Підсумки роботи промисловості у 2022 р., опубліковані Держстатом наприкінці березня, відображають масштаби збитків, завданих війною росії проти України. На поточний рік прогнози залишаються негативними: до ризиків, що вже є, додаються нові. Третина в мінус Промвиробництво у 2022 р. показало зниження на 36,9% (у фізичних обсягах) до передвоєнного року. Це майже збігається з обвалом економіки загалом: за попередніми оцінками Мінекономіки, падіння валового внутрішнього продукту України за 2022 рік становить 30,4%. Звичайно, могло бути ще гірше. Але від цього не легше. У грошах падіння виявилося не таким глибоким через інфляцію. Серед найбільш постраждалих галузей промисловості – металургія, друге за величиною джерело експортних доходів країни (після агросектору). Тут зафіксовано скорочення обсягів виробництва одразу на 62,5%. Пов'язана з металургією залізорудна промисловість також у лідерах за темпами падіння. Якщо загалом з видобувної промисловості зниження 30,1%, то з залізорудної – на 61,7%, тобто, приблизно у 3 рази. Основні причини відомі. Це повна руйнація металургійних комбінатів Ілліча та " Азовсталь " під час штурму Маріуполя рашистами навесні 2022 р. Плюс грудневий ракетний обстріл найбільшого в Україні меткомбінату " АрселорМіттал Кривий Ріг" (АМКР), який змушений зупинити виробництво. Надовго припиняти роботу всім металургам доводилося і з іншої причини, яка безпосередньо пов'язана з рашистським ракетним терором. Це осінньо-зимові атаки на електростанції та магістральні лінії електропередач, наслідком яких стала гостра нестача електроенергії (е/е) в об'єднаній енергосистемі країни. Кабмін дозволив промпідприємствам безпосередньо закуповувати е/е в Євросоюзі та заборонив відключати імпортерів від енергопостачання. Але це було зроблено на початку січня ц.р. , на показниках роботи у 2022 р. вимушені простої встигли позначитися повною мірою. Третьою головною причиною падіння промвиробництва (як у металургії, так і промисловості в цілому) стала блокада рашистами українських морських портів, через які йшов основний експортний вантажопотік. Вирішити цю проблему вдалося лише частково: через обмежену пропускну спроможність залізничних маршрутів і дунайських портів, що залишилися поза блокадою (по суті, річкових, а не морських). Аналогічна ситуація у хімічній промисловості. Випуск мінеральних добрив у країні впав на 78,3%, до 1,13 млн. т., майже в 5 разів. Тут також зіграли роль портова блокада, дефіцит е/е. Плюс втрата сєверодонецького об'єднання "Азот", захопленого окупантами наприкінці червня 2022 р. Але якщо черкаський "Азот" та " Рівнеазот ", що входять до Group DF Д.Фірташа , працювали відносно стабільно (нехай і з меншим завантаженням), то " ДніпроАзот ", що належить групі "Приват" І.Коломойського, простоював значну частину часу. А, формально державний, Одеський припортовий завод не працював взагалі. І не лише через загрозу ракетних атак. Це держпідприємство, великого виробника мінеральних добрив, ще за В.Януковича занурили у каламутні давальницькі схеми, позбавивши можливості закуповувати газ (сировину для випуску добрив) безпосередньо у держкомпанії НАК "Нафтогаз України". З того часу в країні змінювалися президенти, а разом з ними і бенефіціари схем. Але самі схеми нікуди не поділися. Як результат – катастрофічне падіння обсягів виробництва на ОПЗ та вимушені простої ще задовго до повномасштабної війни. На тлі хіміків та металургів підсумки роботи цементної промисловості виглядають більш привабливо: тут падіння виробництва "всього" на 51%, до 5,4 млн т. Особливість цієї галузі в тому, що вона не є експортно-орієнтованою, на відміну від металургії та хімпрому . Відповідно, портова блокада на роботі цементних заводів ніяк не далася взнаки. Проте зрозуміло: в умовах повномасштабної війни попит на цемент усередині країни різко впав. За даними Держстату, у 2022 р. обсяг будівельних робіт у грошах знизився на 55,9%, до 113,83 млрд грн. І ще треба врахувати високу інфляцію, тобто. різке подорожчання будматеріалів та вартості самих робіт. Якщо ж вимірювати обсяги будівництва у фізичних величинах (наприклад, у квадратних метрах площі збудованих та зданих в експлуатацію будинків та будівель) – вийде скорочення більш ніж на 70%. Це означає, що цементу будівельникам знадобилося приблизно у 3 рази менше, ніж роком раніше. У ситуації цементників дуже виручили експортні контракти. За підсумками 2022 р. експорт цементу скоротився лише на 3,7%, за даними асоціації " Укрцемент " - до 935 тис. т. Як зазначалося вище, цемент морем на балкерах ніхто не возить, основним видом транспорту є спеціалізовані залізничні вагони. Звідси й майже довоєнні експортні показники. Нові дзвінки Портова блокада продовжується, наростити пропускну спроможність існуючих транспортних маршрутів не вдасться. Принаймні у 2023 р. цей фактор залишається і він не дозволить перейти до зростання промвиробництва. Ракетні атаки на енергооб'єкти України припинилися – принаймні до осені. Дефіциту е/е зараз немає. Відповідно, немає обмежень для випуску промпродукції . Але постала інша проблема, пов'язана з продовженням повномасштабної війни. Вперше про неї привселюдно заговорили металурги. Хоча насправді вона є актуальною і для цементної, і для хімічної, і для інших галузей. Це гостра нестача персоналу, спричинена мобілізацією. Найбільш відчутно це позначилося на АМКР. Там із 19 тис. працівників на фронт забрали близько 2,5 тис., тобто. 13,2% від усього колективу. У групі "Метінвест", що включає комбінати "Каметсталь" та "Запоріжсталь", мобілізовано понад 7 тис. співробітників з 87 тис., майже 10%. "Зараз нам не вистачає людей для повноцінного виробництва продукції в обсягах, в яких ми можемо виробляти. А мобілізація триває, тому це для нас ще один виклик", - наголошував генеральний директор "Метінвесту" Ю.Риженков у лютневому інтерв'ю для ЗМІ . "Деякі мобілізовані працівники є носіями унікальних знань і для їх заміщення важко знайти кандидатів навіть усередині компанії. У цих випадках ми організовуємо для працівників навчання на базі Центру технічної експертизи щодо підвищення кваліфікації або оволодіння новими навичками, необхідними для виконання тих чи інших робіт", - коментують ситуацію в залізорудній компанії Ferrexpo , що включає Полтавський та Єристівський гірничо-збагачувальні комбінати. Там уточнюють, що процес такого навчання може тривати до року. На Побузькому феронікелевому комбінаті з 1,5 тис. працівників уже мобілізовано близько 180. Також трохи більше ніж 10%. " На наш виробничий процес мобілізація не вплинула, тому що основне виробництво зупинено. Але зараз, коли з'явилися стабільні поставки е/е та можливість виконувати ремонти та підготовку до перезапуску, ми не можемо скомплектувати необхідну кількість бригад", - наголошував генеральний директор ПФК Денис Шевченко у березні поточного року. Важливе уточнення. Чинними законами передбачено, що на стратегічно значимих для економіки підприємствах можна мобілізувати не більше 50% персоналу. Тобто, поки що до цього рівня ще далеко. Але, як випливає із коментарів керівників компаній, серйозні проблеми є вже зараз. Війна триває, мобілізація теж – отже, кадровий дефіцит у промисловості лише наростатиме. А з ним і подальше падіння обсягів промвиробництва (нехай і не таке стрімке, як у перший військовий рік). З цією проблемою стикаються як промислові гіганти, а й невеликі підприємства. "На підприємстві масштабу Heavy Metal (Миколаївська обл., займається прокату з полімерним покриттям) працює по 1-2 особи, які відповідають за фарбування, маляри. Якщо 2 з них забрати, то підприємство зупиниться", - пояснює генеральний директор компанії Metipol Денис Рисухін . Непрямо, але підтверджує негативний прогноз для промисловості на п.р. заява голови правління НАК "Нафтогаз України" А.Чернишова , зроблена 16 березня на зустрічі з директором секретаріату Енергетичного Співтовариства ЄС Артуром Лорковським . За словами А. Чернишова , наступний опалювальний сезон НАК сподівається вперше в історії незалежної України провести без імпорту газу. Це можливо лише за однієї умови. Якщо великі промпідприємства будуть стояти.
