Після звільнення правобережжя Херсонської області на фронті спостерігається певне затишшя. Одні військові експерти пов'язують це з погодними умовами, інші – з перегрупуванням сил. Водночас, російські окупанти заявляють про успіхи на Донбасі. Зокрема, за інформацією Міноборони РФ, росіяни змогли просунутися в районі Бахмута, зайти до центру Мар'їнки, а також окупувати населені пункти Перше травня та Андріївку. Український Генштаб не коментує цю інформацію, але, за даними Інституту вивчення війни (ISW), російські війська, справді, досягли незначних успіхів у районі Бахмута, хоч і сильно перебільшують свої "досягнення". Полковник запасу, військовий експерт Роман Світан в інтерв'ю "ОстроВу" розповів про реальні "успіхи" російських військ на Донбасі, а також дав свій прогноз щодо подальшого розвитку подій на фронті. Ситуація на фронті - Що зараз відбувається на фронті? Після звільнення Херсона складається враження про деяке затишшя. - Після того, як росіяни втекли з правого на лівий берег, їх дуже швидко перекинули на Донбас. Можливо, це навіть був задум російського командування – швидко піти з правого берега, коротшим маршрутом, відразу включитися в бої на Донбасі і постаратися там максимально просунутися. Ми побачили посилення боїв у районі Вугледару, Мар'їнки, Авдіївки, Бахмута, Білогорівки. По всьому 100 км фронту було проведено посилення російських військ у 2-3 рази. - І в деяких місцях вони досягли деяких успіхів… - Все вірно, ммісцями вони мають частковий успіх, вони трохи просунулися вперед. - Де саме? - У районі Павлівки, Мар'їнки, на північ від Авдіївки, на південь від Бахмута вони просунулися на кілька кілометрів. Тільки в районі Сіверська та Білогорівки у них нічого не вийшло, бо вони притиснуті Сіверським Дінцем і там мало простору для маневру. Але це все, що зміг зробити 15 тисячний корпус росіян за той час, поки не встигли підійти наші резерви, які також вийшли з правого берега. - Тобто частина українських військ теж звільнилася після деокупації правого берега Херсонщини ? - Цілком правильно. Вони переправилися на лівий берег та посилили Донецький напрямок, якому вже нічого не загрожує. А от перекидання наших резервів з правого на лівий берег посилило наші наступальні можливості, які будуть найближчими днями затребувані. Невелика затримка виникла через погодні умови: пішли дощі, розмокли ґрунти, внаслідок чого там просто неможливо рухатися. Але сезон дощів скоро закінчиться, вже зараз почало підморожувати плюс сильний вітер, який висушує ґрунт, і найближчим часом ми побачимо подальше просування українських військ, уже посилених резервами з правого берега . Можливо, ця невелика затримка пішла нам на користь, тому що зараз ми можемо вже оперувати резервами, які перекинуті з правого берега. - Наскільки велике і критичне просування російських військ на Донбасі? Той же Пушилін заявив про бої у центрі Мар'їнки. – Бої за Мар'їнку ведуться вже дев'ятий рік, і там окупанти періодично доходять до середини міста, ми їх розбиваємо, і вони тікають до Донецька. І так по колу. Але Мар'їнка – це не якийсь важливий плацдарм для росіян, просто вони панічно бояться того, що ми можемо звідти зайти до Донецька, тож так наполегливо намагаються нас витіснити. Їхня мета – це відтіснити наші війська на 30-40 км від Донецька, щоб українська артилерія не могла діставати до міста. Але вони не можуть відтіснити ЗСУ навіть на 3 км. Більш-менш у них це вийшло в районі Пісок, ми просто відійшли від міста і встали вздовж траси – нам звідти краще боронитися. У Мар'їнці вони також намагаються перемолоти наші рубежі, але їм це не вдається. Є певний рух північним сходом Мар'їнки, бої ведуться за східну сторону міста, але це відбувається вже дев'ятий рік. Тому говорити про щось "велике" не доводиться. - Що відбувається у районі Бахмута? - Є певний рух російських військ трохи на південь від Бахмута, але йдеться про кілька кілометрів по полях, тому глобальної проблеми це не становить. Вони вийшли у поля, місцями – у райони "сірої зони", де й так не було наших військ. З військової точки зору вони зайняли невигідні рубежі - наша артилерія почне по них "працювати" і просто знищить. Бувають такі точки, які з військової точки зору невигідно займати, і ЗСУ не поспішають туди заходити. А росіяни для того, щоб хоч щось "продати" своєму суспільству та керівництву, займають непотрібні плацдарми, таким чином погіршуючи своє становище. Це зараз і відбувається на фронті. Що стосується Білогорівки, то росіяни дуже сильно хочуть її взяти, намагаються наступати, щодня роблять по 5-6 атак з боку Лисичанська. Але взяти її не можуть, тому що плацдарм знаходиться на висоті і нам його легко обороняти. - Бахмут – це досі мета номер один для росіян? - Я б сказав, що у них дві такі точки – це Бахмут та Авдіївка. - Чому їм важлива Авдіївка? – Авдіївка примикає до Донецька (як і Мар'їнка), тому їм дуже важливо відтіснити нас подалі від міста. Але росіянам не вдається вибити нас із Авдіївки, тому вони намагаються її обійти, перерізавши нитки постачання. Щодо Бахмута, то це велика і добре укріплена агломерація, і його взяти практично нереально. Але вони продовжуватимуть битися за Бахмут, оскільки їм потрібний водовід. Сценарії війни - На вашу думку, як ситуація розвиватиметься далі? - Після того, як ми взяли під вогневий контроль мости через Дніпро, російське угрупування опинилося на правому березі в оперативному оточенні. Тимчасовими переправами велика кількість військ просто не може забезпечуватись. Угруповання, яке не має тилу, довго не може триматися. Спочатку воно виїдає всі свої запаси (боєприпаси, техніка), а потім змушене йти. Це і сталося на правому березі. Українські війська стояли на відстані практично не рухаючись і завдавали противнику вогневої поразки всіма наявними засобами. Те саме буде з херсонсько-кримським угрупуванням . - Яким чином? - Якщо перерізати нитки постачання, утворюється природний котел. І далі справа часу, коли угруповання тікатиме. Щоб її перевести в режим оперативного котла, потрібно виконати дві речі: зруйнувати Кримський міст та вийти на будь-яку точку Азовського моря . – Що дасть вихід до моря? - Вихід на будь-яку точку Азовського моря перерізає нитки постачання росіян, і все кримсько-херсонське угруповання потрапляє до оперативного оточення. Після цього розпочнеться відлік часу, коли вони почнуть тікати, а головне – куди. - Такий прорив зараз реальний для ЗСУ? - Так. Там глибина фронту становить близько 100 кілометрів. Ми можемо виконати такий рух та вийти до Азовського моря. І тоді росіянам доведеться йти до Криму та постаратися "запечатати" три переходи на півострів. Інша частина росіян піде на Маріуполь і далі у бік Ростова. – Це перспектива місяців? – Це перспектива грудня-січня. Я думаю, що до Нового року ми вже будемо у районі Перекопа – на кордоні із Кримом. Далі ми почнемо знищувати російські війська у Криму далекобійною зброєю. - Тобто ЗСУ не відразу заходитимуть до Криму? - Поки в Криму буде велика кількість російських військ, ніхто туди заходити не буде. Якщо нам вдасться знищити Кримський міст, то постачання на півострів будуть йти тільки морем, але ми маємо озброєння, щоб "працювати" кораблями, тож постачання буде проблематичним. - А як ми завдамо удару по Кримському мосту? - Удар по Кримському мосту може бути завдано з узбережжя Азовського моря, особливо, якщо ми вийдемо в район Маріуполя. Ми зможемо звідти запустити ракети "Гарпун" та "Нептун", які у нас є. Після знищення Кримського мосту, ми почнемо "працювати" Чорноморським флотом, який намагатиметься перевозити військові вантажі з материкової РФ. Тобто Крим перетвориться на великий оперативний казан. - Що в цей час відбуватиметься на Донбасі? - У цей час наші війська працюватимуть на Донбасі. Вихід з-під Сватового лівим берегом Сіверського Дінця на Щастя, з одного боку, звільнятиме північ Луганської області, з іншого – ми зайдемо до тилу Донецького угруповання. Можливо, українським військам доведеться заходити на російську територію – від Луганська до Таганрогу, щоб відсікти донецьке угруповання від Росії . А потім переводити в режим оперативного оточення та знищувати. - Чому так важливо саме відсікти донецьке угруповання від Росії? - Росіяни панічно бояться опинитися в казані, тому в такому разі вони все кидатимуть і тікатимуть. - Наскільки реалістичним є такий сценарій розвитку подій? - Справа в тому, що цей сценарій пов'язаний із найменшими втратами українських військ. Розуміючи, що саме такий пріоритет стоїть у нашого командування, я сказав би, що це оптимальний варіант, який можна прогнозувати. Це все буде на початку весни. - Чи цей сценарій враховує збільшення чи зменшення західної збройної допомоги? - Цей сценарій реалістичний, навіть якщо Захід не даватиме нам нове озброєння (літаки, далекобійні ракети тощо). Він має на увазі такий самий обсяг допомоги, який є зараз. - А якщо дадуть далекобійні ракети? - У такому разі ми відразу почнемо працювати по Кримському мосту і військовими об'єктами на півострові, і ми вийдемо на кордони 1991 року ще швидше. Будь-яке збільшення номенклатури чи кількості озброєння від Заходу дасть нам прискорення цього руху. - Невже РФ зможе спокійно дивитись на те, як втрачає Крим? – А вони нічого не зможуть зробити. Як тільки наша артилерія почне працювати по Криму, росіяни ухвалять рішення і звідти йдуть. Вони не мають тилу у вигляді сухопутного кордону з Росією, тому вони не зможуть там довго триматися. Буде як із правим берегом Херсонської області. - Виходить, що Донбас буде важче відбити? - Так, тому що в них там розташований російський тил сухопутним кордоном. Тому Донбас потрібно брати в останній момент – після знищення запорізького, херсонського та кримського угруповань противника. - Але й Росія в цьому випадку не сидітиме склавши руки. Швидше за все, вона продовжить завдавати масованих атак по енергетичній інфраструктурі України. Це може якось вплинути на ситуацію на фронті? - Росія 100% атакуватиме інфраструктуру України. Але це може вплинути тільки на швидкість перекидання наших військ на фронт залізницею. Справа в тому, що перекидання військ здійснюється електропоїздами, а без світла це відбуватиметься дизельними поїздами. Але якщо військові вже прибули, наприклад, у Дніпро, то далі вони пересуваються вже рокадними дорогами, якими можна рухатися автомобілями. І таких шляхів на лінії фронту багато. - На скільки повний блекаут може затримати пересування ЗСУ? - На день-два. – Чому росіяни не пускають ці сотні ракет на фронт, а продовжують обстрілювати інфраструктуру? Невже їм важливіше залишити Київ і Львів без світла, ніж досягти якогось успіху на фронті? - Вони можуть випустити 100 ракет, які вони збирають один-два тижні, на якусь ділянку фронту, але вони цим нічого не досягнуть. На ситуацію на фронті це не сильно вплине. Тому їм вигідніше випустити одну ракету по підстанції та вивести з ладу цілий район. - Чого вони хочуть досягти? - Вони мають лише одне завдання – довести українців до того, щоб ми здалися. Їм потрібна капітуляція. - Невже росіяни не моніторять соціальні мережі та не бачать, що у них не виходить? Ні мітингів, ні петицій про те, щоб сісти за стіл переговорів та погодитись на умови РФ, немає. - Настрої українців справді не змінюються, але на наше політичне керівництво це може вплинути. Вони вже були на межі переговорів, але українське суспільство та військові сказали своє слово. Тільки після цього політики почали говорити про перемогу до 1991 року. Окрім того, атаки росіян на енергетичні об'єкти в Україні націлені на Європу. Можливий блекаут означає, що кілька мільйонів українців поїдуть до ЄС, щоб не замерзнути, і європейці під тиском біженців нібито підштовхнуть Україну до переговорів та капітуляції. - Росіяни можуть досягти бажаного і у разі повного блекауту посадити Україну за стіл переговорів ? – Ні. У разі повного блекауту українська армія не зупиниться. Збройні сили України зараз заточені на вихід на кордони станом на 1991 рік. Зупинити їх неможливо. Будь-хто, хто почне зупиняти українську армію, буде перемолотий. Ми як йшли, так і йтимемо. Нас у цьому підтримують військові західних країн-союзників. І ми цю підтримку відчуваємо. Армія не зупиниться, це неможливо. Та й українське населення не зупинятиме армію, воно може лише зупиняти політиків. - Скільки ще масштабних атак на енергетичні об'єкти може зробити РФ? Це одиниці, десятки, сотні? - У РФ є можливість здійснити ще 2-3 масштабні ракетні атаки. Але є таке поняття як недоторканний запас ракет, коли в росіян залишиться ще на 5-7 атак при використанні 70-100 ракет за один раз. Тому мова може йти максимум про десять атак. Якщо у них є логіка і здоровий глузд, і вони не задіятимуть недоторканний запас, то вони обмежаться 2-3 атаками, і потім вони накопичуватимуть ракети кілька місяців для чергової атаки. А якщо путін прийме політичне рішення щодо використання всіх ракет, то ми можемо отримати до десяти таких хвиль. Але тоді вони взагалі без нічого залишиться. Все залежатиме від рішення військово-політичного керівництва Росії. - Чи може РФ відкрити новий фронт? Військові експерти активно обговорюють можливу атаку російських військ на Київ чи Харків. - З військової точки зору, якщо десь і відривати новий фронт, то в районі Сумської та Харківської областей, щоби у них був тил уздовж російсько-українського кордону. Вони не відкриватимуть нового фронту з боку Білорусі, бо немає тилу. Навіть коли росіяни наступали в лютому-березні, вони не йшли на Рівне чи ще на захід, вони намагалися бути ближчими до РФ. Тому, якщо їм і відкриватиме новий фронт, то з Білгорода на Харків. Але й там не все однозначно. Вони зараз у Білгородській області створюють лінію оборони, ставлять "зуби дракона", риють окопи. Це робиться для оборони, не наступу. Вони бояться нападу з нашого боку. Я думаю, що російські військові вже зараз прогнозують, що їм доведеться виходити з Криму та Донбасу, тому зараз риють лінію оборони вздовж усього кордону з Україною. З воєнної точки зору вони роблять все правильно. - Війна закінчиться після виходу ЗСУ на кордони станом на 1991 рік? - Війна точно не закінчиться виходом на межі 1991 року. Нам доведеться ще років 10 перебувати у бойовому режимі, не менше. Лінія фронту проходитиме на наших кордонах 1991 року. – Коли закінчиться війна? – Війна закінчиться після розвалу РФ. Це обов'язково станеться, але треба буде почекати років із десять. Крім того, нам треба вступати до НАТО, це є головною гарантією нашої безпеки. Владислав Булатчик, "ОстроВ"
