«Росія не може діяти з терористами їхніми ж методами». Російські ЗМІ про Україну

Прокремлівська газета "Московский комсомолец" уявила, що "Росія, схоже, відкриває нову главу в боротьбі з київським режимом". І пов'язана ця "глава" з вимогою МЗС РФ до України видати главу СБУ Василя Малюка. Коментуючи ситуацію, якийсь "підполковник запасу, член президії Загальноросійської організації "Офіцери Росії" Роман Шкурлатов пафосно заявляє, що "Росія не може діяти з терористами їхніми ж методами, тому й пішла офіційним шляхом дипломатичних переговорів"...

«Тут без ілюзій»

Думку свою підполковник Шкурлатов не обмежує: "Московскому комсомольцу" він вирішив заразом розповісти і про те, "якою може бути доля не тільки Малюка, а й його соратника глави головного управління розвідки України терориста Кирила Буданова, а також президента України Володимира Зеленського, який після скасування виборів в Україні ось-ось опиниться в напівлегальному статусі".

Для початку, Шкурлатов переконаний, що вимога Росії до України видати Василя Малюка "тільки на перший погляд виглядає безперспективною".

"Звернення по лінії МЗС Росії було передано Україні офіційними каналами для того, щоб дипломатично зафіксувати "статус-кво", - проголошує підполковник. - Тобто ми даємо ще раз зрозуміти протиборчій стороні і всьому колективному Заходу, який стоїть за київським режимом, що ми вважаємо дану людину на даній посаді злочинцем і терористом і офіційно просимо її заарештувати і передати нам. Це робиться більше для того, щоб зафіксувати: проти Малюка та інших українських чиновників порушено кримінальні справи. Безумовно, якщо раптом вони опиняться в межах досяжності нашої правоохоронної системи, їх буде заарештовано, доставлено для проведення подальших слідчих дій і вони отримають по заслугах".

Такі "миролюбні" плани газету явно не влаштовують, вона прямо запитує Шкурлатова, "а ми можемо усунути терористів без цих "китайських попереджень"?

"Наша країна не може боротися з тероризмом терористичними ж методами. Тобто ми не можемо підіслати якихось людей для усунення терористів. Боротися навіть із тероризмом ми повинні в рамках чинного законодавства", - суворо відповідає підполковник.

І погрожує: "Безумовно, всі визнані терористами - Малюк, Буданов та інші особи, відповідальні за координацію терористичної діяльності, зокрема на території Росії, є нашими законними цілями. Вони можуть бути знищені під час точкових ракетних ударів, якимось іншим способом, але це має бути законно. Це не повинно перетворюватися на тероризм, і ми чітко цього дотримуємося".

"Якими ще способами вони можуть бути знищені? Тільки ракетами?", - не вгамовується "Московский комсомолец".

Шкурлатов діловито пояснює: "Можуть, наприклад, знайтися добровольці, які вболівають за свою країну і за свій народ, які підуть і знищать цю людину будь-яким для себе зручним способом. Чи матиме відношення до цього Російська Федерація чи ні - питання відкрите. Візьмемо, наприклад, зрадника Кузьмінова, який викрав вертоліт, убив своїх товаришів по службі - просто мерзенний персонаж. Це найгірший вид зрадника, який перейшов на бік противника навіть не за ідею, а за гроші, його тупо купили. Ця людина закінчила своє життя, як і всі зрадники. Тому у людей, які терористичними методами намагаються воювати з Росією, на руках яких кров величезної кількості мирних громадян, у них є шанс закінчити якимось подібним чином".

"Ми діємо законними шляхами - направляємо офіційні запити дипломатичними каналами, порушуємо кримінальні справи щодо підозрюваних, видаємо санкції на арешт. Ми будемо рухатися ось цим шляхом. Але всі ці люди повинні засинати з думкою, що вони можуть не прокинутися, тому що їх ненавидить величезна кількість людей, це не тільки громадяни Росії. Ці персонажі взагалі не повинні спати спокійно", - продовжує переконувати когось російський підполковник.

На запитання, "а Зеленського ми можемо в такий самий спосіб визнати терористом?", він відповідає, не роздумуючи: "Зрозуміло, військовим шляхом це було можна зробити вже неодноразово. Але знову ж таки, ми все-таки держава правова, а значить відповідальна за свої дії. І наше військово-політичне керівництво, припускаю, вважає, що все-таки цим шляхом буде йти не зовсім правильно. І, напевно, на те є підстави. Упевнений, що до цього питання треба підходити з холодною головою".

Але "Московскому комсомольцю" і цього мало, газета пропонує щось зробити із Зеленським "з 21 травня, коли закінчуються його повноваження, він опиниться в напівлегальному статусі".

Але тут думка Шкурлатова очевидно спотикається: "Для нас Зеленський від початку не дуже легітимний керівник. Дійсно, 31 березня не відбулися президентські вибори в Україні, які мали відбутися за конституцією цієї країни. А в травні, коли мала б відбутися інавгурація новообраного президента, Зеленський, взагалі, втратить будь-яку легітимність. Для нас жодних юридичних наслідків це не матиме. Питання - ким він стане - легітимним чи ні, напевно, треба віддати на вирішення Заходу, який курує київський режим. Чи готові вони поступитися своїми демократичними цінностями або там знову скажуть: "це інше"? Думаю, що Захід нас нічим не здивує і діятиме суворо у своїх інтересах, керуючись усе тією ж логікою: "Так, це сучий син, але це наш сучий син". Тому тут без ілюзій".

«Позиція України коригується»

Днями президент Володимир Зеленський заявив, що в разі виходу Сил оборони України на лінію фронту, яка була до початку великої війни 2022 року, диктатор Володимир Путін може повернути всі захоплені території. На це миттєво відреагували кремлівські ЗМІ, перевернувши сенс сказаного Зеленським з ніг на голову. Зокрема, газета "Взгляд" не моргнувши оком переконує своїх читачів у протилежному - "Україна замислилася про мирне врегулювання на умовах Росії".

"Зеленський готовий почати діалог, якщо Україна вийде на кордони 2022 року. Раніше в Україні говорили, що сядуть за стіл переговорів тільки з урахуванням виходу на кордони 1991 року. Чому позиція Києва змінюється і за яких умов мають розпочатися переговори про мирне врегулювання в Україні?", - відверто перебріхує "Взгляд".

Газета цитує з Москви якогось Володимира Скачка, якого вона називає "київським політологом".

"Росія чітко позначила мету в СВО - виконання всіх своїх завдань із забезпечення безпеки. Якщо це вдасться досягти шляхом повної і беззастережної перемоги над Україною - це буде зроблено. Якщо це можливо реалізувати шляхом створення санітарної зони, такий варіант теж підходить. Для Росії головне - виконання її умов", - повторює Скачко побиті кремлівські наративи.

"...Наразі може йти узгодження участі Росії в саміті у Швейцарії. Днями Пекін заявив, що візьме участь у цьому саміті, якщо в основу його роботи буде покладено не "формулу Зеленського", а мирний план Китаю. Різниця всього у двох пунктах - у "формулі Зеленського" 10 пунктів, у мирному плані Китаю - 12, і він абсолютно вигідний Росії", - відверто каламутить воду "київський політолог".

Скачко додає, що "в основі російсько-українських переговорів має бути план Пекіна, у ньому не згадуються кордони 1991 року, передбачено припинення вогню, а також зняття санкцій і обмін полоненими".

"А найголовніше - у цьому плані передбачено припинення поставок західної техніки Україні. Це те, що потрібно Росії. Якщо саміт у Швейцарії все-таки відбудеться і на ньому буде ухвалено план Китаю, після цього можуть початися мирні переговори. Зеленський розуміє, що якщо він не братиме участі в переговорах, то виявиться нікому не потрібен. У кращому разі його відправлять другим послом у Молдову", - уїдливо каже "київський політолог".

Йому вторить "політолог і експерт Фінансового університету при уряді РФ" такий собі Денис Денисов: "Передумов до участі Росії в саміті у Швейцарії зараз немає. Хіба у нас є бажання, щоб інші 50 країн почали повчати російську делегацію, як поводитися і що робити? Звичайно ж, ні. У російських переговірників немає жодного інтересу обговорювати абсурдні пункти "формули Зеленського", яка є базовою для організації заходу в Швейцарії".

"З одного боку, можна зробити вигляд, що питання нової геополітичної реальності не існують, і почати переговори щодо припинення вогню та утримуваних осіб, - продовжує фантазувати Денисов. - Але, з іншого, ми чудово розуміємо, що питання приналежності Криму та входження до складу Росії нових чотирьох регіонів залишається наріжним для укладення фундаментального договору. Від цього не зможе піти жодна зі сторін. І поки українська позиція не зміниться, безглуздо очікувати того, що навіть у разі початку мирних переговорів вдасться вийти на основоположний документ".

За словами "експерта" Денисова, "російсько-український діалог не розв'яже екзистенціональних проблем Росії та країн колективного Заходу, тому він може бути лише одним з елементів ширших переговорів".

"Те, що позиція України коригується - це цілком логічна зміна. Зараз в Україні дуже складна ситуація, що спричинено успішним наступом Збройних сил РФ. Другий фактор - фактичне замороження фінансової та військової підтримки з боку Сполучених Штатів. Внаслідок цього політичному керівництву України необхідно змінювати свою позицію. Воно прекрасно розуміє, що якщо ці тенденції збережуться протягом півроку, це може призвести до того, що Україна перестане існувати як суверенна держава", - упевнено підсумовує Денисов, видаючи бажане за дійсне.

«Будуть негайно знищені»

Проректор Дипломатичної академії МЗС РФ Олег Карпович розповів газеті "Известия", "до чого може призвести відправлення західних військ на Україну".

"...Дискусія, запущена французьким президентом Еммануелем Макроном, стосується саме відправки повноцінних підрозділів на Україну. Ще донедавна такі обговорення могли здатися абсурдними та відірваними від реальності. Зрештою, з перших днів конфлікту західні лідери в один голос заявляли про необхідність відходу від прямого військового зіткнення з Росією. Однак провал надій на нанесення Москві стратегічної поразки руками українців і санкційними ударами змусив окремих учасників антиросійської коаліції почати розглядати неймовірні, на перший погляд, варіанти розвитку подій. Можливо, вперше в новітній історії фігури, які претендують на якусь солідність і респектабельність, на кшталт того самого Макрона, відкрито висловлюються про необхідність руху до третьої світової війни, - адже саме прологом до подібної катастрофи стане зустріч на полі бою наших і натовських збройних сил", - лякає Карпович.

Він наполягає, що "причина виникнення відповідної дискусії очевидна".

"Зробивши ставку на бліцкриг проти Росії, покликаний дезінтегрувати нашу країну, усунувши її з клубу великих держав, Захід пішов на безпрецедентну авантюру, що завела його політичні еліти в логічний глухий кут. На тлі все нових провалів і поразок ЗСУ позиції прихильників війни до останнього українця починають тріщати по швах. Праві євроскептики і вкрай ліві сили посилюють позиції і на національному рівні, і напередодні виборів до Європарламенту. Усередині ЄС різко зміцнилося становище таких прагматиків, як Віктор Орбан і Роберт Фіцо, які наполягають на переговорному врегулюванні кризи. Проте ініціатори проекту "анти-Росія", які відмовляються змиритися з реальністю, орієнтуючись на інструкції з Вашингтона, пропонують все нові варіанти ескалації. Якщо спочатку улюбленим фетишем європейських русофобів була ідея конфіскації російських активів і переспрямування їх на допомогу Києву, то сьогодні Макрон, який різко змінив колись помірне позиціонування, пропонує йти ва-банк", - запевняє проректор Дипакадемії.

"...Росія, безумовно, робитиме все можливе для того, щоб пояснити Макрону і його групі підтримки згубність переходу до таких бездумних (якщо не сказати - божевільних) дій, які наражають на небезпеку весь європейський континент і, хоч би як пафосно це звучало, всю світову цивілізацію. При цьому варто зауважити, що, опинившись на українській території, солдати будь-якої союзної Києву армії перетворяться на законну ціль для російських збройних сил і будуть негайно знищені. І саме в цей момент не зможе не спрацювати принцип ядерного стримування, який десятиліттями страхував Росію і Захід від взаємного гарантованого знищення", - зарозуміло попереджає Карпович.

"Нашим опонентам явно не вистачає якогось струсу, який дозволив би їм, а ще важливіше - їхнім громадянам, прозріти і побачити руйнівну природу дій їхніх безвідповідальних лідерів. І якщо вони все ж підуть запропонованим Парижем шляхом, такий струс буде забезпечено. Це не наш вибір, і ми до кінця намагатимемося напоумити противника - але коли інших можливостей зупинити глобальний конфлікт не залишиться, що ж, доведеться, як кажуть американські військові, піти на ескалацію заради деескалації", - підсумовує проректор фактично прямою погрозою.

«Теоретично його можуть убити»

Прокремлівська газета з назвою-недорозумінням "Свободная пресса" вирішила поміркувати, як "питання визнання Зеленського президентом України до 21 травня може втратити актуальність".

Допомагає газеті розвинути цю думку якийсь "кримський журналіст" Сергій Кулик. "20 травня, згідно з українською конституцією, закінчується термін президентських повноважень, і вже наступного дня він стає ніким. Звісно, зграя Зеленського може упирати на 108-ту статтю конституції, згідно з якою "президент України виконує свої повноваження до вступу на посаду новообраного президента", але все це занадто хитко - адже Зеленський так і не призначив президентських виборів, хоча зобов'язаний був це зробити. Тобто, якщо він залишиться сидіти у своєму кабінеті, це буде узурпацією влади", - обурений "кримський журналіст".

Він звідкись дізнався, що "зараз офіс президента гарячково торгується з депутатами Верховної Ради та їхніми господарями-олігархами, сподіваючись підкупити можливих союзників "хлібними" місцями".

"Узурпатор Зеленський, який відмовився провести навіть декоративні вибори, які міг би визнати Захід, стане ахіллесовою п'ятою Білого дому... Зеленський тим паче втрачає цінність в очах Заходу, оскільки катастрофічно втрачає підтримку навіть серед своїх чиновників, які, думаючи про майбутнє, озираються на всі боки, гадаючи, хто стане наступним главою режиму, до кого краще примкнути", - філософствує Кулик.

Він навіть знає, "який вигляд могло б мати "зняття" Зеленського": "Його можуть змусити добровільно залишити свій пост і виїхати на Захід, щоб він там доживав віку в одному зі своїх особняків. А може статися нещасний випадок. Щоправда, з останнім складніше - охорона у нього британська, а інтереси Англії в Україні не збігаються з американськими".

"Кримський журналіст" запевняє, що "останнім часом дуже активно розкручують колишнього спікера парламенту й екслідера правлячої партії "Слуга народу" Дмитра Разумкова". "Зараз із Дмитра Разумкова ліплять образ досвідченого, поміркованого політика. Як чинного депутата його знову можуть обрати головою парламенту, а, отже, після 21 травня він виконуватиме обов'язки президента", - заявляє Кулик, звісно, не уточнюючи, хто саме "розкручує колишнього спікера".

Ще один "політолог, голова "Центру політичної просвіти" такий собі Іван Мезюхо фантазує ще ширше: "Президент України сам себе загнав у ситуацію, за якої він або глава маріонеткового утворення, або мертва людина. Живий Зеленський у відставці Вашингтону буде не потрібен, а вже тим паче якщо він почне говорити... Їм не потрібен такий головний біль".

Мезюхо йде ще далі, чому б і ні: "Теоретично його можуть убити, а потім звинуватити в цьому нас. Після цього буде створено військовий кабінет із функціями хунти. Можливо, номінальним керівником стане Стефанчук, але за фактом ним може заправляти політичний дует Буданов плюс Сирський".

"В американців є ймовірні кандидати на пост військового диктатора України. Це Кирило Буданов, Олександр Сирський, навіть Валерій Залужний. У Європи свій список, але її поради питати не будуть... Якщо Зеленського вб'ють американці (британці), то в такому разі світові покажуть нового військового диктатора, згодом схильного до компромісу. Якщо український президент з інших причин залишить свою посаду, то тоді на Україну чекатиме плутанина і низка палацових переворотів (це займе час від двох днів до кількох місяців)", - запросто стверджує "політолог" Мезюхо.

"У будь-якому разі, із Зеленським чи без нього, Україні незабаром поставлять завдання щодо переходу до дипломатичної боротьби з Росією. Військових ресурсів Заходу не вистачає, щоб перемогти нашу країну", - пафосно проголошує він.

Огляд підготував Михайло Карпенко, "ОстроВ"