Фронт поруч: як працює економіка південно-східного регіону

Південний Схід України залишається локомотивом економіки, незважаючи на прифронтовий статус та переміщення великої кількості підприємств у західний регіон. Але, при цьому дані статистики вказують на продовження спаду виробництва в ключових галузях. Промисловість протягом року війни змогла лише частково пристосуватися до нових умов роботи.

Металургія Дніпропетровщини : основа експорту

Дані про промислове виробництво Укрстат перестав публікувати у зв'язку з воєнним станом у країні. Тим не менш, наочне уявлення про ситуацію можна отримати із зовнішньоторговельної статистики.

Економічне лідерство у регіоні продовжує утримувати Дніпропетровська обл. Так, за підсумками 2022 р. обласний експорт обвалився на 48,6% до довоєнного 2021 р., до $6,251 млрд. Але за часткою у загальноукраїнському обсязі (14,2%) Дніпропетровщина поступається лише Києву. При цьому треба розуміти, що у столиці немає великої кількості великих промислових підприємств: вони там просто зареєстровані. А фактично перебувають у т.ч. у південно-східному регіоні.

Здебільшого обласний експорт "виїхав" за рахунок металургії. Це комбінати "АрселорМіттал Кривий Ріг" (найбільший в Україні), "Каметсталь", "Інтерпайп Сталь", Нікопольський феросплавний завод (НФЗ), а також ряд гірничо-збагачувальних комбінатів та трубних заводів.

На метпродукцію припало 46,3% облекспорту , на руду – 30,9%. При цьому виплавка сталі на АМКР впала до 1,2 млн т порівняно з 4,92 млн т в 2021 р. Інфографіка показує дуже значне відставання від довоєнного плану.

Наразі комбінат практично згорнув усі інвестпрограми: триває лише будівництво сховища рудних відходів.

В середині січня генеральний директор АМКР Мауро Лонгобардо анонсував наміри у ц.р. утримати частку внутрішнього ринку та підвищити відвантаження прокату до Євросоюзу. І таким чином покращити річні показники.

Зробити це буде (м'яко кажучи) дуже непросто після руйнування рашистами Каховської дамби 6 червня та зникнення Каховського водосховища, основного джерела водопостачання для Криворіжжя. У зв'язку з цим на АМКР довелося зупинити виплавку сталі, працюють лише доменні та коксохімічні цехи.

З листопада 2022 року по січень 2023 року підприємство також припиняло роботу сталеливарних цехів:  через тотальний дефіцит електроенергії, спричинений рашистським ракетним терором.

НФЗ у червні ц.р. також повідомив про майбутнє скорочення виробництва через проблеми з водопостачанням.

Про продовження роботи на повну потужність після каховської екокатастрофи заявив лише Нікопольський трубний завод Centravis. Підприємство повідомило про створення системи водопостачання, яка не залежить від ресурсу з Дніпра.

Але й Centravis раніше через обстріл був змушений перенести частину виробництва до Ужгорода, де зараз працює цех із випуску інструментальних труб для автопрому.

Єдине металургійне підприємство, якому вдалося в 2022 р. досягти позитивної динаміки - комбінат "Каметсталь". Виплавка сталі тут зросла на 68% до попереднього довоєнного року, до 1,56 млн.т.

І це при тому, що з червня 2022 р. комбінат працював лише з однією доменною піччю. З січня п.р. тут відновилося виробництво коксу на батареях №1 та №5, запущено другу доменну піч. Наприкінці травня запрацював і осепрокатний цех, який отримав велике замовлення від одного з українських вагонобудівних заводів.

У Дніпропетровській обл. також розташовані усі великі українські виробники сталевих труб. (Харцизький трубний завод знаходиться на окупованій території Донбасу). Це Нижньодніпровський трубопрокатний завод, Новомосковський трубний завод, Нікопольський "Інтерпайп Ніко Тьюб" і вищезгаданий Centravis .

За підсумками 2022 р. вони скоротили виробництво на 38%, до 608 тис. т., експорт – на 33,6%, до 400,4 тис. т. зростання світових цін на їхню продукцию допомогло трубникам пом‘якшити наслідки  воєнних форс-мажорів  (включаючи обстріли підприємств у Нікополі): у грошовому вираженні зниження становило лише 10,1%, до $688,5 млн.

Аналогічна ситуація у поточному році. За січень-травень трубний експорт у натуральному вираженні знизився на 17,8%, до 167,4 тис. т., але у грошовому вираженні навіть зріс на 19,3%, до $304,9 млн.

При цьому у І кв. фіксувалося зростання виробництва на 5,9%, до 126,5 тис. т. З цього випливає, що провальними для галузі виявилися квітень-травень, коли ситуація з енергопостачанням вже нормалізувалася.

Відносно непогана динаміка у металургії. Тут у п.р. обсяги експорту щомісяця нарощувалися: у лютому – на 80,6% до січня, у березні – на 25,5% до лютого, у квітні – на 24% до березня.

Проте загалом за 5 міс. є дуже значне відставання від минулорічних показників: на 64,1%, до 448 тис. т. Це пов'язано з тим, що у січні-травні 2022 р. ще не було морської блокади та експортні вантажі (в т.ч. металургійні ) безперешкодно вирушали з портів.

Ця тенденція позначилася і на загальнообласній статистиці. За січень-квітень експорт із Дніпропетровської обл. впав на 40,1%, до $1,594 млрд. Половина цього обсягу припала на постачання залізняку з Криворіжжя: $752,4 млн.

При цьому, за даними держкомпанії ПАТ "Укрзалізниця", за січень-травень ц.р. перевезення руди скоротилося на 49%, до 6,88 млн т. Цифра включає як відвантаження зарубіжним клієнтам, а й внутрішні перевезення – на "Каметсталь" і "Запоріжсталь".

З цього випливає, що говорити про повну адаптацію до військових умов не випадає: виробництво на підприємствах базових галузей продовжує падати в п.р. А разом із ним і вся обласна економіка.

У Дніпропетровській обл. також працює об'єднання " Павлоградвугілля ". Актуальні дані з видобутку у 2022-2023 роках відсутні з вищезгаданої причини. Але в першій половині липня генеральний директор "ДТЕК Енерго" Ільдар Салєєв повідомив, що за січень-травень введено в експлуатацію 11 нових вугільних лав із запланованих (на 2023 р.) 28. "Павлоградвугілля" зараз є єдиним працюючим активом ДТЕК у вуглевидобутку.

Донбас та Запоріжжя: експортний провал

На відміну від Дніпропетровщини , Запорізька, Донецька та Луганська області знаходяться безпосередньо у зоні бойових дій. Їхня інтенсивність прямо впливає на фінансово-економічні результати. Це добре помітно при порівнянні експортної статистики.

Якщо із Запорізької обл. (де відносно спокійно і на фронті позиційна ситуація) у січні-квітні ц.р. закордонним покупцям відправили продукції на $ 347,6 млн, то з Донецької (де ведуться запеклі бої) – лише на $50,8 млн.

По Луганській обл. інформація не публікувалася. Але, очевидно, там картина не відрізняється від донецької.

Тобто, економіки як такої на підконтрольній українській владі території Донбасу практично не залишилося. Єдине велике підприємство – шахтоуправління "Покровське". На початку травня воно відзвітувало про видобуток 2 млн т коксівного вугілля з початку року.

Але ця продукція не експортується, вона йде на потреби металургійних підприємств: "Запоріжсталі" та "Каметсталі".

У Донецькій обл. є ще 15 чинних держшахт , але їх результати складно назвати досягненням. За січень-травень вони видобули лише 275 тис. т. вугілля, на 44% менше, ніж за той же період 2022 р. Для порівняння: у довоєнному та докризовому 2011 р. лише за один місяць травень усі шахти Донецької обл. видобули 3,1 млн т.

Близький до нуля експорт пояснюється тим, що всі великі промпідприємства регіону опинилися на окупованій території: частина – ще у 2014-2015 рр., решта – вже у 2022 р. Крім того, мала місце релокація.

Зокрема, дружківський машинобудівний завод " Корум " (виробництво гірничошахтного обладнання) "переїхав" до Хмельницького та Дніпро. Також у Дніпро перемістилися "Східна хімічна компанія" з Сєвєродонецька (виробництво миючих для авто та побутова хімія) та краматорський завод спецкріплення .

Частина Запорізької обл. торік також потрапила під окупацію. Але тут майже всі промпідприємства зосереджені в обласному центрі, підконтрольному Україні.

Серед них вирізняється "Запоріжсталь". За 2022 р. на комбінаті виплавка сталі впала на 61,7% (тобто в 3 рази), до 1,49 млн т, чавуну – на 54,3%, до 2,01 млн т, випуск прокату знизився на 60,4%, до 1,304 млн.т.

Цього року спад продовжився – незважаючи на те, що у березні тут розконсервували та запустили доменну піч №2. За січень-травень випуск продукції скоротився на 13,2%, до 1,89 млн т. Відповідно, падає виробництво і на пов'язаних із "Запоріжсталлю" заводах "Запоріжкокс" та "Запоріжвогнеупор".

Багато в чому це пов'язано з руйнуванням колишніх ланцюжків постачання. Раніше "Запоріжсталь" отримувала сировину з розташованого поблизу Запорізького залізорудного комбінату (м.Дніпрорудний). Нині він на окупованій території.

Крім того, як зазначав "Остров", немає можливості відправляти продукцію на експорт по Дніпру, як це робилося до війни.

Також вже зазначалося , що більш ніж через півроку після націоналізації, в Запоріжжі продовжує простоювати єдиний в Україні виробник трансформаторів, об'єднання ЗТР. Але тут причина – у багатомільярдних боргах, що їх повісив на підприємство колишній власник.

З мінімальним завантаженням (20-40% від проектного) у Запоріжжі працює і єдиний виробник нержавіючої сталі, завод "Дніпроспецсталь".

Спад тут почався задовго до повномасштабної війни (у 2021 р. виплавка стали 211 тис. т. проти 330 тис. т. у 2012 р.), яка його лише посилила. "Хвіст" довоєнних проблем на титаномагнієвому комбінаті, що простоюють, і заводі " Кремнійполімер ".

Успішно працює лише націоналізований виробник вертолітних та авіадвигунів, об'єднання "Мотор- Січ". Але слід розуміти, що там випускають дуже високотехнологічну продукцію. Виготовити один двигун – роботи на кілька місяців. Виконання одного договору може тривати 1-3 року.

Тому "Мотор- Січ" не може суттєво покращити поточну статистику обласного експорту. Цікаво порівняти його динаміку за січень- квітень п.р. із сусідньої Дніпропетровської обл.: "мінус" 80,7% та "мінус" 40,1%.

Тобто висновок один: чим ближче до лінії фронту, тим менше місця залишається для економічних процесів.