Трамп та економіка: чого очікувати?

Світову економіку та міжнародну торгівлю наступного року очікують серйозні потрясіння, пов'язані з поверненням Д.Трампа до Овального кабінету вашингтонського Білого дому. Це станеться буквально за місяць.

Старий/новий президент США вже анонсував додаткові мита на імпорт товарів з Китаю, Мексики та Канади у перший день вступу на посаду. Євросоюзу також обіцяно аналогічні заходи.

Очевидно, що прагнення Д.Трампа "знов зробити Америку великою" (made America great again, передвиборне гасло його першої виборчої кампанії, що передбачає всебічний захист національних економічних інтересів) позначиться і на Україні. Як це було і раніше.

Американський "Хрущов"

У період першої каденції Д.Трамп запам'ятався масштабними торговельними війнами з більшістю зовнішньоекономічних партнерів США: Китаєм, Євросоюзом, а також сусідніми Мексикою та Канадою.

Найбільш значущими заходами стали запровадження у травні 2018 р. додаткових мит у розмірі 25% від митної вартості на ввезення всієї сталевої та алюмінієвої продукції, а також безпрецедентний удар по китайському імпорту.

Спочатку з 1 липня під 25%-е додаткове мито потрапила продукція з КНР з річним обсягом поставок $34 млрд. Потім із 1 серпня до них додалися товари на $16 млрд. А з 24 вересня – ще на $267 млрд. Нарешті, з 1 жовтня дію додаткового мита розширили на імпорт із ЄС вартістю $7,5 млрд.

У принципі немає нічого кримінального в бажанні тодішнього президента США досягти найкращих для своєї країни економічних умов. Тим більше, що його претензії були із розряду "немає диму без вогню".

"Нечесні торгові практики", в яких Д.Трамп звинувачував Китай, справді мали місце. Уряд КНР субсидував експорт місцевих виробників шляхом повернення ПДВ, пільгових кредитів у держбанках, наданням держгарантій та держдотацій.

 Що дозволяло китайським компаніям продавати свою продукцію на зовнішніх ринках дешевше, ніж це могли зробити конкуренти з інших країн, включаючи США, які не мали таких "пундиків".

Також мали місце дотації з євробюджету аерокосмічному євроконцерну Airbus (привід для санкцій проти європейських товарів).

І так, це справді завдало шкоди їхньому американському конкуренту Boeing, який не отримував подібної держпідтримки. Що й було підтверджено в арбітражі Світової організації торгівлі.

Але, по-перше, і сам Д. Трамп є прихильником таких "пундиків" для американських компаній. На початку грудня ц.р. він заявив про намір не допустити продажу американської металургійної корпорації US Steel, купити яку зібралася японська Nippon Steel.

І як антикризовий захід пообіцяв надати US Steel держпідтримку у вигляді зниження податків і тарифів на електроенергію.

"Я категорично проти, щоб колись велику та потужну US Steel купила іноземна компанія, в даному випадку японська Nippon Steel. Як президент я заблокую цю угоду. Завдяки низці податкових пільг та тарифів ми знову зробимо US Steel сильною та великою, і це відбудеться швидко!", – заявив Д.Трамп.

По-друге, ті, хто "потрапили під роздачу" у 2018 р. не збиралися винувато відмовчуватись. Китай з 1 червня ввів додаткові мита на американський імпорт обсягом $60 млрд, з 24 серпня – ще на $75 млрд. Євросоюз з 22 червня обклав додатковим митом 25% товари зі США на €2,8 млрд.

Тобто, американські виробники, які працювали на китайському та європейському ринку, теж відчутно постраждали від такого рішучого захисту національних інтересів. Не тільки експортери, а й ті, що розмістили свої заводи в КНР.

Зокрема корпорація Apple Inc. поскаржилася на суттєве подорожчання своєї продукції на американському ринку (і, як наслідок, зниження продажів) через антикитайські мита. У відповідь Д.Трамп порадив компанії будувати заводи у США, а не у КНР.

"Є просте рішення, в якому були б нульові податки та справжні податкові стимули. Виробляйте свої товари в США, а не в Китаї", – заявив він.

Неоднозначний ефект дало і "сталеве" додаткове мито, за допомогою якого Д.Трамп обіцяв "підняти з колін" американську металургію.

Д.Трамп підписує указ про введення додаткового мита на імпорт сталевої та алюмінієвої продукції у присутності працівників американської металургійної корпорації US Steel

Так, після цього сталевий імпорт до США різко пішов на спад. Це дозволило підвищити ціни на свою продукцію місцевим метзаводам – і в такий спосіб суттєво покращити своє становище. Але... Подібний протекціонізм у ринкових умовах – палиця з двома кінцями.

Від нього насамперед постраждав американський автопром. Автозаводам довелося купувати сталевий прокат дорожче, ніж раніше. Але перекласти це подорожчання на покупців не вдалося. Оскільки додаткові мита на імпортні авто не вводилися.

Тому американські машини на місцевому ринку стали коштувати дорожче, ніж японські та європейські. У зв'язку з чим найбільшому національному виробнику General Motors довелося зупинити низку підприємств у США.

І тут можна згадати, як той же Д.Трамп давав GM аналогічні поради, коли ті виступили проти його ініціативи запровадити мито на імпорт товарів з Мексики, де компанія має автозаводи.

"Робіть авто в США або платіть прикордонне мито!", – заявив тодішній президент США. Але як їх робити в США, якщо прокат відчутно подорожчав, а на автоімпорт додаткове мито не поширюється – він не уточнив.

Цим Д.Трамп сильно нагадує радянського лідера М.Хрущова – жорсткого та рішучого керівника, економічну та зовнішню політику якого пізніше стали називати "волюнтаризмом".

М.Хрущов теж не боявся приймати радикальні, але не до кінця продумані рішення, не слухаючи заперечення "товаришів з Політбюро". І з властивою йому енергією домагався їхнього втілення – засіваючи мільйони гектарів кукурудзою на непридатних для цього сільгоспплощадях.

Або як він із трибуни ООН погрожував усьому світу "показати кузькину мати". Це приблизно те саме, що робив Д.Трамп у зовнішньоторговельній сфері. Загалом за 2018-2019 роки його торговельні війни завдали світовій економіці збитків на $700 млрд, як підрахував Міжнародний валютний фонд. Проте тоді Д.Трампу вдалося все закінчити на переможній ноті.

В обмін на відміну додаткових мит Китай погодився збільшити імпорт американських товарів на $200 млрд на рік. ЄС не лише скасував субсидії для Airbus, а й пішов на обмеження постачання своєї металургійної продукції до США шляхом квотування.

Нарешті, застаріла (діяла з 1994 р.) угода NAFTA про вільну торгівлю з Мексикою та Канадою у грудні 2019 р. була замінена більш вигідним для США договором USMCA.

Рикошетна загроза

Отже, нова світова торгівельна війна вже на порозі. Можна не сумніватися, що Китай і ЄС дадуть відповідь Д.Трампу додатковими митами на американські товари. За прогнозами Bank of America, це призведе до знецінення валют країн, що розвиваються, на 5% у першій половині 2025 р.

До країн, що розвиваються, належить і Україна. Але, на думку аналітиків BoA (тут із ними важко не погодитися), основний удар припаде на китайський юань. Якщо новий президент США введе на імпорт із КНР додаткове мито 40% (як він і обіцяв), то юань опуститься до ¥7,6/$.

 Якщо ж додаткове мито становитиме 60%, як пропонує низка радників Д.Трампа, обмінний курс знизиться до ¥8/$ порівняно з поточним рівнем ¥7,24/$.

І знову ж таки треба згадати, як раніше Д.Трамп звинувачував офіційний Пекін у штучній девальвації юаня та вимагав її припинити. Оскільки це теж стимулювало китайський експорт, здешевлюючи виробництво товарів у КНР порівняно зі США. Тобто, знову палиця з двома кінцями.

Так, спершу новий бар'єр захистить американський ринок від напливу китайської продукції. Але оскільки вона стане дешевшою у доларовому еквіваленті – досить швидко введене додаткове мито перестане бути загороджувальним. Та й на ринках інших країн китайцям значно легше розширюватися.

Минулої каденції Д.Трампа економічні санкції проти росії не були такими масштабними, як зараз. Але, очевидно, їх згортання не відбудеться. Насамперед у нафтогазовому секторі, найбільш чутливому для РФ.

Введені країнами G7 (з подання адміністрації Дж. Байдена) обмеження вартості російської нафти стримують зростання світових цін на цей ресурс. Що й потрібне офіційному Вашингтону.

Дешевий бензин для умовного "водопровідника Джо з Айови" був і залишається серед головних пріоритетів внутрішньої економічної політики вже кілька десятиліть. Для всіх президентів. Забезпечити цей дешевий бензин можна лише за низьких світових цін на нафту.

Так само Кремлю не варто розраховувати на послаблення щодо своїх проєктів "Ямал-СПГ" та "Сахалін-2", які передбачають виробництво на експорт великих обсягів зрідженого природного газу (ЗПГ).

США відіграють помітну роль на світовому ринку ЗПГ, тому конкуренції з боку російського "Газпрому" там, м'яко кажучи, не дуже хочуть. Отже, санкції залишаться.

У деяких ЗМІ Д.Трампа зображують ледве не другом путіна. Але будь-яка дружба нового президента США закінчується там, де починаються економічні інтереси його країни. А намір продовжувати підтримку американської металургії він уже підтвердив заявою щодо US Steel.

Тому не варто очікувати і скасування адвалорного збору в 70% на всю металопродукцію з РФ – який на додаток до додаткового мита в 25% встановила адміністрація Дж.Байдена у квітні 2022 р., після нападу росії на Україну.

За "старого Трампа" офіційному Києву так і не вдалося домогтися виключення української металопродукції з-під 25% додаткового мита при імпорті в США. Це зробила адміністрація Дж.Байдена у травні 2022 р., тобто після початку повномасштабної війни.

Швидше за все, "новий Трамп" не піде на відновлення мита (вільний режим діє до 1 червня 2025 р.) саме у зв'язку з війною. Тим більше, що обсяги українських сталевих продажів у США мінімальні (1 млн т чавуну, 21 тис. т довгого прокату та 94 тис. т труб за 2023 р.). Тобто не "роблять погоду" на американському ринку.

Таким чином, по українському експорту майбутня торгова війна може вдарити не безпосередньо, а рикошетом, за зразком 2018 р.

Як зазначалося вище, тоді ЄС ввів мита на американський імпорт. Але вони поширювалися лише на продукцію вартістю €2,8 млрд. А втрати європейських металургійних компаній від згортання продажів США оцінювалися в €6,4 млрд.

Це означає, що заходи офіційного Брюсселя не покривали €3,6 млрд річних збитків. І щоб компенсувати його, Єврокомісія не придумала нічого кращого, ніж… встановити 25% додаткове мито на сталевий імпорт із третіх країн, включаючи Україну.

Тобто, замість того, щоб дзеркально відреагувати на дії Д.Трампа, єврочиновники воліли відігратися на непричетних. Тому велика ймовірність, що і цього разу вони зроблять так само.

І, нарешті, щодо списання Україні $4,65 млрд боргу за раніше виділену економічну допомогу. Нагадаємо, що таку суму запропонував "вибачити" офіційному Києву нинішній президент Дж.Байден. Це точно половина від наданої підтримки.

Передбачається, що питання буде закрите позитивно ще до вступу нового президента.

"Я був би здивований, якби Конгрес пішов на такий крок з огляду на переважну підтримку двох партій у Конгресі щодо надання допомоги", – сказав речник Держдепу М.Міллер, відповідаючи на питання про можливе блокування законодавцями цієї ініціативи.

Його оптимізм підтверджується рішенням Сенату, який 21 листопада відмовився розглядати проєкт резолюції проти списання з України $4,65 млрд, внесений сенатором-республіканцем Р.Полом.

За умовами договору, другу половину боргу можна анулювати у 2026 році. А можна й не робити цього. Тобто, все на розсуд Д.Трампа. А це залежатиме від того, наскільки офіційний Київ зможе уникнути тертя з новою вашингтонською адміністрацією.

Тут як приклад можна згадати історію турецького ісламського проповідника Ф.Гюлена, який свого часу отримав у США політичний притулок. На думку турецьких спецслужб, саме він став організатором спроби держперевороту у 2016 році.

Однак американська влада вважала аргументи про причетність Ф.Гюлена недостатніми для його видачі Анкарі. Що й спричинило загострення відносин між країнами. Воно супроводжувалося різкими публічними заявами МЗС Туреччини та турецького лідера Р.Ердогана.

Д.Трамп відповів скасуванням раніше наданого для турецької сталевої продукції виключення з-під 25% мита. І поширив його на решту турецьких товарів при імпорті до США. Тому Р.Ердогану довелося дати задній хід.

Без жодних умов було звільнено американського пастора Е.Брансона, раніше заарештованого в Туреччині (Р.Ердоган хотів обміняти його на Ф.Гюлена). З’явилися примирливі заяви в дусі "навіщо нам сваритися, якщо краще дружити" (хоча про це варто було подумати раніше).

У результаті Д. Трамп змінив гнів на милість лише через рік, відновивши торгові пільги. За цей час турецька економіка недорахувалася мільярдів доларів через втрату американського ринку. Наочна ілюстрація на тему "Трампа краще не злити".