Політолог Костянтин Матвієнко: У РФ немає стратегічного запасу, щоб довго продовжувати війну. Вони викладають останні козирі

Перемога Дональда Трампа багатьох збентежила та змусила малювати сценарії, як 47-й президент США буде припиняти війну в Україні. Авторитетні ЗМІ, експерти та лідери різних країн почали озвучувати різні плани, терміни та умови. Разом з тим новобраний президент Сполучених Штатів поки що ніякої конкретики щодо війни не представив.

"Ми будемо дуже наполегливо працювати щодо Росії та України. Це має зупинитися. Росія та Україна мають зупинитися", – заявив Трамп після перемоги на виборах.

А поки Дональд Трамп чекає на інавгурацію, яка відбудеться 20 січня 2025 року, чинний президент США Джо Байден несподівано надав дозвіл на застосування ракет ATACMS по території Росії.

Політичний експерт Костянтин Матвієнко в інтерв'ю "ОстроВу" розказав, чому Джо Байден дозволив застосувати далекобійну зброю для ударів по РФ, який запас міцності у росіян щодо ведення війни та чого очікувати від обраного президента США Дональда Трампа.

- Джо Байден дозволив застосування далекобійної зброї для ударів по РФ. З чим Ви пов'язуєте таке рішення?

- Я пов'язую це рішення передусім з перемогою Дональда Трампа. Демократи дуже довго зволікали з ухваленням цього рішення, сподіваючись на перемогу, адже розуміли, що це сприймуть неоднозначно в Сполучених Штатах. Виборці демократів страшенно бояться ескалації війни, тому вони зволікали. Однак тепер вже немає куди зволікати. Це правильне рішення, хоч і запізніле. Англійці та французи поки що чекають, але те, що США як стрижень західної цивілізації, пішли на це, хоч і дуже обмежено, є важливим кроком. Навіть якщо мова йде не про 300 кілометрів, а про 70-80, це все ж важливо. Це також є реакцією Заходу на те, що фактично Північна Корея має свій військовий контингент в Європі. І це нікому не подобається - ні ЄС, ні США.  

- На Вашу думку, існує зв'язок між цим рішенням та останнім масовим обстрілом РФ?

- Я вважаю, що чистий збіг, що рішення було оголошено в день, коли відбулася одна з найбільших атак росіян на Україну. Це передусім розуміння Байдена, що він не хоче просто так іти. Хоча ми вдячні йому за ту допомогу, яку він надавав, хочеться, щоб вона була оперативнішою та масштабнішою. Тому, відповідаючи на ваше питання, - рішення Байдена зумовлене його політичними мотивами.

- Це сигнал Путіну?

- Так, це частина сигналу. От всі критикують дзвінок канцлера Німеччини Шольца Путіну. Але на мою думку, цей дзвінок був, скоріше, останньою спробою не стільки просигналізувати щось Путіну, скільки зрозуміти його настрої. Тому я не поділяю критики цього дзвінка, це було нормальним кроком. Путін з ізоляції не вийшов від цього дзвінка.

Ви пам'ятаєте, як після цього дзвінка Шольц в аеропорту сказав, що "побачите, які будуть рішення", з такою загадковою усмішкою. Я вважаю, що це така координована дія.

Я спостерігаю за реакцією Росії на це рішення, і, як ви знаєте, Путін підписав нову доктрину про ядерне стримування.

- Речник російського диктатора Пєсков навіть заявив, що використання західних ракет ЗСУ проти РФ за новою доктриною може спричинити ядерну відповідь. Це блеф?

- По-перше, Росія не проводила ядерних випробувань дуже давно, відповідно, стан ядерної зброї залишається під великим питанням. По-друге, росіяни вже багато разів оголошували "червоні лінії". І навіть згідно з їхньою старою доктриною було чітко прописано про застосування ядерної зброї у разі загрози територіальній цілісності РФ. Українські війська стоять у Курську, якою може бути ще більша загроза? Це рішення розраховане не внутрішню аудиторію, на російське суспільство.

Коли було оголошене рішення про використання ракет на території РФ, я подивився російські пабліки, і там була справжня історика. Пізніше, коли напевно Кремль дав вказівку, ця істерія припинилася, і тепер вони стверджують, що нічого страшного не сталося, нічого нового. Але реакція на недільне оголошення про ядерну зброю була помітною.

- Росія блефує, говорячи про можливе використання ядерної зброї?

- Ближче до ядерної війни ми не стали, це абсолютно однозначно. Я впевнений, що РФ не наважиться на ядерну ескалацію, що б ми не робили з далекобійними ракетами США та інших країн. Росіяни досить давно займаються розкачкою теми щодо ядерної зброї, тому нічого не буде.

Так, росіяни тиснуть на фронті, вони наступають, але ми стоїмо в Курській області. Росіяни почали знову бити по енергетиці і у нас уже повернулися відключення. Але ці 200 ракет, які вони випустили, вони були розраховані на більш серйозні наслідки.

На мою суб'єктивну думку, у росіян і в плані економіки, і в плані, людського ресурсу, і в плані озброєння немає стратегічного запасу, щоб довго продовжувати цю війну. Вони викладають останні козирі. Путін показує своєму населенню, що він рішучий мачо, але не більше того. Я ризикну припустити, що ми не стали ближчими до ядерної війни, і світ також не наблизився до цього.

- На Вашу думку, який ще запас міцності у РФ для ведення війни?

- Я припустився помилки в 2022 році, коли вважав, що війна закінчиться того ж року, тому що я недооцінив запас готовності росіян терпіти цю війну, незважаючи на санкції та загиблих. Війна все ж таки б'є по російському суспільству. Я недооцінив ступінь рабської покірності росіян.

Щоб зрозуміти, який в них ще залишився запас міцності вести війну, давайте подивімось суто на об'єктивні фактори. Ключова ставка російського центробанку виросла до 21%, це дуже багато, інфляція зростає, ціни підвищуються. Вони істерять з цього приводу, але тримаються. Запас промислових потужностей також обмежений. Вони вже навіть відправили на фронт старі танки з "Мосфільму".

Їхні можливості для нарощування військового виробництва обмежені, хоча вони фактично розблокували торгівлю з Китаєм. Якщо великі китайські банки ще якось дотримуються санкцій, то через малі банки вони шаленими темпами відновлюють постачання продукції з Китаю. І це продукти подвійного призначення, включаючи чіпи.

Дуже важко оцінити запас міцності, коли вже з'явилась маленька тріщинка, але як скоро вона призведе до катастрофи – питання. Це можуть бути роки, а можуть бути і дні. Я сподіваюся, що цей запас міцності вичерпується.

Є ще дуже цікавий момент щодо чисельності російського населення. Офіційно вважається, що в Росії проживає 146 мільйонів людей, але незалежні дослідження говорили про те, що насправді їх значно менше — до 100 мільйонів. Якщо це так, то у нас можуть бути неправильні уявлення про віковий склад, мобілізаційні та промислові ресурси. Цей момент також може сприяти послабленню Росії в цій війні і, врешті-решт, призвести до її закінчення.

- З огляду на це Росія зацікавлена в тому, щоб війна була призупинена чи заморожена?

- Я абсолютно впевнений, що саме Росія зацікавлена в заморозці війни, їм потрібна перерва, щоб накопичити озброєння, провести мобілізацію, навчити особовий склад не в умовах, коли прилітають ракети на голови. Але особисто Путін у цьому не зацікавлений, така парадоксальна річ.

Тобто об'єктивно Росії, якщо вона хоче продовжувати війну, то зараз їй треба піти на перемир'я, щоб потім новими силами кинутися на Україну. Але Путіну дуже важко буде казати про перемир'я та припинення вогню, коли заявлені цілі так званої спеціальної військової операції не досягнуті. Пауза у війні – це передусім угода про припинення вогню, до чого закликають окремі західні союзники, Бразилія, Китай.

Путін хоче далі воювати та загострювати ситуацію, а Росія, генералітет та олігархи зацікавлені в тому, щоб припинити війну.

- Чому так відбувається?

- Особисто Путіну байдуже на санкції, вони йому побут не зіпсували. А от російському населенню та промисловості від санкцій дуже і дуже боляче. Звичайно, нам хотілося б, щоб вони були потужніші, але навіть те, що є, воно створює для росіян великі проблеми, тому вони зацікавлені в тому, щоб санкції були поступово зняті.

На мою думку, якщо раптом ми погодимся на припинення вогню, то однією з умов цього перемир'я має бути поетапне посилення санкцій на тій підставі, що Росія окупувала частину української території. Причому це має бути прописано так, що якщо через півроку РФ не виводить війська, то додатково запроваджуються як персональні, так і секторальні санкції. Це все треба робити аж до повної ізоляції Росії та її союзників. У світового співтовариства західної цивілізації такі ресурси є, вони можуть це зробити, але з певним напруженням. Передусім, це буде стосуватися зростання цін на енергоносії і все, що з цим пов'язано. Їм треба піти на цю невелику жертву для того, щоб себе зберегти. Якщо цей інтернаціонал диктаторів (Лукашенко, Путін, Сі, Кім чен ин) переможе, то це стане загрозою всієї західної цивілізації. Їм треба це зрозуміти та піти на певні незручності для себе, щоб зберегтись. Поки що це невелика ціна, але з кожним днем вона буде зростати.

- Якщо чесно, то поки що слабо віриться в таку позицію Заходу…

- Ви праві, зараз важко повірити в те, що вони можуть піти на це. Але це не означає, що ми не повинні про це говорити. Навіть розуміючи, що західні союзники на це не підуть, громадська думка та думка політиків поступово схиляються до того, що такий варіант може виявитися єдино можливим. Я спілкуюсь з молодшим поколінням західних експертів, і я бачу, що вони усвідомлюють загрозу, яку представляють Росія та Китай, і розуміють, що цю небезпеку потрібно гальмувати превентивно, а не тоді, коли в світі почнеться пожежа. Ми мусимо говорити про це.

- Вже декілька європейських (і не тільки) лідерів) заявили, що війна може закінчитися найближчим часом. Навіщо робляться такі заяви?

- Щодо заяв, які з'являються останнім часом про те, що війна в Україні може закінчитися або призупинитися найближчі місяці, я вважаю це намаганням підштовхнути нас до думки, що війна має закінчитися будь-якою ціною. І це відображає соціологію, адже у нас в країні зростає кількість тих, хто готовий поступитися територіями в обмін на мир. Ми втомлені, жити в такому стані дуже складно, а уявіть, як важко тим, хто страждає від бомбардувань або має дітей на фронті.

Але я поділяю думку, що той, хто йде на мир в обмін на території, втрачає і території, і мир. Метою Росії є цілковите знищення України, і вони не зупиняться ні перед чим, щоб досягти цього. Тому єдиний наш шлях до виживання — це опір за допомогою західних союзників. Війна зараз може закінчитися тільки по лінії зіткнення, тобто нам треба буде де-факто погодитись на окупацію частини української території. Не забувайте, що там живуть люди і, віддаючи території, ми зраджуємо тих, хто сподівається на визволення. Тому я такі розмови не вітаю та не підтримую. Треба бути реалістами в цьому плані та зрозуміти, що росіяни не збираються зупинятися.

- Може ці європейські лідери щось знають, коли роблять такі прогнози?

- Хочеться вірити, що вони щось знають про те, наскільки нестійка внутрішньополітична та економічна система Росії, а не про те, що вони примусять Україну погодитися на мир в обмін на території. Я тільки на це сподіваюся. А також на "чорного лебедя", який прилетить до Росії.  

- Вже пройшло трохи часу після перемоги Дональда Трампа на виборах, відомі деякі прізвища його майбутніх призначень. Які перші висновки можна зробити?

- Я припускав вірогідність перемоги Трампа, але жодним чином не очікував такого розгромного рахунку. Я особисто недооцінив слабкість демократів і байдужість їхніх виборців. Багато виборців демократів просто не прийшли на вибори. Трамп справді став першим президентом, який повернувся до влади після програшу попередніх виборів, це безпрецедентний випадок для Сполучених Штатів.

Я за своїми поглядами більше схиляюся до республіканської ідеології, яка полягає в тому, щоб не просто давати людям рибу, а навчити їх ловити її. Я вважаю, що люди та домогосподарства повинні орієнтуватися не на соціальну допомогу від держави, а максимально докладати зусиль для власного розвитку. Це є засадничою ідеологією республіканців.

Але те, що ми спостерігаємо зараз, свідчить про те, що в партії перемогли ізоляціоністські, егоїстичні настрої під лозунгом "Make America great again" (Зробимо Америку знову великою, - ред.), але Америка не може бути великою, якщо вона буде ізольованою. Велика Америка може бути тоді, коли вона є лідером світу, і вона завжди виступала в такій ролі. Це стосується не тільки економіки, де долар є основою світових платіжних систем, але й технологій, наукових досліджень, космосу та океанів. США — це дуже потужна країна в багатьох напрямках.

Водночас у США існують величезні проблеми, про які вони намагаються не говорити, від екологічних до бандитизму та резервацій. Там не все просто, але вони здатні впоратися з цими проблемами і залишатися світовим лідером, оскільки це необхідно для внутрішньої стабільності. А зараз вони йдуть на такі ізоляціоністські кроки. На мою думку, це помилково та дуже небезпечно.

Натяки Трампа на те що, він хоче отримати законодавчий дозвіл на використання армії США для вирішення внутрішніх конфліктів, це мені дуже не подобається. Коли він пожартував про те, що шановні конгресмени знайдуть можливість, щоб він балотувався втретє, а Маск взагалі сказав, що це останні вибори США, все це викликає занепокоєння. Сподіваюся, що здоровий глузд у Республіканській партії все ж таки переможе, що Демократична партія позбудеться своїх недолугих лідерів, які привели до такої розгромної поразки, зосередиться і почне працювати навіть з республіканцями задля США, відповідно, задля світу та України.

- На Вашу думку, як зміниться політика США до України та війни?

- Коли Дональд Трамп набуде повноважень, він отримає доступ до всіх розвідувальних даних, що стосуватимуться ситуації в Україні, в тому числі питань корупції, та ситуації в Росії. І в залежності від думки його найближчого оточення він формуватиме своє ставлення на основі цієї інформації. Поки що з його заяв відомо одне: він хоче, щоб війна закінчилася якомога швидше, Путін — його друг, він про це також казав, і виходячи з цього Трамп, ймовірно, захоче закінчити війну в інтересах Росії.

Мені б хотілося сказати, що Дональд Трамп прийматиме зважені рішення, але я дуже боюся, з огляду на його темперамент і бекграунд, що він може приймати імпульсивні рішення, щоб швидко досягти результату і покрасуватися. Він же мріє про Нобелівську премію миру. Тому я не є оптимістом, і нам потрібно більше працювати з Європейським Союзом, більше взаємодіяти з країнами НАТО, щоб вистояти в цій війні.

Таких комфортних умов, які були при Байдені, при Трампі у нас не буде. Дуже хочу помилитися. З урахуванням усіх цих речей я не є оптимістом, хоча сподіваюся, що з’являться якісь чинники (і нам треба над цим працювати), щоб Трамп змінив сою думку щодо цієї війни. Я сподіваюся, що скоро в США зміниться український посол, і на його місце прийде фаховий дипломат, близький до республіканців, який знає, як з ними працювати. Не забувайте, що українська діаспора значною мірою голосувала за Трампа.

- Є думка, що Україні при Трампі буде або дуже добре, або дуже погано, він або повністю перекриє допомогу, або надасть їй новий імпульс. Ви з цим згодні?

- Я поділяю цю думку, адже точно не буде так, як було при Байдені. Давайте також не забувати, що "Джавеліни" ми отримали від Трампа, саме його адміністрація попереджала Україну про загрозу гарячої війни та повномасштабного вторгнення. У 2016-2017 роках я постійно чув від американських експертів і посадовців, що Україні слід усвідомлювати, в якій небезпеці вона перебуває. Після анексії Криму частина нашого суспільства чомусь вважала, що загрози немає, сподіваючись на Мінські угоди.

- Тиск Трампа на Україну може бути сильнішим, ніж на Росію?

- Якщо Байден чітко заявляв про свої симпатії на боці України і не пропонував себе як посередника, розглядаючи Україну та Росію як рівно винуватих у цій війні, то Трамп має іншу позицію. Він вважає, що обидві сторони конфлікту повинні бути поставлені на один рівень і визнані співвідповідальними, і з цих позицій вже домовлятися.

Якщо говорити про те, чи буде тиск Трампа більше на Україну, аніж на Росію, з'являється подвійний чинник, пов'язаний із Китаєм і Іраном. Китай є загрозою для Тайваню, а також для Японії через Північну Корею. Іран, у свою чергу, є загрозою для Ізраїлю. Трамп не приховує своїх симпатій до Ізраїлю (а ізраїльтяни своїх симпатій до Трампа), а Китай і Іран є союзниками Росії. У цьому контексті тиск на Росію може бути сильнішим, особливо в намаганні припинення співпрацю у військовій сфері з Китаєм. Така ймовірність, безумовно, існує, і наші дипломати мали б це використовувати. Наскільки вони це роблять, я не знаю, але сподіваюся, що є щось закулісне. Хоча, знаючи нашу дипломатію останнім часом, я не впевнений, що така робота ведеться.

- В контексті перемоги Трампа, його перших заяв та очікувань ви більше оптиміст чи песиміст?

- З одного боку, я більше оптиміст щодо наших співгромадян, щодо Збройних сил України. З іншого боку, в контексті Трампа я більше песиміст, оскільки він добре рахує гроші, а без американської допомоги нам буде кепсько. Український бюджет на дві третини фінансується платниками податків Сполучених Штатів і Європейського Союзу. Трампу це не подобається, і він хоче перестати безконтрольно давати гроші Україні. З огляду на це, навіть абстрагуючись від політичних і військових чинників, доводиться бути песимістом або реалістом. На ці речі треба дивитись реалістично, особливо в контексті корупційних скандалів.