60% галичан стануть пільговиками згідно нових тарифів на газ. Огляд преси

Погодні умови цьогоріч не спияють добрим прогнозам щодо врожаю. Газета «Високий замок» публікує матеріал щодо побоювань, які є в галицькому суспільстві. Спочатку коментар ескперта:

«Урожай цього року буде менший, ніж торік. Якщо торік зібрали 20 мільйонів тонн пшениці, цього року очікують зібрати 18 мільйонів, – каже аналітик Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лаба. – Якість зерна буде гіршою, але побоювання хлібопекарів передчасні. З усієї зібраної пшениці приблизно третина – продовольча. Річні потреби країни у такій пшениці – близько п’яти мільйонів тонн. Тобто продовольчої пшениці вистачить і для внутрішнього ринку, і для експорту. Щодо цін, то уже зараз вони вищі, аніж були два тижні тому. Але зараз тонна продовольчої пшениці коштує приблизно 1200 гривень – стільки ж, як і в такий час минулого року. Але на ціни в Україні вплинуть ціни у чорноморському регіоні, а вони пішли вгору. Якщо нещодавно тонна пшениці на міжнародному ринку коштувала 165 доларів, то зараз уже 190».

Тим часом селяни розповідають про свої проблеми:

«Я мала всього двадцять соток пшениці. Намолотили неповних дев’ять мішків, хоча раніше з того клаптика збирала по 15 мішків. А за комбайна заплатила 200 гривень. А ще як порахувати, що прийшлося платити за оранку, хімію… Ще й гони по полях за комбайном. То не колись, що перебирали: той комбайн затяжкий, той – зле молотить. А тепер є два комбайни на ціле село – розповідає пані Анна Хамуляк. Втім, якщо жінка заплатила 10 гривень за ар – їй ще пощастило. По інших селах, де працюють лише заїжджі комбайнери, деруть навіть по 12-14 гривень з ара. Така пшениця виходить золотою, а хліба з неї не спечеш. Майже усе зерно селяни пускають на корм худобі, а борошно купують».

Відтак газета резюмує:

«Не факт, що цього року «магазинна» мука буде краща. Аграрії кажуть, що дощі вимили з зерна клітковину, тож борошно з цьогорічної пшениці буде не дуже. Пекарі уже навіть встигли заявити, що через неврожай та низьку якість пшениці хліб до кінця року може подорожчати в середньому на 10%. А через дорогі корми може подорожчати м’ясо».



З 1 серпня центральна влада планує різко збільшити оплату за комунальні послуги. Це викликає резонанс в усіх ЗМІ. «Львівська газета» пише:

«Життя пересічного українця найближчим часом може стати дорогим задоволенням. Адже водночас зі значним подорожчанням газу для споживачів, яке спричинить зростання тарифів чи не на всі комунальні послуги, нас очікує і подорожчання продуктів харчування.

Рішення про зростання вартості блакитного палива для споживачів і виробників тепла на 50% НКРЕ ухвалила минулого тижня. Такий крок аргументують приведенням цін до економічно обґрунтованих, а також – відповідною умовою МВФ, без виконання якої той відмовляється давати нам кредит.

Відтак із 1 серпня, згідно з підрахунками Міністерства житлово-комунального господарства, середній тариф на опалення в країні зросте на 73 коп. за 1 кв. м площі, на гаряче водопостачання – на 3,82 грн. за 1 куб. м, а на газ, який використовують для комунально-побутових потреб – на 26,6 коп. за 1 куб. м.

Проти такого зростання тарифів уже виступив міський голова Львова Андрій Садовий, який заявив, що неправильно нині примушувати людей платити більше, коли вони фізично не мають тих коштів. Пан Садовий повідомив, що обговорюватиме це питання з губернатором і віце-прем’єр-міністром, який курує цей напрям, аби держава знайшла методи покрити різницю в тарифах».

Ситуація з тарифами може спричинити до того, що 60% мешканців Прикарпаття будуть жити на … субсидіях. Газета «Галичина» розповідає:

«Міністр праці та соціальної політики Василь Надрага вважає, що тепер близько 34% населення країни підпадатиме під критерії для призначення житлових субсидій та пільгових знижок в оплаті за газ, опалення помешкань і гаряче водопостачання. Втім, у регіонах вважають, що частка потенційних субсидентів разом із тими, хто отримує пільги в оплаті послуг, буде значно більшою і може наближатись навіть до 60%. Таку цифру навели, зокрема, голови Донецької ОДА Анатолій Близнюк та Івано-Франківської — Михайло Вишиванюк.

Україна все більше стає країною субсидентів і пільговиків. Це воістину феномен у соціальній сфері держави, який годі шукати ще десь у Європі. Феномен цей означає, що відповідно до європейських соціальних стандартів за межею бідності опиниться внаслідок півтораразового підвищення відпускних цін на газ для населення принаймні близько половини українців.

Хоча уряд начебто зовсім і не лякає перспектива різкого збільшення бюджетних асигнувань на компенсацію громадянам оплати комунальних послуг.

А субсидії для населення в будь-якій цивілізованій країні вважаються свого роду індульгенціями на бідність, свідченням того, що людина через фізичну неспроможність чи якусь іншу причину сама нездатна заробити на нормальне життя для себе і своєї сім’ї. То, виходить, нинішні українські можновладці не толерують ідеї про необхідність формування  в нашій державі середнього класу як станового хребта громадянського суспільства? Бо язик не повернеться зараховувати до цього середнього класу людей із середньою зарплатою, за котрих держава оплачуватиме частину спожитих ними природного газу й послуг теплопостачання».

Тим часом стан промисловість Галичини та потенційні інвестиції у виробництво не викликають особливого оптимізму. Газета «Репортер» пише:

«Свого часу Івано-Франківщина займала важливе місце та знало собі ціну на тютюновому ринку. Велику частину обробленої сировини для виробництва цигарок поставляв українським фабрикам Заболотівський тютюново‑ферментаційний завод. Проте сьогодні він стоїть порожній.

За величезною брамою видніється сад і старі будівлі аж ніяк не стандартної фабричної побудови. Таке враження, ніби за воротами якийсь старий закинутий маєток. На існування заводу вказує лише прохідна й напис на стенді для пожежної перевірки: «На території заводу курити заборонено».

Заболотівський тютюново-ферментаційний завод відкрили ще за Австро-Угорщини у 1872 році, тому не дивно, що будівлі багато оздоблені. Тривалі часи він славився своєю продукцією. Крім місцевої сировини, підприємство переробляло імпортний тютюн, що надходив із країн Латинської Америки – Куби, Пуерто-Ріко, Бразилії.

Тютюн вирощували та привозили на обробку із Косівського, Городенківського, Тлумацького, Коломийського, Снятинського районів.

Пізніше колгоспи замінив приватний сектор - таких приватних господарств нараховувалось до п’яти тисяч. А це дуже багато робочих місць.

Ферментаційно-тютюновий завод у Заболотові не функціонує вже п’ять років. Його викупив якийсь бізнесмен з Чернівців. Що це за людина і чи буде він відновлювати виробництво тютюну, наразі не відомо. Завод просто стоїть».

Інша прикарпатська газета «Галицький Кореспондент» досліджує тему закинутих військових об’єктів, через які Івано-Франківська область була закритою для в’їзду іноземців за радянських часів:

«У радянський час на Прикарпатті існував цілий комплекс секретних об'єктів, поєднаних системою ракетно-ядерних озброєнь. Пускові шахти стратегічних ракет СС-24 були розташовані у Чорному лісі біля села Грабівка Калуського району і прикривали військові склади у горах біля Делятина, де серед іншого зберігалася власне ядерна зброя. Ядерна парасолька служила також захистом для секретного командного пункту військ країн-учасниць Варшавського договору (радянської противаги НАТО), що розмістився у підземному бункері у лісі біля непримітного села Ценжів під Івано-Франківськом.

Територія ще одного колись надзвичайно секретного військового об'єкта… тепер виглядає так, ніби сюди влучила нейтронна бомба - будiвлi вцiлiли, майно не пошкоджене, але людей немає. Останній солдат покинув цей секретний об'єкт у 2004 році. За розпорядженням Кабміну вiд 05.07.04 року його було передано до сфери управлiння Iвано-Франкiвської облдержадмiнiстрацiї. Військове містечко обезлюднiло.

Керiвництво областi так і не змогло знайти інвестора, який би вдихнув у колишній військовий об'єкт нове життя. Ранiше були пропозицiї створити на територiї цього вiйськового об'єкта, який замає площу понад 100 гектарiв, центр профiлактичної медицини для лiкування серцево-судинних захворювань та мiжнародний центр реабiлiтацiї вiйськовослужбовцiв Збройних сил України та країн НАТО. У пiдземному бункерi планувалося вiдкриття музею вiйськової iсторiї країн Варшавського договору. Поки що із колишнього військового об'єкта скористали тільки офіційні та неофіційні видобувачі брухту. Якась київська фірма ще 5 років тому отримала дозвіл і демонтувала металевий каркас не добудованого у 80-х роках нового, досконалого секретного бункера, який заглибився в землю на 27 метрiв. А приїжджі "мисливці за металами" попідбирали щось скромніше.

Перший заступник голови Івано-Франківської ОДА Василь Плав'юк, зустрічаючись із мешканцями військового містечка, запевнив, що обласна влада не залишить без опіки цю землю і людей, які тут живуть. Губернатор Прикарпаття Михайло Вишиванюк пообіцяв залучити сюди потужні інвестиції і створити так званий технопарк - промислову зону з розвиненою інфраструктурою».

Інша тема, яка не менше хвилює галичан – проблеми із вступною кампанією. Західноукраїнська газета «Експрес» пише:

«Вступна кампанія 2010 року може стати найдраматичнішою за всі роки незалежності. Рекордні черги, недостатня кількість кабінетів, у яких приймають документи, брак елементарної медичної допомоги, паніка й ажіотаж – її особливості. Розуміючи, що часу обмаль, люди починають панікувати. Члени приймальних комісій кажуть, що навряд чи впораються до 31 липня з таким напливом заяв.

А міністерство й досі тримає у таємниці кількість місць на держзамовлення. І це ще більше дратує виснажених та втомлених людей. У відчаю юнаки й дівчата кидаються від одного вишу до іншого з надією, що десь пощастить».

Огляд підготував Андрій Мева, «ОстроВ»