Влада та експерти сходяться на думці, що відновлення економіки залежить від наявності фінансових та трудових ресурсів в Україні. Виходячи з аналізу, щодо одного з цих факторів особливого занепокоєння не виникає. Проте з іншим – суцільні знаки питання. І відповіді будуть отримані лише після завершення війни. Фінансовий капітал На торішній липневій конференції у Лугано офіційний Київ представив план післявоєнного відновлення економіки. Він включає 850 проєктів загальною вартістю понад $750 млрд. Зрозуміло, що за рахунок власних ресурсів (навіть з урахуванням передбачуваних компенсацій від Росії) ці проєкти не профінансувати. Потрібні зовнішні та дуже солідні інвестиції. Потребу в них Кабмін та президентський офіс оцінюють у $250 млрд. Причому там наголошують, що бізнесу не треба чекати на остаточне припинення бойових дій. Але, звичайно ж, інвестори ніколи не повірять на слово президенту Володимиру Зеленському чи головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному, якщо вони говоритимуть про безпеку таких інвестицій. Так це не працює. Потрібні жорсткі гарантії. Цими гарантіями є страхування інвестпроєктів від воєнних ризиків. Раніше глава Мінекономіки Юлія Свириденко повідомляла про перші пілотні проєкти у цій сфері. Як приклад вона наводила будівництво індустріального парку M10 на Львівщині площею 140 тис. м2, що включає 6 ділянок для виробничо-складських приміщень та передбачає створення понад 3 тис. нових робочих місць. У планах влади розширити таке страхування на всі значні інвестпроекти. Цим займається Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). За інформацією Мінекономіки, наразі ЄБРР створює спеціальний фонд для розвитку міжнародного ринку перестрахування та страхування майна та торговельних ризиків, включаючи страхування товарів у дорозі чи на складах. Окремі країни, зацікавлені у розширенні економічного співробітництва, діють самостійно. Так, польська корпорація страхування експортних кредитів KUKE вирішила страхувати інвесторів, які беруть участь у проєктах відновлення України. Причому KUKE більше року була єдиною страховою організацією в ЄС, яка давала гарантії продажу товарів в Україну. За рахунок цього 2022 р. експорт з Польщі в Україну зріс майже на 55%, за даними українського Мінекономіки. Другий ключовий фактор для припливу фінансового капіталу до країни (сприятливий інвестклімат у законодавчому полі виносимо за дужки, тому що він уже був створений раніше під час президентства В.Зеленського) – наявність робочих кейсів. Йдеться про те, що бізнесмени у рішеннях керуються "стадним інстинктом". Тобто запитують: "а хтось вже до нас ризикнув вкласти туди гроші?". Причому орієнтуються вони на т.зв. інституційних інвесторів, серед яких той самий ЄБРР. І із цим повний порядок. Керуючий директор ЄБРР зі Східної Європи та Кавказу Маттео Патроне наприкінці жовтня повідомив, що після початку широкомасштабної війни ЄБРР інвестував понад 3 млрд євро в українські держпідприємства. Такі приклади підштовхують до інвестицій приватного бізнесу. Так, голова Торгово-промислової палати (ТПП) Чехії Зденек Зайчек 2 листопада повідомив, що місцеві компанії почали отримувати перші замовлення, пов'язані із відновленням України. За його словами, це контракти на постачання медичного обладнання та сільгосптехніки. Також чехи готові оновлювати енергетичну, транспортну та водну інфраструктуру, постачати будматеріали та безпосередньо виконувати будівельні роботи. Відповідні бізнес-пропозиції до ТПП направили майже 200 чеських компаній, уточнив З.Зайчек. Достатньо обґрунтованими виглядають очікування і більших "вливань" в економіку. Але все-таки потім. Навіть наявність страховки та прикладів не переконало інвестиційних "акул", що гроші можна вкладати вже зараз. Про це свідчать підсумки вересневих переговорів В.Зеленського з власниками компаній Bloomberg LP – Майклом Блумбергом, Kraft Group – Робертом Крафтом, інвестфонду Citadel LLC – Кеннетом Гріффіном. Також були присутні президенти інвестфондів Pershing Square Capital – Вільям Акман, Starwood Capital – Баррі Стернліхт, віце-президент BlackRock – Філіп Хільдебранд та президент інвесткомпанії Blackstone Джонатан Грей. "Американські підприємці та фінансисти підтвердили готовність здійснювати масштабні інвестиції в нашу країну відразу після завершення війни та отримання гарантій безпеки", – повідомив пізніше В.Зеленський, коментуючи підсумки зустрічі. Трудовий капітал Безумовно, гроші (точніше їх наявність) – важливе питання. Але не вичерпне. Не менш важливо, хто їх освоюватиме. За оцінками Мінекономіки, відновлення України вимагатиме додатково не менше 4,5 млн осіб. А їх не вистачає вже зараз. Дефіцит професіоналів з інженерно-технічних та робочих спеціальностей на будмайданчиках України сягає 50%, згідно з даними опитування керівників будівельних компаній, проведеного інформагентством "Інтерфакс-Україна" у листопаді. Тут не доводиться розраховувати на зовнішні ресурси: масове залучення трудових мігрантів з бідних африканських та азіатських країн. До такого сценарію не готове суспільство. Та й у влади, напевно, немає ентузіазму щодо цього – з урахуванням тих проблем, які ці мігранти створили у розвинутих країнах Євросоюзу. Залишається єдине рішення: повернути своїх. Ю.Свириденко в листопадовому інтерв'ю ЗМІ підтвердила, що уряд планує вирішувати цю проблему, заохочуючи українців, що поїхали, до повернення. "Якщо нам вдасться це зробити, можемо значно прискорити темпи відновлення", – наголосила голова Мінекономіки. Вона назвала три необхідні умови: безпека, житло та робота. Перший аспект передбачає не лише повне припинення бойових дій. За словами міністра, Кабмін працює над проєктами гуманітарного розмінування. Мета – за 10 років повернути у використання 80% потенційно забруднених територій. Можливо, це якраз і є реалістичним завданням. Тобто те, що влада може не лише пообіцяти, а й зробити. Але треба визнати, що 10 років – надто довго. За стільки часу біженці остаточно укоріняться у нових країнах. Адже навіть зараз готовність деяких повернутися під питанням. Так, соцдослідження дають обнадійливу статистику. В опублікованому у березні ц.р. звіті Агентства ООН у справах біженців зазначається, що 77% опитаних українців ствердно відповіли на відповідне питання. Проте директор Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова із цього приводу налаштована скептично. "По-моєму, ця цифра трохи завищена. Багато людей, які поїхали, самі собі не готові зізнатися в тому, що вони залишаться там", – пояснила вона в інтерв'ю ЗМІ. Експерт послалася на статистику повернення біженців після 1 і 2 світових воєн: 30-40% від тих, що залишили країну. "Я думаю, що в Україні буде більше, але не 77%", – припустила вона. Отже, щоб повернулося якнайбільше, потрібні "пряники". Серед першочергових стимулів - можливість отримати роботу та житло, з цим не посперечаєшся. В уряді це чітко розуміють, як випливає з листопадового інтерв'ю Ю.Свириденко. Вона нагадала про держпрограму еРабота, яка передбачає безкоштовні ваучери на навчання новим професіям, і про безповоротні гранти для створення та розвитку бізнесу. А також про програму пільгового житлового кредитування еОселя. Ось тільки… Дані Мінекономіки показують, що ці проєкти й досі у пілотній стадії. Так, станом на 30 жовтня ц.р. кредити під 3-7% річних у гривні для купівлі квартири чи будинку змогли взяти 4635 сімей. Як зазначав "ОстроВ", з липня ц.р. скористатися еОселя можуть усі українці, які втратили житло через війну. Раніше програма діяла лише для силовиків, військових, педагогів, медиків та науковців. Озвучена міністерством цифра зазначає, що навіть серед силовиків (привілейована категорія) фактично безвідсотковий кредит на житло в рамках еОселя отримали лічені одиниці. Що тоді говорити про доступність для сотень тисяч сімей "простих" громадян, які втратили «дах над головою» через війну. Таким чином, керуючий партнер компанії INSPI Development Володимир Семенцов не помилився у зробленому влітку прогнозі, що еОселя (точніше, розширення її дії на всіх, хто втратив житло) не призведе до буму житлового будівництва в Україні. Аналогічно з еРабота. Станом на 30 жовтня ваучери на перенавчання з 124 спеціальностей змогли взяти 15,5 тис. осіб. Гранти на загальну суму 188 млн грн отримали 8282 особи. Якщо зіставити попит і обсяг наданої державою допомоги – це приблизно, як з еОселя. Тобто, з одного боку, правильні стимули для повернення біженців начебто є. Але за фактом отримати їх дуже проблематично. Практично неможливо для більшості. Але ж це ще не все. Мало просто дати житло і роботу тим, що повернулися. Це має бути гідно оплачувана робота. Раніше В.Зеленський, коментуючи проблему, зазначав, що дуже складно домогтися повернення тих, хто виїхав, якщо в тій же Польщі вони заробляють набагато більше, ніж в Україні. За словами президента, вирішити питання треба шляхом зниження податків. Як громадянам, так бізнесу. Але він сам визнав, що зробити це наразі немає можливості. "Я є прихильником зниження податків. Але зараз, під час такої війни та очевидної залежності України від співпраці з фінансовими донорами - ми не можемо дозволити собі знижувати податки. Але коли Україна після перемоги сама стане донором для світу, наш рівень можливостей буде вищим", – сказав президент у червневому зверненні до Верховної Ради. З цього випливає, що як би всім в Україні не хотілося запустити відновлення економіки тут і зараз, реально воно може початися лише після завершення війни. За наявності фінансового та трудового капіталу. За майбутні інвестиції, здається, не можна переживати. Хвилюватися треба про тих, хто виїхав. Якщо ж з якихось причин не повернеться більшість, отримаємо підсумкову нестачу для економіки приблизно 2,5 млн трудових ресурсів. Це згідно з урядовими даними про додаткову потребу в 4,5 млн працівників і з урахуванням того, що кількість тих, хто офіційно виїхав, перевищує 6 млн осіб. Плюс статистика, озвучена директором Інституту демографії та соціальних досліджень Е.Лібанової – після війни в середньому повертається лише 30-40% біженців.
