Невизначеність, яку західні ЗМІ та політики створили навколо дозволу США Україні бити далекобійною американською зброєю по об'єктах у РФ, створює враження, що навіть в разі ухвалення такого рішення, воно прийняте не з метою зміни ситуації на фронті, а як інформаційна спецоперація, спрямована на запобігання більш масштабного втягування у війну Північної Кореї. Тобто, проглядається та сама концепція «недопущення ескалації», яка, напевно, стане історичним тавром на адміністрації Байдена. З того, що сьогодні відомо, можна зробити висновок, що такий дозвіл справді дали. Але, по-перше, - застереження про використання лише проти корейців і лише Курської області нівелює його значення як прецедента для європейських союзників. По-друге, навіть якщо такого застереження немає, Вашингтон регулюватиме застосування своєї зброї дозуванням її поставок та умовами під кожну з них. По-третє, - дальність таких ударів, як з'ясувалося, обмежена 300 км, що дозволяє Росії мінімізувати їх ефективність. Отже, навіть після виборів, у Білому домі сидить той самий - старий, нерішучий Джо… Тому, на даний момент для аналізу цікавий не стільки факт надання дозволу на використання далекобійних озброєнь в РФ, скільки та реакція, яку викликало в Росії повідомлення про нього. Спочатку це виглядало як шок та істерика. Але після коментаря Пєскова, який озвучив досить спокійну позицію, різко змінилася і тональність аналітиків/воєнкорів. Наразі інформаційна реакція російських ЗМІ на новину про дозвіл бити далекобійною зброєю по територієї росії більше схожа на спробу припинити панічні настрої та заспокоїти обивателя всередині країни. Водночас, проглядаються й лінії російських ІПСО на Заході для обґрунтування необхідності відкликання цього дозволу (або його недопущення), що їх Москва обкатує на внутрішньому інфоринку. Незабаром ми, напевно, побачимо їх у риториці західних «друзів путіна» та публікаціях світових ЗМІ. Одна з них, наприклад, - це те, що ескалація, яку викличе застосування Києвом західних озброєнь на території РФ, посилить «інвестованість Кремля в конфлікт» у вигляді «збільшення чисельності ЗС РФ і ще більшого розгойдування військової економіки». А це, у свою чергу, нібито посилить його позицію «у російсько-американському діалозі щодо України, що планується». Інші наративи більш традиційні. Наведу цитатами із вже опублікованого російськими ТК: - «По суті, у Кремля залишається надто мало можливостей для відповіді, залишається лише ядерна зброя»; - «Насправді ж це означає ескалацію та підготовку до третьої світової війни. Також спостерігається спроба не допустити Дональда Трампа до влади»; - «…Провокуючи нову світову війну, Байден йде проти волі та бажання американського народу та мешканців Європи. Воювати вони не хочуть, а Байден (за активного пособництва Зеленського) веде справу саме до цього». Така реакція Кремля показує, що можливість знищення Україною військових об'єктів у тилу РФ справді здатна призвести до створення для Києва паритетної позиції на переговорах із Москвою. І якщо Трамп хоче закінчення війни, а не поразки України; якщо він не хоче щоб результат переговорів було оцінено у Москві, Пекіні, Пхеньяні і Тегерані як поразка США та НАТО; якщо він хоче, щоб гроші американських платників податків, уже інвестовані США в оборону України, були витрачені не дарма, - то він має бути вдячний Байдену за його рішення! Проблема в тому, що поки не ясно, чого він хоче. Або точніше, - що він може дозволити собі хотіти. Принаймні суттєву невизначеність у це питання вніс колишній глава ФСБ і багаторічний Секретар Ради безпеки РФ Микола Патрушев. В інтерв'ю «Комерсанту», опублікованому 12 листопада, він озвучив практично завуальовану вимогу Кремля до Трампа виконувати зобов'язання перед «певними силами», що привели його до перемоги. Там же пролунали слова, які можна розцінити як загрозу смертю у разі невиконання цих зобов'язань. «Для досягнення успіху на виборах Дональд Трамп спирався на певні сили, перед якими він має відповідні зобов'язання. І як людина відповідальна, він буде зобов'язаний їх виконати. <…> …Нам відомо про два випадки замаху на його життя під час передвиборчої кампанії. Загалом же за всю історію Сполучених Штатів на життя президентів і кандидатів робили замах регулярно — понад 20 разів. Під час перебування на своїй посаді від рук убивць загинули чотири президенти США. Тому спецслужбам США дуже важливо не допустити повторення подібних випадків». Багато коментаторів на Заході розцінили ці слова як ІПСО Москви проти обраного президента, елемент її психологічної війни зі Сполученими Штатами. Проте, навряд чи Кремль так явно дискредитував би Трампа і псував з ним стосунки ще до його вступу на посаду. Все-таки, Путін зацікавлений у лояльному ставленні нового президента до Росії. Тим більше якщо цей президент заявив, що зупинить війну, але не озвучив, на яких умовах. Такий явний тиск на Трампа вже зараз має сенс тільки в тому випадку, якщо він ВЖЕ робить щось, що Москва розцінює як небезпечне для себе, і якщо вона знає, що вже зараз може вплинути на його рішення. Поки що він не робить нічого, крім призначень членів своєї майбутньої адміністрації… І тут, в один контекст із загрозливими натяками Патрушева лягає ще одна, чи не основна наративна лінія російських коментаторів щодо всіх кроків діючої команди Білого дому – постійні попередження Трампа про нібито намір Байдена не допустити його до інавгурації. Будь який крок Байдена – «...щоб не віддавати Трампу реальну владу». Цей наратив вплітають буквально в усе, зокрема, й коментуючи дозвіл на застосування Києвом далекобійних озброєнь. Але якщо накласти ці «попередження» на слова Патрушева, то виникає думка: а може це не попередження Трампа про «підступи» Байдена, а, навпаки, - загрози йому з боку Москви? Може, таким чином Кремль постійно нагадує Трампу, що, у разі непокори, здатний просто не допустити його до Білого дому? Ця версія може здатися конспірологічною, але саме реакція Трампа на рішення Байдена щодо далекобійних ударів України по РФ стане тестом на його залежність від Кремля. Як я вже писав вище, - за логікою, Трамп має бути вдячний Байдену за таке рішення. Якщо ж він, попри його ж стратегію «світ через силу», виступатиме проти, то... Слідкуємо за інфополем.
