На арене всё те же. К сожалению, Донецкий регион презентуют в СМИ и сознании читателей и телезрителей далеко не лучшие его представители. Среди нет ученых или рабочих, это все те же политики и бизнесмены от политики, после прочтения материалов о которых складывается впечатление, что честного бизнеса в Донбассе нет. Впрочем, может быть, его и действительно нет… «Гении» бизнеса Журнал «Forbes.Украина» опубликовал рейтинг чемпионов государственных тендеров. Иными словами, тех людей, которые делают свой бизнес благодаря государственным преференциям. В рейтинге ничего нового: в первой десятке пять позиции занимают «донецкие». Причем, лидирующих позиций. На третье место в эту пятерку вклинился только Дмитрий Фирташ. На первом месте, естественно, - Ринат Ахметов. Второй, кто создает свой бизнес благодаря особого, можно сказать, семейного, отношения к нему государства – сын президента Александр Янукович. На четвертом месте владелец «Альткома» Александр Тисленко. На пятом – главный парламентский борец Партии регионов за «покращення життя» Александр Ефремов. На шестом – второй (после Виктора Федоровича) выдающийся енакиевец – Юрий Иванющенко… О том как эти «гении» отечественного бизнеса делают свои деньги можно судить из материалов СМИ, опубликованных на этой неделе. Например, по информации «Экономической правды», у государства, при министре-енакиевце Анатолии Присяжнюке, окончательно украли крупнейшего отечественного экспортера зерна - компанию "Хліб Інвестбуд". «Після останніх змін в установчих документах ТОВ "Хліб Інвестбуд", які відбулися 6 серпня 2012 року, частки держава в підприємстві з 49% зменшилася до 1%.», - пишет издание. Отслеживая связи между руководством компании и ее партнерами, «Экономическая правда» делает вывод, что эти люди имеют отношение к Юрию Иванющенко. «Після фактичного виходу держави з "Хліб Інвестбуду" напрошується цілком логічне питання – що вона отримала за ці два роки від діяльності зернотрейдера, коли мала в ньому частку 49%? Держбюджет, як відомо, від такого "співробітництва" не отримав ні копійки. Натомість, "ХІБ" зростав виключно на державних "дріжджах", - пишет ЭП. Чтоб был понятен масштаб потерь государства, издание отметило, что «зовсім недавно авторитетна міжнародна аудиторська компанія Deloitte включила "Хліб Інвестбуд" у рейтинг "ТОП-500 найбільших компаній Центральної та Східної Європи" за результатами діяльності у 2011 році. За інформацією Deloitte, доходи "ХІБа" за минулий рік становили 537 мільйонів євро. Напевно, не варто нагадувати, скільки від цих коштів отримала держава»… Еще один след «донецких» в разграбленных «закромах Родины» ведет, как обнаружила «Украинская правда» в Межигорье… «Вже багато років найбільшим гравцем на ринку залізничних транспортних перевезень є донецька компанія "Лемтранс". Більше того, вона володіє майже половиною акцій створеної державою компанії "Укртранслізинг", яка свого часу отримала близько 20% пересувного складу "Укрзалізниці". В тому числі, завдяки рішенням урядів колишнього прем'єра та нинішнього президента Віктора Януковича. Очевидним і беззаперечним був той факт, що "Лемтранс" входить до сфери впливу найбагатшої людини України Ріната Ахметова. Однак, досліджуючи успіхи "Лемтрансу", "Українська правда" виявила зв'язки цієї фірми з людьми та компаніями, що розбудовували та охороняли красу і гордість Віктора Януковича – резиденцію Межигір'я. Здавалося б, мати фірму, що завдяки державі отримує тепер мільярдні прибутки, більш ніж достатньо для спокійного життя. Однак схоже, що тепер дехто вирішив витягнути з "Укрзалізниці" ще кілька державних мільярдів. І всі шляхи знову ведуть в Межигір'я…», - пишет издание. Еще одного богатыря украинской экономики, Александра Януковича, «Зеркало недели» связало с кризисом сбыта угля, который испытывают в последние месяцы государственные шахты. «В стране, где в балансе добыча едва сходится с потреблением, проваливаясь время от времени в дефицит, возникли странные трудности со сбытом продукции, коснувшиеся, главным образом, государственных угольных объединений. Статистика показывает, что заполненные склады предприятий углепрома не являются простым зеркальным отражением сложностей на рынках металла, как сочли поначалу многие эксперты. Нет, на шахтах и в высоких кабинетах, где решают судьбы горнодобывающей отрасли, кипит своя жизнь, наполненная по-своему драматичными событиями», - пишет издание. «О проблемах со сбытом громко заговорили летом. С заявлением на эту тему выступило руководство шахты им. Засядько. Затем стало известно о переполнении складов нескольких крупных государственных предприятий — «Макеевугля», «Дзержинскугля», «Артемугля», шахты им. Скочинского и других. Примечательно, что все эти объединения входят в сферу интересов структур, приближенных к старшему сыну Януковича. То же говорили и о шахте им. Засядько (в частности, о продаже предприятия Александру Викторовичу в профсоюзных «первичках» судили как о неизбежном событии), но Ефим Звягильский публично опроверг смену собственника», - отмечает ЗН. Правительство пытается решить проблему с помощью давления на металлургов, которых заставляют покупать ненужный им отечественный уголь, но «отечественный уголь с высоким содержанием серы ощутимо влияет на качество и себестоимость металлопродукции, и разорительная «благотворительность» явно не воодушевляет топ-менеджеров». «Тем временем на «проблемные» объединения, напомню, положили глаз структуры А.Януковича, опутавшие эти предприятия тендерной паутиной на сумму 7 млрд. грн. и явно нацелившиеся на анонсированную после выборов приватизацию шахт по одной гривне за штуку. Значит, какие-то планы в отношении сбыта коксующихся углей у них есть? Документальных свидетельств тому, что кризис со сбытом угля организован именно Семьей, пока не обнаружилось. Впрочем, в стране победившей вертикали особой необходимости в этом, в общем-то, нет. Но стремление использовать негативную конъюнктуру очевидно. Старший сын президента ведет себя в точности как его тезка, подпольный советский миллионер Александр Иванович Корейко: «Все кризисы, которые трясли молодое хозяйство, шли ему на пользу, все, на чем государство теряло, приносило ему доход. Он прорывался в каждую товарную брешь и уносил оттуда свою сотню тысяч», - заключает ЗН. О том, куда уходят деньги от такой экономической деятельности «Экономическая правда» рассказала в другой своей публикации. «За 2010 та 2011 роки українські банки перерахували на офшорні та кіпрські рахунки астрономічні 53 397 мільйонів доларів. Це обсяг цілого держбюджету», - пишет издание. «Найбільше коштів у "податковий рай" йде з Приватбанку Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. На другому місці - ПУМБ Ріната Ахметова. Третій - "Надра" Дмитра Фірташа…. Всього, враховуючи раніше опубліковані цифри, за роки правління чинної влади з України пішло в офшори та на Кіпр більше 70 мільярдів доларів». Издание приводит мнение банкира Андрея Пышного, который анализирует причины увеличения объемов средств, выводимых в оффшоры при Януковиче. "По-перше - "Євро-2012". 2011 рік і перше півріччя 2012 року - це період, коли влада активно освоювала бюджетні кошти та кошти держмонополій на фінансування чемпіонату, виводячи з країни корупційну складову", - зазначив він. "По-друге, влада остаточно взяла під контроль всю систему держзакупівель, а це близько 400 мільярдів гривень за рік, і масштабно розгорнула освоєння бюджетів держмонополій, держбанків, бюджетного фінансування", - сказал Пышный. При этом журналисты отмечают: «Варто ще раз наголосити: ці гроші справді повертаються в Україну як інвестиції, але державний бюджет втрачає десятки мільярдів податків». …и их обслуживающий персонал В серии статей «Украинской правды» анализируется в какие партийные корзины, разложили свои яйца отечественные олигархи в ходе нынешней избирательной кампании. «Число висуванців від "донецького клану", що прописалися на прохідних позиціях у списках або на підгодованих округах, не йде в жодне порівняння з іншими олігархічними угрупуваннями», - отмечает издание. «Головна діаспора за квотою Ахметова іде в списку Партії регіонів – це безпосередньо його люди, а також опосередковано – через Бориса Колеснікова та Андрія Клюєва. Велика частина цих осіб вже провела п'ять років у парламенті, але їх не знають в обличчя навіть журналісти. Вони не дають інтерв'ю, не виступають з трибуни та навіть не вносять законопроектів. Дехто відвідав лише три-чотири засідання парламенту за всю каденцію, а депутатський мандат для них - просто аксесуар життя, що вдалося». «Ахметов на цих виборах, окрім базової Донецької області та списку Партії регіонів, має ще два депутатських резервуари. Перший - це список Наталії Королевської, де можна розгледіти людей, пов'язаних з оточенням олігарха. Друге - це мажоритарні округи Дніпропетровської області», - пишет УП. Еще одного союзника власть неожиданно для многих обрела в лице скандального майора Мельниченко. В минувшие выходные он заявил, что муж Тимошенко предлагал ему обвинить в заказе на убийство Евгения Щербаня - Виктора Януковича… Об этом сам майор написал на своей страничке в Фейсбуке. "12 июля 2012 года ко мне обратилась семья Тимошенко в лице Александра Тимошенко с предложением… Имея информацию о возможности моих показаний в Америке на запрос Генеральной прокуратуры Украины, Тимошенко предложил мне предоставить заведомо ложные показания против президента Украины Виктора Януковича. Свидетельствовать о том, что якобы именно он является заказчиком убийства Щербаня, что у меня якобы есть записи этих разговоров Януковича с Кучмой…. При этом сами записи необходимо было сфальсифицировать, создать искусственно из тех оригинальных образцов их голосов, которые у меня есть» - заявил Мельниченко. И снова о мове. Или языке… «Тиждень» провел полевое исследование, чтоб определить первые последствия придания русскому языку статуса регионального в областях Украины. «Польове дослідження засвідчило, що «тріумф» єдиної регіональної зазвичай передбачає не так можливість реалізувати велике й незадоволене в минулому бажання місцевих жителів перевести своїх дітей на навчання недержавними мовами, як фактичний адміністративний примус у радянських традиціях до поповнення класів із російською мовою викладання. Себто насправді закон або нічого не змінив у реальному житті людей із південно-східних регіонів, або став поштовхом до чергової хвилі примусової русифікації», - пишет издание. Естественно в таком материале не обошлось без донецкой школьно-языковой практики. «В моїй школі завжди були проблеми з книжками українською. Я хочу навчатися нею, але як це робити?! Підручники є, але тільки російськомовні, тож доводиться постійно перекладати матеріал і записувати в зошит, учителі просто не знають української, – констатує сьогоднішня донецька школярка, якій нібито читають уроки державною мовою. – Влада вихваляється тим, що змогла втілити в життя мовний законопроект... Та що там утілювати? Всі підручники в нашому місті завжди були російською. Ще трохи – і українська забудеться в моєму регіоні зовсім. А я взагалі боюся, що наш єдиний на всю школу україномовний клас можуть розпустити…» Така доля і справді мало не спіткала 10-й клас державної школи «Гармонія». Він єдиний україномовний у Ленінському районі Донецька, тож подітись дітям було б нікуди, хіба що до СШ в інших територіально-адміністративних одиницях міста. Причина неприйнятності існування класу була проста. «С целью формирования школьной сети на 2012–2013 у. г., согласно рекомендациям районного отдела образования, напоминаем Вам, что наполняемость учащихся в 10-х классах должна быть не менее 25 человек. В случае ненабирания такого количества учащихся к 25.08.2012 классы не будуть открываться», – цитують ЗМІ надісланий за два тижні до початку навчального року лист головного управління освіти Ленінського району Донецька до шкільного керівництва»... Обзор подготовил Константин Кисарин, «ОстроВ»
