Минулого тижня головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний дав інтерв'ю The Washington Post, яке мало розголос в інших західних медіа. Йшлося, звичайно, про контрнаступ. Іноземні чиновники і видання з союзних країн продовжували писати, що він просувається повільно – втім, яким вони собі його уявляли, досі ніхто не вточнив. Так чи інакше, Залужного ці спекуляції розлютили. В інтерв’ю Залужний сказав, що потребує більше зброї, і то негайно. Він наголосив, що, за словами кореспондентки The Washington Post, “хоча його найбільші західні союзники ніколи б не розпочали наступ без переваги у повітрі, Україна досі не отримала сучасні бойові літаки, але від неї вже очікують швидкого повернення територій, які окупували росіяни. …Його війська також мали б випускати щонайменше стільки ж снарядів, скільки і їх вороги, сказав Залужний, натомість вони поступаються інколи вдесятеро через обмеженість ресурсів. Тому “мене бісить”, сказав Залужний, коли він чує, що довгоочікуваний контрнаступ на сході і півдні країни почався повільніше, ніж очікувалося – таку думку публічно висловлювали західні чиновники і воєнні аналітики, а також президент Володимир Зеленський, проте Залужний не посилався на Зеленського. Його війська відвоювують певну територію – навіть якщо це всього лише 500 метрів, – кожного дня, сказав він. “Це не шоу, – сказав Залужний у середу в його офісі в будівлі українського Генерального штабу. – Це не шоу, яке весь світ дивиться, роблячи ставки, чи якось так. Кожен день, кожен метр дається кров’ю”. В американському виданні зазначили, що Залужний найбільше переймається, чи поставлять йому союзники потрібну зброю і, якщо так, то коли. Перед контрнаступом союзники поставили йому дещо з того, про що Україна наполегливо просила, в тому числі танки Leopard. “Ці танки і бойові машини дебютували на полі бою, коли на початку цього місяця почався контрнаступ, – продовжували у WP. – Декілька вже було зруйновано, визнав Залужний, додавши, що “ми отримали “Леопарди” не для парадних маршів або фотографування з ними політиків і зірок. А “Леопард” на полі бою – це не “Леопард”, а мішень". Україна ще не розпочала головного напору її контрнаступу, кажуть аналітики. Не всі з її спеціально підготовлених військ залучені на лінії фронту, а ті, хто вже там, здається, поки шукають слабкі місця у російській обороні. Приблизно 50 миль загалом було звільнено, повідомили українські чиновники". Кореспондентка The Washington Post також розповіла, що "на своєму командному посту Залужний має екран, який показує йому все, що є у повітрі у будь-який момент: авіацію країн НАТО на західному кордоні України, його власні літаки в небі над Україною і російські на східному краї. "Скажімо, кількість військових літаків, які чергують біля наших західних кордонів, вдвічі більша за кількість російської бойової авіації, яка спустошує наші позиції. Чоми ми не можемо взяти принаймні третину звідти і перенести її сюди?" – спитав Залужний". Велетенські завдання Деякі провідні західні медіа продовжують публікувати репортажі не тільки з місць контрнаступу, за яким стежать в усьому світі, але і звідти, де ніколи не припинявся наступ росіян, поза Бахмутом. Так, в іншому тексті The Washington Post йшлося про важкі бої біля Кремінної на Луганщині. "За п'ять днів росіяни, атакуючи, кинули все, що у них було, в українську бригаду, яка захищала клаптик лісу тут, на східному фронті: міни, артилерію, вогнемети і танковий вогонь, викошуючи все, що стояло на їх шляху, – розповіли його авторки. – На шостий день тліючу землю було вкрито трупами. Все, що залишилося, – це випалене поле і почорнілі пеньки дерев. "Нам довелося відступити, – сказав піхотинець з позивним "Майстер", описуючи бій на початку цього місяця. – Піхоті було дуже складно втримати фронт без відповідного артилерійського прикриття, тому що росіяни тиснули дуже сильно". Ліс, відразу на захід від Кремінної, окупованого Росією міста в Луганській області України, є зараз епіцентром одних з найзапекліших боїв на цій війні. Але на відміну від інших ділянок на східному і південному фронтах, де Україна здійснює довгоочікуваний контрнаступ, наступ тут веде Росія – в своїй найновішій спробі захопити весь східний регіон Донбас. За словами українських солдатів, Москва посилила свої східні війська і інтенсифікувала атаки в намаганні наново захопити містечка і міста, які Україна звільнила восени". У WP наголосили що, "на відміну від, наприклад, Запоріжжя, де росіяни окопалися на добре укріплених оборонних позиціях, а українці намагаються просуватися, у лісі біля Кремінної сторони атаки і оборони можуть мінятися щодня чи навіть щогодини". За словами кореспонденток, "ліс біля Кремінної – це зараз одне з найнебезпечніших місць на лінії фронту. На дорозі до лісу серед кратерів того, що було колись домами людей, залишилося мало ознак життя. Самотній солдат на велосипеді. Іржаве баскетбольне кільце. "Тут живуть люди", – надряпано на воротах побитого шрапнеллю будинку. Тут сразу стає зрозуміло, наскільки велетенським є завдання, яке стоїть перед Україною, повернути вкрадену територію". Зрештою, кореспондентки The Washington Post написали і про бої на північному сході – але не безпосередньо, а через історії місцевих цивільних. "Троє українських поштових працівників – поштарка, водій і охоронець – чекають на перерву між обстрілами, перш ніж в'їхати в Гуляйполе, маленьке місто біля лінії фронту, куди вони часто роблять доставки під обстрілами, вихляючи серед вибоїстих доріг в своєму біло-жовтому фургоні, – починалася ця історія від американського видання. – Під час однієї особливо здиблюючої волосся поїздки, між двома сусідніми містами, вони промовили коротку молитву, натисли на акселератор і помчали крізь відкриту ділянку дороги довжиною в милю перед російськими позиціями. Одягнені у бронежилети, вони роблять цю небезпечну мандрівку три рази на місяць, згідно з новим воєнним графіком, який визначив український державний поштовий оператор "Укрпошта". Вони доставляють не тільки листи і посилки, але й пенсії, продукти і ліки небагатьом мешканцям – переважно безпомічним і літнім, – хто досі живуть біля Гуляйполя. "Хтось має робити цю роботу, але ніхто не хоче її робити", – сказала поштарка Наталія Гріненко. 55-річна Гріненко очолювала пошту в Гуляйполі, поки її будівлю не було розбомблено до непридатності у травні минулого року. У її відділенні було вісім поштарів. Зараз – двоє. "Якщо Господь хоче, щоб я була в цьому місці в цей час, нехай буде так, – сказала вона. – У будь-якому випадку, як би я могла це кинути?" "Після місяців невпинних атак Гуляйполе спорожніле і демонструє ознаки занедбаності. Там немає енерго-, водо- і газопостачання, – свідчили у WP. – З 12 тисяч осіб, які колись називали його домом, залишилося близько сотні. Більшість пенсіонери – надто старі або надто бідні, щоб поїхати, – залежні від щомісячних платежів, які поштарі доставляють їм готівкою, три тисячі гривень в середньому, або близько 80 доларів". Авторки тексту розповіли, що "багато місцевих поштових відділень було зруйновано з початку російського вторгнення, і деякі поштарі, які досі працюють, працюють з пристосованих приміщень. Це, наприклад, перший поверх покинутої лікарні в Гуляйполі і подвір'я співробітниці в сусідньому селі, де конверти сортують серед квочок. Всередині лікарні дві жінки – останні поштарки, які залишилися у Гріненко – рахували купюри, заповнювали папери і готували чеки перед тим, як доставити пенсії в найближчі села і міста на велосипедах і мотоциклах. "Я їх голова, а вони мої ноги", – сказала Гріненко. Одна з поштарок, 53-річна Людмила Панченко, нервово поглядала на свій наручний годинник: "Не можна сказати з певністю, чи ти в безпеці, чи ні, – сказала Панченко. – Але куди б я пішла? Там досі живуть люди, тож мусимо продовжувати працювати". Її місячна зарплата майже така сама як мізерні пенсії, які вона приносить". Друзі, вороги і… Великі західні медіа всі або майже всі прихильно ставляться і навіть закликають свої уряди до поставок Україні зброї, про яку вона просить, включно з бойовими літаками. Також, як розповів The Wall Street Journal, опитування, яке провів Reagan Presidential Foundation and Institute, показало, що 86 відсотків демократів і 71 відсоток республіканців у Сполучених Штатах вважають, що для США важливо, щоб Україна перемогла у війні проти Росії. При цьому відправку воєнної допомоги Україні підтримують майже 60 відсотків американців: цей показник не змінився з листопада 2022, зазначили у WSJ. А коли опитуваним розповідали, що США витратили на цю допомогу тільки три відсотки річного бюджету Пентагону, а Київ зміг зберегти більшу частину своєї території, майже кожні двоє з трьох відповідали, що ці витрати були виправдані. "Але ця підтримка може зміліти із затягуванням війни, і це одна з причин, чому Байден має діяти швидше, щоб доставити бойову техніку", – наголосили у The Wall Street Journal. Є й зовсім інша історія. "12 червня Владімір Путін святкував День Росії – державне свято, яке відзначає створення країни після розпаду СРСР, і прийом у Кремлі відвідали солдати і колишні військовослужбовці. Коли натовп вивішував біло-синьо-червоний триколор поряд з Червоною площею, 70-річний Путін почеплював нагороди на солдатські лацкани і підтверджував своє прагнення завоювати Україну. Патріотичний запал росіян, сказав він, був величезною підтримкою "нашим героям, які беруть участь у спеціальній воєнній операції". В той же день схожа відверта демонстрація патріотизму відбулася в центрально-західному Лондоні, але приватно", – починався текст The Times. "Андрєй Кєлін, посол Росії в Лондоні, і його дружина Ірина вітали гостей на вечірньому прийомі в їх резиденції на Кенсінгтон Палас Гарденс 13, – говорилося далі в тексті. – У пишному оточенні він підтвердив свою підтримку вторгненню в Україну і засудив "конфронтаційну" зовнішню політику Британії. З минулого червня 66-річному Кєліну, кар'єрному дипломату і колишньому переговорнику з ядерних питань, було заборонено відвідувати Вестмінстерський палац. За словами сера Ліндсі Хойла, спікера Палати громад, він небажаний гість в стінах парламенту "до подальшого повідомлення". Лорд Макфол, спікер Палати лордів, зайняв таку ж позицію, яка поширюється на кількох інших російських високопосадовців". "Ці заходи, однак, не стримали членів британського парламенту від відвідування його у російській державній будівлі: кілька членів Палати лордів були присутні, в тому числі лорд Скіделскі, відомий історик економіки і незалежний член парламенту, а також як мінімум один спадковий пер, який не перебуває на службі. 84-річний Скіделскі до минулого року був у правлінні "Роснєфті", російської державної нафтової компанії. Він відмовився піти у відставку після того як вторгнення Путіна в Крим призвело до введення санкцій проти компанії з боку ЄС, наполягаючи, що російськомовним територіям варто мати змогу відділитися від Києва. Перед тим як російські війська вторглися в Україну минулого року, він підписав листа, в якому йшлося, що у Кремля були "правомірні побоювання щодо безпеки" і закликалося до угоди щодо спірних прикордонних територій". "Скіделскі, чиї батьки були британськими підданими російського походження, сказав, що не відвідати посольський прийом було б актом "боягузтва", – розповіли в The Times. – До нього приєднався лорд Балфе, член парламенту від консерваторів, який був радником з питань зарплат у державному секторі і відносин з профспілками в уряді Девіда Кемерона. У 2020 році тепер 79-річний Балфе проігнорував попередження міністерства закордонних справ і полетів до Москви, щоб розпочати переговори про відновлення "міжпарламентських стосунків". Він з'являвся на російському державному телеканалі RT". "Балфе визнав, щоб розмовляв як з Кєліним, так і з російським військовим аташе – ймовірно, полковником Максімом Єловіком. …На запитання, навіщо він йшов, він сказав: "Ми маємо зупинити бойові дії. Має бути мирний рух. Кожна війна закінчується. Ми маємо про це пам'ятати. Моя місія насправді була у тому, щоб бути у посольстві і показати росіянам, що не всі їх ненавидять. Коли бої припиняться, половина населення України все одно матиме російську рідною мовою. Коли бої припиняться, Крим все ще хотітиме бути незалежним, як вони хотіли весь час з тих пір, як Хрущов радше нерозумно їх передав". За інформацією британського видання, "ці чоловіки змішалися з приблизно 50 іншими відвідувачами, які, за інформацією джерела, поділялися на три категорії: російські дипломати і чиновники, члени дипломатичного корпусу і прихильні до Росії британці. У третій групі був Джонатан Мапін, мільйонер-власник замку, на чиєму сайті сказано, що його родина поставляла дорогоцінні прикраси королівським домам Англії і Європи з 1700-х років. Він є одним з провідних пропагандистів теорії змови Кьюанон, яка твердить про змову камарил'ї сатанинських розбещувачів дітей проти Дональда Трампа, і вивішував Q-прапор над своїм замком під час пандемії. Одружений з жінкою з Казахстану, нещодавно він написав, що президент Зеленський є "найбільш кривавим світовим лідером на цей час", який змусив "кожного громадянина країн НАТО… фінансувати його нацистські операції". До нього приєднавмя Годфрі Блум, колишній спікер з економічних питань UKIP (Партії незалежності Сполученого Королівства. – "ОстроВ".), який …нещодавно заявив, що НАТО "руйнує кожну країну, якої торкається", і засудив західну участь у війні". У The Times зазначили, що "західні уряди бойкотували вечір, хоча кілька "нейтральних" країн Співдружності, в тому числі Південна Африка, яку звинувачували у допомозі Росії озброїтися, прислали своїх високопосадовців". У тексті також говорилося, що "керівництво парламенту веде слідство щодо Скіделскі. У пості, що залишився непоміченим, минулого тижня комісар Палати лордів сказав, що вивчає два можливих порушення пера, в тому числі незареєстровані інтереси, які "можуть обгрунтовано вважатися такими, що впливають на його парламентську діяльність", а також неповідомлення, що він був під слідством з боку "органу, який регулює професійну діяльність, яку він здійснює". Двох з його персоналу також розслідують за неповідомлення про "всю оплачувану роботу за межами Палати". Зрозуміло, що розслідування стосується економічного аналітичного центру Скіделскі, Centre for Global Studies, який також розслідують з травня. Комісія з питань благодійності перевіряж, чи не було "якоїсь несанкціонованої особистої вигоди для довірених осіб і/або пов'язаних сторін". В якості запобіжного заходу вона взяла організацію під свій контроль і ввела власну управлінську команду". Огляд підготувала Софія Петровська, "ОстроВ"
