У той час, як російські війська зазнають поразки на фронті, керівництво РФ взялося за старе і знову звинуватило Україну у розробці "брудної бомби". Щоправда, жодних доказів, окрім гучних заяв, не було надано. На думку російської сторони, Україна нібито готує удар "брудною бомбою" по своїй території, щоб звинуватити у цьому РФ. Українське керівництво категорично заперечує такі звинувачення. Як зазначив міністр оборони Олексій Резніков, "на злодії шапка горить" і подібних кроків варто чекати якраз від Росії. "Брехня з приводу "брудної бомби", яку нібито готується застосувати Україна, - це елемент вже звичної кремлівської тактики. Коли російські злочинці намагаються превентивно звинуватити у своєму злочині жертву агресії", - заявив міністр. Разом з тим у Херсоні окупаційна влада оголосила евакуацію і вивозить мешканців з правого на лівий берег Дніпра. Одні військові експерти говорять про те, що таким чином росіяни готуються до чергового "жесту доброї волі", інші - про пастку та, навпаки, посилення оборони. Всі ці теми ми обговорили з воєнним експертом, полковником запасу ЗСУ Сергієм Грабським. - РФ вже декілька днів говорить про те, що Україна нібито готує провокації з використанням "брудної бомби". Із чим ви пов'язуєте ці заяви? - Я цю активність пов'язую з панікою і намаганням Росії створити будь-які умови, які б якось відволікли внутрішнього споживача та світову спільноту від проблем на фронті. Росіяни розуміють, що вони не можуть там досягти ніяких переваг і досягнень, тому вони і намагаються створити якийсь інформаційний привід для того, щоб якось зменшити негативний вплив від того, що відбувається на фронті на даний момент. Треба усвідомлювати, що з точки зору здорового глузду Україна жодним чином не може організувати таку акцію. Але одночасно це може бути приводом для Росії, щоб здійснити таку акцію та звинуватити в цьому Україну. Разом з тим вони стикнулися з несприйняттям цих звинувачень з боку міжнародних партнерів України. І я так розумію, що вони будуть поступово відмовлятись від цього. Така акція є абсолютно нереалістичною, і важко сказати, чому вони звернулися саме до таких звинувачень. Хоча з точку зору інформаційного шуму це може мати сенс, адже зараз всі про це розмовляють. - Чи можна сказати, що ми перебуваємо на порозі якихось потужних провокацій з боку Росії? - Ми завжди перебуваємо в зоні якихось провокацій, і Росія завжди їх може генерувати. Інша справа, що ми не є якоюсь безпорадною жертвою, а ми активно спростовуємо ці заяви, активно працюємо над тим, щоб такі провокації не відбувались. Це помилка вважати, що Україна тільки очікує і не вживає жодні кроки, щоб попередити такі провокації. Адже така масована і консолідована реакція із залученням наших західних партнерів на ці заяви є свідченням того, що Україна щонайменше активно обороняється на інформаційно-психологічному фронті. І досить успішно. - Ви не вважаєте це підготовкою для застосування Росією ядерної зброї для нібито превентивного удару? - Ні. Ця провокація є настільки примітивною, що навіть ті, хто її створив, не усвідомлює, про що іде мова. Використання ядерної зброї – це зовсім інший фактор. З початку ядерної ери світова спільнота створила досить потужний механізм моніторингу та контролю за всіма ядерними об'єктами. І для мене є більш важливою інформація, яка постійно надходить від офіційних джерел США. Зараз вони заявляють, що не спостерігають будь-яку активність, яка б свідчила про підготовку до застосування ядерної зброї РФ. А те, про що сьогодні говорить Росія, - це свідчить про їх слабкість. Так, вони говорять про цю брудну бомбу", але чим вони можуть обгрунтувати ці звинувачення? ? Логіка абсолютно відсутня. Питання, яке доречно підняти: навіщо це Україні? Ми чітко задекларували свої цілі – звільнення українських територій. Навіщо Україні забруднювати свої ж території, коли вона кладе життя своїх солдат, що їх звільняють? - На думку російської сторони, Україна нібито готує удар "брудною бомбою" по своїй території, щоб звинуватити у цьому РФ. - Навіть якщо теоретично уявити, що ми таке задумали, то результати такої провокації виглядають мізерними порівняно з тим негативним впливом, який виникне. Це примітивна маячна та плід хворої уяви, не більше того. Так, росіяни можуть самі таке зробити, в них є такі можливості, але їм вже неодноразово донесли по неофіційним каналах про вкрай негативні наслідки, якщо буде навіть спроба застосування ядерної зброї. - Росіяни можуть таким чином прикривати свій неминучій відхід з Херсону? - Так, в тому числі. Вони таким чином в принципі хочуть відволікти увагу від невдач на фронті. - На ваш погляд, чи можна очікувати "жесту доброї волі" від росіян, чи вони до останнього триматимуться за Херсон? - Для нас найневдалішою тактикою зараз буде вв'язатися у запеклі бої у місті, тому що для цього потрібні колосальні ресурси. Україна жодним чином не має вв'язатися у вуличні бої. Більш того, росіянам було б вигідно, якщо б ми вв'язалися у вуличні бої в Херсоні. - Чому? - Тому що вони таким чином виграють час, вимотають наші ресурси та створять передумови для свого контрнаступу. Давайте не забувати, що в Росії за офіційними даними завершилась часткова мобілізація, тому через декілька тижнів ми можемо очікувати підхід нових підрозділів, які можуть посилити спроможність окупантів вести бойові дії. Це об'єктивна реальність. Ми можемо читати десятки статей та дивитись багато відео, які показують проблеми з комплектуванням російських підрозділів, але треба розуміти, що вони прибудуть на фронт та створять певні проблеми. Можна припустити, що росіяни роблять таку собі приманку, створюючи хибне уявлення, що вони біжать з Херсону і таким чином примушують нас зайти до міста. Але за деякою інформацією вони там готуються до оборони. Інша справа – російська армія не має досвіду ведення таких оборонних операцій в містах. Останній раз таке робив Радянський Союз у Сталінграді. У російської армії нема такого досвіду. В неї є досвід штурму та знищення великих міст, але оборона – це трохи інша філософія війни, і з цим в них проблема. Тому побачимо, як ситуація буде розвиватися далі. Звісно, звільнення правого берега Дніпра, включно з Херсоном, є стратегічною задачею для ЗСУ, але, як це буде досягнуто, ми ще побачимо. - Голова ГУР Кирило Буданов вважає, що до кінця цього року ЗСУ зможуть звільнити Херсон. Ви поділяєте такі достатньо оптимістичні погляди? - Так, абсолютно, якщо ми говоримо виключно про Херсон та правий берег Дніпра. - Голова Луганської ОВА Сергій Гайдай заявив, що дощова погода пригальмовує наступ ЗСУ на Луганщині. Чи це правда? - Не зовсім. У війні 21-го сторіччя природа, звісно, грає свою роль, але не є таким важливим чинником, щоб пригальмувати організований наступ. Треба розуміти, що противник так само відчайдушно намагається стримати наше просування, постійно контратакуючи. Російські війська усвідомлюють, що якщо вони не втримають свої позиції на лінії Троїцьке-Сватове-Кремінна, то фактично вони вже не зможуть втримати під своїм контролем північну Луганщину. - Чому це така важлива ділянка фронту? - У випадку виходу на ці позиції для українського війська відкриється дорога на Старобільськ і вихід на інші локації. А там вже недалеко і до Луганська. Місцевість це дозволяє зробити. Але треба розуміти, що противник має можливості перекидати нехай і непідготовлені підрозділи своїх "чмобіків", щоб стримати наш наступ. - Тобто погода тут ні до чого? - Сказати, що дощова погода впливає на наступ, - з таким самим успіхом можна сказати, що дощова погода впливає на оборону. Противнику важко оборонятись, стоячі по коліна у воді в окопах та маючі проблеми з логістикою. Погода працює як проти нас, так і проти противника, як на нас, так і на противника. - Український контрнаступ зараз продовжується чи він призупинився? - Наш контрнаступ продовжується, просто він має фази активних і підготовчих дій. Знаєте, що найголовніше у наступі? Вчасно зупинитися. Бо можна вирватись вперед так, що потім не мати змоги втримати зайняті позиції. Колись противник дуже активно проривався в бік Києва, і він дійшов навіть до Броварів та Бучі, але не зміг втримати ці позиції. Тому і нам не треба поспішати. Звичайно, коли ми не бачимо якихось результатів, ми починаємо переживати за контрнаступ. Але наступ – це продуманий і дуже складний процес, де поспіх є дуже великою бідою. - Мобілізація в РФ пригальмовує український контрнаступ? - Так, безперечно. Треба розуміти, що кількість за певних умов визначає хід бойових дій. Просто сказати, що російська мобілізація ніяк не пригальмовує наш контрнаступ, це буде неправдою. Одна річ, якщо переді мною стоїть підрозділ із 20 військовослужбовців, інша річ – коли їх 100. Тобто мені потрібно зосередити відповідні ресурси, щоб їх перемогти. Мені неважлива їх мотивація, для мене це противник, який має бути знищений. Умовно кажучи, на підрозділ із 20 осіб ми маємо використати 300 куль, а на підрозділ із 100 людей – щонайменше 1000. Це зовсім різні показники. РФ вже кидає мобілізованих у бій, і це також загальмовує наш контрнаступ. Ми повинні розуміти, що сьогодні Росія як у наступі, так і в обороні має можливості закидати позиції "гарматним м'ясом", абсолютно не хвилюючись за їх підготовку. - Як ви оцінюєте ситуацію на Донецькому напрямку? Нещодавно з'явилась інформація про успіхи ЗСУ в районі Бахмута. - Так, така інформація є, але треба дочекатися офіційних підтверджень від Генштабу ЗСУ. Потрібно розуміти, що в районі Бахмута противник вже кілька місяців намагається головою пробити нашу оборону. І неправильно говорити, що це зовсім не вдається, вони на це витрачають колосальні людські та матеріальні ресурси, буквально вгризаючись у наші позиції. - Збільшення чисельності російських військовослужбовців на цьому напрямі може кардинально переломити ситуацію? - Збільшення чисельності російських військ може вирішити це питання, але не кардинально. Не змінюючи тактику і не використовуючи інші методи ведення бойових дій (мобільні, інтелектуальні), а використовуючи традиційні методи наступу з використанням артилерії та інших засобів ураження, у певній кількості вони можуть прорватися. Але їм це буде коштувати дуже значних втрат. І на що вони будуть здатні після цього, велике та спірне питання. - Є думка, що РФ забирає найбоєздатніші частини з херсонського напряму і може перекинути їх до Білорусі для відкриття нового фронту. Наскільки реальною є така небезпека? - Така можливість є. Але слід розуміти, що білоруський фронт навряд чи може розглядатися як стратегічний напрямок. - Чому? - Навіть з точки зору географії та рельєфу місцевості. Звичайно, можна перекинути до Білорусі найбоєздатніші частини, але що буде далі? Як вони підуть? Якщо ми говоримо про загрозу західних областей, то там переважно болота та ліси. Танки ще не навчилися плавати у болотах. - Вони можуть не ставити за мету захопити Київ чи інші міста, а просто відволікти наші сили? - Тоді виникає логічне питання: навіщо для цього перекидати найбоєздатніші частини? Щоб створити провокаційні та показово-демонстраційні дії, достатньо буде білоруських та російських підрозділів, які там вже перебувають. Вони можуть створити таку напругу, яку ми сьогодні спостерігаємо у Чернігівській та Сумській областях, де ми змушені тримати наші підрозділи, щоб не допустити серйозних проривів. Така сама ситуація буде і в Білорусі. - А в марш-кидок з території Білорусі ви не вірите? - Це вже технічно неможливо. І вони це розуміють. Знаєте, фізичні больові рефлекси є дуже чутливими, тому я маю великі сумніви, що вони незабаром ризикнуть полізти з території Білорусі. - А через якийсь час? - Через певний час, коли вони там зосередяться, назбирають купу людей та техніки, вони можуть спробувати це зробити. Стратегічне завдання щодо знищення України як країни та незалежної нації ніхто не скасовував. Можливо все. Але для цього їм потрібні ресурси та можливості. - Яких у них немає. - Правильно. Але я наголошую, що це на сьогоднішній день. - Чому Путіну досі не вдалося вмовити Лукашенко залучити білоруську армію до війни повною мірою? - Для Путіна очевидно, що білоруська армія, на відміну від російської та української, не має бойового досвіду. Вона є умовно боєздатною. Без практичних дій армія не може розглядатися як боєздатний механізм, спроможний на якісь активні дії. До того ж, чисельність усієї білоруської армії становить 65 тисяч осіб, включаючи оркестри, ансамблі пісні та танцю, тилові з'єднання тощо. Тобто по факту ми говоримо про 15-25 тисяч умовно активних бойових військових. Що вони можуть сьогодні змінити? До того ж завдяки корупції росіяни та білоруси знищили базу мобілізаційного розгортання, вони не готувалися до такої війни. Навіть для створення регіонального угруповання військ до Білорусі прибуло лише менше 5 тисяч російських військових, хоча вони до цього давно готувались. - Тобто, ви розглядаєте загрози з боку Білорусі виключно як інформаційно-психологічну війну? - Ні, загроза з боку Білорусі є, і вона є реальною. З травня місяця там йде процес свідомої підготовки агресії проти України. Те, що він йде не тими темпами і не за сценарієм, за яким їм хочеться, це вже інше питання. Ми не повинні розслаблятися і думати, що з боку Білорусі на нас не чекає якась "підлянка". Ми розглядаємо ці питання з точки зору здорового глузду. Але є ще схиблена логіка, яка існує в головах кремлівських вождів, і ми не можемо відкинути ймовірність того, що якимось чином білоруська армія не буде задіяна. І це не обов'язково має бути глибокий прорив на територію України. Достатньо буде того, що вони створять загрозу вторгнення своїми провокаційними та демонстраційними діями. Навіть так вони будуть серйозно відволікати наші ресурси, які небезмежні. Це також є видом бойових дій, коли противник просто відволікає нас і не дає зосередитися на інших найважливіших напрямках. - Враховуючи ракетні удари з території Білорусі, виникає питання, чому Україна не наносить удари у відповідь? Навіть у РФ трапляються "інциденти", а в Білорусі нічого не відбувається. - Якщо ми почнемо завдавати удари по території Білорусі, це призведе до того, що Лукашенко оголосить мобілізацію, і місцеве населення його в цьому підтримає. І після знищення якихось тактичних цілей ми отримаємо на північному кордоні вороже угруповання військ, і тоді будемо змушені кинути туди велику кількість українських військових. Чи можна співставити такі дії з тими наслідками, які ми отримаємо? Знищивши певні об'єкти на території Білорусі, ми як мінімум отримаємо холодну війну на півночі, на яку буде потрібно більше ресурсів, яких у нас і так не вистачає. - Якщо на території Білорусі формуватимуться ударні сили, тоді ми зможемо вдарити? - Звісно, таке можливе. Якщо стане очевидним, що на території Білорусі готуватиметься наступальне угруповання, то можуть бути завдані превентивні удари. Владислав Булатчик, "ОстроВ"
