Через півроку після початку військового вторгнення РФ активи російських олігархів і держкомпаній в Україні все ще не конфісковані на користь держави. Без цієї конфіскації неможливо вирішити питання про передачу офіційному Києву зарубіжних російських державних активів на понад $350 млрд. Юридичні нетрі Володимир Зеленський 30 вересня повідомив про рішення Ради національної безпеки та оборони: націоналізувати усі російські активи на території країни. За словами президента, для цього Верховній Раді (ВР) потрібно ухвалити законопроект, "який має значно спростити цю процедуру" . Він закликав депутатів ухвалити цей законопроект "без зволікань" . Немає сумнівів, що тяганини з цим не буде. Проте саме питання набагато складніше, ніж може здатися на перший погляд. Досить сказати, що закон про націоналізацію майна російських держкомпаній в Україні було ухвалено парламентом ще у березні. Проте сам президент підписав його лише у травні. Можливо, затримка пов'язана з тим, що до травня В. Зеленський таки вірив у можливість переговорів із РФ і питання націоналізації потенційно було однією з переговорних позицій Києва. Крім того, щоб закон почав діяти, необхідно розробити та ухвалити не один десяток підзаконних актів. Причому у розробці має бути задіяна безліч державних органів: Мін'юст, Фонд держмайна, Нацбанк, Кабмін, РНБО тощо. Наприклад, потрібен порядок оцінки активів, що конфіскуються. Треба детально прописати, хто і як її проводитиме, на яких умовах. І це лише один із тисячі "технічних" нюансів, які потрібно вирішити. Також слід зважати на відсутність прецедентів. Ніколи раніше українська влада з подібними питаннями не стикалася. Необхідного досвіду та напрацювань немає, все доводиться робити, що називається, "з коліс". І при цьому вже "по ходу п'єси" спливає безліч "дрібних" деталей, врахувати які всі і відразу нереально в принципі. Як приклад можна взяти ситуацію з Альфа-Банком, кінцевим власником якого є російський олігарх Михайло Фрідман. Розмови про можливу націоналізацію "Альфи" розпочалися ще у березні, коли стосовно М.Фрідмана ввели санкції ЄС та Великобританія. І саме по банкам, причому системним, українська держава має досвід подібної процедури (згадаймо націоналізацію " Приватбанку " у 2016 р.). Щоправда, цей досвід не можна назвати особливо успішним. Так, найбільший у країні банк у його колишніх власників відібрали. Але вони й досі продовжують оскаржувати це рішення у різних судах, вимагаючи багатомільярдних компенсацій у доларах США. Очевидно, що офіційний Київ не має бажання повторювати цей кейс. Також треба врахувати, що після націоналізації державі довелося "влити" до "Привату" понад 150 млрд грн. в рамках докапіталізації, щоб утримати цей банк на плаву і не дати йому "потонути". Стягнути ці бюджетні витрати з колишніх власників "Привату" в судовому порядку державі вдалося лише частково – трохи більше 10%. За даними ЗМІ, які посилаються, зокрема, на голову парламентської фракції "Слуга народу" Давида Арахамію, "Альфа-Банку" теж потрібна докапіталізація на суму $1 млрд. У рамках чинного законодавства при націоналізації ці гроші довелося б знову "вливати" з державного кишені. Такими є передумови для ухвалення ВР законопроекту №8069 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей виведення з ринку системно важливого банку в умовах військового стану". Закон було ухвалено 6 жовтня. Як стверджують ЗМІ з посиланням на джерела у парламентських та банківських колах, закон ухвалено саме під "Альфу". Документ передбачає, що в умовах військового стану держава не зобов'язана проводити докапіталізацію банку. Також держава звільняється від усіх зобов'язань перед колишніми власниками. Оскільки націоналізація (не плутати із конфіскацією) передбачає компенсаційні виплати. Отже, щоби створити юридичний фундамент під вилучення "Альфи" у його російських власників, Раді довелося приймати окремий закон. Це з урахуванням вже існуючого "приватівського" кейсу. На цьому прикладі добре видно, що забрати у росіян їхні активи в Україні справді не так просто, як здається. Ось чому не поставлено крапку і в конфіскації майна "Промінвестбанку" та Сбербанка, власниками яких є державні Внешэкономбанк РФ та Сбербанк Росії . Відповідну ініціативу на розгляд уряду виніс Національний банк. Ще на початку квітня. Кабмін своєю постановою від 9 квітня підтримав вилучення на користь держави корпоративних прав та фінансових активів ПІБу та Сбербанка на 26 млрд грн. Далі, за словами міністра економіки Юлії Свириденко, має наслідувати відповідне рішення РНБО. Як зазначалося на початку статті, його ухвалили лише 30 вересня. І тепер для виконання рішення потрібен новий закон. Його має ухвалити парламент . Після цього в держвласність перейдуть понад 900 об'єктів, що юридично належать РФ. Серед них краматорський завод " Енергомашспецсталь ", підконтрольний держконцерну "Росатом". Відповідний перелік уже затверджено ухвалою Кабміну. Перший пішов Проте важливий "пілотний" прецедент уже є. Вищий антикорупційний суд 1 вересня ухвалив позитивне рішення за позовом Мін'юсту про конфіскацію українських активів російського олігарха Володимира Євтушенкова, голову ради директорів корпорації АФК "Система". "Система" контролювала другого за величиною українського оператора мобільного зв'язку, який зараз працює під брендом Vodafone (раніше – МТС). Що ж до конфіскованих активів, то вони не мають особливої цінності. Це 17 об'єктів нерухомості загальною площею понад 100 тис. м2, а також частки у 5 підприємствах. Але річ у тому, що ці підприємства давно " померли " , тобто, не ведуть господарчу діяльність. Усі вони знаходяться у Запоріжжі: АТ "Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування ", ТОВ Науково-інженерний центр "ЗТЗ-Сервіс", ТОВ "Електрозавод-ВІТ" тощо. Тому не дивно, що сам Євтушенков у коментарі ЗМІ сказав, що не знає, які активи у нього конфісковано в Україні. Відповідно, оскаржити судове рішення мільярдер не став. Ймовірно, у Мін'юсті свідомо як першу "мішень" обрали саме такий кейс – щоб він пройшов гладко і легко. Далі буде складніше. Оскільки мова піде про набагато цінніші активи. Крім фінансових активів ПІБу та Ощадбанку на 26 млрд грн., переданих Фонду гарантування вкладів фізосіб, є майно приблизно на $1,5 млрд (за оцінками ЗМІ), що надійшло під управління Агентства розшуку матеріальних активів, отриманих корупційним шляхом (АРМА). Серед цих активів можна виділити Миколаївський глиноземний завод, що належить російському олігарху Олегу Дерипасці, сумський завод " Насосенергомаш ", що входить до російського холдингу ГМС, власниками якого є Герман Цой та Володимир Лук'яненко, автозаправна мережа "Татнафта" та 20 тис. ж. вагонів, що належать різним російським вантажоперевізникам. Важливо розуміти, що АРМА – лише тимчасовий керуючий. Передача агентству перерахованого вище майна та підприємств не означає, що вони більше не належать росіянам. Вони юридично перестануть бути власниками лише після націоналізації чи конфіскації. Яка відбуватиметься за рішеннями суду – на підставі закону, ухвалити який має Верховна Рада. "Недоторканні" Таким чином, загалом вилучення російських бізнес-активів в Україні просувається повільно (але все ж таки просувається) з об'єктивних причин. Осібно в цій історії стоїть російська бізнес-група VSE, фактичними власниками якої є люди з неоднозначною репутацією. Це екс-віце-спікер Держдуми РФ Олександр Бабаков (перебуває під санкціями США, у 2014 р. підтримав анексію Криму), екс-президент московського футбольного клубу ЦСКА Євген Гінер та підприємець Михайло Воєводін, також відомий як "злодій у законі" Міша Лужнецький . Починала група з контролю над московським речовим ринком "Лужники", тож у силових відомствах проходила як лужниківська ОЗУ. Потім з'явилася респектабельна VSE із цілком легальним бізнесом у різних сферах: енергетика, металургія, залізорудна промисловість, агросектор та готелі. Раніше група (номінальними власниками якої зараз є підставні особи: троє громадян Латвії та двоє громадян Німеччини) були присутні в Україні у більшому обсязі. Але у 2019 р. вона продала свої частки у "Одесаобленерго", "Київобленерго" та "Хмельницькобленерго". За даними ЗМІ, зараз VSE, як і раніше, належать пакети акцій у "Херсонобленерго", "Житомиробленерго", "Кіровоградобленерго", "Рівнеобленерго" та "Чернівціобленерго". Також її власники мають частку понад 40% у запорізькому заводі "Дніпроспецсталь". Крім того, VSE належить мережа готелів Premier Hotels&Resorts, включаючи київський п'ятизірковий Premier Palace та одеський Premier Hotel. Примітно, що цих активів немає у переліку об'єктів, які передані АРМА. Немає їх і в постанові Кабміну серед об'єктів, націоналізація яких має пройти після ухвалення відповідного закону Радою. Немає з однієї простої причини: неформальних власників VSE немає в списку санкцій РНБО. Більше того, навіть зараз в Україні вони примудряються віджимати бізнес у колег з олігархічного цеху. Так, наприкінці вересня стало відомо про рішення київського апеляційного суду, який розірвав датований 2002 р. договір про купівлю-продаж 40,19% акцій Полтавського гірничо-збагачувального комбінату. Тоді у ролі продавця виступали фірми, пов'язані з фактичними власниками VSE, а структури покупця представляли інтереси українського олігарха Костянтина Жеваго . Пізніше " лужниківські " вирішили, що покупець недоплатив і зажадали відміни угоди. Судові розгляди з цього питання зі змінним успіхом тривали з 2008 р. І останнє слово у цій суперечці за рішенням українського суду залишилося за росіянами (за даними ЗМІ, уродженець РФ М.Воєводін має громадянство Ізраїлю та Словаччини). Виходячи з цього, очікувати уходу VSE явно не варто. Навіть незважаючи на злочинну війну Росії проти України. Віталій Кримов, "ОстроВ"
