«Там, де зупиниться російська армія, і пройде новий кордон з Європою». Російські ЗМІ про Україну

Щойно почалася війна в Ізраїлі, кремлівські ЗМІ кинулися міркувати, як вона «вплине на дії в зоні СВО». «Парламентская газета» опублікувала думку з цього приводу низки придворних політиків і політологів. Зокрема, «голова Комісії Ради Федерації із захисту держсуверенітету і протидії втручанню у внутрішні справи РФ» Андрій Клімов чомусь упевнений, що «на Заході тема підтримки Києва стрімко відходить на периферію міжнародних подій»...

«Вони забудуть і Україну, і Тайвань»

«Парламентская газета» поділяє думку якихось «спостерігачів», що «військовий конфлікт в Ізраїлі серйозно вдарить по стійкості київського режиму, тому що США тепер переспрямують снаряди і гроші, відкладені для ЗСУ, ізраїльській армії (ЦАХАЛ)». «Як події в Ізраїлі можуть вплинути на події в зоні спеціальної військової операції?», - запитує «ПГ» у Клімова.

«Вони вже впливають, - упевнено відповідає той. - І це скоріше - не про зону СВО і не про український театр воєнних дій. Це взагалі про те, на чому трималася вся українська авантюра Заходу. Давно говорив про те, що американці, коли екстрено побігли з Афганістану, виводили звідти свої сили і засоби, робили все це в бажанні розгорнути український фронт проти Росії. Але зараз, з одного боку, вони на Україні забуксували, а з іншого боку, розгорілася чергова гаряча точка на Близькому Сході. І якщо зараз США не «заллють» полум'я цього близькосхідного конфлікту, це загрожує їм серйозними втратами в геополітичному плані, тому вони зараз і авіаносець туди направляють, і перекидають свої військові сили і засоби».

Клімов переконаний, що «війна в Ізраїлі - це дуже серйозно для США. І риторика в американських політиків уже різко змінилася - флюгер заяв розвернувся в бік Ізраїлю».

«І не тільки в Америці це відбувається, - продовжує «сенатор». - Я 6-8 жовтня був в Анкарі та Стамбулі, очолював нашу делегацію на з'їзді правлячої партії Туреччини і безпосередньо спілкувався з політиками країн, що мають прямий стосунок до близькосхідного регіону. Головний висновок із цих контактів - акценти зміщуються, і Київ різко йде на периферію міжнародних подій».

«Уже скоро може так статися, що Київ зовсім піде на задвірки і тоді фінансову, військову або якусь іншу допомогу Заходу Зеленський отримувати більше не зможе. Ізраїль для Заходу набагато важливіший, ніж Україна. І кількість американських політиків, які дотримуються такої позиції, більша, ніж оскаженілих русофобів», - запевняє Клімов.

Якийсь Семен Багдасаров - «директор Центру вивчення країн Близького Сходу і Центральної Азії» - в інтерв'ю «Парламентской газете» хилить туди ж.

«Якщо почнеться широкомасштабний конфлікт за участю «Хезболлах», вони забудуть усе - і Україну, і Тайвань, і все, що завгодно. Крім того, удари можуть завдаватися з території Сирії, Ємену, де збройні формування мають на озброєнні ракети дальністю до двох тисяч кілометрів і безпілотники, проти яких безсилі системи ППО Patriot. Ви уявляєте, що буде коїтися, якщо вони всі об'єднаються?», - заявляє Багдасаров.

Перший заступник голови Комітету Ради Федерації РФ з міжнародних справ Володимир Джабаров вважає, що «Ізраїль навряд чи пробачить постачання зброї з України ХАМАС, якщо цей факт підтвердиться». 

«Я думаю, що для українців, які намагалися грати на двох полях - на ізраїльському і на арабському, - настали важкі часи, тому що Ізраїль навряд чи пробачить, якщо підтвердиться факт поставок зброї з України ХАМАСу», - каже Джабаров, уміло маніпулюючи дезінформацією про такі «поставки».

Джабаров чомусь упевнений, що «Україна зараз піде зі світового порядку денного, оскільки державам Заходу буде не до неї». Розгорнути свою думку «сенатор» чомусь не наважився.

«Занадто небезпечно»

Урядова «Российская газета» опублікувала міркування  «експерта» Владислава Шуригіна, який стверджує, що «США шукають можливість військово-технічної підтримки ЗСУ на рівні, який дає змогу затягнути війну мінімум на рік».

«Очевидно, що «генеральний наступ» Києва завершився повним фіаско. Програно весняно-літню кампанію, на яку було витрачено величезні фінансові кошти - понад 20 мільярдів доларів... Максимальне просування противника на єдиній ділянці фронту становило 11 кілометрів у глибину і менше 6 кілометрів завширшки. На інших напрямках українських ударів просування противника становило від 500 метрів до 3 кілометрів. На жодній ділянці ЗСУ не змогли прорвати навіть російську смугу забезпечення. За чотири місяці так званого контрнаступу з важкими боями противник зайняв близько десятка дрібних сіл, які не мають жодного стратегічного значення. За деякі з них - Роботине (населення до початку бойових дій 480 осіб), Кліщіївка (населення було 512 осіб) - бої тривають уже два місяці», - пафосно міркує «експерт», який, звісно, давно забув про «Кієвзатрідня».

«Відчайдушні спроби українських військових в останні тижні вересня збити російські війська з панівних висот під Артемівськом, Роботиним, П'ятихатками і закріпитися на них не дали жодного результату. Тим часом на Донбасі вступає у свої права осінь, починаються дощі, які остаточно зірвуть усі плани продовження українських штурмів. Велика частина західної бронетехніки не пристосована до дій в умовах бездоріжжя. Але це ж бездоріжжя сковує і дії піхоти. До того ж через місяць опале листя остаточно позбавить ЗСУ можливості маскуватися, і російська артилерія ще сильніше наростить свою перевагу. В українських військах панує зневіра і розчарування, що командування ЗСУ намагається ретельно приховувати», - малює Шуригін картину неприступної російської оборони. «

«Більшість особового складу ЗСУ чудово розуміє, що ніякої військової перемоги над Росією домогтися не вдасться. Мова тепер йде тільки про одне - наскільки довго Україна зможе продовжувати бойові дії? Це безпосередньо залежить від поставок Києву техніки, озброєння і боєприпасів із Заходу. Але там, судячи з усього, склади й арсенали вже порожні. Поставляти на Україну можна тільки озброєння з наявності у власних арміях. А це надто загрожує майбутньою військовою катастрофою, оскільки ситуація має всі ознаки сповзання до великої світової війни», - переконує і переконує Шуригін.

«Один за одним військові союзники Києва роблять песимістичні заяви про неможливість підтримувати ЗСУ військовими поставками на колишньому рівні. Зараз на Заході йде гарячковий пошук виходу з цього глухого кута. США по всьому світу шукають можливість військово-технічної підтримки ЗСУ на рівні, що дає змогу затягнути війну ще щонайменше на рік. Це той термін, який потрібен військово-промисловим комплексам США і країн НАТО для виходу на оберти, які змогли б не просто мінімально задовольняти запити Києва, а й почати нарощувати його сили. Ось тільки ні у Вашингтоні, ні в Брюсселі ніхто не знає, як Україна протримається цей рік на тому мізері, який їй світить найближчими місяцями. І що буде, якщо Росія сама почне наступати», - підсумовує «експерт», явно сумніваючись у цьому непередбачуваному «якщо».

«Я не вірив, що це реально відбувається...»

Опозиційне мережеве видання «Важные истории» у великій публікації під промовистим заголовком «Сдохнешь, и никто не узнает» розповіло, «як влаштована система викрадень, тортур і терору в центрі українського партизанського опору - окупованому Росією Мелітополі».

«Мелітополь у Запорізькій області України живе під російською окупацією з перших днів повномасштабного вторгнення. За цей час місто перетворилося на центр партизанського опору і водночас на найбільшу в'язницю в Європі, де росіяни викрадають і катують сотні місцевих жителів. «Важливі історії» поговорили з людьми, яким вдалося вибратися живими з мелітопольських катівних камер...», - пише видання.

Ось кілька цитат із публікації, які не потребують коментарів.

«Уже 25 лютого 2022 року в Мелітополь зайшли російські військові. У перші дні місцеві жителі грубили окупантам, вимагали піти з їхньої землі. «Перший тиждень вони [російські військові] реагували стримано. Не йшли на конфлікт. Коли люди запитували: «Навіщо ви тут? Ідіть звідси!», вони опускали очі, відводили погляд. А потім уже почали ікла показувати, коли більш-менш влаштувалися, понавезли спецслужби, відкрили комендатури, катівні відкрили. Почали забирати людей».

«...На початку окупації росіяни викрадали людей з органів місцевого самоврядування. Ближче до осені, коли окупаційна влада хотіла запровадити навчальний процес за російськими програмами, викрадали директорів і вчителів шкіл, які продовжували викладати за українськими стандартами. Потім пішли фермери. Був період, коли вони викрадали дуже багато ветеранів АТО. І дуже багато бізнесменів, їх викрадали з метою викупу». 

«У вересні 2022 року мелітопольського бізнесмена Сергія викрали. Привезли в будівлю колишнього ПТУ-24. За словами Сергія, на першому і другому поверхах оселилися співробітники Росгвардії, а в підвальних приміщеннях, складах і спортзалі обладнали катівні. Перед допитом його провели підвалами, щоб показати, що на нього чекає: «Було приміщення з ланцюгами всередині, поруч був невеличкий спортзал, у якому перебували люди. Вони сиділи на підлозі в різних кутах із мішками на головах». Зв'язаного Сергія били кілька годин... Погрожували фізичною розправою родині, дітям. Після побиття прийшла людина, яка представилася «полковником ФСБ» і сказала, що якщо Сергій відмовляється від співпраці та посад в адміністрації, то протягом двох діб має покинути «звільнені території», інакше його знову заберуть на підвал. За цю «угоду» «полковник ФСБ» зажадав шість тисяч доларів: «Ми заїхали до мене додому, вони забрали ці гроші, і протягом кількох діб ми з сім'єю виїхали з міста. Залишатися і випробовувати долю ніхто не хотів». 

«Вранці 22 серпня ландшафтний дизайнер Максим Іванов, якого затримували «для перевиховання» за український прапорець, разом із дівчиною Тетяною вийшли розклеювати листівки до Дня незалежності України (24 серпня). Але вони встигли наклеїти лише кілька оголошень... Під час обшуку поліцейські знайшли в Максима не тільки листівки, а й телефон із повідомленнями про пересування російської техніки... Під час першого ж допиту його побили у відділенні поліції і зламали ребра. Вони не зрослися навіть через рік після полону. Наступного дня чоловіка відвезли в гаражі під мостом, що веде до району Новий Мелітополь, і знову жорстоко побили... Наступного дня побиття продовжилися. «Це був день бабака. Я стояв до стіни обличчям, вони заходили і ззаду мене били по ребрах потужно, в шийний хребець»...

«У камеру заходять двоє. Мішок на голову, замотали скотчем так, що ніс практично перев'язали і дихати було важко. Сказали сідати на підлогу. І на ноги, я так відчуваю, почали надягати щипці, як клеми на пальці, - розповідає Максим. - Зараз згадую вже більш-менш спокійно. Але коли починаю візуалізувати це все... Вони б'ють струмом. Я кричу і майже вирубаюся. Вони запитують про СБУ, атовців, поліцію. Я кажу, нікого не знаю, у мене ж і приводів у поліцію не було, із СБУ взагалі я не стикався. «Ні, ти брешеш!». Били струмом довго, хвилин 20. Вмикають заряд секунд на сім. І коли я вже не кричу, а просто вже вирубаюся, вони вимикають. І через пару секунд знову».

«Щоб заглушити звуки тортур, мучителі вмикали гучну музику з 8 ранку до 10 вечора, про це «Важным историям» розповідали всі, хто пережив полон. Максим пам'ятає, що грав гімн Росії, багато «суїцидальних» пісень про смерть, російська попса і рок... Деякі ув'язнені не витримували і накладали на себе руки. «Наглядач підійшов до однієї з камер, набрав комусь по телефону, мовляв, розкрився. Через півгодини вже всі бігали коридором. Потім було чутно, як пакували, замотували тіло в щось», - згадує один із таких випадків Максим. Про випадки самогубства «Важливим історіям» розповідали й інші викрадені».

«Після тортур струмом Максима разом із Тетяною змусили знятися в пропагандистському сюжеті про замах на голову окупаційної адміністрації Запорізької області Євгена Балицького. Незабаром після цього Тетяну відпустили, а його ще місяць били».

«Зачитали мені вирок на камеру, що я небажана особа в Мелітополі, - згадує Максим. - Потім я йшов 40 км пішки від Василівки до [українського КПП] у Кам'янському... На світанку Максим дійшов до блокпоста: «Я побачив український прапор, упав на коліна, я просто мало не плакав. Думав, зараз мене вб'ють, бо в мене немає документів, мені їх не віддали. Але наші мене там нагодували, кави дали, заспокоїли. Приїхав наряд поліції, мене довезли до Запоріжжя. Після всього пережитого емоцій не було. Я не вірив, що це реально відбувається: що я бачу сонце, що я дихаю повітрям і не треба лякатися кожного звуку»...

«Фрау Бербок хоче спробувати знову?»

Газета «Взгляд» впевнена, що «Євросоюзу дістанеться гірший шматок України».

«Євросоюз скоро буде простягатися від Лісабона до Луганська», - проголосила глава МЗС Німеччини Анналена Бербок. У реальності підсумки конфлікту будуть для Європи іншими. Більше Євросоюзу від нього втратить тільки Україна, і то лише тому, що Україна втратить майже все», - стверджує кремлівський «Взгляд».

«...Глава МЗС ФРН вирішила схопитися за безпрограшну начебто тему, вкотре пообіцявши Україні членство в Євросоюзі, не називаючи термінів і не вдаючись у деталі. Строго кажучи, якщо виходити з Основного закону РФ, вийшла претензія Євросоюзу на російські землі. Точніше, претензія Німеччини на російські землі, оскільки Бербок уповноважена говорити від імені Берліна, а не всього ЄС. Такі претензії у Німеччини бували вже не раз - і завжди закінчувалися для неї катастрофічно. Фрау Бербок хоче спробувати знову? Насправді - навряд чи. Так, Росія має формальні підстави сприймати це як загрозу з боку найпотужнішої в економічному плані держави ЄС. Але всі прекрасно розуміють, що Німеччині і воювати-то особливо нічим - технічні можливості бундесверу її уряд пожертвував на вівтар ЗСУ, і навіть столичний Берлін деякий час стояв без протиракетного прикриття, поки німцям не підсобили ізраїльтяни», - філософствує «Взгляд».

І продовжує: «Раніше, розмірковуючи про прекрасне майбутнє Європи, заведено було говорити про єдиний економічний простір від Лісабона до Владивостока... Але Європа обрала інший шлях - шлях конфронтації. Усі елементи нової залізної завіси, аж до заборони видавати росіянам візи і в'їжджати в ЄС на російських автомобілях, встановили з боку Заходу. І тепер амбіції довелося урізати більш ніж удвічі: від Луганська набагато ближче до Лісабона, ніж до Владивостока. «Прекрасна Європа майбутнього» явно скукожилася. Одна з причин - те, що в керівництві ЄС і серед впливових членів Союзу тепер такі політики, як Бербок. Але головна - це все-таки вплив США, які змусили Європу вплутатися у свідомо збиткову для себе авантюру - спроби «ізоляції» і навіть «військового розгрому» Росії. Результат трохи передбачуваний - енергетична криза, інфляція, деіндустріалізація. Це все про Німеччину. А США, навпаки, у виграші. І поки конфлікт в Україні буде для них рентабельним, його фінансова підтримка продовжиться, нехай навіть зараз Білий дім і Конгрес не можуть домовитися про продовження фінансування».

«Як швидко підприємство перестане бути рентабельним, залежить тільки від російської армії і темпів її просування на захід. Там, де вона зупиниться, і пройде новий кордон між Росією і Європою. Це буде, звичайно ж, не Луганськ. Луганськ стане містом у російському тилу, але те, що від України залишиться, напевно відійде ЄС тією чи іншою мірою. США вийдуть із проекту раніше, напевно - з прибутком. Росія забере своє. А Європа, на додачу до всіх своїх нових проблем, отримає на утримання деякий шматок України - злиденної, знесиленої та розлюченої, що коштуватиме татусеві Боррелю (точніше, його наступникам) ще кілька мільярдів євро на рік», - уїдливо підсумовує «Взгляд». 

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»