«Звільнення Артемівська змушує думати, що великі цілі вже досягнуті». Російські ЗМІ про Україну

Кремлівські ЗМІ поголовно вже котрий день «аналізують» «звільнення міста Артемівськ». Сьогодні ця тема благодатна для путінських ЗМІ ще й тому, що дає змогу максимально відвернути увагу росіян від ситуації з проникненням на територію Бєлгородської області бійців російського легіону «Свобода Росії». Про цю ситуацію росЗМІ пишуть дуже коротко, а бійців легіону називають виключно «українською ДРГ»...

«Є відомості...»

Урядова «Российская газета» цитує якогось «військового експерта» Олексія Леонкова, який стверджує, що «визволенням Артемівська було зламано центр оборони української армії».

«Можна сказати, що 20 травня завершилася найдовша і найкровопролитніша битва спеціальної військової операції. У серпні минулого року штурмові підрозділи почали бої на околицях Артемівська, а з осені настала найзапекліша фаза, яка, мабуть, увійде в історію під назвою «Бахмутська м'ясорубка». Невелике, по суті, містечко, в якому проживало трохи більше 70 тисяч осіб, стало епіцентром багатомісячного протистояння. Якщо проводити історичні паралелі, то протистояння під Артемівськом можна порівняти з битвою під Ржевом часів Великої Вітчизняної війни. Тоді наша армія зуміла зламати оборону фашистів. Ціною великих втрат не допустити можливості повторного наступу німців на Москву», - проводить «військовий експерт» паралелі в точності з кремлівськими вимогами.

«Навіщо Зеленському потрібно було утримувати місто і вести на забій десятки тисяч своїх співгромадян, можна тільки гадати, - діловито нарікає Леонков. - Можливо, київський режим вважав, що під Артемівськом скупчуються великі й найбоєздатніші сили російської армії. Утримуючи місто, ЗСУ намагалися скувати наші боєздатні підрозділи і тим самим не дати їм можливості втрутитися в контрнаступ, про який там багато говорять у Києві. Ці плани ми зіпсували. Зараз, мабуть, ЗСУ проводитимуть спроби взяти Артемівськ в охоплення з флангів. Завдання наших хлопців - утримати рубежі і відкинути противника».

«Загалом уже можна сказати, що в Артемівську викристалізовувалася нова тактика наших підрозділів - ведення міського бою спеціальними штурмовими загонами, - бравурно продовжує Леонков. - Ця тактика широко використовувалася під час Великої Вітчизняної війни, однак згодом від неї відмовилися і забули. Крім того, звільнення Артемівська свідчить про те, що наша армія зуміла проломити центр добре ешелонованої оборони української армії».

Мабуть, здогадуючись, що не дуже-то переконливий, кремлівський «експерт» трохи збавляє пафосу: «Не будемо стверджувати, що тим самим зламано хребет противника. На Заході вирішили вести Україну на забій. Воювати вони з нами будуть до останнього українця. Думаю, що зараз у цьому мало хто сумнівається. Водночас взяття міста дає змогу нашій армії гнучкіше вести звільнення Донбасу».

Нарешті, Леонков переходить до «тактичного аналізу»: «Ще раз повторюся, наші війська зуміли проломити центр багатокілометрової оборони противника, яка вибудовувалася майже 10 років. Зараз ЗСУ на Донбасі роздробили на два угруповання - Північне і Південне. На Півночі українські війська утримують такі добре укріплені міста, як Слов'янськ, Краматорськ, Сіверськ, Костянтинівка та Часів Яр. На Півдні ЗСУ залишаються в Авдіївці, Мар'їнці, Вугледарі. Є ще й центральний логістичний вузол, який розташований у місті Павлоград Дніпропетровської області. З плацдарму, який ми отримали в Артемівську, є можливість розвертатися для наступу як на Північ, так і на Південь».

Щоправда, кремлівський «експерт» тут же розуміє, що «для того, щоб розвивати наступ, звичайно, потрібні свіжі сили».

«Чи кидати в бій нові підрозділи, для того щоб відкинути противника з флангів і розширити можливості прориву, вирішувати нашому командуванню. Звичайно, потрібно намагатися користуватися тим, що ворог зараз деморалізований, угруповання ЗСУ розрізнене, постачання ускладнене. Але я думаю, що командування ухвалюватиме рішення на основі об'єктивних даних. Можу припустити, що взяття Артемівська і Соледара змусить ЗСУ піти з міста Сіверськ. Оскільки місто найімовірніше опиниться в оперативному оточенні наших військ», - розвиває свою глобальну думку «військовий експерт».

«Якщо це станеться, тоді у нас вийде вийти до міст Слов'янськ і Краматорськ. Цілком імовірно, що ці два міста київський режим зробить новим Артемівськом. Є відомості, що поки йшли бої за Артемівськ, українці зміцнювали Краматорськ і Слов'янськ. Будівельна техніка туди йшла безперервним потоком, везли цемент, колоди. Тобто, цілком імовірно, що ми зіткнемося з черговими запеклими міськими боями», - якось не дуже оптимістично підсумовує Леонков.

«Оточити або взяти в кліщі»

Відразу кілька доморощених «експертів» знайшла на московських диванах і газета «Аргументы и факты».

Так, «експерт» Борис Рожин запевняє, що «ЗСУ, ймовірно, продовжать здійснювати атаки, щоб взяти хоч якесь село і згладити похмуру картину поразки в Артемівську. Наприклад, такі населені пункти як Кліщіївка, Курдюмівка, Сакко і Ванцетті тощо».

А «експерт» Володимир Євсєєв упевнений, що «взяття Артемівська і Соледара змушує противника піти з Сіверська, де він може опинитися в оточенні». «Це може допомогти руху - у бік Слов'янська і Краматорська, який виконує роль українського адміністративного центру Донецької області, - уточнює Євсєєв. - Крім цього, стоїть завдання поступово звільняти інші частини Донецької області. Є угруповання в Авдіївці, в Мар'їнці, яку поки не звільнили».

А ось «експерт» Владислав Шуригін точно підрахував і тепер доводить, що «ЗСУ сильно «сточилися» об Артемівськ, який намагалися відбити 225 днів».

«У боях під Бахмутом і в битві за Бахмут ЗСУ втратили понад 50 000 убитими і зниклими безвісти, 120 тисяч пораненими. Тут було знищено понад 100 танків, щонайменше 200 гармат і РСЗВ і понад 1000 бронетранспортерів, бронеавтомобілів та інших транспортних засобів», - переконує «цифровий експерт», не уточнюючи, хто йому нашептав ці цифри.

Нарешті, газета «Известия» цитує свого «ексклюзивного» військового «експерта» Василя Дандикіна.

Той акцентує, що через Бахмут-Артемівськ «тривалий час ішла вся українська логістика по донецькій дузі аж до Сіверська».

«Тепер ця транспортна артерія остаточно розірвана, що ускладнить перекидання військ, доставку боєприпасів та інших матеріальних цінностей. Зокрема і з цієї причини противник тримався за Артемівськ зубами», - повідомляє Дандикін, запевняючи, що «визволення міста стане великим моральним ударом для українських формувань та ідеологів».

«Українська пропаганда позбулася ще одного міфу. Так звану «фортецію Бахмут» вони намагалися зробити символом незламного українського духу. Не вийшло, цей міф завалився, і заміни йому не видно. І для противника це дуже важливий і болючий момент», - зсуває брови Дандикін, який однозначно не розуміє значення українського слова «фортеця».

Однак попереджає, що «зараз нам важливо зміцнити фланги і відбити контратаки, за допомогою яких ЗФУ спробують якщо не оточити, то хоча б узяти місто в кліщі».

«Ми зможемо їх відбити, впевнений. Далі треба вирішувати питання з Авдіївкою і Мар'їнкою, щоб не було обстрілів зі ствольної артилерії Донецька та інших великих міст. Слідом доведеться згортати велику донецьку дугу - від Вугледара до Сіверська з виходом до Костянтинівки і Слов'янська. Це два останні міста великої донбаської агломерації, за ними - степ, де втриматися противнику буде дуже важко», - не приховує своїх великих надій московський диванний «експерт».

«Мобілізувати мільйон...»

Кремлівська газета зі смішною назвою «Свободная пресса» опублікувала інтерв'ю з «доктором політичних наук» якимось Михайлом Александровим. Той вважає, що «заняття Артемівська дає не тільки хороші можливості для подальшого просування російських військ, а й змушує замислитися над їхньою подальшою тактикою».

«Ми вітаємо звільнення Артемівська, це - важлива віха в проведенні спецоперації. Але хотілося б водночас поговорити про тактику дії російських військ. Боротьба за конкретні міста, на мій погляд, відволікає наше командування від проведення великих наступальних операцій. Як це робилося за часів Великої Вітчизняної війни. Зрозуміти командування можна. Воно хоче зберегти людей і ресурси. Але водночас, чим довше триває сама СВО, тим більших втрат зазнає російська сторона, що цілком закономірно в ситуації постійного обміну ударами», - міркує політичний «доктор» Александров.

Розвиваючи свою глибоку думку, він вказує, що російським військовим «необхідно оточувати противника, причому його великі угруповання».

«Якщо для цього не вистачає сил і засобів, то треба проводити ще одну хвилю мобілізації, зібрати мільйон людей. Так, це складно. Але треба проблему вирішувати максимально швидко. Треба оточити все донбаське угруповання противника. Для цього найкраще вести наступ уздовж Дніпра. У степах Запоріжжя немає великих міст. Можна займати великі території. Там немає якихось серйозних укріплень, крім зведених українськими військовими. Але вони можуть бути знищені потужними бомбардуваннями», - повчає Александров кремлівських стратегів.

І одразу суворо, але обережно попереджає тих, хто його не послухає: «На жаль, якщо зміни нинішньої тактики не буде, то час боїв може затягнутися. Звичайно, російська армія неминуче переможе. Але питання втрат і втрати ресурсів теж дуже важливе».

«Для російської армії головне завдання - розгромити збройні сили України. Тому що куди б російські військові не вийшли, протиборство продовжиться. Скажімо, вийдуть на кордони ДНР, але це принципово нічого не вирішить. Нагадаю, що президент поставив завдання денацифікації та демілітаризації України, а це передбачає повний розгром ЗСУ. Зараз же дехто чомусь каже, що головна мета російських військових - звільнення Донбасу. Зрозуміло, що це завдання виглядає легше. І його вирішують, поступово звільняючи території. Але ж необхідно вирішити стратегічне завдання! А для цього потрібні потужні удари вздовж Дніпра, оточення головних сил противника. Тоді київський режим не зможе чинити опір і буде змушений капітулювати», - мрійливо розмірковує Александров.

А про якісь «серйозні зміни» на фронті говорить дуже обережно: «Якщо чесно, то я не очікую сильного перелому. Є якась пастка. Звільнення Артемівська змушує думати, що великі цілі вже досягнуті. І це грає на руку тим, хто виступає проти додаткової мобілізації, проти ударів по центрах ухвалення рішень. Поки що ми бачимо, що укладаються якісь зернові угоди, через територію України триває транзит нафти і газу. Усе це змушує замислитися над нинішньою тактикою російської сторони».

«Ця ситуація для нас неприйнятна»

«Парламентская газета» опублікувала суворі чергові міркування першого заступника голови Комітету Ради Федерації РФ з міжнародних справ, відставного генерала ФСБ Володимира Джабарова.

На запитання газети, чи не є масовані російські обстріли території України «ударами відплати», той зарозуміло заявляє: «Думаю, поки що достатньо зафіксувати те, що наші атакувальні удари в зоні СВО істотно посилилися. Надійшли нові озброєння, боєприпаси, і, найголовніше, підготовлено особовий склад - ми почали воювати із ЗСУ, що називається, по-дорослому. Варто звернути увагу на те, що такі удари мають негативний резонанс на Заході. Зокрема, після бомбардування складів із вибуховими речовинами в Хмельницькому на місці вибуху підвищився радіаційний фон, - на мій погляд, це серйозно налякало тих союзників України, які підштовхують Київ до контрнаступу. І такі тенденції будуть тільки наростати».

Джабаров запевняє, що «жодних «лімітів» на власні озброєння Росія не вичерпала, сучасна зброя як надходила, так і продовжує надходити у війська», і навіть більше - в армії РФ «є якісна перевага в озброєннях перед країнами колективного Заходу».

«Тієї зброї, якою сьогодні володіє Росія, Захід не матиме у своєму розпорядженні ще кілька років», - настійно підкреслює Джабаров, природно, зберігаючи назву цієї зброї в глибокій таємниці.

Щоправда, на запитання, яким він бачить розвиток подій навколо контрнаступу України, Джабаров відповідає туманно: «З одного боку, українські війська групуються, висуваються, намагаються наносити кинджальні удари.  Але, на щастя, вони не мають для нас разючої сили. Це відбувається, зокрема, й тому, що країни Заходу не постачають Києву наявні в них сучасні озброєння - без них ці країни або втратять свою обороноздатність, або сильно її послаблять. При цьому Захід, як і раніше, тисне на Україну, щоб та своєю активністю на фронті відіграла боржок за ті поставки, які вже здійснено. Щоправда, охочих проявляти активність на лінії бойового зіткнення з російськими військами в Україні вже не спостерігається». 

На вічне запитання, як він оцінює шанси на те, що Україна все-таки стане членом НАТО, Джабаров відповідає впевнено: «...Прийняти Україну до НАТО ніхто не зможе: по-перше, країна перебуває зараз у стані конфлікту, по-друге, не відповідає стандартам альянсу, по-третє, Україна злидарює, а постійно «годувати» її своєю зброєю ніхто на Заході не хоче і не буде».

«Думаю, про вступ України до НАТО найближчим часом мови бути не може. Зауважу, що Київ сьогодні перетворює Україну на державу - спонсора тероризму, з якою і члени НАТО не хочуть мати справу як із країною, що компрометує альянс. Також підкреслю: ситуація, коли Україна стає членом НАТО, для нас неприйнятна», - суворо підсумовує кремлівський депутат.

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»