«Питання про існування Росії буде вирішено аж ніяк не на українському фронті». Російські ЗМІ про Україну

Газета «Известия» під заголовком «Точки неповернення» опублікувала міркування заступника голови Ради безпеки РФ Дмитра Медведєва - про «причини нинішньої геополітичної кризи та запоруку збереження майбутнього для всього світу». Не інакше як маренням ці «думки» назвати не можна, бо побудовані вони на тухлих тезах про те, що «у всьому винен Захід». Але що гірше: Медведєв у результаті загрожує знищенням «усієї людської цивілізації», бо «мир без Росії нам не потрібен»... Кремль явно намагається через Медведєва передати Заходу «чорну мітку».

«Відморожена та цинічна позиція»

У своїх глобальних фантазіях на сторінках «Известий» Медведєв починає з України та закінчує нею, роблячи таким чином «неофашистський київський режим» головною думкою своїх міркувань.

«...Початок трагедії, яка розгортається сьогодні в Україні, було покладено наприкінці минулого століття. Конкретно - у той момент, коли зазнав краху Радянський Союз... Керівники союзних республік цинічно дбали лише про те, щоб стати главами самостійних держав, створених на останках великої країни, що ще димляться. Так чи інакше потім були Форос та серпневий путч. І кінець Союзу РСР, який так і залишився для старшого покоління улюбленою Батьківщиною та чудовою мрією про справедливість», - слізно пише Медведєв.

І відразу починає гарчати: «На все це західний світ дивився зверхньо, з пихатим прищуром переможця і почуттям явної переваги. Думаючи лише про те, як задовольнити свої інтереси. І з усіх сил продовжуючи штовхати нашу країну в прірву для повного усунення свого давнього конкурента. Всі добрі розмови про рівне партнерство, дивовижний новий світ без роздільних ліній та іншу прекраснодушну біліберду велися тільки для відводу очей. І виявилися лише безглуздими формулами, що маскували збочені задуми наших вічних супротивників».

На думку Медведєва, «розномасні політики, які взяли владу в новій Росії, не змогли впоратися з загрозою, що виникла» і в результаті «розквіт сепаратизм, утворилися гарячі точки всередині країни, запалав Кавказ».

«Ціною неймовірних зусиль Росія поступово подолала найважчі часи... Але історія невблаганна... Після розквіту імперії та її золотого віку - довгий шлях до того самого фіналу: до розпаду і війни або війни і розпаду. Це світовий закон. Так і сталося з нами, із Союзом РСР, лише у відкладеному варіанті. Війна могла статися раніше - у 90-ті роки минулого століття, у перші два десятиліття XXI століття, але розгорілася зараз. Такий розвиток подій пов'язаний із невблаганним та жорстоким ходом світової історії. Вмирає велика країна – починається війна. Рано чи пізно. Занадто сильні внутрішні протиріччя і образи, що накопичилися. Виникають дрімучий націоналізм, примітивна заздрість та жадібність. І, звичайно, найсильнішим каталізатором війни після загибелі імперії завжди виступають країни навколо неї, які бажають подальшого поділу держави, що звалилася. У нашому випадку ним стала відморожена та цинічна позиція західного світу. Вщент обурілої від своєї безкарності англосаксонської цивілізації, яка просто зникла на ґрунті ідей винятковості та вигаданого месіанства», - виплескує свої гнівні звинувачення Медведєв.  

На його думку, «точками неповернення можна вважати дві дати».

«Перша – осінь 2008 року, коли західний світ підтримав агресію Грузії проти осетинського народу і підніс до небес придурка, наркомана та авантюриста, якого пізніше відкинула не лише його власна країна, а й чужа, куди він боягузливо втік. Агресору тоді було дано швидку і тверду відсіч. Друга поворотна точка – весна 2014 року, коли свою волю на законному референдумі висловив народ Криму, назавжди повернувшись на історичну батьківщину», – звично бреше Медведєв.

«У західного світу це викликало шалену, безсилу істерику, яка триває досі. Їхні конвульсії підживлюються печерною русофобією та бажанням створити новоявленого Франкенштейна в особі України – особливу «анти-Росію», про яку написав президент нашої країни. Що тут ще сказати? Тільки одне: мудрі попередники нинішніх безмозких західних політиканів говорили так: Deus quos vult perdere dementat prius – кого Бог хоче покарати, того спочатку позбавляє розуму. Саме ця божевільна істерика, нав'язливе бажання роздерти нашу країну і призвели зрештою до спеціальної військової операції», - наївно намагається переконати когось Медведєв.

І переходить до відвертих погроз знищення світу.

«Історія демонструє й інше: будь-яка імперія, що впала, ховає під своїми уламками півсвіту, а то й більше. Цього, схоже, не хочуть збагнути ті, хто спочатку розвалював СРСР, а зараз намагається знищити Російську Федерацію. У них зберігаються маячні ілюзії, що, відправивши на той світ без жодного пострілу Радянський Союз, вони зможуть без суттєвих проблем для себе поховати і нинішню Росію, кидаючи в топку життя тисяч людей, залучених до конфлікту. Це вкрай небезпечні помилки. Як із СРСР не вийде. Якщо серйозно постане питання про існування самої Росії, його буде вирішено аж ніяк не на українському фронті. А разом із питанням подальшого існування всієї людської цивілізації. І тут не повинно бути жодних двозначностей. Світ без Росії нам не потрібний», - проголошує Медведєв.

«Звичайно, можна й надалі накачувати зброєю неофашистський київський режим та перешкоджати будь-якій можливості відродити переговори. Наші вороги займаються саме цим, не бажаючи зрозуміти, що їхні цілі свідомо ведуть до тотального фіаско. Програшу для всіх. Краху. Апокаліпсису. Коли про колишнє життя доведеться забути на віки, поки не перестануть виходити радіацією димні завали. Росія цього не допустить. І ми не самотні у цьому прагненні. Західні країни із сателітами - лише 15% населення планети. Нас набагато більше, і ми набагато сильніші. Спокійна міць нашої великої країни та авторитет її партнерів - запорука збереження майбутнього для всього нашого світу», - пафосно робить висновок Медведєв, не уточнивши, що «партнерів» Росії скоро можна буде перерахувати по пальцях однієї руки.

«Детонація боєприпасів спричинить землетрус»

Офіційне видання уряду РФ – «Российская газета» - заявляє, що «Україна готує військову провокацію в Придністров'ї».

«Росія застерігає Україну та країни НАТО від авантюрних кроків щодо Придністров'я. У російському зовнішньополітичному відомстві наголосили, що поблизу кордону з Придністров'ям відзначається скупчення підрозділів української армії, техніки, а також нарощування польотів безпілотної авіації ЗСУ та розгортання артилерії. Якщо провокація Києва все-таки піде, російські війська відреагують на неї адекватно, забезпечивши захист своїх співвітчизників, миротворчого контингенту Росії, військовослужбовців Оперативної групи військ РФ і військових складів у Колбасне в Придністров'ї», - пише «РГ».

«Експерти кажуть, що для початку військових дій проти Придністров'я українській владі потрібне лише офіційне прохання з боку керівництва Молдови... Влада Молдови ніяк не відреагувала на ескалацію напруженості на українсько-придністровському кордоні. Міноборони республіки повідомило, що «не бачить прямих військових загроз для Придністров'я з боку України», - дорікає «РГ».

«...Крім того, ситуацію, що склалася, прокоментував віце-прем'єр Молдови Ніколай Попеску, який закликав вивести всі російські війська з Придністров'я. Що станеться у разі виведення російських миротворців, що діють на підставі мандату ООН, з більш ніж 200 тисячами російських громадян, які живуть у ПМР, припустити нескладно...», - очікувано лякає кремлівська «РГ».  

Водночас газета нагадує, що у селищі, яке росіяни завзято називають Ковбасне (насправді воно називається Кобасне, по-молдовськи – Cobasna – ред.) розташовується «військовий склад або, як його називають військові, об'єкт № 1411 АСБ (артилерійський склад боєприпасів), який є найбільшим арсеналом озброєнь у Європі».

«Зараз, за різними даними, кількість боєприпасів, що зберігаються у Ковбасне, становить близько 22 тисячі тонн. На складі знаходяться артилерійські снаряди, авіабомби, у тому числі такі як ФАБ-500 та ФАБ-1000 (500 та 1000 кг – «ОстроВ»). Також у Ковбасне зберігаються міни різних калібрів, гранати, патрони. Щоправда, за оцінками експертів, майже половина цього арсеналу вже вичерпала свій термін зберігання. Крім того, на складі на консервації знаходиться велика кількість техніки, щоправда, переважно старих зразків. Це близько 100 танків, 200 бронетранспортерів, бойових машин піхоти, понад 30 тисяч військових автомобілів, близько 200 зенітно-ракетних комплексів, реактивні системи залпового вогню «Град», 30 тисяч автоматів та кулеметів. Боєприпасів, що зберігаються у Ковбасне, вистачило б для оснащення сучасного армійського угруповання. Охороняє арсенал оперативна група російських військ, дислокована у Придністров'ї, а також місцеві військові», - зазначає «РГ».

І лякає з очевидним розрахунком: «Розуміючи нестабільність обстановки навколо Придністров'я та небезпеку зберігання такого арсеналу, експерти розрахували небезпеку, яка чекає на Придністров'я, Молдову та Україну у разі детонації боєприпасів. За їхніми оцінками, можливий вибух боєприпасів, що зберігаються в Ковбасні, може бути порівняний з вибухом ядерної бомби, скинутої на Хіросіму. За оцінками фахівців, загальний радіус дії первинної ударної хвилі може становити 40-50 км і більше. На місці вибуху з'явиться вирва радіусом півтора кілометри та глибиною до 75 метрів. Постраждають не лише придністровські, а й українські та молдавські населені пункти. Детонація боєприпасів спричинить землетрус потужністю 7-7,5 бала. У радіусі до п'яти кілометрів будинки будуть повністю зруйновані».

«Мабуть, попередження експертів пройшли повз вуха київського режиму. Завдати удару по Придністров'ю днями закликав Майю Санду колишній заступник голови МВС України. Намагання атакувати Ковбасне вже були. 27 квітня 2022 р. біля арсеналу лунали постріли, з території України прилітали дрони», - приреченим тоном робить висновок «Российская газета».

«Чи варто Києву розраховувати на субмарини?»

«Комсомольская правда» стурбувалася: «Україна зміцнює свій флот: чи реальна загроза для Росії?».

«Лютневі заяви високих представників Києва про зміцнення військово-морських сил України за рахунок поставок Заходом не лише бронекатерів, а й корветів і навіть підводного човна», «КП» попросила прокоментувати якогось Василя Дандикіна, «капітана 1 рангу запасу, військового експерта».

«Якщо брати кораблі пристойні – їх для України будують турки. Перший корвет вони вже збудували, - повідомляє Дандикін. - Під час його здавання були присутні представники ЗСУ. Назвали його «Гетьман Мазепа». За характеристиками можна порівняти з нашими корветами проекту 20385. Він несе пристойні ракетні озброєння. Водотоннажність 2 з лишком тисячі тонн. Київ замовив три одиниці таких корветів - з добудовою їх у Миколаєві з урахуванням оснащення їх там корабельним озброєнням. Фактично турки спустили на воду корпус. І з урахуванням того, що ці кораблі можуть повернутися до портів базування, за турецькими розуміннями. Тобто вони можуть піти до Середземномор'я, але не зможуть уже повернутися назад через турецькі протоки».

Дандикін стверджує, що «Туреччина зараз робить ще два корабельні корпуси, а фінансувала цей проект, швидше за все, Великобританія».

«Є ще мінні тральщики від Британії. Але знову питання – як їх Україні передати? Через протоки, Босфор та Дарданелли, вони, швидше за все, не пройдуть. А от Дунаєм могли б пройти тральщики. Там німці навіть невеликі кораблі та малі підводні човни проводили. Адже у них осадка невелика, 2-3 метри. Це щодо тральщиків від 800 до 1000 тонн. Адже наші малі ракетні катери (МРК) проходять спокійно Волго-Донським каналом, через Дон і Азовське море - в Чорне море. А ось більші кораблі поки що залишаться на Балтфлоті та на Північному флоті», - каже кремлівський «експерт».

У результаті, продовжує він, флот України може розраховувати «на дрібні катери, які можуть з Європи спуститися Дунаєм».

«Нехай навіть із ракетним озброєнням. При цьому замовлення на них у Британії та в Америці були великі, до речі. А також і на підводні дрони. Які проти нас вони вже випробовували. Наші їх у Севастопольській бухті вже знищували, перехоплювали та, здається, встигли вивчити», - додає Дандикін.

А на запитання, «чи варто Києву розраховувати на субмарини», заспокоює: «Туреччина сама підводних човнів поки не робить. А французькі чи німецькі субмарини Анкара не пропустить через Босфор. Ну ще Швеція підводні човни робить. Але з водотоннажністю від 1500 тонн за річковою системою такий підводний човен через Європу в Україну навряд чи пройде».

«Готова російська свідомість є зараз лише на Донбасі»

Газета «Взгляд» поділяє «занепокоєння» Путіна про те, що «плани Заходу щодо ліквідації РФ незмінні і ставлять під загрозу існування російського народу».

«Водночас він знову вжив історико-політичний термін «Новороссия». Експерти вважають, що формується ідеологічний заділ для «збирання земель росіян» та захисту російських людей. Запущені процеси, зворотні «розпаду Росії», якого домагаються США», - вкотре заводить «Взгляд» знайому пісню.

А підспівувати закликає якогось «доцента кафедри закордонного регіонознавства та зовнішньої політики РДГУ» Вадима Трухачова.

«Захід, звісно, розраховує на те, щоб нас дотиснути, – погоджується Трухачов. – Очевидно, що своєю головною метою там бачать повернення Росії в економічному та політичному плані у стан 90-х років, щоб вона ні на що у світі не могла впливати і вже тим більше не могла конкурувати зі США».

Однак, продовжує Трухачов, у нинішній обстановці варто трохи «згущувати фарби».

«Президент Путін знає, що насправді серед західних політиків немає єдиної точки зору щодо Росії. Обговорюються різні варіанти дій щодо нашої країни: від повного розвалу та поділу на десятки самостійних держав до збереження кордонів 2013 року та навіть закріплення існуючих кордонів з урахуванням збереження за Росією Криму та Донбасу, але не більше. Але жоден із цих варіантів нас об'єктивно не влаштовує», – зазначає доцент.

Він вважає «безумовно гарною ознакою», що Путін «часто вживав термін «Новороссия».

«У посланні президент зазначив, що Новоросія – це частина історично російських земель. Тобто можна зробити висновок про те, що маються на увазі не лише чотири нові російські регіони, а й низка інших територій, що історично входили до Новоросії, у тому числі й Придністров'я», – переконує Трухачов.

А далі взагалі махає шашкою: «Я думаю, все це заділ на те, що Росії хотілося б отримати за підсумками спеціальної військової операції. Ми не обмежуємося, та й не можемо обмежитися лише Донбасом, Запорізькою та Херсонською областями. Оскільки в поточних умовах неможливо гарантувати безпеку росіян і в цих регіонах, і на ще не звільненій території Новоросії».

«З політикою захисту російських людей за кордоном у нас були великі проблеми, але, як ми бачимо, робляться висновки та змінюються підходи. Водночас поки що залишаються питання щодо російської свідомості та самосвідомості в регіонах Новоросії. Незважаючи на те, що навіть у 2021 році росіянами себе вважали переважна більшість жителів у Харківській, Дніпропетровській, Одеській областях, як така готова російська свідомість є зараз лише на Донбасі. На решті територій над цим ще, звичайно, треба буде попрацювати», – діловито робить висновок кремлівський політолог.

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»