"Зеленський українцям до смерті своєї посланий". Російські ЗМІ про Україну

Фраза "Вашингтон підбирає заміну Зеленському" котрий рік кочує російськими ЗМІ. Періодично замість слова "Вашингтон" кремлівські газетярі пишуть "Захід" або "союзники"... Незмінними залишаються тільки наміри - неодмінно "замінити" українського президента. Але час іде, а Зеленського все ніяк не "замінять"... 

«Третя кандидатура»

Цього разу черга поміркувати про "заміну" Зеленського настала для "Парламентской газеты". На її сторінках зі спічем із цього приводу виступив перший заступник голови комітету Ради Федерації РФ із міжнародних справ Володимир Джабаров.

Щоправда, висловився хитро, у стилі "і нашим і вашим".

"Вашингтон, який підбирає заміну Зеленському на посаді президента України, навряд чи захоче робити перестановки в керівництві київського режиму до закінчення президентських виборів США в листопаді 2024 року", - заявляє "заступник голови комітету". 

"Парламентская" повідомляє Джабарову, що Служба зовнішньої розвідки РФ нібито вже достовірно довідалася, що "відповідним кандидатом на місце Володимира Зеленського у Вашингтоні вважають колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного".

Джабаров на це відповідає: "Якщо СЗР Росії дає інформацію, будьте впевнені, що дані ці перевірені і знайшли своє підтвердження. Вашингтон тримає на президентській посаді Зеленського, який, як політик, є для американців уже практично відпрацьованим матеріалом, виключно для того, щоб почекати час до завершення виборів президента США в листопаді 2024 року. Залужний має більший авторитет в Україні, ніж Зеленський, але вважаю, що не він змінить Зеленського на президентській посаді - з'явиться якась третя кандидатура, яка поки що не афішується".

Джабарову, видно, за всі ці роки гра в "заміну" Зеленського набридла, а тому він рішуче заявляє: "Для нас важлива не зміна президентів, а зміна неонацистського режиму в Україні. Інакше при тому ж Залужному буде все те ж саме. А Росії Україна потрібна як дружня держава".

А ще Джабаров упевнено списує "в утиль" Віктора Януковича.

Відповідаючи на запитання, "чи є сьогодні проросійські політики, які могли стати біля керма України", "заступник голови комітету" наголошує: "На мій погляд, вони є, але мають бути висунуті й підтримані народом. Вважаю, що це можуть бути тільки нові імена - той же Янукович, на мій погляд, як перша особа у владі, що змінює київський режим, не зможе вже відбутися".

 «Високоросле «хтось»

"Аргументы недели", як і багато росЗМІ, виплеснули відра гніву на президента Сербії Олександра Вучича за його заяви про виробництво боєприпасів для України. Свою статтю автор назвав із глузуванням: "Українська свиня Вучича".

"Дружба дружбою, але тютюнець врозь". Це наша посконна і домоткана приказка чудово відображає геополітичні заклинання про "вічну дружбу" держав. А підкреслюю - держав, їхніх керівників, а не народів. Народи можуть і абсолютно безкорисливо дружити, поважати один одного, бути вдячними, але правителі, які втратили совість (а не втративши її, не зійдеш на трон!), з милою дружньою посмішкою провернуть ніж у спині сусіда. Політика визнає тільки негативну селекцію людей за людськими якостями. "А що такого страшного зробив Вучич? Він турбується про своїх, усе правильно робить, - сказав мені шкільний приятель, який за минулі з випускного сорок із гаком років доріс до чималих дипломатичних чинів. - Він чинить раціонально!". А й справді: що такого страшного зробив президент "наших братушок-сербів" Росії, з якою він розвиває "гармонійні відносини"?", - нарікає автор.

Він обурений, що Сербія, "яка офіційно не приєдналася до санкцій проти нашої країни, продала через треті країни артилерійські снаряди та інші боєприпаси Україні. Не ящик чи два, а ешелонами на суму понад 800 мільйонів євро!".

"Не гуманітарні бинти, зеленку, антибіотики, а "невибіркові засоби ураження", які вбивають і калічать не тільки особовий склад супротивника, а й мирних мешканців, дітей і людей похилого віку. Номенклатура поставок не наводиться, але практично сто відсотків в експорті були і боєприпаси до РСЗВ, з яких били по простих людях у Донецьку, Луганську, на Бєлгородщині", - злиться автор статті.

"На думку цього високорослого "хтось", у якого, ймовірно, хірургічним шляхом відрізали шматочок душі, що відповідає за емпатію, вбивати й калічити "братів-слов'ян" - це "чудова можливість" для сербського бізнесу! І він намагатиметься розширити ці можливості, тобто вбивати все більше і більше! Термін "людина" стосовно нього, напевно, просто недоречний", - не вгамовується недруг Вучича.

"Страшна трагедія на пляжах Севастополя знову порушила питання про причетність постачальників зброї до загибелі мирних жителів. Отже, і до порушення міжнародного гуманітарного права. До хамського порушення тих самих горезвісних "червоних ліній", про які нам твердять постійно. До того, що їх просто-напросто ігнорує Захід, ми вже, на жаль, звикли. Але називати Сербію після визнань Вучича дружньою країною категорично неприпустимо. Хоча про що я?! Раціональність - ось девіз нашого століття. А значить, крові і смертей буде тільки більше", - лицемірно і безнадійно підсумовує автор "Аргументов недели".

«Деградувати до України»

Прокремлівська газета "Взгляд" не моргнувши оком заявляє, що "Росія ніколи не вимагала від Києва зректися євроідеї". Просто "Взгляд" дуже переживає, чи не опиниться Київ у "пастці" в результаті переговорів з ЄС, що починаються.

"Цього тижня Єврокомісія має демонстративно почати переговори про вступ до ЄС з Україною і Молдовою", - нагадує газета, наполегливо називаючи Молдову "Молдавією". 

"Взгляд" одразу заявляє, що якщо в Молдові в жовтні відбудуться президентські вибори, то "в Україні ніяких виборів не буде, можливо, ніколи".

"Володимир Зеленський українцям до смерті своєї посланий або до бунту своїх міньйонів у Верховній раді. У той час, коли він був ще цілком легітимним президентом, а не просто лідером київського режиму, він і його зелений кардинал Андрій Єрмак немало досягли успіху в будівництві диктатури і пропхали в законодавство таку норму, яка забороняє проводити вибори в період воєнного стану. Це означає, що він правитиме, поки воєнний стан не знято. А він, виходячи з так званої формули Зеленського, буде знятий не раніше, ніж Росія поверне Україні кордони 1991 року і виведе війська з Криму. Тобто - ніколи", - заявляє "Взгляд".

І продовжує: "Не можна сказати, що тепер маски скинуті - вони досить давно вже скинуті, ще до СВО. Але був період, коли навіть прибалти поводилися відносно пристойно у відносинах із російськомовною меншиною - коли вступали в ЄС і обживалися там перші роки. Так, уже тоді був інститут "негромадян", але та ж таки Єврокомісія цей інститут доволі послідовно критикувала і допустила Прибалтику до своїх "вирівнювальних програм" тільки після обіцянки якось урегулювати проблему. Ці обіцянки були, звісно, порушені, потім відкликані, а тепер русофобія - це для Євросоюзу базова модель поведінки, без неї ЄС не ЄС. Це той критерій, який не позначений у регламентах, але став вирішальним при рішеннях щодо Грузії, Молдови та України"... 

"Для простих європейців це, звісно, формене знущання: їм переконували і переконують, нібито Україна відповідає суворим вимогам у сфері економіки, права, демократії, захисту особистості та боротьби з корупцією, хоча для всіх очевидно - це не так. Грузія - може бути. Молдова, яка піднакопила деякого жирку, - теж може бути. Україна - точно ні. Вона відповідає критеріям злиденної латиноамериканської диктатури минулого століття", - повчає кремлівська газета.

Вона впевнена, що "як у випадку з Горою і Магомедом, не Україна наближається до ЄС, а ЄС поступово деградує до України". 

"Не можна виключати, що настане день, коли вона з ЄС і справді стане на один рівень і навіть юридично вважатиметься його частиною. Питання скоріше в тому, в яких фактичних кордонах буде ця Україна і чи не розташуються її столичні органи, наприклад, у Львові. Насамперед євромрія потрібна Брюсселю, як морквина для віслюка: щоб українці продовжували брати участь у самовбивчому для себе протистоянні з Росією", - чи то зловтішається, чи то співпереживає "Взгляд".

А ще він переконаний, що "зробити Україну частиною ЄС - це справді план ЄС або, принаймні, Урсули фон дер Ляєн, а насправді США".

"У стратегічних планах як американських лібералів (умовного Джо Байдена), так і республіканців (аж до найближчих наближених Дональда Трампа) червоною ниткою проходить вступ України до ЄС. Тому що Євросоюз довів свою надійність як інститут впливу і боротьби з Росією. І тому що залишки України після експерименту з Росією доведеться кому-небудь годувати, а ці "хто-небудь" - європейці, американці не зацікавлені. Грубо кажучи, це пропозиція такого роду: вбивай росіян, шкодь Росії, помирай на вівтарі Pax Americana, а тих, хто вижив, візьмуть у єврорай у тих межах, які ті, хто вижив, здатні утримати", - розкриває підступні задуми "Взгляд".

"Щоправда, єврорай до того моменту ризикує стати євроадом, оскільки під час протистояння з Росією Брюссель свої можливості теж переоцінив, а холодна війна - дуже дороге задоволення. Але частково Україна дійсно може коли-небудь стати ЄС, якщо ЄС залишиться під впливом США і продовжить деградувати до стану України", - виносить кремлівська газета свій суворий вирок.

«Потрібен як повітря»

Урядова "Российская газета" видала сльозливий репортаж, "як у Донецьку працює під обстрілами протезний центр, відкритий президентом". 

"У Донецьку, який досі перебуває під обстрілами, протезно-ортопедичний центр потрібен як повітря. Не випадково у відкритті цього важливого об'єкта на початку року взяв участь по відеозв'язку президент Росії. Сюди потрапляють не тільки поранені бійці з передової, а й мирні жителі, які стали жертвами української артилерії, "Градів", "Хаймерсів", "Пелюсток", і дронів", - дбайливо повідомляє урядова газета.

Вона запевняє, що "в Донецьку виробляють протези, які не поступаються світовим аналогам" і розповідає конкретну історію якогось 43-річного Андрія з "подвійною ампутацією нижніх кінцівок".

"Тепер потрібно два протези. Усі думки зараз про них. Хочу знову ходити", - ніби між іншим каже герой репортажу. А технік-протезист Дмитро Чернишов діловито пояснює, що період, за який людина стає на ноги, "залежить від віку, мобільності, тяжкості травми".

"Наприклад, молодий хлопець, у якого ампутована одна нога нижче коліна, може відірватися від милиць уже за один-два тижні після отримання протеза. Парна ампутація - це складний випадок, тим паче, якщо одна нога ампутована вище коліна, але і з такими травмами люди ходять на протезах", - каже технік-протезист.

А такий собі інженер-протезист Сергій Притула розповідає взагалі чудовий випадок: "У нас був пацієнт, який двічі отримував мінно-вибухові травми. Спочатку в бою втратив ногу, потім пішов воювати на протезі й позбувся руки. Він знову пройшов протезування та реабілітацію, а зараз сам працює реабілітологом в одній із донецьких лікарень".

"У виробничих цехах кипить робота. Зліпки з гіпсу сушать і заливають спеціальною смолою. Потім гіпсову заготовку витягують і залишається протез, виготовлений індивідуально під конкретну людину", - радісно продовжує "Российская газета".

"А я ловлю себе на думці, що на моїх очах твориться робота, схожа на роботу скульптора, але набагато відповідальніша, адже від неї залежить здоров'я і комфорт людини, з якою трапилося лихо", - з трепетом пише московський кореспондент.

Нарешті, слово дають якійсь Ірині Притулі - головному технологу Донецького протезно-ортопедичного центру. Та визнає, що комплектуючі для протезів використовуються, "в основному, вітчизняні, але є і зарубіжні".

"У цехах стоїть сучасне обладнання, але не завжди вистачає кадрів. Як виявилося, не всі можуть працювати з інвалідами, комусь це психологічно складно. До того ж висококваліфіковані техніки-протезисти зараз не тільки у нас, а й по всій Росії - на вагу золота. Але тут, у Донецьку, вони особливо потрібні", - сумно констатує Притула.

Огляд підготував Михайло Карпенко, "ОстроВ"