Щодо первісних причин та мотивів дій Пригожина і Ко стверджувати щось напевно дуже важко - обмаль достовірної інформації. Думаю, про зміну режиму не йшлося. Я схиляюсь до оцінок, які говорять про боротьбу кланів всередині кремлівської верхівки. Жоден з кланів не зацікавлений в руйнуванні режиму, який є ключовою умовою їхнього "добробуту", але всі зацікавлені домінувати в ньому. Принаймні умовне "завершення вистави" (чи першого акту) свідчить саме про варіант "павуків у банці". Тим не менше, ця боротьба наближає крах режиму поза бажаннями представників кланів. Щодо Лукашенка, я б не перебільшував самостійність його ролі. Більшою мірою він - кур'єр, навіть не посередник. Стосовно розвитку історії. Доля ЧВК Вагнера тут найменш цікавий сюжет. Скоріше за все в якості самостійного актора і у війні, і у політиці, вона припиняє існування. (За умови достовірності інформації про зміст досягнутого компромісу.) Набагато важливіше, що "бунт" дуже багато чого розкрив про дійсний стан не тільки російської армії (включно з вірністю головнокомандувачу передусім), але й політичного режиму. Якими не були б справжні наміри кожного з учасників "вистави", але спільними зусиллями вони зробили публічним факт того, що путінський режим є "кульгавою качкою". Саме ця публічна демонстрація "кульгавості", мені здається, буде важливим чинником подальшої деградації режиму, по-перше. По-друге, ця демонстрація є головним бонусом для України, який необхідно максимально ефективно використати.
