Михайло Гончар: Придністров'я, за задумом Кремля, має відіграти роль жертви "фашистських режимів" у Києві та Кишиневі

Після того, як Україна припинила транзит російського газу, що не стало несподіванкою, невизнане Придністров'я, яке контролюється російською владою та населення якого налічує близько 450 тисяч осіб, зіткнулось з серйозними викликами. З 1 січня 2025 року мешканці залишилися без газу, опалення та гарячої води, і навіть холодна вода надходить з перебоями. У Придністров'ї зупинилися всі промислові підприємства, багато людей залишилось без роботи.

Вимкнення електрики стали звичним явищем, зростаючи до восьми годин на день, і, за прогнозами, ситуація може погіршитися, оскільки запаси вугілля, які забезпечують електроенергію, можуть закінчитися вже наприкінці січня.

У цій складній обстановці самопроголошений президент Вадим Красносельський закликає громадян до терпіння, звинувачуючи Кишинів у свідомому створенні кризової ситуації.

Експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар в інтерв'ю "ОстроВу" розповів, чому РФ перекрила та не відновлює постачання газу до Придністров'я та які наслідки цієї кризи можуть бути для України.

- Як давно та на яких умовах РФ постачала газ у Придністров'я та Молдову?

- Газ у Молдову постачався ще з радянських часів. Тому після розпаду СРСР все переформатувалося в інший варіант — постачання газу в нову незалежну державу, яка була розколота внаслідок громадянського конфлікту 1992 року. Чим, звичайно, росія скористалася. Через "Газпром" Кремлем були нав'язані умови, суть яких була доволі проста. Лівий берег Дністра — так звана "Придністровська Молдавська Республіка" — це по суті сепаратистський анклав, де був встановлений режим, слухняний Кремлю. А Кишинів ним сприймався як ворог, який виступає проти Москви і прагне злитися з Румунією.

Тому газопровід, що проходить через Придністров'я, забезпечував транзит газу і до правобережжя Молдови, а далі — до Румунії, Болгарії, Балкан і європейської частини Туреччини.

Російський газ постачався за певною двосторонньою угодою. Для Придністров'я він був практично безкоштовним, а борги вішалися на офіційний Кишинів. Таким чином, ще в 90-х був накопичений гігантський борг для Молдови, який пред'являвся на кілька сотень мільйонів доларів.

Потім була запропонована "дружня допомога" з боку РФ, мовляв, якщо ви не можете сплачувати борг за газ, то давайте зробимо так, що ви нам передасте свої газопроводи. Отже, створене в 1998 році підприємство "Молдовагаз" практично стало спільним на паритетних засадах, але у якому контрольні позиції менеджменту зайняли, по суті, люди "Газпрому".

- Але Придністров'я платило за газ?

- Практика, в принципі, не змінилася: постачання газу йшло в Придністров'я, де за нього споживачі платили якусь смішну ціну, і ці гроші не надходили в центральний бюджет Молдови. Борг, що виникав, вішався на офіційний Кишинів. Тим більше, що існував колосальний дисбаланс, який зберігається й зараз, оскільки правобережжя Дністра (підконтрольна Кишиневу частина Молдови — ред.) — це більший за населенням, але переважно аграрний регіон, який споживає приблизно 1 млрд кубів газу на рік, а лівобережжя (Придністров'я — ред.) з його промисловими активами споживало на рік 2 мільярди кубометрів.

Борги ж Кишиневу нараховувались за ці нібито спожиті ним три мільярди кубометрів. Тому десь у минулому десятилітті "Газпром" називав якийсь дикий борг, який складав понад 7 мільярдів доларів за весь період, що було на той час трохи менше всього ВВП Молдови. Можна сказати, що ця боргова тема й зараз актуалізується "Газпромом", хоча сума називається 709 мільйонів доларів.

- Який там насправді борг?

- Молдова позаминулого року провела незалежний міжнародний аудит всіх газових заборгованостей, запросивши норвезьку компанію "Wikborg Rein Advokatfirma" та британську "Forensic Risk Alliance & Co". У підсумку вийшло, що борг є, але він становить  $8,6 млн, тобто не носить критичного характеру для Кишинева. Ніякої мови про 709 мільйонів доларів боргу не йдеться. Але, звичайно, "Газпром" відкинув цей аудит, стверджуючи, що він замовний і необ'єктивний, і наполягає на поверненні цього "справедливого боргу" в декілька сотень мільйонів доларів.

Коли зараз йдеться про те, що "ой, біда, у Придністров'ї народ замерзає", то слід мати на увазі, що як на лівому, так і на правому березі народ топить в основному твердим паливом, тобто дровами та відходами сільського господарства. А основний споживач газу, як я зазначив, знаходиться на лівому березі і це промисловість. Це три крупних промислових об'єкти: сама Молдовська ГРЕС, Молдовський металургійний комбінат та цементний завод у Рибниці. Це основні три промислові споживачі, які споживають левову частку того газу, який надходить. Загалом, за даними "Молдовагазу", на промисловість "ПМР" припадає понад 47% споживання газу, а на комунальний сектор — тільки 10%.

Промислові активи Придністров’я знаходяться в руках не останніх людей на тому ж лівому березі, і вони мали б подбати про все це. Тим більше, що угода про постачання газу між "Молдовагазом" та "Газпромом" лишається чинною. Росія може постачати газ іншим маршрутом, не транзитом через Україну, але вони цього не роблять. Зрозуміло, що за вказівкою Кремля зараз реалізується інший сценарій.

- На вашу думку, чому саме зараз росія припинила постачати газ?

- Справа в тому, що з 1 січня 2025 року завершилася дія угоди між "Нафтогазом" та "Газпромом" від 2019 року, яка забезпечувала транзит російського газу на європейські ринки, в тому числі і в Молдову. Тому з цієї точки зору, після припинення дії угоди, "Газпром" перервав постачання газу в Європу. Ми також припинили надання транзитних послуг, тому що немає юридичного підґрунтя для їх продовження.

Таким чином, газопостачання, в тому числі в Молдову, припинилося. Підкреслюю, що "Газпром" має технічні можливості для альтернативного варіанту постачання.

- Розкажіть про це детальніше.

-  Він полягає в тому, що газ може потрапляти в Придністров'я кружним шляхом — через другу нитку Турецького потоку, яким російський газ іде на ринок Європейського Союзу. Газ з території європейської частини Туреччини йде в Болгарію і реверсом він може постачатися через  Трансбалканський газопровід, яким багато десятиліть йшов з сибірських родовищ транзитом через Україну, в ту ж Молдову, Румунію, Болгарію, на Балкани і європейську частину Туреччини. А тепер реверсом він може постачатися спорожнілим ще років п'ять тому (після запуску Турецького потоку) Трансбалканським газопроводом протилежним маршрутом — через Болгарію, Румунію на правобережжя Молдови, а потім потрапляти і на лівий берег.

Так, звичайно, це більш дорогий маршрут, але про це говорять і за кордоном, зокрема, і в Європі, і в росії, що насправді такі можливості існують, і "Газпром" може це зробити. Тим більше, що друга нитка "Турецького потоку" практично майже заповнена, оскільки через неї йде постачання газу для потреб Болгарії, Сербії та Угорщини. Але там залишилося пара мільярдів кубічних метрів вільних потужностей, які можуть бути використані для потреб Придністров'я.

Що стосується правобережжя, то воно має можливість отримувати газ з Румунії, і вони, власне кажучи, це роблять.

- Чому тоді росія ігнорує цей шлях і не рятує свій, скажімо так, "рідний" регіон?

- Ставлення до цього "рідного" регіону таке саме, як і до інших сепаратистських анклавів, наприклад, Абхазії. Таким утворенням відводиться певна роль. Спочатку їх підгодовують, а далі все залежить від того, яку роль Москва відвела для них. Зараз Придністров'я, за задумом Кремля, має відіграти роль жертви "фашистських режимів" у Києві та Кишиневі. Особливо це стосується нашої країни, адже вони можуть стверджувати, що це ж "Україна перекрила транзит". Але перекрити транзит неможливо — якщо газ не подається на вхід у транзитну ланку, то і перекривати немає чого. А "Газпром" припинив подачу газу, оскільки чинний договір завершив свою дію. У цьому контексті зараз грається роль, що "все пропало, Придністров'я замерзає, люди вирубують сади на дрова" і таке інше. Хоча, якщо поглянути на метеодані за період після 1 січня, за ці майже два тижні я не бачу випадків замерзлих, обморожених при плюсовій температурі.

- Світло та воду вимикають, деякі підприємства зупинилися…

- Звичайно, що є обмеження. Коли газ не надходить у належному обсязі на Молдовську ГРЕС, то відповідно за ланцюжком все це впливає на постачання. Але, знову ж таки, постає питання: Молдовська ГРЕС в Придністров'ї може працювати не тільки на газу. Вони звикли палити газ, але мали б також потурбуватися про забезпечення необхідного обсягу вугілля та мазуту. Тобто вони можуть використовувати інші ресурси, і це питання не до уряду Молдови, а до керівництва Придністров'я та відповідно до того олігархату, який там тримає владу. Знову ж таки, це питання і до росії, яка патронує своїх маріонеток.

У цьому контексті зараз грається ось ця картинка з наміром вплинути на Кишинів, Київ, Брюссель, мовляв, "рятуйте, треба бути гуманними" тощо. Але я не виключаю, що роль Придністров'я в цьому "Газпром-шоу" може найближчим часом змінитися.

- Яким чином?

- Придністров'я все одно залишиться жертвою, але сценарій може бути переглянутий у Кремлі на інший. Наприклад, коли росія, як завжди, прийде на допомогу і врятує Придністров'я.

- Коли це може статися?

- Таке можливо, наприклад, з настанням сильних морозів. Тоді подача газу може бути відновлена кривим маршрутом через Трансбалканський газопровід. Але цьому може передувати інше шоу — майже те, що ми спостерігали в 2019 році, коли делегація з Києва на чолі з Медведчуком і Бойком літала в Москву і просила відновити постачання газу в Україну. Це якраз відбулося перед тим, як у 2019 році закінчувався термін десятирічної угоди. Але Україна вже не імпортувала російський газ з 2015 року, тому у "Газпрому" зник важіль прямого впливу на нашу країну. Проте Бойко та Медведчук поїхали в Москву, щоб зіграти роль "ходоків" від народу.

Не виключаю, що може бути також візит до Москви якогось зброду — очільників Придністров'я, різних "додоністів", башканки Гагаузії. Вони приїдуть разом чи по черзі і скажуть, що "навколо фашисти, тільки ви нас можете врятувати". І тоді в Кремлі запустять газ кружним маршрутом та скажуть: "так, тільки ми здатні вас врятувати". Це буде зроблено з прицілом на парламентські вибори в Молдові, які пройдуть цього року. Це має стати таким "допінгом" для нинішньої проросійської опозиції в Кишиневі, яка розкаже, що ні Європа, ні Київ не допомогли, а от тільки вони за допомогою росії виявилися на це спроможними.

- І це при тому, що Придністров'ю запропонували допомогу і Молдова, і деякі інші європейські країни?

- Так, і вони відкинули ці пропозиції, тому що не вони грають, а ними грають. У Кремлі очевидно чітко пояснили, за яким сценарієм ведеться гра, тому Тираспіль і відкидає усе, що не вписується в цю гру Москви. Росія ж хоче змінити владу в Молдові на цьогорічних виборах, або ж знову запустити чергове коло хаотизації країни.

Я гадаю, що з урахуванням того, що електорат у Молдові значною мірою є "совковим", то й ця ситуація є хиткою. Хоч на президентських виборах та референдумі 2024 року проєвропейські сили і здобули перемогу, — вона хитка, на це і робиться ставка в Кремлі.

Але знову ж таки, рятувати Придністров'я з боку Європи чи спільними зусиллями не варто. Це гнійник, з яким є добра нагода покінчити. Правда, значною мірою тут повинна діяти влада в Кишиневі. Якщо сказати, що "добре, врятуємо Придністров'я, подамо туди газ", постає питання: а чи буде це оцінено електоратом? Відповідь проста: не буде. Тому що електорат зазомбований, живе в інформаційному полі, яке є абсолютно проросійським. Що б там не робили в Києві, Кишиневі чи Брюсселі, вони все одно будуть голосувати так, як скажуть у Кремлі.

Так, у Придністров'ї зараз стало некомфортно, не подається гаряча вода, світло вимикається і таке інше. Але ми якось в Україні живемо в таких умовах, тим більше, що на них ракети та бомби не падають. Тому пробувати розкрити очі придністровському населенню марно. Звичайно, потрібно показувати ситуацію, але вони все ще знаходяться в зазомбованому просторі, де діють російські інформаційні акції. Все одно РФ буде виглядати рятівником, а всі інші — ворогами.

- У Придністров'ї проживають етнічні українці, може є сенс до них достукатись?

- Так, етнічні українці там є, але практично ми бачимо, що це такий варіант  глибокого "совка", який законсервувався там. Вони продовжують жити уявленнями, що хтось за них має платити або давати їм щось безкоштовно. Вони отримували декілька десятиліть майже безкоштовний газ і думали, що так буде завжди. Але рано чи пізно російський хазяїн показує, що він хоче зробити. Є свіжий приклад — це те, що відбувалося в Абхазії, де все починалося з того, що відключили енергопостачання, і протести були проти проросійського режиму і проти РФ.

Посіпаки Кремля з Тирасполя думали, що російська газова "халява" буде тривати вічно, дешевий газ, майже з нульовою ціною, дозволяв їм виробляти доволі якісну металопродукцію, цемент та продавати їх в Європейському Союзі за ринковими цінами, отримувати гарні гроші і жити далі. Але рано чи пізно цьому приходить кінець. Я думаю, що зараз ми спостерігаємо це. І не потрібно продовжувати підгодовувати цей сепаратистський анклав.

При спільній дії України та Молдови можна було б здійснити санацію цього гнійника на Дністрі. Але тут є питання, перш за все, до Кишинева, тому що вони проголосили підхід м'якої реінтеграції, але насправді нічого не відбувається десятиріччями. Чому? Тому що росія тримає в Тирасполі все в своїх руках.

- Якщо резюмувати, можна сказати, що ця криза була створена штучно виключно РФ?

- Так, абсолютно. Вони чітко зрозуміли, що продовження контракту з Україною не буде, що будь-які зусилля з боку Словаччини не проходять. Росія швидко відпрацювала цю ситуацію. Для них це не є чимось новим, що вони тільки-но придумали. Російська влада використала цей "безтранзитний" варіант для досягнення своїх цілей у Молдові, використовуючи чинник Придністров'я.

Цю кризу росія може в будь-який момент припинити. Можливість подачі газу технічно існує, і багато експертів, в тому числі російських, говорять про те, що такі варіанти є.

- Які є ризики для України через цю ситуацію?

- Для нас ризик полягає в тому, що в Кишиневі може встановитись після виборів проросійський режим, і ситуація буде дестабілізована, що, на мою думку, станеться у будь-якому випадку. Але з огляду на те, що у Придністров'я немає прямого кордону з росією, то група військ, яка там є в кілька тисяч, не є серйозною військовою силою. Їхні місця дислокації знаходяться в зоні вогневого контролю Збройних сил України. Тому, з цієї точки зору, ми бачимо, що практично за три роки російської агресії звідти вони нічого не змогли зробити. Якщо в Кишиневі буде якийсь проросійський режим, то вони потраплять в ізоляцію, бо два кордони, які має Молдова — це Румунія та Україна.

Я думаю, що не потрібно применшувати ті ризики, які є, але не потрібно роздувати це до якихось невиданих масштабів.

- Якщо ця криза якось вирішиться, росія якимось чином відновить постачання газу, наприклад, цієї зими, то що буде далі в Придністров'ї?

- Не потрібно, щоб все повернулося до статусу-кво, який був більше 30-ти років. Я думаю, що в цій ситуації, якщо газ піде реверсним маршрутом, він вже буде йти не так, як раніше — з лівого на правий берег, а навпаки. І важіль впливу буде якраз у Кишинева на всі ці речі, які пов'язані з постачанням газу в Придністров'я.

Я не вірю в трансформацію Придністровського режиму як такого, але всяке може трапитися. Спільними зусиллями, шляхом непублічної дипломатії, його можна спробувати змінити. Тому що, так чи інакше, Москва від Придністров'я знаходиться далеко, Київ та Кишинів — близько. "Газпром" у збитках і кількадесят мільйонів доларів — для них вже гроші. Час газової "халяви" від Кремля минув, а посіпак не жаль.