его старались чем-нибудь одарить (к примеру, кофейником из меди, мучными сладостями, книгами, ручной вышивкой) или угостить, однако секьюрити все время говорили людям: «Председателю ничего не давать, ничем не угощать! Даже не думайте ему что-нибудь дать». Вот и пришлось бодигардам кушать все, что подносили премьер-министру. Впрочем, он успел попробовать в разных местах мясо жареного барашка, сначала отрезая себе небольшой кусочек, затем побольше – Константинову... Не обошлось без курьеза: в павильоне Советского района журналисты предложили руководителю Совмина, спикеру и девушке сфотографировать в красиво убранном уголке со столиком, кофейным сервизом, коврами на стенках. Константинов и барышня присели на легкие скамеечки аккуратно, однако Могилев сразу же провалился – не выдержала фанера, покрытая плотной тканью». Судья именем Донецка Отечественные СМИ недавно взорвала новость о переводе в Высший административный суд Украины одного из самых скандально известных судей Донецка Ирины Бухтияровой. О том, чем же печально известна служительница отечественной Фемиды вспоминало«Радио Свобода». «Загальноукраїнську (і не лише) популярність Бухтіярова здобула завдяки гучній справі так званих «чорних трансплантологів». Зокрема, в липні 2008 року суддя Ворошиловського райсуду Донецька випустила з СІЗО під заставу в 17 тисяч гривень керівника злочинного угрупування з 12 осіб Міхаеля Зіса, раніше затриманого правоохоронцями для забезпечення його подальшої екстрадиції. В Україні громадянина Ізраїлю затримали за незаконні операції з пересадки донорських органів, котрі були проведені на території Молдови, якій спочатку і була обіцяна його видача. Наскільки швидко Бухтіярова «відмила» «чорного трансплантолога», з такою ж незворушністю вона в березні 2009 року впаяла максимальний термін видавцеві «Донецької мафії» і особистому кривдникові видного «регіонала» Бориса Колеснікова – Борисові Пенчуку. З легкої руки Ірини Олександрівни колишній власник «Білого лебідя» отримав 8 років в’язниці за суперечливим звинуваченням. Пізніше апеляція скоротила термін для Пенчука на два роки, а Верховний суд України залишив йому лише 4 роки. До речі, Ірина Бухтіярова також є одним із героїв книги горе-борця з Донецькою мафією. Але найпоказовішим є те, що про це чомусь забули згадати в стрічках новин журналісти. Ще до гучних процесів над Пенчуком і Зісом, на початку 2008 року Вищою радою юстиції під головуванням нинішнього народного депутата від Партії регіонів Сергія Ківалова Ірина Бухтіярова (як і тодішній голова Ворошиловського райсуду Донецька Віктор Івашура) була приречена до позбавлення високого звання судді з формулюванням «за порушення присяги». Про те, що саме послужило дійсною причиною незадоволеності Вищою ради, сьогодні можна лише здогадуватись. Наскільки відомо авторові статті, Бухтіярову підозрювали в рейдерських схемах. Проте, і без того донецька суддя давним-давно знаходилася в полі найпильнішої уваги місцевих правозахисників. У чому лише не звинувачували цю жрицю Феміди обурені донеччани: і у звільненні з під варти ґвалтівників, і навіть в побитті літньої відвідувачки прямо в залі суду». Обзор подготовил Виктор Калашников, «ОстроВ»
