В 2021 році Сергій Карпук, очільник Шацької селищної громади на півночі Волинській області, мріяв, що коли білоруські туристи повернуться після карантину, спричиненого Covid-19, вони побачать ідеальні дороги – такі самі, до яких звикли у Білорусі. Карантин ще тривав у 2022 році, коли не туристичні автобуси, а танки перетнули український кордон такими ж дорогами на півночі. У Шацьку, великій курортній громаді, кордон з Білоруссю укріпили траншеями, колючим дротом і мінними полями, відрізавши не тільки шляхи з Білорусі в Україну, але й частину Шацького національного природного парку. За даними адміністрації Парку, лише сім тисяч туристів побували в Шацьку у 2022 році, щоб поплавати у Світязі, найглибшому озері України, у порівнянні з 170 тисячами у 2021 і 2020 роках. “Ми тільки стали підійматися, а нас збили в польоті”, – сказав очільник громади, яка є дуже залежною від прибутків з туризму. Ідеальні дороги, розрізані окопами Шацька громада має спільний кордон з Білоруссю і Польщею, і мала близькі зв’язки з обома. Ні поляків, ні білорусів не сприймали тут, як іноземців, коли вони прибували поодинці або малими чи великими групами, приваблені не тільки природою, але й значно нижчими цінами в Україні – на житло, їжу і алкоголь. “Якщо бачите когось з десяттю пляшками горілки, відразу впізнаєте поляка”, – жартують у громаді. Польські гості у Шацькій громаді на Європейських днях добросусідства у 2018 році. Фото Віти Шепелі Національний парк – це частина транскордонного біосферного заповідника, який поширюється також на території Польщі і Білорусі, але співпраця між трьома національними адміністраціями наразі не відбувається. Офіційні контакти між Україною і Білоруссю заморожено ще у 2020 році через фальсифіковані вибори і насильство режиму Александра Лукашенка проти протестувальників. Польські ж посадовці стали відвідувати Україну значно рідше через повномасштабну війну. Але, оскільки багато хто в Шацьку має родичів у Білорусі поруч з кордоном, чутки про наплив російських солдатів, які хвалилися, що чекають тільки на наказ про вторгнення, перетнули кордон за місяці до надходження наказу. “Ми були тут як сім’я, ми майже не відчували різниці, важко було відразу розібрати, де закінчується Україна і починається Білорусь. Ми ходили по гриби і ягоди в один той самий ліс, і бувало не раз, що хтось раптом натикнувся на прикордонників”, – розповіла Віта Шепеля, журналістка з Шацька. Вона була серед тих, хто не вірили чуткам, сказала вона. “Реальність постукала о шостій годині ранку 24 лютого. Мій чоловік пішов, як всі, вибивати двері у військкоматі: “Де наші повістки?!”” Поки у лютому і березні 2022 року російські війська просувалися від російських прикордонних регіонів і українських територій, які вони окупували у 2014 і 2015 роках, цивільні мешканці тікали також з Волинської області через загрозу з боку Білорусі. “В перші дні повномасштабного вторгнення одним із сценаріїв був прохід по нашій території. Ми всі розуміємо, для чого і куди вони мали дійти, щоб все відрізати”, – зазначив Сергій Карпук, очільник Шацької громади, маючи на увазі дороги з Польщі, через яку йшло найбільше постачань західної військової допомоги Україні. Сергій Карпук, очільник Шацької селищної громади, липень 2023. Фото “ОстроВа” В очікуванні нового туристичного сезону Нападу на Шацьку громаду, зрештою, не сталося – імовірно, не в останню чергу через її критичну близькість до Польщі, – і Волинська область залишається одним з найбезпечніших регіонів України: за два роки повномасштабного вторгнення по ній цілили “всього” тричі. Але не всі місцеві мешканці повернулися додому, а вимушені переселенці продовжують переважно уникати цього регіону. Частково- через відчуття тривоги і небезпеки, з якими тепер постійно асоціюється як російський, так і білоруський кордон. А також - через брак робочих місць і можливостей для розвитку бізнесу в порівнянні зі значно більш небезпечним, але переповненим і хаотичним сусіднім Львовом. Луцьк, обласний центр Волинської області, має слабке залізничне сполучення з іншими містами України. Все це продовжує робити мальовничу і цікаву Волинь, імовірно, одним з найбільш несправедливо недооцінених туристичних напрямків України. Туристичний потік в Шацьку громаду, втім, частково відновився у 2023 році, де пляжі і велику піцерію поруч знову заповнили відвідувачі, але в громаді кажуть, що більшість приїжджали тільки на вихідні дні. Шацькі озера – це тепер своєрідний курорт воєнного часу, куди декого приваблює не природа, а тиша, відпочинок від нескінченних повітряних тривог і вибухів. На пляжі біля озера Світязь, липень 2023. Фото “ОстроВа” Але війна, яка йде дуже далеко, на протилежному боці великої країни, сильно відбивається і тут. Місцева метеорологічна станція, де до 2022 року рівень радіації в повітрі перевіряли кожного дня, тепер робить заміри кожні три години, - сказав технік-метеоролог Дмитро Бражник. У липні 2023 року найманці “Вагнера” після виходу з Бахмута на деякий час розмістилися біля білоруського Бреста, за сто кілометрів від Шацька. І як і в багатьох інших містечках і селах України, у Шацьку кажуть про несправедливу мобілізацію, коли воювати забирають лише бідних і вразливих. Дмитро Бражник на території метеостанції, липень 2023. Фото “ОстроВа” З лютого цього року громада живе без законно обраного голови. Сергій Карпук тимчасово залишив посаду, щоб добровільно приєднатися до Збройних сил, його обов’язки тепер виконує секретар селищної ради. Ми дякуємо за допомогу колезі з національної мережі гіперлокальних сайтів Район.in.ua Віті Шепелі, яка познайомила “ОстроВ” з Шацькою громадою і фасилітувала нам доступ до керівників і співробітників селищної ради, Національного парку і метеостанції.
