Місто Покровськ на заході Донецької області в останні місяці стало хабом евакуації. Саме звідси їдуть потяги порятунку, які везуть охочих поїхати подалі від війни. У самому місті ситуація також непроста: лінія фронту наближається, та ще й зима без газу означає зиму без тепла. Про евакуацію, проблеми у місті та настрої місцевих жителів журналіст « ОстроВа » поговорив з міським головою Покровська Русланом Требушкіним . - Найактуальніше на сьогодні питання: як відбувається евакуація людей з Покровська? Куди їх везуть? Відомо, що один із поїздів вирушив до Олександрії Кіровоградської області, але які є ще напрямки? – На сьогоднішній день у Покровську відпрацьовується питання можливих місць евакуації наших мешканців, мешканців Покровської громади. Понад десять областей відгукнулися. Наразі всі ці узгоджувальні питання проходять на рівні губернаторів. Ми написали листа на голову Донецької ОВА Павла Кириленка, попросили його посприяти. Він, у свою чергу, звернувся до керівників тих областей, де ми мали попередню домовленість з нашими колегами, мерами та головами ОТГ. Наступного тижня Фролов Олег Володимирович, заступник міського голови, їхатиме безпосередньо до Львова. Львів дав нам підтвердження на розміщення тисячі наших мешканців. Наприклад, місто Червоноград робить ремонт гуртожитку для покровців силами волонтерів, підприємців, підприємств. Не знаю, чи бере участь міський бюджет. Але гуртожиток уже ремонтується. І ось Олег Володимирович дивитиметься, робитиме фото та відео звіти, і публікуватиме їх у нас на сайті. Разом з цими публікаціями запитуватимемо мешканців, хто хоче виїхати на період загострення конфлікту і, природно, на зимовий період, адже існує дуже велика ймовірність, що не буде опалення. – Евакуація відбувається лише потягом чи є ще й автобусні варіанти? – Ми розглядаємо два питання: і автобуси, і потяги. Ви знаєте, що є два евакуаційні поїзди, але люди поки що не дуже активно виїжджають, бо вважають, що тут поки що безпечно. Я думаю, що з наближенням чи фронту, чи зими і холодів, ці настрої у людей змінюватимуться. Тому наше завдання, у контакті з губернатором, у контакті з профільним міністерством, підготувати усі можливі варіанти. Ми їх зараз відпрацьовуємо. – Чи ходить транспорт до Покровська з інших міст Донецької області? Чи реально мешканцям інших міст дістатися цього евакуаційного поїзда? – Наскільки мені відомо, евакуацію завжди забезпечують мери міст чи голови військових адміністрацій. Усіх, хто записався, забезпечували транспортом. Причому вивозили не лише до Покровська. Наприклад, колега із Селидово вивозив людей і до Дніпра. Тому так, цей процес є, організовується трансфер автобусом, і вже далі люди їдуть потягом. – Скільки людей зараз залишається у місті? І чи можете уявити, скільки приблизно залишиться після евакуації? – Я не можу вам сказати таку статистику, бо вона буде дуже приблизною. Я знаю, що є люди, які не залишають своїх спроб запустити газопостачання, і багато хто намагається в цьому питанні сприяти. Якщо дадуть газ, то навряд чи велика кількість людей поїде з Покровська. Все сильно залежатиме від лінії фронту. Бо якщо вороги будуть підходити впритул, то ми розуміємо, що ми не матимемо ані світла, ані води, ані газу. Ми це бачимо по тим містам, які обстрілюються. Це Авдіївка, Слов'янськ та інші. От скільки у Слов'янську людей залишилось за вашою інформацією? – Кілька тижнів тому міський голова Вадим Лях сказав мені, що близько 24 тисяч людей. Але оскільки там після цього було ще кілька важких обстрілів, гадаю, зараз людей залишилося ще менше. – А скільки було до того? Тисяч 80-100? – Разом із агломерацією, гадаю, під 100 тисяч людей. – Тобто, залишилося приблизно 25%. У нас була така ж ситуація, коли була команда виїздити до 9 травня, у нас теж залишалося 25-30%. Це ті мешканці залишилися, половина з яких були люди працюючі, а решта вже у тому віці, коли їм уже все одно. До речі, люди поїздили-покаталися, витратили гроші, зараз багато хто повернувся і каже: «Ми нікуди не поїдемо». – Які комунальні служби зараз у місті продовжують працювати? І від чого залежить тривалість їхньої роботи? – Усі працюють. Тепломережа, водоканал, Зеленбуд , управління міського господарства. Нас навіть у соцмережах дуже критикували, адже було ухвалено план роботи минулого року. Частину фінансування з бюджету ми зняли, а ось у комунальному підприємстві у планах було закупити петунії, квіточки. Вони закупили, висадили. І місто розділилося на дві частини: половині мешканців це подобається, тішить око, а половина каже, що краще б свердловину прорили. Ось такі думки, хоча місто Покровськ подарувало разом із Віктором Масюком 20 тисяч троянд по всій Україні, займалися, розвозили, дарували. Висаджували «Покровську троянду миру» у всіх містах: у Львівській області, у Чернівецькій, де ми тільки не були. Географія цієї акції була – вся Україна. У Покровську бюджет сплачує за вивезення твердих відходів; коли був газ, ми оплачували за опалення багатоквартирних будинків; ми сплачуємо за воду, платимо зарплату комунальним підприємствам. Це наша відповідальність. До речі, мешканці практично не платять за квартплату. Відсотків 20-30 оплачують, тому є велика ймовірність відключення чи ліфтів, чи електроенергії. Але там, де мешканці свідомі – йде оплата. Хоча вартість квартплати взагалі невисока – 200 гривень, десь 150. А з субсидією ще менше. Але така ситуація… – Я начитався місцевих пабліків у соцмережах, тож озвучу кілька питань, які найбільше турбують громадян Покровська. Скажіть будь ласка, чи правда, що до квартир людей, які евакуювалися, заселяються якісь нові мешканці? І чи відомо вам про випадки мародерства у місті? – Коли мешканці виїжджають, вони самі вирішують, здавати чи не здавати житло. Це перше. Друге: чи є такі випадки заселення у місті? Я про них не чув. У приватних секторах чув про такі випадки, поодинокі. До мене знайомий хлопець волонтер вбігає і каже: «Треба їхати!». Я кажу: «Куди?». А він: "Розвозив гуманітарку, дивлюся, а тут військові в дачу заїхали". Я приїхав, переговорив, а вони просто зайшли до порожнього будинку, бо їм сусіди дозволили. Але усе врегулювали. Масового характеру це немає, ми із старостами розмовляємо. Але періодично такі випадки трапляються. Я так розумію, що на війні, як на війні, люди проявляються згідно з своїми якостями. – Місцеві жителі мені розповіли історію, що є проблема із свійськими тваринами. Не всі ризикують забрати їх із собою в евакуацію. І якщо їх не забирають, що з ними відбувається далі? – Ми визначилися, що якщо стоїть питання евакуації і є заявка на вивезення свійських тварин, ми відпрацьовуємо це питання. Якщо є домашні улюбленці, це питання ми організовуємо. – Пані Верещук каже, що всіх та всім забезпечать, дадуть все необхідне для життя тощо. Але кілька хвилин тому ви сказали, що частина людей, які виїжджали з Покровська і вже витратили якісь гроші, змушена була повернутися назад. Чи є розуміння того, як забезпечити людей, які виїжджають, роботою та грошима? Адже державних та міжнародних виплат, навіть якщо вдасться оформити всі можливі допомоги, буде все одно недостатньо. – Зі мною сьогодні (розмова відбулася ввечері 4 серпня – прим. « Остров ») зв'язувалися фахівці. Я надав контакт Фролова Олега Володимировича. Це організація, якій доручено у тих містах, куди їдуть наші мешканці на евакуацію, забезпечити людей роботою. Центральна влада сьогодні розуміє, що це питання, яке треба вирішити, бо мешканці почуватимуться, м'яко кажучи, некомфортно. Тому хочу сказати, що Олег Володимирович, окрім того, що поїде відпрацьовувати умови для проживання, контактуватиме у тій чи іншій громаді з можливими роботодавцями. Я не впевнений, чи можна забезпечити на 100 відсотків, розуміючи, що війна йде, і багато підприємств закрилися, але на рівні центральної влади це питання відпрацьовується, це факт. Для прикладу: ми об'їхали десь близько 10 громад, де були наші жителі, і в одній із них наші люди влаштувалися на роботу в теплиці. Ніхто їх до цього не підштовхував, просто вони не могли сидіти на місці, дуже активні люди. Тому це питання теж відпрацьовуватиметься. Ірина Верещук чудово це розуміє, вона була мером, людина, яка пройшла певні етапи свого розвитку як керівник. – У Покровській громаді є шахта. Що буде з нею? Адже її неможливо повністю зупинити. Якщо вона має працювати, то де житимуть шахтарі? – Ми промовляли з керівництвом шахти, що природно критична інфраструктура, у тому числі й шахти, медичні установи, залізниця, комунальники, всі залишаються і продовжують працювати. Ми розуміємо, що евакуація містоутворюючих підприємств можлива лише в тому випадку, якщо безпосередньо підійде ствольна артилерія і накриватиме системно вогнем, що зробить їхню роботу неможливою. Як це сьогодні відбувається в Авдіївці, і раніше відбувалося в Маріуполі. А решту часу, природно, працюватимуть. Ми розуміємо та знаємо, що люди підбирають собі будинки у приватному секторі. Якщо евакуюється 50-60% жителів багатоквартирних будинків, то в принципі проводка витримає і електроприлади для обігріву. В іншому випадку там все повигоряє . – Цієї весни влада закликала людей евакуюватися з районів, які ризикують опинитися в зоні бойових дій. Водночас, від роботодавців звучали заяви на кшталт: «Давайте повертайтеся, інакше всіх звільнимо за статтею». Чи маєте ви якийсь діалог з великим бізнесом у Покровській громаді? – Я хочу сказати, що ми постійно контактуємо з бізнесом, часто звертаємося за різною допомогою. Чи то транспорт, чи то допомога волонтерами для навантаження-вивантаження та інші всілякі питання. Без допомоги бізнесу не всі питання можна швидко та оперативно вирішити за допомогою бюджету. Тому з бізнесом ми спілкуємося. Ті, хто залишився у сфері послуг, сьогодні почуваються досить добре. У них додалося клієнтів, оскільки спочатку виїхало 70% мешканців та 90% бізнесу. Але ті 10%, які залишились, обслуговують 30% мешканців. Тому вони додали у своїх клієнтах і це видно по тим, хто залишився. Було приємно заходити до тих самих кав'ярень, магазинів, які не закривалися ні на один день. Їх лишилося не так багато, але вони стабільно працювали. Скрізь ситуація була різною, десь вистачало людей, десь – ні. Але сьогодні ситуація в місті Покровську завдяки нашим Збройним Силам, які тримають ситуацію під контролем, досить стабільна. Якщо АТБ не ризикує поки що відкриватися, то WOG потихеньку вже завозить колонки для заправки бензину. Це обнадіює, бо може з'явитись ще одна заправка. А в нас заправки можна на пальцях однієї руки порахувати. - Припускаю, що працює Parallel ... – Так, Parallel та «Інтерсіті». А сьогодні в нас уже відкрилося 90% АЗС. І бачимо, що ціни на бензин змінилися, і заправитися можна на будь-який смак. Так само ситуація вирішилася і з продуктами, стало все набагато простіше. І з медикаментами також. – Останніми днями у місті були проблеми з водою. Що зараз відбувається? – Ситуація стабільно напружена. Ми розуміємо, що вода подається із Карлівки. А там безліч проблем, то водовід розіб'ють, то переб'ють мережі, то просто води не вистачає, бо дуже спекотно. Це резервне водосховище, ми з вами знаємо, що це не є основним джерелом. Місто Покровськ разом із Мирноградом працює над резервним джерелом, бо навіть якщо виїде 70% і залишиться лише та частина, яка працює на критичній інфраструктурі міста, ми все одно займаємось забезпеченням резервних джерел. Це свердловини, скажімо, додаткові джерела, тому працюємо над цим. – Я чув від місцевих мешканців, що була якась перевірка, яка виявила у продуктових магазинах деякі продукти з гуманітарних наборів. Це правда? І як із цим боротися? – Щодо великих мереж – мені нічого такого невідомо. Я від вас уперше чую таку інформацію. Але знаю, що коли ми вивезли в управлінні соцзахисту комп'ютери, вийшла така ситуація, що всі паспорти отримувачів (допомоги – ред.) виписували в список від руки і, природно, не вибивали ці дані. А коли забили все до комп'ютера, то вийшло так, що хтось отримав допомогу один раз, хтось – по два, а хтось і ще більше. Тому сьогодні ця ситуація контролюється, беруться списки через старших квартальних будинків, вони звіряють з управлінням соціального захисту, чи немає неодноразового отримання, і тільки після цього вже при надходженні цієї гуманітарної допомоги видають лише тим, кому це належить. – Як Ви відчуваєте, ми пройдемо цю зиму на Донеччині? Виживемо? – Загалом подібна ситуація вже була. Є велика відмінність – не стріляли. Але на моїй пам'яті при розвалі Радянського Союзу не було опалення і в нас було дуже холодно. Пам'ятаю, що були замерзлі вікна, але хто мав газ, тим було простіше. У будь-якому разі ми пройдемо зиму. Хіба ми маємо інший вибір? Ні. Ми повинні вистояти та перемогти. Однозначно, пройдемо, витримаємо, станемо ще сильнішими, мудрішими, і сподіваюся, багато хто стане трохи ближче до людей. Розмовляв Данило Вереітін, «ОстроВ»
