Чергова «грандіозна» подія відбулася на Донеччині в середині травня. Над назвою, мабуть, не думали довго. Лише взяли за основу те, що звучало до 2014 року та трохи переінакшили. Так свого часу із супермаркету Варус, який користувався популярністю у донеччан до «визволення», вийшов Парус. З МакДональдса – ДонМак, з магазину побутової техніки Фокстрот – Фокс тощо. Тепер цю формулу, повну креативу, застосували і до назви фестивалю – «Зірки над Донбасом». Думаю, що, почувши, всі згадали про такі масштабні заходи у довоєнному Донецьку як «Зірки жердини» та «Зірки світового балету». І там, справді, були зірки зі світу культури та спорту. Щодо новоспеченого, то зібралася російська шушваль, на яку піти навіть у Мухосранську віднайдеться небагато охочих. Фестивалю «Зірки над Донбасом» надали статус «мультикультурний». І звезли до «молодої республіки» третьосортних російських акторів, музикантів, художників, фотографів, режисерів та письменників. Судячи з інтерв'ю «голови громадської палати ДНР» Олександра Кофмана, на захід приїхало 550 «зірок». Жодне прізвище, яке він згадував, мені особисто не було знайоме. Скажу більше – не всіх заявлених «зірок» можна знайти навіть у Вікіпедії. Це шостий за рахунком фестиваль. Перший провели у Донецьку у 2018 році. Але 2023-о за рішенням «влади» основна частина проходила у «звільненому» Маріуполі. І якщо одразу донеччани не надали цьому особливого значення, мовляв, це символічно та інша подібна маячня, то цього року вони мали привід образитися. Усі 150 тематичні заходи пройшли у Маріуполі. Виходить, що у Донецька відбирають статус столиці? Очевидно, дійшло ремствування недогоди до «голови» і послав він Кофмана на телебачення, щоб той розповів, чому Маріуполю випала честь приймати «зірок». Колишній міністр закордонних справ, він також засновник фестивалю, пояснив, що таке рішення ухвалили з міркувань безпеки. Мовляв, Донецьк найчастіше потрапляє під обстріл і тому просто ризиковано там проводити цей захід. Ну і користуючись нагодою похвалився, що з кожним роком масштаби проєкту зростають – збільшується кількість тематичних заходів та кількість учасників. Тепер головне питання: для якої аудиторії створювався цей проєкт і якою є його основна мета? Звичайно, для незміцнілих молодих умів «республіки». Під виглядом майстер-класів з музики, літератури чи мистецтва для студентів та школярів, «зірки» проводили пропагандистські лекції, на яких розповідали про ворогів росії, про необхідність захищати християнські цінності, виправдовували війну та вихваляли вбивць. Тобто спочатку дітям співали пісні, показували спектаклі чи фільми, читали твори, а потім обговорювали почуте чи побачене. Але говорила переважно одна сторона. Іншої слова практично не давали. Хоча назвали це дискусією. Найгарячіші обговорення були після перегляду документальних фільмів про перші дні «визволення» Донбасу та про «героїв-ополченців». До речі, нашивки на камуфляжному одязі гостей фестивалю «Кіно на службі Батьківщині» або «Живопис на службі Батьківщині» лише наголошували на справжньому призначенні заходу. На закритті фестивалю з вуст Кофмана цинічно прозвучало, що «основне завдання цього проєкту – виховання нового покоління творців». І якось одразу подумалося: «творців війни».
