«Третій удар почнеться найближчим часом». Російські ЗМІ про Україну

Газета «Московский комсомолец» опублікувала інтерв'ю з таким собі професором московської Вищої школи економіки Маратом Башировим, який вважає, що «появу основ для мирного врегулювання в Україні можна очікувати між двома ключовими подіями - виборами президента в Росії навесні 2024 року та виборами президента США в листопаді цього ж року». При цьому, запевняє прокремлівський професор, у Заходу вже є «окремий план із недопущення Володимира Путіна на ці вибори»...

«Хто воює, той читає»

Баширов не сумнівається, що Путін буде балотуватися на пост президента 2024 року, однак «Заходом продумуються варіанти, щоб створити умови для визнання нелегітимності цих виборів». 

Крім того, цитує Баширова «Московский комсомолец», «найпотужнішим фактором 2024 року будуть основні бойові зіткнення між нашими Збройними силами та об'єднаним угрупованням ЗСУ і проксі-військ НАТО».

«Від результатів цих бойових зіткнень, від того, куди зсунеться лінія фронту - на захід чи на схід, на південь чи на північ, залежатимуть і результати виборів як у Росії, так і в США. І, відповідно, той момент, коли почнуться мирні переговори. Я вважаю, що нам, як стороннім спостерігачам, вони стануть видні після виборів президента Російської Федерації. Це десь - квітень-травень 2024-го. І в кінцевому підсумку, як мені здається, якийсь прообраз угод, у частині питань безпеки між Росією, Китаєм і Сполученими Штатами та Європою, можна очікувати десь до кінця 2024 року», - прикидає професор, зарозуміло наголошуючи, що до моменту досягнення угод між РФ, США і Китаєм території України «будуть тільки частиною цього глобального договору».

Про що шкодує кремлівський професор, так це про те, що Росія «недостатньо займається інформаційною роботою, яка спрямована на очі, вуха, серця, уми українців, які живуть під київським режимом».

«І на величезну кількість українців, які виїхали. Ми мало роз'яснюємо. Треба розуміти, що ми перебуваємо в такій «проксі-виборчій кампанії». Тобто, йде кампанія за вибір певних смислів, певних результатів, певних людей. Остання кампанія, пов'язана з виборами, була в нас сильно зарегульована, конкуренції не було. Це стосується і засобів масової інформації», - нарікає Баширов так, наче відсутність конкуренції на російських виборах проявилася тільки сьогодні.

Він прямо визнає: на відміну від Росії, на виборах в Україні конкуренція була.

«Там усі олігархічні угруповання постійно вели між собою висококонкурентну виборчу боротьбу. Вона була пов'язана з корупцією, в олігархів були свої «кишенькові» ЗМІ. Проте фахівців, які вміють працювати в конкурентно-змагальному середовищі, в Україні величезна кількість. І ми багато в чому програємо їм інформаційну боротьбу», - нарікає Баширов.

Він побоюється, що зараз, через те, що «всі соцмережі і пошуковики дають можливість перекладати текст будь-якою мовою, не потрібно володіти російською мовою, щоб прочитати про події на якомусь російському або українському ресурсі». «Тому гібридних інформаційних і диверсійних подій буде все більше і більше. Є ті, хто вважає, що вони ніяк не впливають на події на фронті. На мій погляд, якраз-таки впливають. Тим більше, коли вони паралельно переплетені з військовими подіями, з тим, що відбувається на лінії бойового зіткнення. Тому що з нашого боку ті, хто воює, точно так само все це читають», - застерігає Баширов.

Заглядаючи одразу на два роки вперед, він нагадує, що новий президент США вступить на посаду наприкінці січня 2025 року.

«Ми повинні цей таймінг розуміти. Якщо будуть якісь зміни в зовнішній політиці Сполучених Штатів, то вони відбудуться тільки в лютому-березні 2025-го, коли відбудуться різні призначення. Але військові дії, на мій погляд, можуть завмерти за кілька місяців до закінчення 2024 року», - невпевнено підсумовує Баширов.

«Запорізьке народне ополчення»

«Парламентская газета» розповіла, «які завдання виконуватимуть і на які пільги зможуть розраховувати добровольці з нового російського регіону», маючи на увазі якихось «запорізьких ополченців».

«У Запорізькій області вступили на службу перші ополченці - добровольці з-поміж місцевих жителів, які допомагатимуть поліції та військовій комендатурі... Добровольці склали присягу на вірність своєму регіону 9 червня», - повідомляє «ПГ» і просить прокоментувати зазначену подію такого собі «сенатора від Запорізької області» Дмитра Ворону.

Той одразу божиться, що «на бойові завдання запорізьких ополченців відправляти не будуть».

«Насамперед вони візьмуть на себе комендантські функції - забезпечення в населених пунктах безпеки та порядку, - заспокоює «сенатор». - Для ведення бойових дій існують офіційні збройні сили і добровольці, які увійшли до їхнього складу. Ополчення ж відіграватиме допоміжну роль - допомагатиме їм на місцях і сприятиме вивільненню деякої кількості кадрових солдатів для виконання бойових завдань».

Скільки людей уже записалося в «ополченці», Ворона не сказав, тому що «ця інформація є секретною», підкреслює газета.

«Набір іде масовий і людей дуже багато. Найголовніше, що йдуть вони з волі серця, з волі свого обов'язку, хочуть захищати рідний край, - запевняє «сенатор». - Тому ми якихось рамок зараз не ставимо - у нас немає якогось граничного показника, що ось стільки ми набрали, і все, вистачить. Намагаємося брати всіх».

«Певний відбір майбутні ополченці, звісно, проходять: насамперед місцева влада намагається надавати перевагу людям із бойовим досвідом, які пройшли військову службу або ж мають військово-облікові спеціальності», - додає «сенатор», не уточнюючи, на якій війні могли отримати «бойовий досвід» запорізькі «ополченці» за останні 10 років.

Утім, Ворона тут же заспокоює: «Але щоб стати ополченцем, усе це зовсім не обов'язково. Ба більше, тих, хто раніше жодного разу не тримав у руках зброю, але водночас палко бажає постояти за рідний край, обіцяють усього необхідного навчити на місці».

Пообіцявши спочатку розповісти, «на які пільги зможуть розраховувати запорізькі добровольці», «сенатор» Ворона несподівано ставить усіх у глухий кут: «Правовий статус ополченців наразі не визначено. Однак, найімовірніше, щойно владнаються всі бюрократичні формальності, їх прирівняють до добровольців, які сприяють Збройним силам Росії в зоні спеціальної військової операції».

«Самі ж добровольці, нагадаємо, в Росії прирівняні до кадрових військових і так само, як і вони, мають право на статус ветерана бойових дій і всі належні за законом пільги, форми соціальної підтримки, дотації та виплати. Відповідно, все це нададуть і ополченцям», - обіцяє Ворона з погано прихованим сумнівом.

«Включаючи польських і румунських найманців...»

Офіційне видання уряду РФ - «Российская газета» - опублікувала думку якогось «військового експерта» Олексія Леонкова, який заявляє, що «напрямок головного удару для свого «контрнаступу» українська армія, з великою ймовірністю, вже визначила».

«За всіма параметрами, головні сили ЗСУ сконцентрували на південно-донецькому напрямку. Основна мета ЗСУ - захоплення Запорізької АЕС. Якщо українська армія її захоплює, то потім київський режим може займатися відвертим ядерним шантажем. Погрози підірвати станцію, якщо щось піде не так, думаю, вже нікого не здивують. Київський режим, як усі вже зрозуміли, не зупиняється ні перед чим», - сердиться «військовий експерт», якого анітрохи не бентежить, що Запорізьку АЕС захоплено російською армією, і «відвертим ядерним шантажем» зараз займається саме вона.

«Другий удар на півдні можливий для перерізання сухопутного коридору, - продовжує міркувати кремлівський «експерт». - Основна фаза наступу розгорнулася на запорізькому напрямку. Тут сім батальйонних груп намагалися після невеликої розвідки вдарити по наших позиціях. Після масштабних втрат ЗСУ відкотилися для перегрупування на вихідні позиції. Зараз триває доукомплектування пошарпаних бригад, посилення їх танками і бронетехнікою. Цілком ймовірно, тут очікується два удари. Перший - спроба зломити наш опір на лінії населених пунктів Оріхове - Токмак і, вирвавшись на оперативний простір, з наскоку взяти Мелітополь і вийти до Азовського моря. Другий удар буде в напрямку Енергодара. Тут вони спробують прорвати нашу оборону на березі Дніпра».

«Якщо підбивати попередні підсумки, то в другій фазі наступу ЗСУ не вводили всі наявні в них резерви. Третій удар почнеться найближчим часом... Тут уже з'являться англійські танки «Челленджер», німецькі БМП «Мардер», італійські та англійські самохідки, та й у принципі весь бронезвіринець, який у них зараз у резерві. Зараз США в терміновому порядку перекидають на Україну переносні зенітно-ракетні комплекси. Натовські куратори переконалися, що повітряна підтримка наших наземних підрозділів спрацювала вище за всі похвали. Насамперед через штурмову авіацію втрати ЗСУ були просто приголомшливими. На лінію бойового зіткнення будуть масово доправляти ПЗРК для боротьби з цілями, що летять низько. До передової також почали підтягувати засоби ППО ближньої та середньої дальності», - попереджає «експерт».

«Звичайно, рано говорити, що всі атаки ЗСУ захлинулися і резерви закінчилися. Ми поки що не зіткнулися з їхнім основним ударом. Думаю, ЗСУ розберуть свої помилки, зроблять висновки і постараються піднести нашим підрозділам неприємний сюрприз, і на одній ділянці в «контрнаступі» буде задіяно приблизно 30 тисяч військових, включно з польськими і румунськими найманцями, які, цілком ймовірно, мають скласти ударний кулак. Плюс велика кількість бронетехніки. Прикривати бронетанкові групи будуть зібрані з другорядних напрямків комплекси ППО, а також велика кількість переносних ПЗРК. Ясна річ, що всі ці розклади прекрасно розуміє наше командування. Зараз у штабах розробляються контрзаходи, щоб нівелювати ці наступальні потуги українців», - заспокоює «експерт».

«Якщо не залишиться жодного живого бандерлога...»

Так звана «Свободная пресса» ні на секунду не сумнівається, що захоплена Росією Каховська ГЕС зруйнована, звичайно, Україною. При цьому «СП» страшенно обурюється: результат руйнування ГЕС «вдарить і по півострову, і по зневодненій Херсонщині».

«Знищення дамби на Дніпрі повністю вписується в нацистську тактику «випаленої землі» і викличе цілий ланцюг масштабних трагедій південного регіону. Це не перебільшення, а реальність, що насувається», - скаженіє «СП».

І продовжує: «Зараз стрімко припиняється заповнення Північно-Кримського каналу (ПКК) на південному сході Херсонської області... Уточнимо відстань першої ділянки ПКК, якою каховська вода йшла самопливом. Це понад 200 км херсонськими землями. Каскад насосних станцій починається тільки в Джанкойському районі Криму. І ще одна вкрай важлива подробиця... Технічна вода йде на завод «Кримський Титан», один із лідерів світової хімічної індустрії. Загалом хімвиробництвам Армянська і Красноперекопська щодоби необхідно близько 100 тисяч кубів... Кримчани не дарма називають запуск каналу «головним результатом СВО»... На жаль, недовго музика грала. Після вибуху Каховської дамби самоплив херсонського русла міліє на очах. Заповнювати кислотний накопичувач «Титана» нічим. Ще трохи - і чергова посуха, «брудна бомба» біля прикордонного Армянська знову почне душити населення. І за нинішнього політичного розкладу зміна напрямку вітру вже не особливо має значення. По обидва боки Перекопу тепер громадяни РФ, яких треба рятувати від лиха».

«Ясна річ, вовкулаку-Зеленському ніяк не шкода херсонців, які опинилися під контролем армії РФ. Втім, відчутного удару нацисти завдали і по населенню Криму... Тепер самим би прогодуватися на рідній землі, в буквальному сенсі випаленій нацистами», - ллє сльози «СП».

«Оцінимо ситуацію відверто. Якщо нацисти місяці поспіль розстрілювали Антонівський міст у місті Херсоні, змогли знищити Каховську ГЕС і зараз б'ють по кримських межах, що завадить зрівняти із землею насосну станцію на дніпровському лівобережжі? Рукою подати, достатньо залпу зі 120-мм міномета. Схоже, звірі з хрестами на броні вирішили будь-якими шляхами продовжити водний геноцид Криму. Ну, а качати воду в канал вийде лише в тому разі, якщо на великій слов'янській річці не залишиться жодного живого бандерлога. Ось це і є єдино можливе «вирішення питання безпеки». Максимально далеко, аж до Одеси. Інших варіантів просто немає. Однак тоді насоси стануть не потрібні», - зі злістю підсумовує «СП».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»