«Ми в таку дупу потрапили...». Російські ЗМІ про Україну

Президент США Джо Байден тільки-но з'явився в Києві, а кремлівські ЗМІ вже виливалися жовчю. Особливо старалася «Комсомольская правда», яка встигла зліпити з цього приводу не тільки повну отрути статейку, а й «епіграф» до неї:

«В гости к Володе Байден пришел.

Байден сказал, что все хорошо.

Выли сирены, Байден ходил.

Зеля в восторге Бахмут истребил...».

 «Чарівний пендель» від Байдена»

Свою кремлівську справу «Комсомольская правда» знає добре: у повчальній публікації під заголовком «Щеняче захоплення України: навіщо насправді Байден прилетів до Києва» газета переконує російського обивателя, що «Байден міг з'явитися в Києві лише в одному випадку – якщо Москва була ознайомлена із графіком його перебування...».

«...Про візит не оголошували, Байден за планом мав приїхати до Польщі, звідки планував виступити з якоюсь заявою. Швидше за все, до Путіна та «народів Росії». Але така крива привела його до Києва... Примітно, що Зеленський і тут не відмовився від свого дешевого фокусу, який відпрацьовують на всіх високопоставлених гостях – за хвилину до того, як Байден вийшов із храму, по всьому Києву завили повітряні сирени. Зовсім уже за лохів та дурнів Зеленський вважає американців. Без сумніву, Байден міг з'явитися в Києві лише в одному випадку – якщо Москва була ознайомлена з графіком його перебування в Києві і, більше того, гарантувала, що в цей час жодна ракета чи авіаційна бомба не впаде на територію Києва. Дешевий блеф і дешеві понти Зеленського, який не втримався від того, щоб показати, як Росія "жорстоко агресує" Україну, і попросити, користуючись нагодою, літаки та ще більше озброєнь, не вплинули на американців. Байден спокійно прогулювався площею», - пише «КП» з такою впевненістю, ніби Байден мав прибути з візитом не до Києва, а до Москви.

«І тут важлива не картинка, а відповідь на запитання – навіщо Байден несподівано вискочив у Києві, як чорт із табакерки, – продовжує смішити «КП». - Він приїхав поїздом із Польщі, бо літати над Україною зараз явне божевілля. Не через Росію, а тому що патріотичні свідомі, побачивши літак, та ще й такий великий, навряд чи втримаються від того, щоб стрільнути по ньому з отриманого зі США, як мінімум, ПЗРК «Стінгер».

«В укропабликах вже через край б'є фонтан перемоги – мовляв, Байден приїхав, щоб показати свою підтримку, і, напевно, щось серйозне привіз у допомогу Києву. Захоплення щеняче і настільки радісне, ніби Байден вже відкинув "Вагнер" від Бахмута і особисто розгромив пару підрозділів Міноборони, а на шляху "звільнив" щонайменше Соледар. Джозеф Робінетович дійсно озвучив, що Україна отримає новий пакет допомоги від США, але виділений пакет – 500 мільйонів доларів США – надто малий, щоб це було справді значним приводом для візиту президента США до Києва...», - переконує «КП».

Ну, і розкриває інтригу візиту Байдена, про яку відомо, звісно, тільки «Комсомолке»: «...Ймовірно, насправді Джозеф приїхав дати Володі гарного стусана, щоб той припинив свою самодіяльність... Американське видання Politico написало, що за даними газети, Вашингтон буквально звіріє, вимагаючи від Зеленського провести ефективний наступ найближчим часом. Оскільки Байдену нема чим козиряти перед західними партнерами по "коаліції", представляючи якісь успіхи України на полях боїв...».

«Від Зеленського вимагають наступу. Він теж його хоче, але ж він його і панічно боїться. Оскільки невдача буквально приведе його на край прірви. Якщо український наступ закінчиться фіаско, йому не дадуть більше грошей і танків. А самому йому буде вчасно бігти у пошуках політичного притулку. Але явно не у США. Там йому не пробачать бравурних звітів та доповідей про "перемоги" української армії, які з Києва вирушали до Вашингтона. І підбадьорений яким Джозеф Робінет-молодший приїхав до Києва, щоб дати Зеленському "чарівного пенделя", який стане для нього стимулом до дії», - впевнено підсумовує «КП».

«Не хочу голосно говорити, але це дупа»

Заборонене в Росії мережеве видання Republic поговорило з одним із мобілізованих із Бєлгорода на війну з Україною. Чоловік зв'язався з редакцією Republic та попросив про допомогу.

«Він просить розголосити ситуацію, в якій опинився разом з іншими російськими військовослужбовцями. За його словами, у січні замість військової частини під Валуйками (місто на кордоні з Україною в Бєлгородській області), де він та ще 204 мобілізовані з Бєлгорода «досі знаходяться офіційно», їх слабо озброєними та непідготовленими відправили на територію ДНР, у «котел під Авдіївкою». Чоловік попросив не називати його імені зі страху, що його вб'ють. У кількох голосових повідомленнях з перервами кілька днів він розповів, як солдатів лякають загороджувальними загонами і як зненавидів війну, опинившись на ній. А невдовзі після розмови з журналістом надіслав повідомлення, що тепер «на передок» відправляють і його», - пише Republic.

Мобілізований, що вийшов на зв'язок, розповідає, що 4 жовтня 2022 року їхню групу з 205 мобілізованих з Бєлгородської області відправили до Воронежа, а після кількох місяців «тренувань» «на базі Воронезького льотного училища». Мобілізований нарікає, що їх «кинули» вже у Воронежі: «Ми мали їхати не до зони СВО, а до Валуйкив, до села Солоти, де мали бути наші гармати – нас у Воронежі вчили бути артилеристами. Але в результаті ми потрапляємо до ДНР, і у нас немає техніки, гармат, зброї, нічого, окрім старих АК-74, АКС-74У, які в сучасному світі є абсолютно марними...».

У так званій «ДНР» страждання мобілізованих продовжилися: їх «розселили» у підвалі якоїсь занедбаної будівлі та приписали до якоїсь «першої Слов'янської бригади» - «це місцева ДНРівська армія, створена вона була на базі ДНРівської міліції».

Мобілізований дивується: «Як ми туди потрапили, незрозуміло, бо за документами ми не перебуваємо у зоні СВО, а досі тренуємось у Валуйках. Ми тут знаходимося, вибачаюсь за вираз, не приший до п***и рукав, і незрозуміло, в якій ми взагалі армії - у російській чи в ДНР?.. Хто у нас керівництво, не зрозуміло. Всім на нас було начхати до того моменту, поки цими питаннями не зайнялися батьки та дружини. Не тільки ми на це намагаємося вказати, і дивізіони, інші підрозділи намагаються записувати відеозвернення...».

«Зараз наших відправили на передок, під Авдіївку, село Опитне... Там укріпрайон, і це котел. Я поки що в резервній групі, тому й можу писати. Але по пацанах працюють міномети, а відповісти їм нема чим... Якщо зараз артилерійські гармати розгорнуться в наш бік, пацанів не стане. І всім на них пофіг, реально. Місцева армія ДНР каже: «Вас не стане, Росія нових надішле. Треба буде – нову мобілізацію оголосять». Ми просто шоковані, ми тут за що воюємо? За ідеєю, ми маємо тут померти без батьківщини, без прапора? Це дичина повна. Емоції страшні. Я, звісно, розумію – війна. Але ми не військові, по суті, і ми не були в таких боях, щоби були просто загартовані. Нас без бойового досвіду відправляють у таке місце, і виходить, одна партія в одному місці сидітиме, інша партія, теж із 30 осіб, в іншому. Коротше, всіх «мобіків» вирішили туди скинути», - плачеться російський мобілізований.

І намагається робити висновки: «Виходить, ми закриваємо собою Донецьк. А чи потрібен він мені, якщо чесно? Я просто вже не знаю, що думати... Місцеві жителі скаржаться, що дуже тяжко їм було пережити початок цієї війни минулого року. І зараз у них ситуація важка через нас, через військових - стільки історій розповідають. Вважається, що ми, військові, тут багаті зі своїми зарплатами, тому й ціни тут підняли, а зарплати у них низькі, пенсії всім зробили по 10 тисяч рублів, не важливо скільки років працював... Моїм батькам нічого цього не пояснити, їх голови промиті російською пропагандою. Вони вважають, що тут усе гаразд, що ми воюємо, що ми перемагаємо, а втрат практично немає. Вони мене не чують. Не розуміють, що тут біда, смуток, наскільки тут все дуже серйозно та страшно».

«...У Росії багато хто всього цього не розуміє. Тільки коли сюди приїжджаєш, починаєш розуміти, в яку дупу потрапляєш... Нас відправляють на передок, і ми не маємо нічого [зі зброї]. У мене лише один автомат і чотири магазини з патронами, всього 120 патронів - це нічого, абсолютно нічого. Простіше застрелитися. Можливо, хтось почує наш крик про допомогу. Щойно пацани з передової розповіли, що 5 лютого були в наступі. І в такій самій ситуації вони виявилися: старі автомати Калашнікова і по чотири магазини патронів. Кажуть, уже два батальйони лягли там, а вони дивом вижили...», - розповідає мобілізований.

Він переконує, що «вмирати так тупо не згоден, і ніхто не згоден»: «Командування в нас немає. Наш командир дивізіону танцює під дудку місцевої армії ДНР. Але у нього немає вибору, йому, швидше за все, сказали: або в'язниця, або ми тебе застрелимо. Ставлять загони, і нам нікуди навіть сіпатися. По нас будуть бити, і нам не буде куди бігти, бо за нами стоять загони. Наші ж пацани нас просто застрелять... Е-моє, ми в таку дупу потрапили, передати не можу».

Мобілізований твердить, що не хоче «вмирати ось так безглуздо», коли «додому навіть труп мій не надішлють»: «Там десь у полях і залишуся... Ви не уявляєте, як я ненавиджу цю війну. Просто ненавиджу. Я прокидаюся за ніч чотири-п'ять разів. Як тільки щось десь вибухає, стріляє, починаєш на дурня перетворюватися. Командири нас взагалі опустили нижче за плінтус, суки і мразі вони, стоять, залили свої п'яні очі, виродки».

«Я можу не повернутися, без жартів: 21-го наступ. Не знаю, що робитиму, не хочу голосно говорити, але це дупа. Я благаю, рятуйте, є можливість - рятуйте. Далі я буду не на зв'язку, телефон вимкну, користуватися ним буде не можна. Їдемо, на зв'язок маю вийти на початку березня. Якщо не вийду – значить убитий чи зник безвісти», - робить висновок бєлгородський мобілізований.

«Тимчасова столиця до повернення Херсона»

Офіційна «Парламентская газета» зважилася нарешті поміркувати, «як нам облаштувати Херсонську область».

Газета розповіла, що з цією метою так звана «держрада Криму» спорядила до Херсонської області «делегацію» на чолі з кримськими та херсонськими колаборантами Костянтиновим та Сальдо.

«Виїхали із Сімферополя затемно. До Генічеська – 175 кілометрів, 140 з них – по Кримському півострову та ще 35 – вже по Херсонщині. По дорозі обганяємо десятки військових вантажівок, які постачають нашим військам, тягачі з танками та БТР. Назустріч теж постійно рухаються військові машини. На бортах - дві найпопулярніші сьогодні в Криму літери латинського алфавіту - Z і V. Ближче до кордону, за Медведєвкою, простягся довгий ланцюг бетонних протитанкових пірамід, що перешкоджають напряму можливого прориву супротивника. За кілька кілометрів – ще один. Пункт пропуску "Чонгар". Незважаючи на те, що Херсонська область тепер невід'ємна частина Росії, режим переходу через кордон між регіонами зберігається колишній - з паспортним контролем та перевіркою машин. Причиною цього є заходи безпеки: у Херсонській області, як і на території всіх інших нових регіонів, йдуть бойові дії та введено військовий стан», - розповідає «ПГ».

Офіційне видання бадьоро рапортує, що містечко Генічеськ із населенням «близько двадцяти тисяч» – це зараз «тимчасова столиця області, до повернення Херсона».

«Геничеськ та більшу частину Херсонської області звільнили у перші дні спецоперації, у лютому минулого року, тож до свого нового статусу місцеві жителі вже цілком звикли. Доказом тому – банер із промовистим написом, адресованим київському режиму: «Навіть не нудьгуємо. Рік у Росії». Ленін на центральній площі Генічеська, здається, теж дякує долі за те, що містечко повернулося до Росії. У 2015 українському році в ході так званої декомунізації вождя світового пролетаріату скинули з п'єдесталу. Повернувся на своє законне місце Ілліч у квітні 2022-го. Бронзовими грудьми Ленін прикриває будівлю колишньої районної, а нині обласної адміністрації, однак поодинці йому поки що не впоратися. Допомагають автоматники. Обладміністрація та її керівництво для противника – ціль дуже приваблива», - живописує «ПГ».

Газета вказує, що головною метою візиту «делегації» є «знайомство з регіоном та організація роботи з інтеграції Херсонщини до складу Росії».

«...Завдання - допомогти Херсонській та Запорізькій областям та республікам Донбасу пройти той шлях, який колись пройшов Крим... Для інтеграції до складу Російської Федерації Херсонської області, як і інших нових регіонів, обов'язково потрібен перехідний період, як це було колись у нас», - каже Костянтинов і запрошує місцевих керівників приїхати до Криму, щоб на місці познайомитися з досвідом величезної нормотворчої та законодавчої роботи, яку довелося виконати Держраді республіки після возз'єднання з Росією у 2014 році... Сальдо розповідає, що, незважаючи на всі труднощі, суперзавдання Херсонщини вирішене – за підсумками референдуму, що відбувся у вересні минулого року, вона стала повноправним суб'єктом Російської Федерації...», - бравурно переказує «ПГ».

«У нас зараз два фронти, – каже Сальдо. – Перший – фронт спеціальної військової операції, другий – не менш, а в чомусь і важливіший – інформаційний. На нього треба сьогодні спрямовувати якнайбільше зусиль. Немає нічого важливішого і для інтеграції нових регіонів, і для майбутнього країни взагалі, ніж боротьба за уми – особливо молодих людей».

«Делегація» прямує у школу № 1 Генічеська, де її, звичайно, ж зустрічають «подяками», бо школі «справді не вистачає книг російською мовою».

І все? А де заявлений репортаж на тему «як нам облаштувати Херсонську область»?.. Його з Геніческа чомусь так і не було. Мабуть, хочуть почекати, доки населення «тимчасової столиці» перевищить двадцять тисяч людей.

«Прошарок агентури СБУ та ГУР МО»

Газета «Взгляд» захворіла на «шпигунство» - всерйоз взялася за «боротьбу з українськими диверсантами», яка, на думку видання, «вимагає нетривіальних підходів».

«ФСБ затримала українця через диверсію на Московській залізниці. Чоловік був завербований СБУ та проходив підготовку у Польщі. До Росії диверсант потрапив із Латвії під виглядом біженця. Як зазначають експерти, серед кількох мільйонів біженців з України є «серйозний прошарок» тих, хто завербований українськими та західними спецслужбами. Як боротися з цією загрозою і яких заходів потрібно вживати?», - дає газета «вводную».

І продовжує: «Зараз, коли на фронті намітилися тактичні перемоги Російської армії, у тилу кратно наростає небезпека диверсій та терактів, вважають опитані газетою «Взгляд» експерти. На їхню думку, знизити ризики в цьому питанні можна силами підрозділів охорони зі структур, що відповідають за безпеку на транспорті та в громадських місцях – вони можуть забезпечити недопущення проносу на територію зброї, що охороняється, вибухових і отруйних речовин. Для цього необхідно буде визначити, яким чином охорона може виконати це завдання, які сили та засоби їй знадобляться, у тому числі на випадок екстреної ситуації».

«Для виявлення вибухонебезпечних предметів, зазначають фахівці, було б корисно частіше залучати кінологів, а також використовувати спеціальні газоаналізатори, що дозволяють виявити не тільки вибухові речовини і засоби підривання, а й ймовірність пронесення в зону отруйних речовин, що охороняється... Крім того, важливі теоретичні та практичні заняття з охороною щодо кожної ймовірної ситуації на об'єкті... Звичайно, нові заходи безпеки на транспорті та у громадських місцях можуть спричинити роздратування громадян. Але в таких випадках завжди можна вибачитися, пояснивши, що ця робота проводиться на користь їхньої ж безпеки», - інструктує газета.

«Отримання практичних навичок в умовах протидії противнику – це реальний досвід, який допоможе у бойовій обстановці. І з високою ймовірністю їм також вдасться виявити нові лазівки в охороні та безпеці, які раніше не були помічені. Комусь може здатися, що це параноя, але це зовсім не так. Йдеться про підвищення пильності. А в поточних геополітичних умовах ризики терактів кратно підвищуються», – підказують «Взгляду» якісь «експерти», імен яких газета, звичайно ж не називає: адже навколо суцільні українські диверсанти.

Втім, ім'я одного з «експертів» газета все ж таки називає – Сергій Гончаров, «президент Асоціації ветеранів підрозділу антитерору «Альфа». І він застерігає: «Зараз на російській території є кілька мільйонів біженців з України. Відповідно, серед них є прошарок агентури СБУ та ГУР МО України. Вони на загальних підставах одержують російські документи для спокійного пересування нашою територією. Виявляти їх стає все важче, це вимагає кропіткої роботи та нетривіальних підходів».

«...Ризики диверсій та терактів зростають з усіх боків, що потребує пильності з боку спецслужб, МВС та охоронних структур на транспорті. Для протидії цьому необхідно створювати нові та посилювати діючі служби, які провадитимуть протидиверсійну роботу на якісно іншому рівні. На нас чекає важка та нудна боротьба. І якщо ми не почнемо діяти зараз, то в майбутньому нам буде важко працювати на кількох фронтах відразу», – налаштовує Гончаров.

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»