Наступником не стане! Конфлікт в «елітах» Росії і до чого тут Бахмут

· Військові грають із Путіним – кажуть, що не витягують через постачання ВСУ озброєнь НАТО і просять дозволити використовувати ядерну зброю, знаючи, що їм відмовлять.

· Путін тицяв військових носом в «успіхи» приватної компанії «Вагнер»… Але взяти Бахмут, обіцяний путіну до Нового року чи Різдва, Пригожин так і не зміг.

У передноворічні дні для громадськості відкрився конфлікт усередині російської еліти. Військова компанія «Вагнер» подарувала різдвяний подарунок Генштабу РФ, поскаржившись, що він не дає їм снарядів для наступу на Бахмут. На відео тривалістю менше 30 секунд артилеристи "Вагнера" криють матом начальника Генштабу РФ генерала Герасимова, звинувачуючи його особисто у саботажі.

Як за командою "фас" близькі до міноборони РФ ЗМІ, наприклад, такі як "Військовий огляд" (topwar.ru) , 26 грудня поспішно публікують статті, стверджуючи, що відео "вагнерівців" - "український фейк". Багато воєнкорів-пропагандистів теж повторювали, що це відео – «фейк». При цьому всі вимагали від «Вагнера» відреагувати.

Витримавши гросмейстерську паузу в очікуванні, коли всі навколоармійські глашатаї висловилися, Пригожин заявив, що це НЕ фейк!

Наступного дня британська Бі-Бі-Сі та багато світових видань написали про конфлікт між Міноборони РФ та ПВК «Вагнер». «Підіграв» Пригожину навіть керівник української розвідки, окресливши альянси для «Нью-Йорк Таймс»: з одного боку цілеспрямований і заповзятливий Пригожин разом із польовим генералом Суровікіним , а з іншого – штабісти Шойгу та Герасимов.

Що ж відбувається насправді?

Почнемо з Міноборони. Піарники там незграбні, не вивчили попередніх конфліктів Пригожина і розраховували на те, що «диригент» відмовчиться. За військово-бюрократичною логікою «Вагнеру» треба було матюкати Суровікіна як керівника «СВО» який не поставив снаряди, а не його боса Герасимова. Але з літа росЗМІ ліплять із Суровікіна Жукова. Це потрібно тому, що після поразок та відступів росіян в Україні, у російської «еліти» підірвано довіру до армії та силовиків. А в цьому не зацікавлені ті, хто воює, та кому ця війна вигідна. Тому Пригожин – у першому ряду хору, який оспівує Суровікіна. У той же час, Вагнеру треба на когось списувати свої невдачі під Бахмутом і генерал Герасимов, тут якраз став у нагоді.

Тим більше, що вступаючи в конфлікт із Генштабом РФ, Пригожин грає не поодинці, а з такими серйозними партнерами як ФСБ та Кадиров.

ФСБ образилася, коли на початку війни заарештували відповідальних співробітників Федеральної служби безпеки, які готували «СВО».

А у підрозділів Росгвардії конфлікт із Міноборони розгорівся через недостатню координацію, яка призвела до великих втрат на марші до Києва та під час відступу від нього. Друг путіна Золотов, спеціально під якого Росгвардію і вивели із складу МВС, багато "бикував", але виявився пустишкою.

Справа в тому, що Росгвардія не є частиною збройних сил. Це колишні внутрішні війська МВС, які у 2016 році відокремилися від поліції. А завдання жандармерій усіх країн схожі – охорона об'єктів, наприклад таких як АЕС. У Росгвардії є сили, здатні боротися з ДРГ, але воювати на фронті їх просто ніхто не вчив. Тому росгвардійці-кадировці , які йшли в лютому на Київ , готувалися не до війни, а до параду на Хрещатику, везучи парадну форму. І це дорого їм обійшлося. І не тільки  у втратах, але й політично. Золотов фактично зник з інформацційного простору.

Військові теж ображені на силовиків від самого початку «спецоперації». Бо воювати доводиться їм, а піаряться на війні – інші. У березні «комбат Народної міліції ДНР», засновник терористичного батальйону «Восток» Ходаковський , обрушився з критикою на чеченських тік-токерів-росгвардійців. Пікантність тут у тому, що так звана «народна міліція» повністю інтегрована до Південного Військового Округу…

Пригожин тоді публічно підтримав Кадирова, що носить звання – генерал а Росгвардії . Ну а «комбат НМ ДНР» Південного ВО був змушений публічно вибачатися .

«Комбат НМ ДНР» Південного ВО Ходаковський «пояснився за свої необережні слова про чеченських бійців» перед депутатом Делімхановим . Джерело: Комсомольська правда від 22 березня 2022 року

До речі, на підтвердження слів про інтеграцію «НМ ДНР» та «НМ ЛНР» до Південного ВО говорить той факт, що путін особисто вручив їм бойові прапори під час відвідин Ростова напередодні Нового року.

Після провалу координації «СВО» крадійкуватою ФСБ і скандалів із пихатою, але нездатною до масштабних бойових дій Росгвардією, путін підтримав військових. Проте, командувачі ПВО змінювалися, а очікуваного воєнного ефекту диктатор не отримував. Тоді, у липні путін вирішив поставити «коня і трепетну лань» в одну упряж. Він погодився на експеримент під Бахмутом: штурмує ПВК «Вагнер», а збройні сили бомбардують та обстрілюю здалеку, зменшуючи втрати у живій силі. Політична ціль – вихід на адміністративні кордони Донецької області. Тоді ще майже вся Луганська і частина Харківської області були окуповані.

Але і це не дало результату. Тоді Кремль вирішив об'єднати всю СВО під одним командуванням – зійшла зірка Суровікіна. 8 жовтня він став офіційним командувачем Об'єднаного угрупування військ у районі проведення «СВО», під керівництво якого потрапили і ПВК «Вагнер», і Росгвардія , і всі інші.

Нагородження Суровікіна у штабі Південного військового округу в Ростові 31 грудня 2022 р. за кілька годин до «трагедії» у ПТУ №19 у Макіївці

У тактиці використання сухопутних військ Суровікін , його попередники, Дворніков і Жидко, мало чим відрізняються один від одного. Усі вони кидали піхотинців-штурмовиків у м'ясорубку.

«Вагнер» кидає своїх зеків на фарш ще інтенсивніше. Це створює йому перевагу над армією. Зеків не шкода. Однак, зеки, якщо їх не берегти, – ресурс, який швидко закінчується. До взяття Бахмута ще далеко, а Пригожин уже заявив про необхідність набору у «Вагнер» засуджених жінок для роботи у диверсійних групах та снайперських парах.

Від попередників Суровікін відрізняється збільшенням інтенсивності ракетних ударів по українській цивільній інфраструктурі. Але на відміну від Пригожина, ні Суровікіна, ні Міноборони загалом не цікавить Бахмут як стратегічний населений пункт. Він був таким до того, як генерал Лапін відступив з-під Ізюму (Харківська обл.) у вересні. Якби Бахмут узяли тоді, то збройні сили РФ могли б взяти агломерацію Слов'янськ-Краматорськ-Дружківка-Костянтинівка, забезпечивши територію «ДНР» у межах Донецької обл.

Якщо ж Бахмут буде взято «Вагнером» зараз, він стане лише політичною перемогою особисто Пригожина та головним болем для «ДНР». Місто, в якому колись проживало 80 тис. осіб, у разі якщо ЗСУ не відходять, а обороняються, стає просто неживим простором. Приклад такої ситуації вже є. В середині весни загони "Вагнера" штурмували м. Попасна (населення 20 тис.) протягом майже місяця, в результаті зрівнявши його із землею.

Міноборони та Генштаб РФ чудово розуміють, що «вагнерівським» методом швидко не взяти навіть Донецьку область, не те, що всю Україну. На вимогу Кремля " хочу швидко" Міноборони відповідає - "ядерний удар". Продовження дискусії в ключі «але ж Пригожин може» викликає обурення як у штабістів Шойгу та Герасимова, так і у Суровікіна…

Наступником не стане…

Тепер про Пригожина. Він має чимало конфліктів, які він зробив публічними. Вони поділяються на дві категорії:

- превентивні удари по місцевій владі, насамперед Санкт-Петербурга, для супроводу свого бізнесу;

-боротьба за монополію на піар з приводу боїв за Бахмут (який він бравурно хотів почати називати Артемівським лише після взяття).

Бахмут, Пушилін та Рогозін

Коли вріо глави «ДНР» Пушилін 16 грудня в інтерв‘ю RT сказав: «наші… замикають кліщі навколо Бахмута», воєнкори що обслуговують «Вагнер», такі як Юрій Котенок , різко відреагували: «Пушилін, мабуть, обмовився. За всієї поваги до штурмових підрозділів «ДНР» та усвідомлення їхнього непомірного внеску у спільну перемогу, до звільнення Бахмута (Артемівська) вони відношення не мають». Насправді Пушилін сказав "наші підрозділи", а потім уточнив, що "наші" - це і "Народна міліція ДНР", і "Вагнер".

Цей випадок дуже показовий. Образливість на те, що хтось намагається доїти його, як вважає Пригожин, «корову», є його типовою рисою. Вона проявилась і у його ворожості до Дмитра Рогозіна.

Політик-піарник приїхав до Донецька після відставки з посади голови Роскосмосу, як керівник групи військових радників «Царські вовки», що передає військам «ДНР» і «ЛНР» легкі ударні дрони. І тут почалося: у нього НАТОвська форма, він нам на передовий не потрібний.

21 грудня був «приліт» по Рогозіну, який відзначав у Донецьку у вузькому колі 59-й день народження. Навіть Кремль побажав Рогозіну якнайшвидшого одужання, але не Пригожин. Його агресивність не можна пояснити раціонально, проте, така манера поведінки стала передбачуваною.

Відео із вбивством кувалдою, витягнутого з українського полону зека Євгена Нужина , можна пояснити необхідністю залякати засуджених, більшість із яких – не бійці, а бажаючі просто «відкосити» від строку. Щоб змусити їх штурмувати українські укріпрайони, Пригожину потрібні особливі «організаційні заходи» та «стимули».

Але «диригент» «оркестру» (так називають ПВК «Вагнер» у самій компанії) пішов далі, надіславши кувалду з бутафорськими слідами крові до Європарламенту у чохлі для скрипки. Ця акція лише нашкодила росії та іміджу «СВО», в який МЗС РФ вкладає величезні зусилля та гроші. По суті, це був піар-хід, що задовольняє его Пригожина. Але він дорого обійдеться російському МЗС, який витрачає величезні бюджети на боротьбу з русофобією. Вагнер також дав можливість попіаритися самим «русофобам». Міністр закордонних справ Естонії Урмас Рейнсалу сказав, що відправить до Гааги наручники для Пригожина. Останній бравурно засумнівався, що в Гаазі наручники для нього стануть у пригоді.

Пригожин грає у свою гру, не зважаючи на зусилля державних структур Росії. Але при цьому він обходжує путіна, створюючи таким чином віртуальну пару «путін -пригожин». А оскільки він, постійно і не замислюючись, йде на публічний конфлікт із державною машиною, то у свідомості росіян у цей конфлікт виявляється залученим і сам путін. Таким чином, виходить, що диктатор та його «кухар» роблять все для дискредитації російського державного апарату в очах росіян…

Удари по місцевій владі Санкт-Петербурга

Пригожин-забудовник повертає росію у 1990-ті. Він бореться за ділянку 5 тис. квадратних метрів в Ольгиному на Приморському шосе в Санкт-Петербурзі, продавлюючи надання йому землі без проведення торгів під інвестпроект, мотивуючи це тим, що там проводитимуться «наукові дослідження».

Крім того, він «закінчив» у листопаді 2022 р. будівництво офісного комплексу класу «люкс» на вул. Зольній в Санкт-Петербурзі, де не всі будівельні норми дотримані . Для прикриття будівельного бізнесу війною, отримання дозволів заднім числом та проходження інспекції будівельних норм Пригожин підключив «Союз добровольців Донбасу». Насправді на Донбасі ані місцеві жителі, ані бізнес не отримують жодних вигід від пітерського будівельного бізнесу Пригожина.

Офісний комплекс «ЧВК Вагнер Центр»

Стратегія тиску на владу була проста: Пригожин урочисто оголосив про завершення будівництва на початку листопада, щоб тиснути на інженерів, пожежників та архітекторів Петербурга, лаючи бюрократію, яка затягує з рішенням щодо вже побудованої нерухомості. І от уже 18 листопада Петербурзький держбуднагляд , який не зміг змусити забудовника виконати будівельні норми, заплющує очі і Петербург видає дозвіл на введення в експлуатацію «ЧВК Вагнер Центру».

«ПВК Вагнер Центр»

Цікаво, що описана вище схема бізнес-конфлікту «Вагнера» з пітерською владою різко відрізняється від того, що було кількома роками раніше, коли були ризики виходу в широке інформаційне поле проблем із постачанням його фірмами їжі до московських шкіл. Тоді Пригожин уникав громадських агресивних наїздів. Як зараз стає зрозуміло, - це було через недостатню, на той момент, політичну вагу його ПВК.

Цікаво також, що Пригожин – це не бізнес-імперія. Він повністю працює на державу. Держава забезпечує його військову компанію замовленнями за кордоном, вона ж дозволяє набирати бійців із числа ув'язнених, вона ж дає його фірмам «цивільні» замовлення, типу харчування школярів або бенкетів у Кремлі... Але у відповідь Пригожин ставить себе вище за державу. І це робить його небезпечним і для росіян , і для України – такі люди не зупиняються ні перед чим, щоб досягти мети. У них немає моралі, а значить і гальм, вони пожертвують будь-ким, щоб отримати те, що хочуть ...

Путін прозріває

Ще один конфлікт, який спровокував Пригожин, це його хамський коментар новорічного прохання до Діда Мороза екс-президента Дмитра Медведєва, яке той виклав у соцмережах. Пригожин назвав це прохання «еротичною фантазією» .

Це раніше було корисним, щоб російське суспільство підсміювалося над Мєдвєдєвим, який зайняв нішу Жириновського і став штатним провокатором путіна. Але зараз диктатор поклав на нього функцію координації ВПК для постачання нового озброєння «СВО». Тобто зараз авторитет Медведєва потрібен для координації оборонки. Проте, Пригожин, як кажуть, «хвилю не ловить». І це свідчить про відсутність політичного чуття, а отже, короткого політичного життя «диригента».

Отже, «кухар» та «диригент» точно не стане наступником. Політика – це вміння домовлятися, а Пригожин лише плодить конфлікти. Піарник та організатор – це гарний досвід. Але піарник, який деморалізує та дискредитує стейкхолдерів, грає особисто на себе, а не на свого наймача… - таке завжди закінчується погано.

І от уже 4 січня нью-йоркська газета "Уолл-Стріт Джорнал " пише , що Росія відводить вогневу міць від Бахмута. Це означає – Пригожин не зміг зробити те, що так пафосно обіцяв, і збройні сили беруть ситуацію до своїх рук. Монополія на артемівського «переможця» закінчена. Схоже, у Кремлі обірвався терпець – там вирішили, що Пригожин зайшов надто далеко.

5 січня воєнкор-пропагандист Борис Рожин кинув камінчик у Пригожина, написавши : «Окраїни Артемівська – вид із супутника. Місто очікувано перетворилося на аналог Попасної».

Інші пропагандистські канали, які в контексті Бахмута згадували лише Пригожина та «Вагнер», почали писати про десантників збройних сил РФ. Інформаційна та військова картина змінюється на очах.

Олег Дмитренко, для «ОстроВа»