Сергій Грабський: За задумом росіян підрив Каховської ГЕС має зупинити наступ ЗСУ та посадити нас за стіл переговорів

У ніч на 6 червня 2023 року відбулась руйнація Каховської гідроелектростанції. Вода з водосховища почала затоплювати міста й села, тисячі людей залишились без даху над головою. Крім того, внаслідок підриву дамби Каховської ГЕС почалися проблеми з подачею води в багатьох населених пунктах.

Українська влада звинуватила Росію в підриві, натомість російська влада стверджує, що це ЗСУ вночі обстріляли і пошкодили дамбу Каховської ГЕС.

Російські пропагандисти навіть почали знаходити "плюси" в цій трагедій та розповідають, як це ускладнить контрнаступ українських сил.

Разом з тим надходять обережні повідомлення про активізацію бойових дій на запорізькому фронті. Росіяни розповідають, що ЗСУ почали контрнаступ з використанням західної техніки. Україна офіційно не коментує цю інформацію.

Військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Сергій Грабський в інтерв'ю "ОстроВу" розповів, як підрив Каховської ГЕС вплине на військову кампанію та контрнаступ ЗСУ, чи стали ми ближче до ядерного удару з боку РФ та на що ще спроможні російські війська.

- Підрив Каховської ГЕС - це агонія росіян чи спланована провокація?

- Підрив Каховської ГЕС - це спланована провокація росіян. Вони діяли абсолютно свідомо та чітко, усвідомлюючи всі наслідки того, що вони роблять.  Ця провокація мала б на їх викривлену думку змусити нас зупинити наступальну операцію, сісти за стіл переговорів та погодитись на російський мирний план. Крім того, вони таким чином намагаються убезпечити кримський напрямок від можливого прориву українських сил оборони, абсолютно не усвідомлюючи, що, якщо прорив і буде, то не там.

- Деякі експерти говорять, що цей підрив завдав більше шкоди росіянам. Ви з цим згодні?

- Це залежить від того, що ми розуміємо під цією шкодою. Якщо ми говоримо про нашу територію, промисловий та сільськогосподарський комплекси, енергетичний сектор, то саме нам завдана колосальна шкода. І це не можна порівнювати з тією шкодою, яку отримали російські окупанти, які втратили частину особового складу, оборонні позиції ти якісь ресурси. Це була абсолютно свідома провокація з боку росіян. І вони свідомо пішли на такі жертви зі свого боку, нехтуючи життям і здоров'ям своїх солдатів. Але зіставляти ці російські негативні наслідки з втратами України та нашого майбутнього просто неможливо.

Росіяни ніколи не зважали на життя своїх військовослужбовців, вони для них були тим саме розхідним матеріалом як патрони, нічого нового ми тут не бачимо. І говорити про те, що росіяни понесли більше шкоди, це просто самозаспокоєння.

- Навіть суто з військової точки зору?

- З військової точки зору вони втратили певні ресурси та позиції, які ніхто не збирався штурмувати. Росіяни і так там знаходились фактично в глухому куті без будь-якої можливості розвивати активні бойові дії, вони сиділи там як заручники та мішені на полігоні, і українські сили їх періодично обстрілювали.

Скажемо об'єктивно, що вони все ж таки втратили частину потенціалу, який треба відновлювати, але я б не сказав, що це серйозні втрати, які вплинули на їх боєздатність.

- Коли дехто говорить, що це саме Україна підірвала Каховську ГЕС, що можна їм відповісти?

- Я б у них запитав, яким чином та навіщо. І все. По-перше, навіщо це Україні? Щоб нанести собі шкоду, знищити свій індустріальний, сільськогосподарський, природоохоронний та енергетичний потенціали? Навіщо Україні, яка бореться за визволення своєї землі, таке робити? Що це дасть Україні?

По-друге, у нас немає засобів ураження, щоб таке зробити. Більше того, конвенційних засобів ураження, які б могли нанести таку шкоду, не існує в світі (якщо ми не говоримо про ядерну зброю). Тому Україна навіть фізично не могла таке зробити.

- Ще існує версія про диверсійні групи, які могли в зайти з боку підконтрольної території України…

- Ви тільки уявіть собі, скільки треба диверсійних груп, щоб перенести кількасот тон вибухівки, непомітно для противника розкласти та підірвати. Це неможливо.

- Російські пропагандисти говорять про зрив наступу ЗСУ внаслідок руйнації Каховської ГЕС. Ви з цим згодні?

- Це абсолютна маячня. Це тупик, який є другорядним напрямком, де велись бойові дії. Якщо подивитись статистику, то коли останній раз були бойові зіткнення в межах організованого підрозділу на тому напрямку? Дуже давно. Тому дуже дивно говорити про зрив наступу. Там ніхто не збирався наступати.

Форсування Дніпра на тій ділянці – це надзвичайно складна в оперативному та інженерному плані задача. Україна просто фізично не має такої кількості сил та засобів, щоб здійснити форсування великою масою військ. Тому як можна зірвати наступ, який ніхто не планував? Російські пропагандисти, усвідомлюючи, що вони наробили, намагаються перекласти вину з хворої голови на здорову, генеруючи всяку маячню, яка немає нічого спільного з дійсністю.

- Багато експертів та аналітиків говорять, що це тільки початок і наступною ціллю Путіна може бути Запорізька АЕС. Чи існує така небезпека?

- З одного боку, після того, як окупанти готували свої позиції в Чорнобильському лісі, знаходячись в зоні активної радіації та після того, як вони вчинили військовий злочин з підривом Каховської ГЕС, виключити якоїсь провокації на Запорізькій АЕС ми не можемо. З іншого боку, Росія усвідомлює, що буде потім, якщо там щось відбудеться. Тому я б поки такі апокаліптичні сценарії не будував, виходячи з того, що на об'єкті постійно знаходиться місія МАГАТЕ. У мене є глибоке переконання, що члени ядерного клубу досить чітко дали зрозуміти Росії про всі наслідки, які можуть статися внаслідок критичної або аварійної ситуацій на Запорізькій АЕС.

- Чи стали ми ближче до можливого ядерного удару з боку РФ?

- Ні, не стали. Це паралельні дії, які не треба пов'язувати. Чи може Росія провести таку провокацію? Так, статистика показує, що може (були провокації на Чорнобильській станції, ми бачимо підрив Каховської ГЕС). Але вірогідність цього мала.

- Як ви в цілому оцінюєте ситуацію на фронті?

- Судячи з інформації, яку ми маємо з відкритих джерел, ми говоримо про певне підвищення рівня бойових дій. Якщо раніше, згідно з даних Генерального штабу України, ми знищували по 300-400 росіян за добу, то тільки за 7 червня сили оборони вбили більше 700 окупантів та утилізували 18 танків. Це говорить про те, наскільки інтенсивними стали бойові дії на всіх напрямках.

- Які зараз найгарячіші ділянки фронту?

- Найгарячішими ділянками фронту є східний та запорізький напрямки. Ми уважно спостерігаємо за розвитком подій саме на запорізькій ділянці фронту, бо там, за останніми повідомленнями, активізувались активні бойові дії. Поки що немає офіційних повідомлень, що ми там активно просуваємось, але це входить у загальну концепцію перебігу наступальної операції.

Наступи зараз ведуться зовсім іншими способами. Є таке поняття як оперативна безпека, і тому ми не маємо достатньої інформації. А та інформація, яка є в нашому доступі, не повинна розповсюджуватись, виходячи з вказівок Генерального штабу.

- На чому зараз зосереджені російські війська?

- Росіяни зараз зосереджені тільки на обороні та на тому, щоб утримати захоплені території. Вони продовжують наносити терористичні удари по інших об'єктах, намагаються вести активні бойові дії на певних напрямках, але це власне і все.

- Тобто після Бахмутської операції вони вже не проводять активні наступальні дії?

- Так, це і була задача Бахмутської операції – послабити наступальний потенціал противника, і з цієї точки зору можна говорити, що вони була вдалою. Ми досягли своєї задачі, знищили наступальний потенціал противника і виключили можливість для нього проводити активні бойові дії.

- Після Бахмута російські військові активізувались в районі Авдіївки та Мір'їнки, але зараз вони там не проводять активних наступальних дій. Це була невдала спроба?

- Так, все вірно. Росіяни намагалися там щось зробити, але, отримавши відсіч, ця армія більше немає змоги проводити активні наступальні дії. Їм потрібна перерва, якої ми не даємо. Йде динамічна боротьба.

- Їм потрібна саме перерва чи просто додатковий час?

- Я не думаю, що бойові дії зупиняться, вони просто можуть мати різну інтенсивність. Обмін артилерійськими ударами здійснюється постійно, і противник намагається підтримувати такий рівень. Але вони цим мають на меті унеможливити просування наших підрозділів на певних напрямках. Тому, я б не сказав, що вони чекають на повну зупинку бойових дій, цього не буде, але вони будуть намагатись знизити інтенсивність, щоб накопичити та підтягнути нові ресурси для подальших активних операцій. Якщо ж вони не будуть спроможні це зробити, вони будуть створювати умови для стійкої та непереборної оборони.

- Чи можна сказати, що російські окупанти в стані обороні сьогодні знаходяться в більш вигідному положенні?

- Вони не можуть знаходитись в більш вигідному положенні. Вони перейшли до оборони, і це означає, що вони не володіють ініціативою. Маленька Україна диктує умови бойових дій "другій армії світу" та країні, ресурсна база якої в рази перевищую нашу. Вони  обороняються, вони не знають, де будуть проводитись наші наступальні дії, вони змушені нервово пересувати резерви з однієї локації до іншої, тому про яку вигідну ситуацію можна говорити?

- В Міноборони говорять про контрнаступ ЗСУ в районі Бахмута. Можете пояснити, що там відбувається та яке це має значення?

- Те, що ми відкрито про це говоримо, це певний жест, який притаманний демократичному суспільству. Те, що не можна скрити, про це можна говорити. До Бахмута була прикута увага всього нашого суспільства протягом тривалого часу. До того ж, треба підтримувати таке поняття як позитивні думки. І сьогодні ми можемо говорити, що так, там є певні успіхи.

На Бахмутському напрямку ми не можемо передбачувати якісь глибинні прориви, які призведуть до того, що наші війська моментально дійдуть до Попасної або Світлодарська. На сьогоднішній день такого бути не може. Але вирівнювання лінії фронту, наприклад, на південному фланзі в районі Кліщіївки, та північному – відкидання противника з району Красної Гори, це об'єктивні речі і про них можна говорити. З виходом на позиції річки Бахмутки ми можемо говорити, що загроза якогось прориву противника на цьому напрямку буде відсутня.

Бої там ведуться, ми використовуємо надійність цієї локації і те, що там є наші успіхи, і вони показові, в тому числі відволікаючи увагу від інших напрямків, де можливо невдовзі будуть проводитись більш активні та цікаві дії.

- Коли говорять про те, що український контрнаступ буде розтягнутий в часі, ми говоримо про місяці, тижні?

- Це максимум два місяці, коли може проводитись якась активна фаза. Треба розуміти, що наші ресурси не є безкінечними, вони розраховані на певну перспективу. Як правило, це розраховується на 45 діб.

- Чи можна сказати, що контрнаступ ЗСУ вже почався?

- Використання самого терміну "контрнаступ" є категорично неправильним, якщо ми не говоримо про Бахмутський напрямок. Контрнаступ передбачає ситуацію, яка сталася в Бахмуті, коли ми вели активні бойові дії, відступали, змусили противника зупинитися, не дали йому закріпитися, а потім перейшли до контратакувальних дій та зараз проводимо контрнаступальну операцію.

В широкому контексті ми зараз говоримо про підготовку наступальних операцій. В більш широкому контексті ці наступальні операції включають в себе не тільки активні бойові дії сухопутних військ, а в тому числі дії, які не є видимими та однозначними.

- Можете пояснити?

- Концепція наступальних операцій включає в себе нанесення відволікаючих ударів, проведення демонстраційних дій, нанесення послідовних ударів по об'єктах противника, які знаходяться вглибині окупованої території або бойових порядків, проведення розвідки боєм і купа інших різних дій. Самі дії, такі як прориви та обхвати військ противника, це є просто одним з елементів або етапів наступальної операції.  З цієї точки зору ми можемо говорити, що наступальні операції ЗСУ активно ведуться вже сьогодні.

- Деякі військові експерти аналітики говорять, що росіяни вже неспроможні на нові великі атаки до кінця року. Ви з цим погоджуєтесь?

- Так, вони фізично не зможуть сконцентрувати  необхідну кількість сил за засобів на якомусь напрямку для якоїсь великої атаки. Треба розуміти, що росіяни діють в рамках досить старої концепції оперативного мистецтва, і їхні алгоритми по будуванню операцій абсолютно передбачувані. Ми знаємо, як вони діють. Ми не просто спостерігаємо, що вони роблять, а ще й активно впливаємо на їхню неспроможність зосередитися для удару.

Таким чином, робимо висновки, що з військової точки зору ми не даємо росіянам зосередити відповідну кількість ресурсів для нанесення якогось серйозного удару по нашим позиціям.

- З військової точки зору росіяни ще можуть нас чимось неприємно "здивувати"?

- З одного боку, вони є непередбачувані, з іншого – вони вже повикидали всі козирі, які в них були. Звичайно, є ще людський ресурс, який росіяни можуть задіяти, але здивувати вони можуть тільки своєю спроможністю бездумно витрачати цей ресурс (як це було в районі Бахмута).

- Нова хвиля мобілізації в РФ може кардинально переломити ситуацію на фронті?

- Нова хвиля мобілізації в росії - це вже складова не виключно військової спроможності, але й економічної. І виникає питання, а наскільки серйозною може бути ця хвиля мобілізації. Навіть під час попередньої хвилі російські окупанти не могли паралельно проводити призов на строкову військову службу. А це говорить про те, що їхня мобілізаційно-ресурсна база недостатня для того, щоб забезпечити одночасний призов великої кількості особового складу. У них банально не вистачає навчальних центрів, інструкторів та базових речей. Чи може росія провести мобілізацію? Так, може. Як багато людей вони зможуть призвати? Це питання дискусійне.

- Давно вже не було новин про активне переміщення росіян до Білорусі для навчання. Цей процес призупинився?

- Те, що в медійному середовищі це не обговорюється, не означає, що процес зупинився. Навпаки, ми спостерігаємо певну інтенсифікацію переміщення росіян на навчання до Білорусі. Там як були п'ять центрів для їх підготовки, вони так і продовжують працювати. І це є одним із факторів, який дозволяє нам говорити про обмеженість мобілізаційної бази розгортання в РФ, тому що вони використовують полігони та навчальні центри в Білорусі.

- Військова загроза з боку Білорусі все ще актуальна?

- Військова загроза з боку Білорусі неактуальна від слова зовсім. Треба розуміти, що білоруські підрозділи, які підпорядковуються Лукашенко, вони постійно проводять заходи інтенсивної бойової підготовки, удосконалюючи свої навички. Вони провели вже все що можна і як можна, і вони знаходяться в одному кроці від оголошення мобілізації та розгортання потужних бойових підрозділів. Але є одна проблема. Вони не можуть цього зробити без наявності серйозного контингенту російських військ на своїй території. Тому, якщо брати часову перспективу, ми не передбачаємо щонайменше три місяці  будь-якої активності на території Білорусі. Війська треба перемістити, десь розташувати, поставити задачі і так далі. Війна – це не комп'ютерна гра, де ти тільки подумав, кликнув на кнопку "ресурси" і вони з'явилися. Це дуже тривалий та витратний процес.

Але це означає, що такої загрози не було. Внаслідок проведення серії оборонних операцій ми знівелювали можливості противника зосередити відповідну кількість ресурсів для того, щоб вони могли наступати з боку Білорусі. Це заслуга наших бійців, які стійко стояли на обороні всього східного фронту.