«Не потрібно радикально й однозначно заявляти про неможливість переговорів». Російські ЗМІ про Україну

Газета «Московский комсомолец», яка колись, серед інших кремлівських ЗМІ, анітрохи не сумнівалася в успіху операції «Киевзатридня», розпрощалася з ілюзіями і після масованої атаки українських дронів по регіонам РФ 10 вересня змушена вірити в інше - що «ЗСУ можуть почати застосовувати далекобійні ракети разом із безпілотниками». «Військові експерти не виключають, що масовані нальоти - це тренування перед використанням Києвом далекобійних ракет, які можуть запустити разом із «роєм» дронів», - констатує «МК».

«Знайти тупого і жадібного …»

В очікуванні українського «рою дронів» «МК» попросила  «заслуженого військового льотчика РФ генерал-майора» Володимира Попова розповісти, «який вигляд може мати атака крилатих ракет, «замаскована» під наліт безпілотників».

Попов одразу попереджає: «Удари по нашій території можуть бути синхронізовані ворогом, який запускає дрони не тільки зі своєї території, використовує і диверсантів».

«Розрізнене масоване застосування безпілотників углиб нашої країни ЗСУ пов'язане з добре налагодженою роботою розвідки. Той же Буданов не раз про це говорив. Тобто досягається масованість застосування дронів за єдиним задумом, узгоджене за часом і цілями. Ясно, що вся ця робота координується натовськими радниками. Думаю, що на нашій території діють диверсанти і зрадники. Невже ви думаєте, що ці «тарахтєлки» долітають з України до таких місць, як, наприклад, Казань, Єлабуга, Ярославль, Володимир, Москва? Були вже випадки, коли українські електричні квадрокоптери працювали по Саратову, Енгельсу... У них батарейки не вистачить на шість годин польоту. Це говорить про те, що на нашій території працює «п'ята колона», - розкриває генерал несподівану правду.

«Головне для українських спецслужб - знайти тупу і жадібну людину, якій все одно, що б'ють по її землі. Їй сьогодні гроші потрібні, і вона зробить усе заради збагачення. Якщо пам'ятаєте, нещодавно в Краснодарському краї ФСБ викрила кілька груп, які займалися збиранням дронів із деталей, які їм доставляли поштою і залишали в схронах. Якщо запустити дрон із гір П'ятигорська, то він легко долетить до Саратова, якщо з Калмикських степів - то до Волгограда», - доводить генерал.

Тих, хто сумнівається, він продовжує переконувати: «Основна маса безпілотників, яка долітає до Ростова, Воронежа, Краснодарського краю, Курської, Бєлгородської, Брянської областей, звісно, запускається з території України. А ось на дальність 300-500 кілометрів від кордону, найімовірніше, долітають дрони, що запускаються диверсантами».

Одночасно генерал Попов нарікає, що «вашингтонський обком» уже дав мовчазну згоду Києву на нанесення ударів далекобійними ракетами».

І пояснює, чому: «Тому що Заходу вигідно завдавати нам як економічної, так і морально-психологічної шкоди. Не військової. Тоді б вони били саме по військових об'єктах. Як ми бачимо, основна маса безпілотників спрямована на цивільні об'єкти - більш доступні та вразливі, від удару по яких ми отримуємо максимальну морально-психологічну шкоду... Навіть якщо зачепить п'ятиповерхівку або дитячий садок - для противника це вже результат. Аби спалах був, гучний звук і про це голосно говорили в пресі».

Не виключає генерал і того, що з боку України «можливий удар далекобійними ракетами разом із безпілотниками».

«Рій дронів відволікає увагу засобів контролю повітряного простору, системи реагують на все, що летить і рухається. А це загрожує затримкою часу на ухвалення рішення. І тоді справді ППО може пропустити об'єкти, які прикриваються роєм безпілотників, що летять на великій висоті. Безпілотники йдуть нахабно, прямо за курсом, їх починають бити, а тим часом, нижче за них, прикриваючись складками місцевості, можуть з'явитися серйозні далекобійні крилаті ракети з малою радіолокаційною помітністю. Звичайно, вони можуть завдати серйозного удару. До цього треба теж готуватися», - попереджає генерал Попов.

Як готуватися? Та дуже просто: «Треба перебудовувати адміністративну систему управління безпекою міст, районів, областей цивільного сектора... На великих промислових підприємствах необхідно створювати нову структуру, яка повинна займатися системою ППО, координувати роботу, писати заявки на залучення сил і засобів Збройних сил або Росгвардії. Необхідне цілодобове чергування, контроль повітряної обстановки. Треба мати біноклі, можливо, метеорологічні локатори або акустичні прилади, що засікають звук дрона, що летить, або ракети, висотні споруди зі спостережними постами. Це можуть бути заводські труби, телевежі, можливо, спеціальні кабіни на висотних будинках». 

«Має бути налагоджено прямий зв'язок із якимось центром, до якого буде стікатися вся інформація для аналізу повітряної обстановки. Усе це дорого коштує, але така система необхідна. Це як приватна охорона, тільки вже від загрози повітряного нападу», - цілком серйозно радить російський генерал.

«Бригади відморозків»

Поки генерал Попов повчав, як боротися з «роєм безпілотників», газета «Аргументы и факты» повідомила страшне: «Київ готує «бригади відморозків» для атаки Брянська».

«Поблизу кордону з Білоруссю помічена небезпечна концентрація українських військ, повідомили офіційні джерела в Мінську. За даними Білоруської Ради безпеки, чисельність угруповання ЗСУ становить близько 14 тис. військовослужбовців, що створює напруженість на державному кордоні. При цьому Київ постійно заявляє, що до Мінська у нього претензій немає, а війська стоять «про всяк випадок». Офіційні особи в Мінську вже неодноразово наголошували, що великі українські військові формування поблизу кордонів Білорусії становлять потенційну загрозу безпеці та викликають стурбованість керівництва республіки», - розповідає «АиФ».

«Київ усі претензії на свою адресу відкидає, пояснюючи наявність кількох моторизованих бригад ЗСУ власними «страхами» перед якимись «силами», що знаходяться на території Білорусії, які несподівано можуть атакувати Україну», - пояснює газета.

Але яке відношення має Мінськ до Брянська? А ось яке: «Однак, на думку низки військових експертів, концентрація п'ятнадцятитисячного угруповання українських військ як головну мету розглядає зовсім не Білорусь, а, швидше за все, Росію. І насамперед територію Брянської області, в якій Київ може спробувати розіграти «курський сценарій».

«Те, що українське військове командування вміє потай переміщати досить великі армійські формування, включно з бронетехнікою, витримуючи водночас режим секретності, ми побачили на прикладі раптової атаки ударних підрозділів ЗСУ і найманців по Курській області. Тому будь-яка концентрація українських військ поблизу російського кордону має уважно відслідковуватися і контролюватися», - застерігає «військовий експерт» Олександр Івановський.

«Зокрема й розміщення 15 тис. бойовиків ЗСУ на очах у білоруських прикордонників. Це пов'язано з можливою атакою не Білорусії, а саме Росії. Ближче всіх територія Брянської області, яка слідом за Бєлгородською та Курською областями може прийняти на себе удар «бригад вторгнення», - додає Івановський.

Він звертає увагу: «Зауважте, сьогодні найбільше безпілотників, 72 БПЛА, атакували саме Брянську область. Явно цілилися не по «хатинках лісника», а мали чіткі військові та інфраструктурні цілі. Зеленський намагається «зловити хайп», як зараз говорить молодь. Адже удар ЗСУ по Курській області жодного стосунку до вирішення конкретно військових завдань не мав. Усі крики в стилі «Вперед на Москву!» - повна нісенітниця. Завдання Києва - показати Заходу, що вони ще сильні і готові на рівних змагатися з Москвою».

«Щоб у Заходу і НАТО не складалося помилкових ілюзій щодо російських можливостей, треба агресивніше знищувати військові цілі в глибині українських територій. А київські «сили вторгнення», які турбують нашого союзника, - самим рознести в мотлох превентивним ракетним ударом», - закликає когось «військовий експерт».

«Нехитрий алгоритм»

Урядова «Росcийская газета» переказує думку чергового «воєнного експерта», якогось Олексія Леонкова, який звідкись дізнався, що «Захід показує Україні, що треба стримати апетити».

«Коли ти стежиш за зустрічами Україна - НАТО на німецькій базі Рамштайн, завжди звертаєш увагу на дві речі - розмір допомоги та зразки озброєння і військової техніки, що поставляється. Якщо згадувати такі зустрічі позаминулого і минулого року, то там розмір допомоги обчислювався в мільярдах доларів. Списки поставок там були дуже значні. Це техніка, озброєння, боєприпаси та інші речі летальної та нелетальної дії. Нинішній Рамштайн у порівнянні з першими виглядає набагато скромнішим», - заспокоює «експерт».

Він не заперечує, що зустріч у Рамштайні «пройшла під гаслом «Ми всі підтримуватимемо Україну до кінця», але тут починаються нюанси».

«Західні країни дають Києву стільки, скільки вважають за потрібне. Тобто йдеться не про хотілки Зеленського, а про те, що готовий справді надати Захід. Тому мільярди перетворюються на мільйони, зразки новітньої техніки перетворюються на застарілі види. Якщо говорити про гроші, то Київ отримав більш ніж скромну військову допомогу від США у розмірі 250 млн. доларів. Наприклад, Німеччина, Данія та Нідерланди передадуть Україні 77 танків Leopard 1A5 із старих запасів. Вони, судячи з усього, добряче пошарпані та відновлені. Бойовий потенціал таких танків на лінії бойового зіткнення близький до нуля… По суті, ця техніка має бути просто утилізована, але добрі західні керівники вирішили її утилізувати разом з українськими танковими екіпажами», - каже Леонков.

У будь-якому західному озброєнні, яке прямує Україні, він легко знаходить недоліки: «З нормальної техніки німці пообіцяли поставити ЗСУ 12 самохідних артилерійських установок Panzerhaubitze 2000. Це сучасні самохідки, але вони мають слабку броню, яка не витримує попадання ударного дрона, а також дуже примхливі в експлуатації. США надають Києву бойові машини піхоти M2A2 ODS Bradley та бронетранспортери М113, початок виробництва яких датується шістдесятими роками минулого сторіччя. Якщо про Bradley ще можна сказати щось хороше, то М113 навіть при всіх спробах їх модернізації залишаються консервними банками зі слабкою бронею. Про поставки пускових установок HIMARS не йшлося. З урахуванням того, що останнім часом Україна їх втрачає у великих кількостях, стріляти ракетами просто нема з чого».

«Нагадаю, що Зеленський спеціально їхав до Німеччини, щоб переконати своїх союзників дати дозвіл на застосування далекобійних ракет по території Росії, випросити додаткові постачання систем ППО далекого радіусу дії, ну і, звичайно, вкотре почути, коли Україну приймуть до НАТО. Нічого цього навіть не пообіцяли. Як ми пам'ятаємо, під будь-який саміт на базі Рамштайн Україна готувала якийсь «перформанс», який мав переконати західних кураторів не скупитися на допомогу ЗСУ. У 2022 році це збіглося з нашим перегрупуванням у низці областей України. 2023-го почався хвалений український «контрнаступ». Цього року київська хунта вирішила вплутатися в курску авантюру, щоб продемонструвати свої успіхи у наступі. Як ми бачимо, події в курскому прикордонні Захід не вразили. І навіть навпаки, у ЗМІ почала з'являтися величезна кількість «сливів», які контролюються західними спецслужбами, які показують, що ця спроба настання більшість союзників України не зовсім влаштовує», - переконує Леонков.

«Таке відчуття, що у ЗСУ зараз намагаються вирвати залишки «кликів», щоб українська армія забула про якісь наступальні дії та сконцентрувалася лише на обороні. З погляду західних стратегів, це найбільш реальний сценарій для ЗСУ, за якого, як вони вважають, можна виснажити нашу армію у позиційних боях і переконати наше політичне керівництво сісти за стіл переговорів на продиктованих Заходом умовах. Не знаю, чому вони такі переконані, що цей нехитрий алгоритм має спрацювати, адже після подій у Курській області навіть упертим русофобам стає зрозуміло, що говорити з нинішнім київським режимом просто нема про що», - наполягає «експерт».

«Знову ж таки можна припустити, що ті «з'їдки з панського столу», які надав Захід київському режиму, показують, що на Зеленського більше ставка не робиться. Можливо, після зміни керівництва у Вашингтоні буде зміна керівництва і в Києві», - робить висновок Леонков, прикриваючись зручним словом «можливо».

«Метання загнаного в кут звіра»

Якийсь «експерт Фінансового університету при уряді РФ» Денис Денисов поділився з газетою «Известия» «ювілейними» думками про те, «яку роль відіграли домовленості в Мінську 10 років тому і чи можливе зараз врегулювання української кризи».

«Будь-яка війна закінчується миром», - проголошує Денисов, нагадуючи, що «10 років тому на засіданні Тристоронньої контактної групи в Білорусії було підписано Мінський протокол».

«На наступному засіданні Тристоронньої контактної групи у Мінську було ухвалено Меморандум щодо реалізації Мінського протоколу. У ньому містилися уточнення пунктів щодо питань, пов'язаних з режимом припинення вогню та озброєннями в зоні конфлікту, зокрема, створювалася 30-кілометрова зона безпеки по всій лінії зіткнення. Окремим пунктом зазначалося, що наступного дня після підписання Меморандуму у зоні припинення вогню розпочинається розгортання моніторингової місії ОБСЄ. При цьому під її наглядом розпочинається процес виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, бойовиків та найманців з території України», - згадує Денисов.

«Наразі добре відомо, що країни колективного Заходу та Київ використовували Мінські угоди для зосередження ресурсів та посилення останнього… Водночас слід визнати, що Мінські угоди відіграли дуже важливу роль у зниженні інтенсивності конфлікту та кількості особливо цивільних жертв. У науковій та популярній літературі існують різні оцінки Мінських угод, але, спираючись на статистику конфлікту, можна зробити висновок, що вони були ефективним механізмом зниження напруженості», - переконує «фінансовий експерт».

«От і зараз не варто радикально та однозначно заявляти про неможливість переговорів і тим більше підписання документів, спрямованих на щонайменше зниження інтенсивності конфлікту. Відомо, що з початку СВО було запропоновано безліч проектів та ініціатив щодо його врегулювання. В даний час є два магістральні комплексні плани, які обговорюються у світі. Перший будується на китайських ініціативах та позиціонується як китайсько-бразильський план щодо врегулювання конфлікту. РФ офіційно не заявляла, що саме він вважається базовим для укладання угоди, але кілька разів через своїх офіційних представників наголошувала, що вітає ініціативи своїх партнерів із Китаю та Бразилії. У свою чергу, українські чиновники просто ігнорують цю ініціативу, розуміючи, що критикувати вони її не можуть, щоб і надалі не псувати стосунки з лідерами Глобального Півдня, водночас і підтримати вони її не в змозі, оскільки протягом останніх років займаються просуванням своєї ініціативи, яка одержала назву «Формула світу Зеленського». Вона з погляду реального застосування не може бути реалізована, оскільки її основа – не пошук компромісів, а набір ультиматумів Росії, які ніколи не будуть прийняті», – категорично судить кремлівський «експерт».

«Більше того, зараз Зеленський заявляє, що Україна утримуватиме території Курської області, поки не змусить Росію сісти за стіл переговорів. З одного боку, абсурд, з іншого – чергове визнання. Дедалі більше стає очевидним, що українська авантюра із вторгненням на територію РФ мала кілька життєво важливих цілей для офіційного Києва та його партнерів. По-перше, Україна намагалася спровокувати нашу країну застосувати ядерну зброю. За такого сценарію цілком виглядало б імовірним, що відбулася б нова хвиля консолідації країн колективного Заходу навколо підтримки України, і не виключено, що й низка країн Глобального Півдня долучилися б до антиросійської коаліції. Але цього не сталося», – філософствує Денисов.

«По-друге, визнання Зеленського, що захоплені території – не більше ніж елемент торгу, демонструє, що Україна продовжує шукати можливості для припинення конфлікту (звісно, ​​з вигодою для себе). По-третє, державна система країни зараз переживає найжорстокішу кризу. Зокрема, про це свідчать екстрені перестановки ключових чиновників та відставки віце-прем'єрів та міністрів. Хоч би як намагалися українські ЗМІ представити перетасовування чиновницької колоди в Києві як якесь «перезавантаження», це не так. По суті це метання загнаного в кут звіра, який розуміє, що виходу немає», - чомусь вважає «експерт» Денисов.

«Мабуть, осінь цього року цілком може стати вирішальною в рамках СВО, але, як і раніше, це насамперед залежить від ефективності наших збройних сил та їхніх командирів. І щойно вони виконають свої бойові завдання, переговорний процес буде забезпечено на найвищому рівні», - запевняє кремлівський «експерт».

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»