Білорусь та санкції: на короткому повідку

Надавши російській армії територію для вторгнення в Україну, білоруський диктатор А.Лукашенко у лютому 2022 р. зробив свою країну співучасником воєнних злочинів та фігурантом міжнародних санкцій.

Але, на відміну від росії, економіка Білорусі під їхньою дією не тільки не ламається, але навіть демонструє завидне зростання. Чому так сталося і що ховається за фасадом зовнішнього благополуччя?

І життя добре, і жити добре

"Нам від санкцій тільки краще стало. Раніше працювали через раз, скажімо так. Замовлень мало було. А зараз постійно повне завантаження на дві робочі зміни. На Новий рік серед колективу розігрували айфони як премії. Тому що раніше наше обладнання не дуже охоче брали , віддавали перевагу німецькому. Його зараз не постачають через санкції, тому беруть наше", – розповів автору менеджер одного білоруського машзаводу, що випускає обладнання для молочного тваринництва.

Статистика свідчить: у Білорусі все гаразд не лише на одному окремо взятому підприємстві. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у країні за 2023 р. виріс на 3,9%, майже повністю відігравши падіння за перший воєнний рік.

За підсумками поточного року влада прогнозує подальше зростання ВВП на 3,8%. Експорт також показує завидну динаміку.

І це при тому, що для білоруських виробників наглухо закрилися традиційні маршрути зовнішньої торгівлі через прибалтійські та українські порти. А також європейські ринки збуту.

Як приклад можна взяти одну з основних галузей, деревообробну промисловість. ЄС запровадив санкції на її продукцію у березні 2022 р.

Проте у 2023 р. експорт білоруських пиломатеріалів зріс на 37,8%, до 955 тис. м3. За словами місцевих чиновників, головним покупцем стали китайські компанії.

Дуже промовиста і статистика зарубіжного продажу мінеральних добрив, продукції об'єднання "Білоруськалій".

Провал 2022 р., спричинений європейськими санкціями, вже наступного року вдалося повністю подолати. Наведена нижче схема експортних маршрутів білоруських калійних добрив у 2023 році показує повну переорієнтацію на східний напрямок.

Якщо подивитися на динаміку експорту бензину та дизельного палива Мозирського та Новополоцького нафтопереробних заводів, то легко побачити, що обсяги продажів у них уже минулого року повернулися на довоєнний рівень.

За оцінками на основі непрямих публічних даних, білоруські НПЗ у 2023 р. переробили близько 16 млн т нафти, з них понад 14 млн т надійшло з РФ. З отриманого обсягу нафтопродуктів експорту пішло 8,5-9 млн т.

На думку білоруських незалежних експертів, "саме нафтопереробка стала одним із важливих факторів приросту ВВП у 2023 р. через значні міжгалузеві ефекти, що генеруються цим сектором".

Зрештою, золотовалютні резерви Білорусі теж встигли повернутися на довоєнний рівень.

Залишилося розібратися, як це вдалося білоруському диктатору та його уряду.

Ціна запитання

Колишній посол Білорусі в РФ (зараз – голова Адміністрації президента РБ) Д.Крутий раніше повідомляв, що за 2023 р. експорт товарів до РФ становив $25 млрд. Тобто, російський ринок "проковтнув" більше половини зарубіжних продажів білоруських підприємств. Переорієнтація на ринки третіх країн відбулася лише частково.

Отже, економіка Білорусі не "потонула" під санкціями лише завдяки "рятувальному колу" у вигляді торгових преференцій (безмитне ввезення товарів щодо), кинутому з Москви.

Але тут треба врахувати, що російський ринок у білоруській продукції не зацікавлений від слова "зовсім". Калійні добрива, деревина, сталевий прокат, металовироби, бензин і дизпаливо, продтовари – всього цього в Росії і так з надлишком.

Тому купувати «білоруське» росіянам припадає на шкоду власним виробникам. По яким санкції б'ють значно відчутніше. Тож питання "як довго Кремль зможе спонсорувати режим Лукашенка за рахунок пільгових умов торгівлі?" – далеко не риторичне.

Тим більше, що цими "плюшками" справа не обмежується. Залишившись без литовських, латвійських, польських та українських портів, білоруські експортери змушені направляти свої вантажі до північно-західних портів РФ (Ленінградська обл.).

Це більш довгий маршрут до Балтійського моря. А значить, дорожчий у порівнянні з Клайпедою, Вентспілсом та Ригою. Відправка ним відчутно знижує рентабельність продажів для білоруських підприємств.

"Компенсувати незручності" для них (за вказівкою з Кремля) довелося ВАТ "РЖД". У 2023 р. ця держкомпанія надала білоруським відправникам вантажу знижку в розмірі 10-40% від тарифу на перевезення від кордону Білорусі до портів Санкт-Петербурга.

Тобто, як мінімум, це недоотриманий прибуток "РЖД", а найчастіше – це збитки. Оскільки російським залізничникам доводиться возити вантажі із "братської Бєлорусії" майже за півціни. І це далеко не "дитячі" суми – враховуючи, що у 2023 р. компанія перевезла до російських портів 14,1 млн т білоруських вантажів (з них 6,5 млн т – нафтопродукти у цистернах).

Знову ж таки, питання: як довго зможе тривати подібна "благодійність"? Вочевидь, що "РЖД" неспроможна влазити у збитки нескінченно. Щоб їх компенсувати, доводиться "накручувати" тарифи для своїх внутрішніх відправників. Які явно не в захваті від таких "розкладів".

Але й білоруси платять свою ціну за "братню допомогу" сусіда. Це тотальна (і фатальна) економічна залежність від росії.

Адже був випадок, коли під час чергової нафтової кризи між Москвою та Мінськом (російські компанії припинили постачання нафти на білоруські НПЗ) у 2017 р. А.Лукашенко публічно, перед телекамерами давав вказівки своєму тодішньому прем'єру В.Семашку домовлятися про постачання іранської та азербайджанської нафти через Україну, нафтопроводом "Одеса-Броди".

"Скорочення постачання нафти від Російської Федерації має бути заміщене альтернативними варіантами. Я думаю, на російській нафті світ не клином збігся", – заявляв А.Лукашенко.

І тоді це подіяло. У результаті російський уряд зробив знижку до ціни для білоруських НПЗ (знявши з цієї нафти експортне мито). Тому що справді Мінськ мав альтернативні варіанти.

Нині їх немає. Тому доведеться ту ж нафту купувати у Росії за тією ціною, яку назвуть. Навіть якщо це виявиться дорожчим, ніж альтернативний ресурс (тепер уже недоступний). Щодо переорієнтації білоруського експорту на треті країни, то і тут все не так гладко.

Будь-який санкційний товар "токсичний". За роботу з підсанкційним контрагентом покупець може і сам "потрапити під роздачу", тобто стати підсанкційним. Компенсувати ці ризики можна лише за рахунок надприбутку, порівняно з легальними угодами.

Ось чому вугілля з "ДНР"/"ЛНР" турецькі компанії купували в 3-4 рази дешевше за його ринкову ціну, а китайські та індійські НПЗ беруть російську нафту в 2 рази дешевше до ринку. Така сама ситуація і з білоруськими калійними добривами.

У 2022 р., коли спотова ціна на них сягала $1200/т, "Білоруськалій", за даними Співтовариства залізничників Білорусі, відвантажував у середньому по $388/т.

Минулого року ситуація погіршилася. Білоруські хіміки продавали свою продукцію $188/т за середньої ціни на світовому ринку $410/т. Як результат – обвал експорту в грошах. Незважаючи на те, що, як зазначалося вище, у натуральних обсягах "Білоруськалій" вийшов на довоєнний показник. Тобто, все йде до ситуації, коли "Батько, кінчай торгувати, бо нічим здачу видавати".

Це підтверджується зовнішньоторговельною статистикою за 2024 р. Вона значно погіршилась у І кв. порівняно з тим самим періодом минулого року.

Зменшення позитивного сальдо у торгівлі з СНД (читай: з росією) підтверджує першу тезу: що "братня допомога" не зможе нескінченно вивозити білоруську торгівлю "у плюс".

Негативне сальдо в торгівлі з далеким зарубіжжям (поза СНД) підтверджує тезу №2: підсанкційна торгівля за непрямими цінами закінчується тим, що "нічим здачу давати".

Повернемося до торішнього зростання білоруського ВВП. Експерти дослідницького центру BEROC пояснюють його "використанням радянських практик в управлінні економікою". Які дають власний ефект. Проблема в тому, що він є короткочасним.

Про що мова? Наприклад, в інтернеті можна знайти відео, як А.Лукашенко, раптово приїхавши з перевіркою на ферму, "розносить у мотлох" місцеве радгоспне та районне начальство через немитих корів.

Цілком очевидно: якщо для того, щоб корів упорядкували, потрібен ні багато ні мало особистий візит президента країни – з цією фермою зокрема і господарською системою в цілому – все дуже погано.

Бо президент приїхав та поїхав. А корови та працівники залишилися колишніми. Працівники – з тим самим ставленням до роботи, а корови, відповідно – у тому ж стані. На самих "прочуханах" "радянських практиках" економіка далеко не піде.

Ось чому незалежні білоруські економісти та їхні закордонні колеги скептично розцінюють урядові плани щодо зростання ВВП на 3,8% цього року. У BEROC вважають, що це буде лише 1,6%, на думку Світового банку – 0,8%.